Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №280/4128/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4128/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини, в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у невиконанні обов`язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у складі військових частин НОМЕР_1 та НОМЕР_2 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 позивач брав безпосередню участь у бойових завданнях із захисту незалежності та територіальної цілісності України. 11.07.2023 під час виконання бойового завдання позивач отримав бойове поранення, що підтверджується довідкою про обставини поранення від 21.07.2023. Внаслідок поранення позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я протягом кількох періодів 2023– 2024 років. Однак, за період стаціонарного лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 позивач не отримав додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень, передбачену пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Скаржник, мотивуючи правову позицію зазначає, що суд не врахував юридично значущу обставину: ОСОБА_1 встановлено інвалідність саме «внаслідок захисту Батьківщини». Такий статус є похідним від висновків ВЛК про причинний зв`язок ушкоджень зі службою в умовах бойових дій і посилює доказову вагу того, що визначальний (основний) діагноз має походження від Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.10.2025 3 бойового ураження. Натомість наявність супутніх не пов`язаних із пораненням захворювань не перериває і не нівелює цього зв`язку, а Постанова КМУ № 168 не містить жодних застережень, що позбавляли б права на виплату у випадку коморбідності. Вимогами Постанови № 168 є: 1) наявність поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, підтвердженого довідкою за формою додатка 5; 2) факт стаціонарного лікування у зв`язку з таким пораненням. Обидві умови підтверджені матеріалами справи — довідкою про обставини поранення, висновком ВЛК та змістом основного діагнозу у виписці. Висновок суду про «неможливість встановити, за якими діагнозами лікувався позивач», свідчить не про відсутність доказів, а про їх неправильну оцінку та підміну змісту медичного документа. За ст. 90 КАС України така вибіркова та формальна оцінка доказів є неприпустимою і призвела до хибного правового результату — відмови у виплаті, яка за законом має бути нарахована пропорційно дням стаціонарного лікування з огляду на основний діагноз, пов`язаний із бойовим пораненням.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У відповіді на відзив відповідача, позивач заперечив проти його доводів.

У додаткових поясненнях скаржником зазначено, що при вирішенні справи необхідно виходити не з формальної наявності у виписці № 2714 інших захворювань, а з того, чи підтверджують матеріали справи стаціонарне лікування ОСОБА_1 у зв`язку з наслідками бойового поранення. Довідка про обставини бойового поранення, висновки ВЛК та зміст медичної документації за спірний період у своїй сукупності підтверджують такий зв`язок. Наявність інших захворювань не спростовує цієї обставини та не є передбаченою законом підставою для позбавлення військовослужбовця права на додаткову винагороду. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 340/5387/22, від 30 травня 2025 року у справі № 380/27432/23, від 05 листопада 2025 року у справі № 340/2976/23 та від 30 червня 2026 року у справі № 160/25000/24.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

11.07.2023 позивач, виконуючи бойове завдання, отримав бойове поранення, що підтверджується довідкою про обставини поранення від 21.07.2023.

Позивач проходив стаціонарне лікування в медичній установі А3309 (госпіталь).

Період лікування, за який заявлено вимогу про виплату додаткової винагороди, охоплює з 10.04.2025 по 22.04.2025.

Згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 2714 КНП з 10.04.2025 по 22.04.2025 позивач перебував у стаціонарі. Повний діагноз (основне захворювання, супутні захворювання та ускладнення): хронічний посттравматичний головний біль (G44.3), синдром вестибуло-тактичної дезінтеграції, неврастенію, порушення слуху та координації, хронічну сенсоневральну приглухуватість, цефалічний та м`язово-тонічний синдроми.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 4 статті 9 вищевказаного Закону визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Абзацом третім пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» установлено, що військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених положень, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно пункту 1-2 Постанови № 168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Згідно з пунктом 12 розділу XXXIV Порядку № 260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Особливості виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України визначені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за № 1544/40600.

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Особливостей виплати додаткової винагороди, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) та порядку і умов виплати одноразової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року № 729, до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки. Зазначена редакція пункту 15 застосовується з 01 квітня 2024 року.

Як слідує з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, у розмірі до 100 000 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), за заявлені у позові періоди.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що ОСОБА_1 11 липня 2023 року отримав бойове поранення під час захисту Батьківщини.

Обставини отримання бойового поранення підтверджені належною довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), складеною відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Крім того, довідкою ВЛК № 2537 від 04 листопада 2024 року встановлено комплекс патологічних станів, пов`язаних із наслідками вибухової травми, закритої черепно мозкової травми та акубаротравми, зокрема двобічну нейросенсорну приглухуватість, енцефалопатію, когнітивні та вестибулярні порушення.

У подальшому ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10 квітня 2025 року по 22 квітня 2025 року, що підтверджується випискою № 2714 із медичної карти стаціонарного хворого.

У медичній документації за спірний період зазначені, зокрема, хронічний посттравматичний головний біль G44.3, вестибулярні порушення, сенсоневральна приглухуватість, когнітивні розлади, астено-невротичні та інші патологічні прояви, які кореспондують із наслідками вибухової травми, ЗЧМТ та акубаротравми, зафіксованими у документах ВЛК.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що довідкою ВЛК встановлено інші захворювання, які не пов`язані із захистом Батьківщини, а саме: Гіпертонічна хвороба ІІ стадії, Церебральний атеросклероз, Деформуючий остеоартроз обох колінних та кульшових суглобів І стадії, Обмежений міжхребцевий остеохондроз, спондильоз, спондилоартроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта та інші. Таким чином, факт наявності у позивача як травм, пов`язаних із захистом Батьківщини, так і супутніх захворювань, які такого зв`язку не мають.

Суд першої інстанції також зазначив, що на підставі аналізу медичних документів, встановлено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 10.04.2025 по 22.04.2025 з діагнозом (захворюванням), який не пов`язаний з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) під час захисту Батьківщини, отже, позивачем не підтверджено, що період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 був пов`язаний саме з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим при захисті Батьківщини, або був відпусткою для лікування після тяжкого поранення за висновком ВЛК, як того вимагає Постанова №168.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки, сама по собі відмінність формулювань діагнозів у первинній медичній документації та документах, складених за результатами подальшого лікування, не є достатньою підставою для висновку про відсутність зв`язку такого лікування з раніше отриманим пораненням.

Вирішальним для правильного вирішення спору є встановлення того, чи було подальше стаціонарне лікування позивача зумовлене пораненням, отриманим 11 липня 2023 року під час захисту Батьківщини, або його наслідками.

Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24, у якій досліджувалося питання виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за періоди повторного стаціонарного лікування після отримання військовослужбовцем поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що для виплати додаткової винагороди достатньо встановлення факту пов`язаності поранення із захистом Батьківщини та підтвердження, що подальше лікування здійснювалося як наслідок цього поранення.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що формулювання пункту 1 Постанови КМУ № 168 «у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини» охоплює не лише безпосереднє лікування самої травми, але й лікування її наслідків, включаючи захворювання, що виникли внаслідок травми. Інше тлумачення позбавляло б військовослужбовців права на додаткову винагороду у випадках, коли первинна травма не потребує тривалого стаціонарного лікування, але спричиняє хронічні захворювання, що потребують повторних госпіталізацій.

Також, Верховний Суд звернув увагу, що Постанова КМУ № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення. У разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за медичними показниками, пов`язаними з раніше отриманим пораненням (контузією, травмою), що пов`язане із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі до 100 000 грн.

Щодо посилань на перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювань, а не у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), Верховний Суд у вищевказаній постанові від 19 березня 2026 року у справі № 600/367/24 зазначив, що такий підхід є формальним та не враховує медичний причинно-наслідковий зв`язок між первинною травмою та подальшими захворюваннями. Лікування захворювань, які виникли як наслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, є лікуванням наслідків такого поранення.

Застосовуючи наведені правові висновки Верховного Суду до обставин цієї справи, колегія суддів враховує, що первинною медичною документацією у позивача після події 11 липня 2023 року зафіксовано, зокрема, комплекс патологічних станів, пов`язаних із наслідками вибухової травми, закритої черепно мозкової травми та акубаротравми, зокрема двобічну нейросенсорну приглухуватість, енцефалопатію, когнітивні та вестибулярні порушення.

У період з 10.04.2025 по 22.04.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку зі хронічним посттравматичним головним болем G44.3, вестибулярним порушенням, сенсоневральною приглухуватістю, когнітивні розлади, астено-невротичні та інші патологічні прояви, які кореспондують із наслідками вибухової травми, ЗЧМТ та акубаротравми, зафіксованими у документах ВЛК.

Наведені обставини безпосередньо узгоджуються з характером отриманої 11 липня 2023 року травми, зокрема, комплексом патологічних станів, пов`язаних із наслідками вибухової травми, закритої черепно мозкової травми та акубаротравми, зокрема двобічну нейросенсорну приглухуватість, енцефалопатію, когнітивні та вестибулярні порушення та, на переконання колегії суддів, спростовують висновок суду першої інстанції про відсутність зв`язку стаціонарного лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 із раніше отриманим пораненням.

За таких обставин, оцінюючи наведені медичні документи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що сама лише відмінність формулювань діагнозів та визначення ступеня тяжкості травми у різних медичних документах не свідчить про припинення причинного зв`язку між пораненням, отриманим позивачем 11 липня 2023 року під час захисту Батьківщини, та його подальшим стаціонарним лікуванням. Навпаки, характер первинно отриманих ушкоджень, у сукупності підтверджують, що спірні періоди стаціонарного лікування були пов`язані з наслідками отриманого позивачем поранення.

Враховуючи вищевказане, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на отримання зазначеної додаткової винагороди за наведені періоди є помилковим, а бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо її ненарахування та невиплати підлягає визнанню протиправною.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що перебування позивача на стаціонарному лікуванні у спірний період було пов`язане з наслідками поранень, отриманих ним 11 липня 2023 року під час захисту Батьківщини, а тому позивач має право на нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за відповідні періоди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у невиконанні обов`язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Відповідно, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену додаткову винагороду за наведені періоди пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

У відповідності до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року скасувати та прийняти нове судове рішення.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у невиконанні обов`язку щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100 000,00 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом).

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000,00 грн за період лікування з 10.04.2025 по 22.04.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), з урахуванням фактично виплачених сум.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко