Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №280/736/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/736/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року (головуючий суддя Новікова І.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 28 січня 2026 року звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 01.09.2025 виплати пенсії у разі втрати годувальника позивачці;

- визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не поновлення з 01.09.2025 виплати пенсії у разі втрати годувальника позивачці;

- зобов`язати відповідача поновити з 01.09.2025 виплату пенсії у разі втрати годувальника позивачці та сплатити недоотримані суми пенсій на рахунок у Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк».

В обґрунтування позову зазначено, що позивачка з липня 2022 року отримувала пенсію у разі втрати годувальника після смерті ОСОБА_2 , проте з вересня 2025 року виплату пенсії їй припинено. Позивачка вважає дії відповідача щодо припинення виплати їй пенсії протиправними, у зв`язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення з 01.09.2025 виплати пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити з 01.09.2025 нарахування та виплату пенсії у разі втрати годувальника ОСОБА_1 та сплатити недоотримані суми пенсій на рахунок у Акціонерному товаристві комерційний банк «ПриватБанк».

В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_1 з 01.07.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії в разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пенсія позивачці з моменту призначення щомісячно зараховувалась на рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк». З березня 2025 року відповідно до п.16 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 (зі змінами), в зв`язку з надходженням інформації про неотримання пенсії більше як один рік (або одержання її за довіреністю більш як один рік), виплату пенсії було переведено на поштове відділення. У зв`язку із неотриманням позивачкою призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, згідно пункту 4 статті 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, її виплату було припинено з 01.09.2025. Порядком № 22-1 передбачено подання заяви про поновлення виплати пенсії лише позивачем особисто до територіального органу Пенсійного фонду України, оскільки в переліку заяв, які подаються через засоби електронного зв`язку така заява не зазначена. Отже, поновлення пенсії здійснюється за особисто поданою заявою особи, безпосередньо після подання заяви про поновлення пенсійних виплат, іншого Порядком № 22-1 не передбачено.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що у період з 20.07.2026 до 21.08.2026 колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримувала з липня 2022 року пенсію по втраті годувальника, на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З 01.09.2025 виплату пенсії у разі втрати годувальника позивачці припинено.

Позивачка вважає протиправним припинення виплати пенсії.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності у годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії у разі встановлення III групи інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та зазначеним у частині другій цієї статті членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», члени сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні;

3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Згідно ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;

3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;

3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин";

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачці виплата пенсії по втраті годувальника припинена у зв`язку із неотриманням позивачкою призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, згідно пункту 4 статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596 затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, який цей Порядок визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв`язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві (органи Пенсійного фонду України) та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат (органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (одержувачі), а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках (Порядок №1596).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1596, якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов`язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

Уповноважені банки щомісяця до 25 числа в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису через захищені канали зв`язку надсилають згідно з протоколами обміну інформацією Пенсійному фонду України інформацію про одержувачів, які пройшли фізичну ідентифікацію, та дату її проведення відповідно до абзацу другого пункту 6 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих рф територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих рф територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. №299.

У разі невиконання одержувачем зазначених в абзацах першому та другому цього пункту умов орган Пенсійного фонду України або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через призначеного оператора поштового зв`язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Орган Пенсійного фонду України та орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги у разі виключення банку з переліку уповноважених банків.

Разом з тим, матеріали справи не містять рішення пенсійного органу про припинення виплати пенсії позивачці з підстав передбачених Законом № 1058-VI, як і не містять доказів отримання відповідачем будь-яких повідомлень від банківської установи щодо не отримання позивачкою пенсії.

Можливість припинення територіальними органами Пенсійного фонду виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення чинним законодавством не передбачена.

Крім того, приписи пункту 4 частини 1 статті 49 Закону №1058-VI передбачають припинення саме виплати, а не нарахування пенсії у разі неотримання пенсіонером призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом №1058-VI.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, є таким, що не ґрунтується на вимогах Закону №1058-VI.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

У преамбулі до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Водночас, для припинення виплати пенсії Порядком №1596 встановлену певну послідовність подій, які мають передувати припиненню виплати пенсії, а саме:

пенсійні виплати не одержуються з поточного рахунка більш як один рік;

уповноважений банк повідомив про це відповідному органу Пенсійного фонду України;

відповідний орган Пенсійного фонду України має повідомити пенсіонера про необхідність подання нової заяви до органу Пенсійного фонду України для продовження отримання пенсії на банківський рахунок;

у разі не подання відповідної заяви орган Пенсійного фонду України припиняє перерахування пенсії на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через призначеного оператора поштового зв`язку;

у разі не отримання пенсії через призначеного оператора поштового зв`язку, виплата пенсії припиняється.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів не отримання позивачкою пенсії з банківського рахунку більш як один рік, відсутні докази отримання відповідачем відповідного повідомлення від банку, відсутні докази повідомлення позивачки до припинення виплати їй пенсії про необхідність подання нової заяви до органу ПФУ.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не було дотримано встановленого порядку дій, що передує припиненню виплати пенсії на банківський рахунок, а тому дії відповідача щодо припинення виплати пенсії є протиправними.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не поновлення виплати пенсії задоволенню не підлягають, оскільки матеріалами справи підтверджується що такі звернення розглядалися іншими територіальними підрозділами ПФУ, а не ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко