Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/6564/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6564/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя Н.В. Стрельнікова)

у справі № 280/6564/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії позивачці відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з 07.07.2021 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, згідно з статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова пенсійного органу у виплаті позивачці пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-XII є протиправною та порушує право позивачки на належне пенсійне забезпечення.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду у встановленому порядку та строки заяви позивачки про проведення перерахунку пенсії від 30.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивачки про проведення перерахунку пенсії від 30.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988 та прийняти щодо неї рішення у встановленому порядку та строки, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулась за перерахунком пенсії через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. І хоча заява позивачки не відповідала формі, закріпленій у додатку №1 до Порядку №22-1, але з її змісту можливо було встановити питання, порушене перед пенсійним органом, а саме: здійснення призначення, перерахунку та виплату пенсії позивачки через збільшення розміру пенсії (яка нараховується) як особі, що має інвалідність 3 групи, отриману внаслідок Чорнобильської катастрофи 50 % втрату працездатності, у розмірі 6 мінімальних пенсій.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний був розглянути звернення позивачки саме як заяву про проведення перерахунку пенсії та прийняти рішення про її задоволення або відмову у задоволенні, у порядку та строки визначені пунктом 4.3 Порядку №22-1. Водночас, оскільки відповідачем заяву позивачки у встановленому порядку та строки розглянуто не було, як і не прийнято жодного рішення за результатами її розгляду, суд визнав протиправною бездіяльність з боку відповідача та наявність підстав для зобов`язання відповідача належним чином повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду.

Суд першої інстанції зауважив, що позовні вимоги про визнання протиправної відмови та зобов`язання провести перерахунок пенсії є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки фактично позивачці не було відмовлено у проведенні перерахунку пенсії.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вказує, що позивачка не зверталась до пенсійного органу у передбачений Порядком №22-1 спосіб, а отже рішення за зверненням позивачки від 30.03.2025 правомірно не виносилось, натомість звернення розглянуто в порядку, який визначено Законом України «Про звернення громадян». Відповідач зауважує, що перебіг процесуального строку розпочався з 25.07.2021, а звернувшись до суду, позивачка пропустила строк, визначений ст.122 КАС України.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1, 2 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Визначаючи межі апеляційного перегляду справи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що рішення суду першої інстанції оскаржено відповідачем в частині задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим судом апеляційної інстанції надається оцінка рішенню суду першої інстанції, на предмет його законності та обґрунтованості саме в цій частині.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка 30.03.2025 через веб-портал Пенсійного фонду України звернулася із заявою ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988, в якій у відповідності до Закону України 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» просила: збільшити розмір пенсії (яка нараховується позивачці) як особі, що має інвалідність 3 групи, яка отримала внаслідок Чорнобильської катастрофи 50 % втрати працездатності, і здійснювати її нарахування та виплату у розмірі 6 мінімальних пенсій.

За наслідками розгляду заяви відповідач листом від 24.04.2025 з посиланням на відповідні норми чинного законодавства повідомив , що для розгляду питання перерахунку пенсії позивачці необхідно звернутися з заявою, у будь-який спосіб, передбачений Порядком №22-1.

Позивачка, вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо незадоволення її заяви, звернулась до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Державна пенсія особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника призначається відповідно до ст.54 Закону № 796-ХІІ.

Згідно ст. 60-2 Закону № 796-ХІІ, виплата, припинення та поновлення виплати пенсій здійснюються відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та Законом України «Про адміністративну процедуру».

Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок №22-1).

Пункт 4.1 розділу IV Порядку №22-1 визначає, що заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Положення п. 4.3 розділу IV Порядку №22-1 передбачають, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

В силу вимог п. 4.7 розділу IV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Отже, згідно Порядку №22-1 результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо перерахунку пенсії оформлюється розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що вирішуючи питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком №22-1, у постанові від 27 листопада 2019 року у справі №748/696/17 Верховний Суд вказав, що важливим при вирішенні спірних відносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.

На цій підставі Верховний Суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність органу пенсійного фонду і вказав, що відмовивши позивачу в розгляді його заяви по суті, відповідач допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивача як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

Аналогічний підхід до вирішення подібних правовідносин застосований Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року, 27 листопада 2019 року, 26 лютого 2020 року, 16 грудня 2021 року, 9 серпня 2023 року (справи №№ 537/3480/17, 748/696/17, 541/543/17-а, 500/1879/20, 520/5045/2020, відповідно).

Також, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі №620/2027/23 Верховний Суд, розглянувши спір щодо можливості подання заяви про призначення пенсії у формі, що передбачена Законом України «Про звернення громадян», наголосив, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.

Отже, з усталеної практики Верховного Суду вбачається, що ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.

Матеріалами справи не містять доказів виконання відповідачем вимог розділу IV Порядку №22-1 за заявою позивачки від 30.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057988, а саме: прийняття рішення стосовно перерахунку пенсії позивачки.

В свою чергу, зі змісту поданої позивачкою 30.03.2025 заяви вбачається, що нею заявлено вимогу про перерахунок пенсії і суть поданої до пенсійного органу заяви є цілком зрозумілою.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що не здійснивши за заявою позивачки від 30.03.2025 дій та не прийнявши рішення, які передбачені у розділі IV Порядку №22-1, пенсійний орган допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки як пенсіонера (соціальної групи населення, яка навпаки потребує особливої уваги з боку держави в частині дотримання конституційних гарантій у частині соціального захисту).

За цих обставин, є правильним висновок суду першої інстанції про допущену відповідачем у спірних відносинах протиправну бездіяльність.

Також, суд першої інстанції правильно відхилив аргументи скаржника стосовно пропуску позивачкою строку звернення до суду, який визначено ст.122 КАС України, адже за заявою позивачки від 30.03.2025 відповідачем складено лист 24.04.2025, а позивачка звернулась до суду у липні 2025 року, тобто в межах строку, визначеного ст.122 КАС України.

В свою чергу, питання стосовно дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачки, судом першої інстанції не вирішувалось, оскільки вимоги в цій частині є передчасними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі № 280/6564/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров