Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №680/668/26 — Новоушицький районний суд Хмельницької області

НОВОУШИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 680/668/26

2/680/622/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Нова Ушиця

Новоушицький районний суд Хмельницької області в складі судді Олійник А.О.,

з участю секретаря судового засідання Максимчука С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Зміст позовних вимог та позиції учасників справи

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі – ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03 травня 2019 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі – ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») в електронній формі був укладений кредитний договір №505701043, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 5 000 гривень, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача, а остання зобов`язалася сплатити відсотки на користування ними.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит шляхом перерахунку на банківську карту.

До позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» відповідно до укладених договорів факторингу № 28/11180-1 від 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №505701043 від 03 травня 2019 року.

Відповідач не виконувала належним чином зобов`язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути в розмірі 11800 грн, з яких: тіло кредиту – 5 000 грн, проценти за користування кредитом – 6 800 грн.

Також просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов, заяви про розгляд справи у її відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подала. Про дату, час та місце судового розгляду повідомлена шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Судова повістка вручена відповідачу.

Вказані обставини та норми статті 223 ЦПК України вказують на наявність підстав для розгляду справи без участі сторін та ухвалення заочного рішення, про що суд 29 вересня 2026 року постановив ухвалу.

Процесуальні дії у справі

17 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

09 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

03 травня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №505701043 (далі - Договір), який останньою підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (78EDZ4P5), надісланим на номер мобільного телефону відповідача. За умовами договору товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит на суму 5 000 грн на умовах строковості, платності, зворотності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом нараховані згідно п.1.4. цього Договору (п. 1.1 Договору) (арк. спр.16-17).

Строк дії Договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів. Кредит надається строком на 30 днів (п.п. 1.2, 1.3 Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 0,01 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п. 1.4 Договору).

З врахуванням положень п.1.4 Договору позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,65 відсотків річних (п. 1.5 Договору).

Сторони погоджуються що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 – 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 (одна ціла сім десятих) за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення кредиту. Таким чином зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,70 розповсюджуються на весь період фактичного користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.1.3 Договору (п. 4.2 Договору).

Сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (п. 4.3 Договору).

Також сторонами узгоджений графік платежів (арк. спр.17 на звороті).

Даними відповіді АТ КБ «Приватбанк» від 14 серпня 2026 року, а також випискою по банківському рахунку підтверджується, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано карту № НОМЕР_1 на яку 03 травня 2019 року зараховано 5 000 грн (арк. спр.90-91).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №505701043 на загальну суму 13 515 грн, що підтверджується договором, додатковою угодою №19 від 28 листопада 2019 року, додатковою угодою №26 від 31 грудня 2020 року, додатковою угодою №27 від 31 грудня 2021 року, додатковою угодою №31 від 31 грудня 2022 року, додатковою угодою №32 від 31 грудня 2023 року, витягом з реєстру прав вимоги, актом звірки від 31 грудня 2019 року, протоколом узгодження предмету факторингової операції (арк.спр.25-31).

05 серпня 2020 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №505701043 на загальну суму 11 800 грн, що підтверджується договором, витягом з реєстру прав вимоги, платіжною інструкцією (арк. спр.32-33, 35-36, 37).

05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №505701043 на загальну суму 16 070 грн, що підтверджується договором, витягом з реєстру боржників, актом прийому передачі реєстру боржників, платіжною інструкцією (арк. спр. 38-39, 41-42, 43,44).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за зобов`язаннями.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (в редакції чинній на час виникненя спірних правовідносин) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Досліджені судом докази підтверджують, що ТОВ «ФК «ЕЙС» за своїм правовим статусом відноситься до юридичних осіб, що мають статус фінансових установ, які відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а тому договір відступлення права вимоги на підставі статті 204 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Також матеріалами справи підтверджується факт переходу права грошової вимоги первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс», згодом до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та після цього до ТОВ «ФК «ЕЙС» відносно боржника ОСОБА_1 за договором №505701043 від 03 травня 2019 року.

Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд установив, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №505701043 від 03 травня 2019 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що прирівнюється до договору укладеного в письмовій формі.

Відповідно до умов договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кошти в сумі 5 000 грн, а відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитними коштами в порядку, визначеному договором.

Кредитні кошти у розмірі 5 000 грн були перераховані відповідачу ОСОБА_1 на її банкіський рахунок за номером платіжної карти НОМЕР_1 , що підтверджуються повідомленням АТ КБ «ПриватБанк».

Отже, факт укладення кредитного договору в електронній формі та отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суд вважає доведеним.

У подальшому позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із проведеним ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №505701043 від 03 травня 2019 року станом на 13 серпня 2019 року становить 13 430 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 8 515 грн. Відповідачем здійснені платежі: 05 червня 2019 року на суму 15 грн, 06 червня 2019 року на суму 400 грн, 13 червня 2019 року на суму 50 грн, 21 червня 2019 року на суму 315 грн, а всього 780 грн, які зараховані в рахунок погашення заборгованості за відсотками. Заборгованість за штрафами не нараховувалась (арк. спр.22-23).

Згідно із відомостями документу – виписка з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №505701043 від 03 травня 2019 року станом на 15 червня 2026 року становить 16 070 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5 000 грн, заборгованість за відсотками - 6 800 грн, штрафні санкції – 4 270 грн (арк. спр.20).

З матеріалів справи встановлено, що строк договору становить 30 днів, відтак кредит надавався позичальнику на 30 днів (п. 1.3. Договору). Процентна ставка - 0,01% від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п. 1.4 Договору).

Згідно із графіком платежів, який є невід`ємною частиною договору, відсотки за користування кредитними коштами становлять 15 грн, виходячи із погодженої між сторонами відсоткової ставки 0,01 % в день.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець після закінчення 30-денного періоду кредитування, з урахуванням фактичного користування кредитом, згідно з п. 4.2 Договору, здійснив перерахування процентів за період з 03.05.2019 року до 02.06.2019 за процентною ставкою 1,7 %, та продовжив нараховувати відповідачу відсотки за користування кредитними коштами, враховуючи процентну ставку 1,70 % за кожен день користування до 13.08.2019 року на підставі п. 4.2 Договору.

Отже, умовами договору було визначено неоднозначно розмір процентної ставки за користування кредитом, а саме п. 1.4 Договору та графіком платежів – 0,01%, а п. 4.2 Договору – 1,7 %.

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

З урахуванням наявності двозначних положень договору щодо розміру процентної ставки, на підставі частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд застосовуючи правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, вважає, що розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування визначається на підставі п. 1.4 Договору і становить 0,01 %.

Відтак за період з 03.05.2019 року до 02.06.2019 року розмір процентів за користування кредитними коштами складає 15 грн з розрахунку: 5000 грн х 0,01 % х 30 днів.

Сторони у договорі погодили, що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України (п. 4.3 Договору).

Однак, позивач фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Позивач у своїй позовній заяві посилався на стягнення лише заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за процентами за користування кредитом. Вимог про стягнення з відповідача відсотків за порушення грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не заявив.

З наведеного випливає відсутність підстав для стягнення відсотків за порушення грошового зобов`язання за період з 03.06.2019 року до 13.08.2019 року.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у загальному розмірі 4235 грн (5000 грн (заборгованість по тілу кредиту) + 15 грн (заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами) – 780 грн (сплачені відповідачем кошти) = 4235 грн).

Вказаний розмір заборгованості відповідач не спростувала, доказів про належне виконання умов договору не надала.

Згідно з статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги є частково доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 4235 грн.

Водночас суд відхиляє надані позивачем докази: Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (арк. спр. 15), оскільки вони не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови та тарифи розуміла відповідач, ознайомилася та погодилася з ними, підписуючи кредитний договір.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн та судового збору, сплаченого за подання позовної заяви в електронній формі з використанням системи «Електронний суд» у розмірі 2662,40 грн, а всього - 9 662,40 грн.

Позивачем ТОВ «ФК» ЕЙС» в особі директора Полякова О.В. 20 січня 2026 року укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-01 з адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери». Згідно з умовами договору конкретне доручення Товариства визначається в окремій Додатковій угоді. Після належного виконання доручення адвокатське бюро надає клієнту акт прийому-передачі наданих послуг (арк. спр. 49). Додатковою угодою №25771190009 до договору про надання правової допомоги №20/01/26-01 - ТОВ «ФК» ЕЙС» доручило адвокатському об`єднанню надати юридичну допомогу, зокрема, по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №505701043 від 03 травня 2019 року, боржником за яким є ОСОБА_1 (арк. спр.50). Відповідно до акту прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) згідно Договору №20/01/26-01, адвокатським бюро «Тимошенко та Партнери» надало клієнтові ТОВ «ФК» ЕЙС» послуги, пов`язані із складанням позовної заяви, вивченням матеріалів справи про стягнення заборгованості, підготовкою адвокатського запиту, підготовкою та подачі клопотання про витребування доказів, на що витрачено 6 годин. Вартість послуг 7 000 грн (арк.спр.51).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі N 904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, правова допомога полягала у підготовці та поданні до суду позовної заяви, а тому суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача, які підлягають розподілу 4 000,00 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно з актом про надання юридичної допомоги.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини першої, пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 955,54 грн (4235 х 100 : 11800 = 35,89 х 2 662,40 : 100 = 955,54) та 1435,60 грн витрат на професійну правничу допомогу (4 000 : 100 х 35,89 = 1435,60).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 137, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», заборгованість за договором кредитної лінії №505701043 від 03 травня 2019 року врозмірі 4235 (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 955 (дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 54 коп. сплаченого судового збору та 1435 (одну тисячу чотириста тридцять п`ять) гривень 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, а всього - 2391 (дві тисячі триста дев`яності одну) гривню 14 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, м. Київ, код ЄДРПОУ - 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП – НОМЕР_2 .

Суддя А. О. Олійник