Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/5431/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5431/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року (суддя К.В. Мінаєва)

у справі № 280/5431/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування наказів у частині, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1) визнати протиправним та скасувати пункт 41 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 335 від 30.11.2024 про зняття зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення стосовно солдата позивача;

2) визнати протиправним та скасувати запис 962 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 2848 від 05.12.2024 про позбавлення виплати премії за листопад 2024 солдата позивача;

3) визнати протиправним та скасувати підпункт 18.1 пункту 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 341 від 06.12.2024 стосовно солдата позивача;

4) визнати протиправним та скасувати запис 863 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 25 від 05.01.2025 про позбавлення виплати премії за грудень 2024 солдата позивача;

5) визнати протиправним та скасувати пункт 50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 25 від 25.01.2025 про зняття зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення, що стосується солдата позивача;

6) визнати протиправним та скасувати запис 991 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 про позбавлення виплати премії за січень 2025 солдата позивача;

7) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення в повному розмірі позивачу за період з листопада 2024 року і по березень 2025 року включно;

8) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення в повному обсязі (з урахуванням раніше виплачених сум) за період з листопада 2024 року і по червень 2025 року включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою частиною прийнято протиправні накази та вчинено протиправні дії, що порушують право позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення належним чином у повному обсязі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини. Грошове забезпечення та премія не виплачуються за час відсутності на службі без поважних причин.

Судом першої інстанції з`ясовано, що відповідно до рапортів за вх.№29170 від 30.11.2024 та вх.№ 29863 від 06.12.2024, позивач в період з 29.11.2024 по 01.12.2024 був відсутній на місці лікування. Жодних пояснень або заперечень щодо встановленого відповідачем факту відсутності на місці лікування або служби в період з 29.11.2024 по 01.12.2024 позивачем до суду не надано.

Відтак, суд першої інстанції вважав, що позбавлення позивача премії у місяцях допущеного порушення (листопад-грудень 2024 року) відбулось правомірно.

Суд першої інстанції також з`ясував, що відповідно до виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №1440(25), складеної ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня», позивач був госпіталізований 15.01.2025 та виписаний 23.01.2025. Подані позивачем медичні документи не підтверджують поважність причин відсутності у військовій частині 23.01.2025, а саме: у день виявлення самовільного залишення військовослужбовцем служби.

Суд першої інстанції зауважив, що отримання грошового забезпечення військовослужбовцем, який не проходить військову службу або лікування в установленому законом порядку, не відповідає принципу справедливості і ставить його у більш вигідне становище із тими військовослужбовцями, які проходять військову службу або лікування.

Суд першої інстанції встановив, що позивач з 23.01.2025 до військової частини не повертався.

За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих ним рішень, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вказує, що правомірність наказу військової частини НОМЕР_1 №2800 від 30.11.2024 та наказу №1448 від 17.05.2025 є предметом спору у інших судових справах, а отже такі накази не можуть відповідати критеріям достовірності та достатності. Вважає, що визнання особи винною у самовільному залишенні частини не може бути встановлено наказом командира військової частини, а отже накази про зупинення виплати грошового забезпечення у зв`язку із самовільним залишенням частини є протиправними. Зауважує, що станом на час спірних правовідносин відсутнє завершене службове розслідування стосовно відсутності позивача на лікуванні. Звертає увагу, що позивачем виконано вимоги законодавства, оскільки є підтвердженим направлення 23.01.2025 та 26.02.2025 рапортів позивача до відповідача про надання відпустки на підставі висновку ВЛК.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 30.11.2024 командир стрілецького спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 (вх.№29170), в якому доповів, що з доповіді тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичного пункту стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_3 стало відомо про те, що старший механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , який з 13.11.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному закладі КНП «МКЛ» №2 ім. проф. О. О. Шалімова», 29.11.2024 самовільно залишив місце лікування, про що стало відомо від лікаря, а саме: лікар пояснив, що солдат ОСОБА_1 звертався до нього за дозволом залишити лікарню, однак той заборонив це робити. Солдат позивач на зв`язок вийшов та повідомив, що йому дозволили залишити територію лікарні та відпустили додому до м. Запоріжжя. Просив зняти з грошового забезпечення та призупинити нарахування премії позивачу та призначити службове розслідування за фактом самовільного залишення місця лікування позивачем.

Пунктом 41 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2024 № 335 відповідно до абзацу 9 пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 з 30.11.2024 знято зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення з 29.11.2024 до з`ясування обставин – солдата ОСОБА_1 .

Підстава: рапорт підполковника ОСОБА_4 , вх.№29170 від 30.11.2024.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.11.2024 №2800 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності в період з 21.11.2024 по 30.11.2024» (пункт 19.4) відповідно до абзацу 9 пункту 15 розділу І наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 на підставі самовільного залишення військової частини або місця служби без поважних причин, призупинено грошове забезпечення: з 29.11.2024 старшому механіку відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 .

Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 2848 від 05.12.2024 «Про виплату щомісячної премії за листопад 2024 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з за невихід на службу без поважних причин, за самовільне залишення військової частини, а також військовослужбовцям, яким призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення, прийнято рішення не виплачувати особовому складу військової частини НОМЕР_1 премії відповідно до додатку 3 до цього наказу. Відповідно до запису №962 додатку 3 до зазначеного наказу внесено позивача, причина – самовільне залишення військової частини, підстава (наказ) №2800 від 30.11.2024, премія – 0%.

06.12.2024 командир стрілецького спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 (вх.№29863), в якому доповів, що з доповіді тимчасово виконуючого обов`язки начальника медичного пункту стрілецького спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 стало відомо про те, що старший механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , який 29.11.2024 самовільно залишив місце лікування, - 02.12.2024 о 9:30 повернувся до медичного закладу КНП «МКЛ» №2 ім. проф. О. О. Шалімова» (пр. Московський, 197 м. Харків) та до цього часу перебуває там, де продовжує курс лікування. Про це стало відомо в результаті телефонної розмови з лікарем лікувального закладу.

За змістом підпункту 18.1 пункту 18 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.12.2024 №341 вирішено вважати таким, що прибув з самовільного залишення військової частини: 02 грудня 2024 року – солдат ОСОБА_1 . Підстава: рапорт командира стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) підполковника ОСОБА_2 , вх.№29863 від 06.12.2024.

Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 25 від 05.01.2025 «Про виплату щомісячної премії за грудень 2024 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з вирішено за невихід на службу без поважних причин, за самовільне залишення військової частини, а також військовослужбовцям, яким призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення, не виплачувати особовому складу військової частини НОМЕР_1 премії відповідно до додатку 3 до цього наказу. Відповідно до запису №863 додатку 3 до зазначеного наказу внесено позивача, причина – самовільне залишення військової частини, підстава (наказ) №2800 від 30.11.2024, премія – 0%.

Відповідно до пункту 50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №25 вирішено відповідно до абзацу 9 пункту 15 розділу І наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 з 25.01.2025 зняти зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення з 23.01.2025 до з`ясування обставин – солдата ОСОБА_1 . Підстава: рапорт командира стрілецького спеціалізованого батальйону «Шквал» підполковника ОСОБА_4 , вх.№2945 від 25.01.2025.

Пунктом 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 «Про виплату щомісячної премії за січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 №2683/з вирішено за невихід на службу без поважних причин, за самовільне залишення військової частини, а також військовослужбовцям, яким призупинено нарахування та виплату грошового забезпечення, не виплачувати особовому складу військової частини НОМЕР_1 премії відповідно до додатку 3 до цього наказу. Відповідно до запису №991 додатку 3 до зазначеного наказу внесено позивача, причина – самовільне залишення військової частини, підстава (наказ) №184 від 30.01.2025, премія – 0%.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 08.04.2025 №2368/9116 представника позивача повідомлено, що враховуючи факт самовільного залишення військової частини позивача в період з 29.11.2024 (згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №335 від 30.11.2024) по 01.12.2024 включно (згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №341 від 06.12.2024) та з 23.01.2025 (згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №25 від 25.01.2025) грошове забезпечення за вищевказані періоди не нараховувалось та не виплачувалось, премія за листопад, грудень 2024 р. та січень 2025 року утримана в повному розмірі (згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №2848 від 05.12.2024, №25 від 05.01.2025, №205 від 05.02.2025 відповідно).

За змістом довідки про доходи від 08.04.2025 за вих.№775/ФЕС, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , позивачу нараховано: у листопаді 2024 року грошове забезпечення 5141,92 грн, додаткова винагорода 0,00 грн; у грудні 2024 року - грошове забезпечення 5451,64 грн, додаткова винагорода 0,00 грн; у січні 2025 року - грошове забезпечення 0,00 грн; додаткова винагорода 0,00 грн.

Вважаючи, що відповідачем протиправно позивачу не виплачено грошове забезпечення належним чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

За змістом ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частини другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі Порядок №260) затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Згідно п.15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Питання щодо преміювання врегульовано розділом XVI Порядку № 260.

Згідно п.3 розділу XVI Порядку № 260 виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків.

Згідно п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Аналіз наведених норм свідчить, що підтверджений факт самовільного залишення військової частини (місця служби) є самостійною правовою підставою для застосування різних за своєю правовою природою та тривалістю механізмів обмеження грошових виплат, належних військовослужбовцю.

Пункт 15 розділу І, пункт 5 розділу XVI Порядку № 260 визначають факт самовільного залишення військової частини або місця служби як юридичний факт, достатній для призупинення виплати грошового забезпечення, невиплати премії.

Наведені норми є імперативними та не містять положень, які б пов`язували можливість припинення відповідних виплат із необхідністю проведення службового розслідування.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут №548 в редакції станом на час спірних правовідносин) затверджено Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

Згідно ст.246 Статуту №548 основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.

Згідно ст.260 Статуту №548 на стаціонарне лікування та/або реабілітацію у сфері охорони здоров`я поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються в порядку направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я за висновком лікаря військової частини, а для надання допомоги у разі виникнення невідкладного стану за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. За необхідності, з огляду на стан здоров`я військовослужбовця, хворі доставляються до лікувальних закладів у супроводі медичного працівника (фельдшера, санітарного інструктора тощо).

Відповідно до ст.262 Статуту №548 начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, сторонами не заперечується, що позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , з 13.11.2024 перебував у зв`язку із направленням, на стаціонарному лікуванні в медичному закладі КНП «МКЛ» №2 ім. проф. О. О. Шалімова», тобто поза межами військової частини НОМЕР_1 .

В свою чергу, за змістом рапорту від 30.11.2024 командира стрілецького спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (вх.№29170), вбачається, що старший механік відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення стрілецького спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , який з 13.11.2024 перебуває на стаціонарному лікуванні в медичному закладі КНП «МКЛ» №2 ім. проф. О. О. Шалімова», 29.11.2024 самовільно залишив місце лікування.

Згідно рапорту від 06.12.2024 (вх.№29863) командира стрілецького спеціалізованого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_1 » військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , який 29.11.2024 самовільно залишив місце лікування, 02.12.2024 о 9:30 повернувся до медичного закладу КНП «МКЛ» №2 ім. проф. О. О. Шалімова» (пр. Московський, 197 м. Харків) та до цього часу перебуває там, де продовжує курс лікування.

Як правильно встановив суд першої інстанції, жодних пояснень або заперечень щодо встановленого відповідачем факту відсутності на місці лікування або служби в період з 29.11.2024 по 01.12.2024 позивачем до суду не надано.

За таких обставин, встановивши вищенаведений факт відсутності позивача, що є самостійною правовою підставою для застосування механізмів обмеження грошових виплат згідно Порядку №260, відповідач правомірно згідно п.15 розділу І Порядку №260 призупинив виплату позивачу грошового забезпечення з 29.11.2024, згідно п.5 розділу XVI Порядку №260 не виплатив позивачу премію за листопад та грудень 2024 року, адже факт відсутності позивача охоплює дні в цих місяцях.

Отже, накази командира військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2024 № 335 стосовно зняття позивача з забезпечення з 29.11.2024, від 05.12.2024 № 2848 стосовно премії за листопад 2024 року у розмірі 0%, від 05.01.2025 № 25 стосовно премії позивача за грудень 2025 року у розмірі 0% є правомірними, відповідають п.15 розділу І та п.5 розділу XVI Порядку №260. Також є правомірним наказ військової частини НОМЕР_1 від 06.12.2024 №341 стосовно прибуття позивача на лікування з 02.02.2024, адже саме в цей день позивач повернувся до лікувального закладу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до виписки-епікризу із медичної картки стаціонарного хворого №1440(25), складеної ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» позивач був госпіталізований 15.01.2025 та виписаний 23.01.2025.

В матеріалах справи наявні виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 1995, видана Комунальним некомерційним підприємством «Міська лікарня №4» Запорізької міської ради, про перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12.02.2025 по 14.02.2025; виписка військової частини НОМЕР_2 із медичної картки стаціонарного хворого №1321 про перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 14.02.2025 по 26.02.2025.

Крім того, матеріали справи містять довідку ВЛК ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» №91 від 23.01.2025, за містом якої позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, довідку ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 26 лютого 2025 року №348, за змістом якої позивач потребує відпустки у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Згідно ст.262 Статуту №548 в особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В спірному випадку вбачається, що у електронному вигляді до військової частини НОМЕР_1 закладом охорони здоров`я направлено рапорт позивача та довідку ВЛК ОКНП «Чернівецька обласна клінічна лікарня» №91 від 23.01.2025 стосовно надання відпустки для лікування на 30 календарних днів, військовою частиною НОМЕР_2 направлено рапорт позивача та довідку ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 26 лютого 2025 року №348 стосовно надання відпустки для лікування на 30 календарних днів.

Пункт 6.14 глави 6 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, визначає, що відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу, установи), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

Абзац п`ятий пункту 22.10. глави 22 розділу II Положення №402 визначає, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) повинна бути реалізована негайно.

Отже, враховуючи направлення документів з дотриманням ст.262 Статуту №548, позивач мав легітимні очікування про надання йому на підставі постанови (довідки) ВЛК відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, адже п. 6.14. глави 6 розділу II Положення №402 передбачає лише один варіант поведінки командира військової частини – надати відпустку для лікування у зв`язку із хворобою військовослужбовцю на підставі постанови (довідки) ВЛК.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачає, що у зв`язку з хворобою військовослужбовця йому надається відпустка для лікування із збереженням грошового та матеріального забезпечення на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Абзац другий пункту 9 розділу I Порядку №260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Отже, згідно довідки ВЛК №91 від 23.01.2025 позивач мав право на відпустку для лікування 30 календарних днів з 23.01.2025 по 21.02.2025 включно, згідно виписки ВЧ НОМЕР_2 із медичної картки стаціонарного хворого №1321 позивач перебував на стаціонарному лікування у період з 14.02.2025 по 26.02.2025, згідно довідки ВЛК від 26 лютого 2025 року №348 позивач мав право на відпустку для лікування 30 календарних днів з 26.02.2025 по 27.03.2025 включно.

Згідно статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ та п. 9 розділу I Порядку №260 передбачено виплату грошового забезпечення за період перебування на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, а тому позивач мав право на нарахування та виплату йому грошового забезпечення в період з 23.01.2025 по 27.03.2025 включно.

Втім, п.50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.01.2025 №25 позивача з 25.01.2025 знято зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення з 23.01.2025 до з`ясування обставин.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 «Про виплату щомісячної премії за січень 2025 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 » позивачу не нарахована та не виплачена премія з причини – самовільне залишення військової частини, підстава (наказ) №184 від 30.01.2025.

Водночас, приймаючи накази № 205 від 05.02.2025 та від 25.01.2025 №25, відповідачем не враховано перебування позивача на стаціонарному лікуванні та право позивача на відпустку для лікування в період з 23.01.2025 по 27.03.2025 включно, а отже спірні накази №205 від 05.02.2025 та від 25.01.2025 №25 в частині стосовно позивача прийнято необґрунтовано, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування пункту 50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 25 від 25.01.2025 про зняття зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення, що стосується солдата позивача, визнати протиправним та скасувати запис 991 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 про позбавлення виплати премії за січень 2025 солдата позивача.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення в повному розмірі позивачу в спірному випадку не є належним та ефективним способом захисту права, оскільки таке визнання не зможе призвести до відновлення порушеного права.

Разом з тим, враховуючи протиправність наказів № 205 від 05.02.2025 та від 25.01.2025 №25 стосовно позивача, суд апеляційної інстанції вважає, що з метою належного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 23.01.2025 по 27.03.2025 включно.

Водночас, позивачем не заперечується та не спростовується, що він в період з 28.03.2025 відсутній у військовій частині, не перебував на стаціонарному лікування, ВЛК не приймало постанову щодо права позивача на відпуску для лікування з 28.03.2025. Отже, в силу положень п. 15 розділу І Порядку № 260 відсутні підстави для виплати позивачу грошового забезпечення з 28.03.2025.

Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог стосовно наказів № 205 від 05.02.2025 та від 25.01.2025 №25, зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період 23.01.2025 по 27.03.2025 включно та ухвалення нового рішення про задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 280/5431/25 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про:

- визнання протиправним та скасування пункту 50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 25 від 25.01.2025 про зняття зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення, що стосується солдата ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування запису 991 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 про позбавлення виплати премії за січень 2025 солдата ОСОБА_1 ;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 23.01.2025 року по 27.03.2025 року включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати пункт 50 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 25 від 25.01.2025 про зняття зі всіх видів забезпечення, з грошового забезпечення, що стосується солдата ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати запис 991 додатку 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (адміністративно-господарської діяльності) № 205 від 05.02.2025 про позбавлення виплати премії за січень 2025 солдата ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 23.01.2025 по 27.03.2025 включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 280/5431/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Я.В. Семененко

суддя А.В. Суховаров