Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №383/1002/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 вересня 2026 року м. Дніпросправа № 383/1002/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Шлай А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2026 (суддя суду першої інстанції Замша О.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Бобринець, в адміністративній справі №383/1002/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

У С Т А Н О В И В:

04.06.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7258038 від 25.05.2026, серії ЕНА №7258028 від 25.05.2026, серії ЕНА №7258014 від 25.05.2026.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що в постановах про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вказано про те, що ОСОБА_1 керував ТЗ на автодорозі Н-14, проте інспектор Кринишний Р.О. жодної фіксації щодо вказаного правопорушення не надав, не здійснив фіксацію відповідними приладами та не вказав про наявність відповідної фіксації у постановах про адміністративні правопорушення.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2026 суд відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, а саме справа не була розглянута на місці події. Позивач також наголошує на тому, що суду першої інстанції неправильно встановив обставини у справі, зокрема, необґрунтовано вказав, що адвокат позивача, який перебував на місці події визнав вину позивача. Сам позивач та його адвокат в тексті апеляційної скарги заперечують обставини, викладені в постановах про адміністративні правопорушення та вини позивача не визнають.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2026 Інспектором відділення поліції № 3(м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУ НП у Кіровоградській області Кринишним Р.О. було ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7258014, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, ОСОБА_1 25.05.2026 керував транспортним засобом при цьому не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 ПДР.

Також, 25.05.2026 Інспектором відділення поліції № 3(м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУ НП у Кіровоградській області Кринишним Р.О. було ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7258028, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, ОСОБА_1 25.05.2026 керував транспортним засобом без номерних знаків, чим порушив п. 2.9 ПДР.

Крім того, 25.05.2026 Інспектором відділення поліції № 3(м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУ НП у Кіровоградській області Кринишним Р.О. було ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕНА №7258038, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП України та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, ОСОБА_1 25.05.2026 керував транспортним засобом у якого відсутні стоп сигнали, чим порушив п. 31.1 ПДР.

Не погодившись з означеними постановами про накладення адміністративних стягнень позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про їх скасування.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень встановлений на підставі наданих відповідачем відоематеріалів.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п. 31.1 ПДР Украни, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. «в» п. 2.8 ПДР України, заборонено керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:

не належить цьому засобу;

не відповідає вимогам стандартів;

закріплений не в установленому для цього місці;

закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м;

неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий;

Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За п. «а» пп. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч. 1 ст. 126 КУпАП)

Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За загальними правилами ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 листопада 2018 р. у справі №524/5536/17 (адміністративне провадження №К/9901/1403/17), згідно якого відеозапис не може вважатись належним доказом у зв`язку з тим, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Суд також зазначає, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі № 607/7987/17.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, ухвалені у відношенні позивача постанови від 25.05.2026 №7258014, №7258028, №7258038 не містять посилань на докази вчинення позивачем адміністративних правопорушеня, зокрема на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фіксацію на місці події.

В п. 7 оскаржуваних постанов відсутні будь-які посилання на докази, які додаються до постанови та були враховані відповідачем при розгляді справи, ухваленні постанови.

Таким чином, наданий відповідачем до суду першої інстанції відеозапис з місця події не може бути прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу на підтвердження факту вчинення саме позивачем адміністративних правопорушень, опис яких містить в постановах у справах про адміністративне правопорушення.

За викладених обставин відповідачем не доведено наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною ч. 1 ст. 126 КУпАП, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, ч. 1 ст. 121 КУпАП .

Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, внаслідок чого суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення від 25.05.2026 Серії ЕНА №7258014, №7258028, №7258038 із закриттям справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративних правопорушень.

Відтак колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи позивач при зверненні до суду з позовом сплатив 1597.44 грн, а за подання апеляційної скарги 2 396,16 грн, вказані суми судового збору необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.07.2026 в адміністративній справі № 383/1002/26 – скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7258038 від 25.05.2026 інспектором відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Кринишним Романом Олександровичем відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Визнати протиправним та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7258028 від 25.05.2026 інспектором відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Кринишним Романом Олександровичем відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Визнати протиправним та скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7258014 від 25.05.2026 інспектором відділення поліції №3 (м. Бобринець) Кропивницького районного управління поліції ГУНП в Кіровоградській області лейтенантом поліції Кринишним Романом Олександровичем відносно ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області суму сплаченого судового збору у розмірі 3993.60 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Шлай