Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №160/30263/25
Суддя: Добродняк І.Ю.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30263/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року (суддя Сліпець Н.Є.)
у справі № 160/30263/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2025 № 045750033100 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 12.06.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 як дружина померлого годувальника 12.06.2025 звернулась до сервісного центру ГУ ПФ України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області № 045750033100 від 20.06.2025 позивачці відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.06.2025 № 045750033100 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.11.1981 по 13.11.1982, з 18.04.1995 по 09.06.1996, з 26.12.1988 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 18.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1981.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.06.2025 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з урахування висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За встановлених у справі обставин, суд вказав, що періоди роботи з 01.11.1981 по 13.11.1982, з 18.04.1995 по 09.06.1996, з 26.12.1988 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 18.09.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1981 мають бути зараховані до страхового стажу позивачки, оскільки відповідальність за якість записів у трудовій книжці, наявність виправлень чи чіткість відбитків печаток покладається виключно на власника або уповноважений ним орган. Можливі технічні помилки роботодавця не можуть бути перекладені на працівника та призводити до обмеження його конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки тягне за собою негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для застрахованої особи, щодо якої ці порушення було вчинено. При цьому, суд зауважив, що оскільки періоди роботи на території рф з 26.12.1988 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 18.09.1992 підтверджено записами трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1981, а також, відповідно до вимог Порядку №562 відсутній налагоджений обмін інформації між органами пенсійного забезпечення України та рф, то наявні підстави для врахування до страхового стажу вказаного періоду роботи (з 26.12.1988 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 18.09.1992) на території рф.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є правомірним через відсутність у заявниці необхідного страхового стажу. Вважає, що відповідачем правомірно не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.11.1981 по 13.11.1982, оскільки запис про звільнення, завірено печаткою, яка начитається; з 18.04.1995 по 0.06.1996, оскільки виправлення дати звільнення не завірено належним чином відповідно до вимог законодавства; з 26.12.1988 по 31.12.1991, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання; з 01.01.1992 по 18.09.1992, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду на предмет його законності та обґрунтованості в цій же частині.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 12.06.2025 ОСОБА_1 у віці 60 років звернулася до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Заява позивачки та додані до неї документи розглянуті за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 20.06.2025 № 045750033100 позивачці відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж заявника (утриманця) становить 23 роки 02 місяці 12 днів, який є не достатнім для призначення пенсії, право на пенсійну виплату згідно поданих документів особа матиме 15.10.2027.
До страхового стажу позивачки згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.07.1981 не зараховано періоди роботи:
- з 01.11.1981 по 13.11.1982, оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається;
- з 18.04.1995 по 09.06.1996, оскільки виправлення дати звільнення не завірено належним чином;
- період роботи в росії з 26.12.1988 по 31.12.1991 оскільки відповідно до постанови КМУ від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання;
- період роботи в росії з 01.01.1992 по 18.09.1992 оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991.
Вважаючи протиправним рішення пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції на час виникнення спірних відносин, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Згідно ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
В спірному випадку, згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 19.01.2008 Індустріальним відділом РАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області, позивачка ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з померлим годувальником - ОСОБА_2 .
Як правильно з`ясовано судом першої інстанції, питання наявності у померлого годувальника страхового стажу та інших обставин, передбачених ч. 1 ст. 36 Закону № 1058-IV, спірним у цій справі не є.
В якості підстави для відмови позивачці в призначенні пенсії відповідач зазначає про відсутність у позивачки необхідного страхового стажу - 31 рік для осіб, які набули право на призначення пенсійної виплати у 2024 році (ч.1 ст.26 Закону № 1058-IV). Фактично згідно спірного рішення від 20.06.2025 № 045750033100 у позивачки наявний страховий стаж 23 роки 02 місяці 12 днів, чого недостатньо для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
З приводу наведених пенсійним органом аргументів суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про їх помилковість.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 4 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, до 01 січня 2004 року стаж вимірювався періодом роботи (трудовий стаж), а страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується починаючи з 01 січня 2004 року.
Отже, до 01 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджені записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.
Відповідно до статті 62 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, до заяви про призначення пенсії за віком документи, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку №637 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 від 21.07.1981, позивачка у спірний період з 01.11.1981 по 13.11.1982 працювала у Оптово-роздрібному комбінаті Бабушкінського району:
запис №3 - 01.11.1981 в порядку переведення прийнята продавцем у магазин №11,
запис №4 – 13.09.1982 переведена продавцем в магазин №3,
запис №5 – 13.11.1982 звільнена за власним бажанням.
У період з 18.04.1995 по 09.06.1996 позивач працювала у фірмі «Сімона»:
запис №23 – 18.04.1995 (з приміткою «виправленому вірити, підпис, печатка) прийняти директором торгівельно-виробничого центру «Самарівка»;
запис №24 – 09.06.1995 звільнена за власним бажанням.
Як правильно з`ясував суд першої інстанції, в спірному випадку трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 від 21.07.1981 містить чітку послідовність відомостей про прийняття на роботу, переведення та звільнення позивачки у спірні періоди: з 01.11.1981 по 13.11.1982 у Оптово-роздрібному комбінаті Бабушкінського району, з 18.04.1995 по 09.06.1996 у фірмі «Сімона». Зазначені записи мають відомості про накази, завірені печатками підприємств та підписами відповідальних осіб, не містять ознак підробки чи суттєвих розбіжностей, які б ставили під сумнів факт трудової діяльності, не місять суперечливих відомостей про періоди роботи та узгоджуються між собою.
Пенсійним органом позивачці до страхового стажу не зараховано періоди роботи періоди роботи: з 01.11.1981 по 13.11.1982 - оскільки запис про звільнення завірено печаткою, яка не читається; з 18.04.1995 по 09.06.1996 - оскільки виправлення дати звільнення не завірено належним чином
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірний період роботи позивачки порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162, положення якої діяли до 29.07.1993.
З 29.07.1993 порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Суд апеляційної інстанції враховує, що трудова книжка заповнювалась роботодавцем і на працівника не може бути покладено обов`язок перевірки правильності її заповнення. Працівник не може нести відповідальність за правильність записів у його трудовій книжці. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17.
Суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що недоліки у трудовій книжці, про які вказує пенсійний орган, не впливають на зарахування періодів роботи з 01.11.1981 по 13.11.1982; з 18.04.1995 по 09.06.1996 до страхового стажу позивачки.
Щодо факту роботи позивачки в російській федерації суд апеляційної інстанції також погоджується з судом першої інстанції, який надав належну оцінку доводам пенсійного органу з цього приводу.
Стосовно періоду роботи в рф з 26.12.1988 по 31.12.1991 (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 не долучено документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат та в заяві про призначення пенсії не зазначена причина неможливості їх отримання).
Відповідно до ч.1, 2 ст.24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання обчислення страхового стажу» від 16.05.2025 №562, яка набрала чинності 20.05.2025.
Пунктом 1 Постанови №562 затверджений Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу (далі - Порядок №562) та Порядок підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком.
Порядок №562 визначає механізм підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування таких періодів трудової діяльності до страхового стажу, зокрема на пільгових умовах.
За змістом пункту 3 Порядку №562 у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
Виходячи з такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обов`язок щодо отримання інформації про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992, покладається саме на органи Пенсійного фонду України, а не на осіб, які мають право на призначення пенсії.
Суд також зауважує, що наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а отже відповідно до вимог пункту 4 Порядку № 562, період роботи з 26.12.1988 по 31.12.1991 підлягає врахуванню позивачці до її страхового стажу.
До того ж суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п. 1.8 розділу І Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.
Крім того, згідно п.4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 розділу IV Порядку №22-1).
В той же час, суд апеляційної інстанції з`ясував і скаржником це не спростовано, що доказів повідомлення позивачки у визначений Порядком № 22-1 спосіб про неналежне оформлення поданих документів і необхідність подання додаткових документів, в тому числі передбаченого ч. 2 ст.24-1 Закону №1058-IV особистого повідомлення, матеріали справи не містять.
Щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періоду трудової діяльності в рф з 01.01.1992 по 18.09.1992.
За приписами статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли, в тому числі Україна та російська федерація.
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обрахування пенсій здійснюється із заробітку (доходу) за періроди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно зі ст. 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, кожний її учасник може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію, тоді дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення.
Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
01.12.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року», який набрав чинності 23.12.2022 і яким зупинено у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набрала чинності 02.12.2022 і якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
З приводу застосування вказаної Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, положення Закону № 2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення постанови Кабінету Міністрів України №1328 - з 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 Україна, як держава – учасниця Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, виконує зобов`язання, взяті згідно цієї Угоди від 13.03.1992, що не впливає на право позивачки на зарахування періодів її роботи до страхового стажу, що мали місце в період дії вказаної Угоди.
Виходячи з наведеного правового регулювання, суд апеляційної скарги вказує на помилкове посилання пенсійного орану у спірних правовідносинах на припинення дії Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки вказані обставини не стосуються періодів роботи позивачки під час дії вказаної Угоди, в даному випадку, з 01.01.1992 по 18.09.1992.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №160/30263/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua