Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №686/15651/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/15651/25

Провадження № 2/686/870/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючої судді Хараджі Н.В.,

при секретарі судових засідань Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання шлюбу недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 17.05.1968 року, батьками ОСОБА_5 є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , відповідний запис за №639.

22 жовтня 1989 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 укладено шлюб та видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище - ОСОБА_8 .

06 травня 2020 року рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області по справі №686/30419/19 заяву ОСОБА_9 (онучки) заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визнання фізичної особи ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна - задоволено.

В межах судового розгляду справи №686/30419/19, судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_3 дійсно хворіє хронічним психічним захворюванням, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій, керувати ними, у зв`язку з чим, потребує постійного стороннього догляду та допомоги.

Крім того, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 127 від 10.02.2020 року ОСОБА_3 страждає стійким хронічним психічним розладом у формі органічного амнестичного розладу, внаслідок чого не може розуміти значення своїх дій та керувати ними, перебуває на обліку в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері з 2018 року.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2024 року по справі №686/3358/24 заяву ОСОБА_4 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Хмельницької міської ради, ОСОБА_9 , про визнання фізичної особи ОСОБА_3 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна - задоволено.

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) визнано недієздатним та призначено ОСОБА_4 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) опікуном над ним.

В межах судового розгляду справи №686/3358/24 судом об`єктивно встановлено, що ОСОБА_3 страждає стійким, хронічним, психічним розладом у формі органічного амнестичного розладу, він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними. Психічний стан ОСОБА_3 підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи №325 від 25.04.2024 року.

Водночас, в подальшому Позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 (далі - Відповідач, ОСОБА_2 ) було подано апеляційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2024 року по справі №686/3358/24, при цьому обґрунтовувала остання, що вказане рішення порушує її права та інтереси саме як офіційної дружини Позивача, проте, Позивачу про укладення такого шлюбу між ОСОБА_3 та Відповідачем нічого не було відомо.

Як в подальшому стало відомо Позивачу, 13.06.2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та Відповідачем та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , актовий запис №868 (далі – шлюб).

ОСОБА_3 станом на момент укладення шлюбу з Відповідачем, не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними, страждав та страждає на тяжкий психічний розлад, цей шлюб укладався без вільної згоди ОСОБА_3 як чоловіка, у Позивача як доньки та опікуна останнього, беручи до уваги, що цей шлюб порушує її права та інтереси, виникла об`єктивна необхідність у зверненні до суду з позовною заявою, щодо визнання такого шлюбу недійсним.

03 липня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому вона заперечила проти задоволення позову та просила відмовити у визнанні шлюбу недійсним.

Відповідач зазначила, що шлюб між нею та ОСОБА_3 зареєстровано 13 червня 2024 року, тоді як рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року ОСОБА_3 визнано недієздатним. На думку відповідача, на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_3 не був визнаний судом недієздатним, а тому правових перешкод для укладення шлюбу не існувало.

Посилаючись на положення статей 39, 40 ЦК України, статті 39 СК України та частину шосту статті 300 ЦПК України, відповідач також зазначила, що наявність психічного розладу сама по собі не позбавляє особу права на укладення шлюбу, а попереднє рішення суду від 06 травня 2020 року про визнання ОСОБА_3 недієздатним втратило чинність у зв`язку зі спливом установленого законом строку його дії.

У зв`язку з наведеним відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні.

09 лютого 2026 року до суду надійшов висновок судово-психіатричного експерта № 62 від 27 січня 2026 року, складений Тернопільською філією судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» за результатами амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з висновком експертизи, на момент укладення шлюбу 13 червня 2024 року ОСОБА_3 страждав на психічні розлади внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим когнітивним зниженням, що досягають рівня недоумства, та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Експертами також встановлено, що на час проведення експертизи ОСОБА_3 страждає на психічні розлади внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим когнітивним зниженням, що досягають рівня недоумства, у зв`язку з чим не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Питання щодо можливості ОСОБА_3 перебувати у шлюбі та продовжувати шлюбно-сімейні відносини експертами не вирішувалося, оскільки не входить до компетенції судово-психіатричної експертизи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений у встановленому законом порядку. Водночас представником позивача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, в якому зазначено, що позивач та його представник не заперечують проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідачка повторно в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена у встановленому законом порядку.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки представник позивача та відповідач не з`явилися до зали судового засідання.

17 вересня 2026 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 37 СК України шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами першою - третьою статті 39 цього Кодексу, а також якщо він не визнаний недійсним за рішенням суду.

Відповідно до частини першої статті 38 СК України підставою недійсності шлюбу є порушення вимог, встановлених статтями 22, 24-26 цього Кодексу.

Частиною першою статті 40 СК України передбачено, що шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка.

Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства.

Таким чином, для вирішення питання про визнання шлюбу недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 40 СК України, визначальним є встановлення психічного стану особи саме на момент державної реєстрації шлюбу та наявності у неї здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19 (провадження № 61-17134св20).

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що добровільність шлюбу є однією з основних засад сімейного права, а згода особи не може вважатися вільною, якщо на момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, унаслідок чого не усвідомлювала повною мірою значення своїх дій та/або не могла керувати ними. Верховний Суд також розмежував шлюб, який є недійсним у силу прямої вказівки закону відповідно до статті 39 СК України, та шлюб, який визнається недійсним судом відповідно до статті 40 СК України.

Отже, сама по собі та обставина, що на момент державної реєстрації шлюбу ОСОБА_3 ще не мав чинного судового рішення про визнання його недієздатним, не виключає можливості визнання шлюбу недійсним на підставі частини першої статті 40 СК України.

У даному випадку предметом доказування є не лише формальний статус дієздатності ОСОБА_3 на 13 червня 2024 року, а його фактична здатність на цю дату сформувати та вільно виявити волю на укладення шлюбу.

Судом установлено, що психічний розлад ОСОБА_3 мав тривалий та стійкий характер.

Так, ще рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 травня 2020 року у справі № 686/30419/19 його було визнано недієздатним у зв`язку з нездатністю розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Вказані обставини підтверджувалися висновком судово-психіатричної експертизи № 127 від 10 лютого 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_3 страждав на стійкий хронічний психічний розлад у формі органічного амнестичного розладу.

Надалі, незадовго до реєстрації спірного шлюбу, висновком судово-психіатричної експертизи № 325 від 25 квітня 2024 року також було встановлено наявність у ОСОБА_3 стійкого хронічного психічного розладу, внаслідок якого він не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у справі № 686/3358/24 ОСОБА_3 повторно визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 його опікуном.

Однак особливого доказового значення для вирішення саме цієї справи суд надає висновку судово-психіатричного експерта № 62 від 27 січня 2026 року.

Вказаний висновок складено за результатами спеціального експертного дослідження психічного стану ОСОБА_3 , причому експертами надано відповідь саме щодо його психічного стану на момент укладення шлюбу – 13 червня 2024 року.

Згідно з висновком № 62, на момент укладення шлюбу ОСОБА_3 страждав на психічні розлади внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим когнітивним зниженням, що досягають рівня недоумства, та за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Суд не має підстав ставити зазначений висновок експерта під сумнів. Він є послідовним, містить відповіді на поставлені перед експертами питання та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема з висновками судово-психіатричних експертиз № 127 від 10 лютого 2020 року та № 325 від 25 квітня 2024 року, а також із судовими рішеннями від 06 травня 2020 року та 19 червня 2024 року.

При цьому суд бере до уваги, що висновок № 62 від 27 січня 2026 року не ґрунтується лише на факті подальшого визнання ОСОБА_3 недієздатним, а містить самостійний експертний висновок щодо його психічного стану саме на дату реєстрації шлюбу.

Таким чином, висновок експерта усуває сумнів щодо того, чи існував відповідний психічний стан ОСОБА_3 саме 13 червня 2024 року.

Доводи відповідачки про те, що на момент реєстрації шлюбу ОСОБА_3 формально не був визнаний недієздатним, суд відхиляє як такі, що не спростовують встановленої судом обставини відсутності у нього фактичної здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При цьому суд зазначає, що стаття 39 СК України та стаття 40 СК України регулюють різні правові підстави недійсності шлюбу.

У випадках, передбачених статтею 39 СК України, шлюб є недійсним у силу прямої вказівки закону, зокрема якщо його зареєстровано з особою, яка вже визнана недієздатною.

Натомість частина перша статті 40 СК України застосовується у випадку, коли шлюб зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, у тому числі коли в момент реєстрації шлюбу особа не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Саме така ситуація встановлена у цій справі.

Отже, правове значення має не лише факт ухвалення рішення про визнання ОСОБА_3 недієздатним 19 червня 2024 року, тобто після реєстрації шлюбу, а встановлена належними доказами обставина, що вже на 13 червня 2024 року він за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду про те, що шлюб за своєю правовою природою не є правочином, а тому до вимог про визнання шлюбу недійсним не застосовуються положення Цивільного кодексу України про недійсність правочинів. Такий висновок викладений, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19.

Таким чином, посилання відповідачки на статті 39, 40 ЦК України не спростовують правових підстав позову, оскільки спірні правовідносини регулюються спеціальними нормами Сімейного кодексу України.

Згідно зі статтею 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.

Позивач ОСОБА_4 є дочкою ОСОБА_3 та його опікуном відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2024 року у справі № 686/3358/24, а тому має право на звернення до суду з даним позовом.

Верховний Суд у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 761/16077/19 також звернув увагу, що стаття 42 СК України визначає коло осіб, які можуть звертатися з позовом про визнання шлюбу недійсним, та що у випадку звернення особи як такої, чиї права порушені реєстрацією шлюбу, суд має встановити відповідне порушення. У цій справі право позивача на звернення до суду додатково обумовлене її статусом опікуна недієздатної особи.

Судом також не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 40 СК України, які б свідчили про те, що на час розгляду справи відпали обставини, які засвідчували відсутність вільної згоди ОСОБА_3 на укладення шлюбу.

Навпаки, відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 62 від 27 січня 2026 року на час проведення експертизи ОСОБА_3 продовжує страждати на психічні розлади внаслідок дисфункції головного мозку з вираженим когнітивним зниженням, що досягають рівня недоумства, у зв`язку з чим не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, станом на час розгляду справи обставини, які обумовили відсутність вільної згоди ОСОБА_3 на укладення шлюбу, не відпали.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що на момент державної реєстрації шлюбу 13 червня 2024 року ОСОБА_3 через свій психічний стан не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, а тому не міг надати вільної та усвідомленої згоди на укладення шлюбу.

Отже, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано з порушенням вимог статті 24 СК України, що відповідно до статей 38 та 40 СК України є підставою для визнання його недійсним за рішенням суду.

Відповідно до статті 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації.

З огляду на викладене, оцінюючи всі наявні у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, суд приходить до остаточного висновку, що станом на 13 червня 2024 року ОСОБА_3 , незважаючи на те, що рішення про повторне визнання його недієздатним було ухвалено 19 червня 2024 року, фактично не мав здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи № 62 від 27 січня 2026 року та узгоджується з іншими доказами у справі. У зв`язку з цим його згода на укладення шлюбу не була вільною, а тому шлюб підлягає визнанню недійсним відповідно до частини першої статті 40 СК України з моменту його державної реєстрації.

Керуючись статтями 15 ЦК України, 21, 24, 37-40, 42, 44 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати недійсним, з моменту його укладення, шлюб між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), зареєстрований 13.06.2024 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 868, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 13.06.2024 року

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 28.09.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа