Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №280/9563/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/9563/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року (головуючий суддя Бойченко Ю.П.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 30.10.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області, просив:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виключення службового житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з числа службових;

-зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області у встановлений законом строк розглянути зазначену заяву по суті та вжити передбачених законом заходів, у тому числі підготувати та подати до виконавчого комітету Запорізької міської ради клопотання про виключення цієї квартири з числа службових.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу у податковій міліції та 10.10.2005 звільнений у відставку. На день звільнення вислуга років складала 22 роки 01 місяць 04 дні. Під час проходження служби позивач отримав у користування службову квартиру. Посилаючись, крім іншого, на Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та її територіальних органах, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 10.06.2021 № 338, вважає, що наявні підстави для виключення зазначеної квартири із числа службових.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року позов – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 08.04.2025 про виключення службового жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 08.04.2025 про виключення службового жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 з числа службових, у порядку, передбаченому Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та її територіальних органах, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 червня 2021 року № 338, та ухвалити рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що ГУ ДПС у Запорізькій області неуповноважене на вирішення питання про зміну статусу службової квартири за адресою: АДРЕСА_3 , оскільки не є правонаступником цього майна від Головного управління ДФС у Запорізькій області. Таким чином, відповідач не допускав бездіяльності по відношенню до позивача, оскільки відповідь на його запит надана у строки, встановлені законодавством, та згідно наявної інформації у відповідача щодо запитуваного житлового приміщення. ГУ ДПС у Запорізькій області не використовує спірну квартиру як службову, вона відсутня у відповідача на балансі, а отже ГУ ДПС у Запорізькій області немає повноважень направити клопотання до комітету Запорізької міської ради про виключення квартири із числа службових. Крім того, право позивача на житло не порушено, оскільки його не позбавляють можливості проживати у спірному житловому приміщенні та користуватися ним, не ставиться питання і про виселення позивача зі спірної квартири. У задоволенні позову просить відмовити.

Щодо клопотання про розгляд справи за участі представника, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

За правилами частини 6 статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, а також якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Відповідно до п.п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Зважаючи на те, що оскаржене рішення ухвалено судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, а також те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання скаржника про розгляд справи за участю його представника.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Просять рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що у період з 20.07.2026 до 21.08.2026 колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у податковій міліції в період з 17.07.1998 по 10.10.2005, на день звільнення вислуга років у календарному обчисленні становить 22 роки 01 місяць 04 дні, про що свідчить довідка Відділу проходження служби у податковій міліції Управління персоналу ДПС у Запорізькій області ДПС України від 05.09.2012 № 157/04-217.

Наказом Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 29.12.2003 № 489 «Про надання службового житла ОСОБА_1 » надано ОСОБА_1 – підполковнику податкової міліції, заступнику начальника відділу – начальнику відділення організації досудового слідства слідчого відділу податкової міліції ДПА у Запорізькій області службове житло – трьох кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 житловою площею 42,0 кв. м.

08.01.2004 позивачу виконавчим комітетом Запорізької міської ради на сім`ю із 3 осіб видано ордер на службове житлове приміщення № 12.

Згідно довідки ОСББ «Промінь-Запоріжжя» від 23.10.2025 № 0010966, позивач дійсно проживає та має реєстрацію у АДРЕСА_3 та має склад родини:

ОСОБА_2 – дружина, ОСОБА_3 – донька.

Відповідно до довідки Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району від 27.10.2025 № 23 позивач та члени його родини перебувають на квартирному обліку за місцем мешкання на підставі розпорядження голови районної адміністрації міської ради від 22.08.2003 № 128, облікова справа № 3969, склад родини: 3 особи.

За відомостями довідки Районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району від 24.10.2025 № 19.04/01-28-1348 позивач та члени його родини не брали участь у приватизації житла за адресою: АДРЕСА_3 .

Позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення спірної квартири з числа службових від 08.04.2025 та направлення до профільного департаменту Запорізької міської ради відповідного клопотання.

ГУ ДПС у Запорізькій області листом від 22.04.2025 № 116/л/08-01-05-01-05 повідомило, що зазначена у запиті квартира на баланс ГУ ДПС у Запорізькій області від ГУ ДФС у Запорізькій області за актами прийому-передачі не передавалась. Отже, відповідач не уповноважений на вирішення даного питання.

Листом від 18.09.2025 № 40780/6/08-01-17-01-12 відповідач, у доповнення до листа від 22.04.2025 № 116/л/08-01-05-01-05 зазначив, що у ГУ ДПС у Запорізькій області не відпала потреба у використанні спірної службової квартири.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо нерозгляду по суті його заяви про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно статті 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Згідно статті 31 Житлового кодексу України (Кодекс втратив чинність крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2 на підставі Закону від 13.01.2026 № 4751-IX, однак був чинним на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

У відповідності із положеннями статті 125 Житлового кодексу України до осіб, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, зокрема, належать:

особи, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-XII не підлягають приватизації, зокрема, квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно частини першої статті 118 Житлового кодексу України, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

У відповідності до статті 26 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (був чинним на час виділення позивачу службової квартири) держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".

Жила площа працівникам міліції, в тому числі працюючим на транспорті, надається місцевими Радами народних депутатів, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку. Міліція може мати службовий житловий фонд (стаття 22 Закону України "Про міліцію").

У відповідності до п. 6 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37, жиле приміщення виключається з числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих.

Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів колгоспу, або тих, які вийшли з колгоспу за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.

Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

У будинках, належних колгоспам, жиле приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів колгоспу або зборів уповноважених, затверджуваним виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка.

Механізм та порядок виключення квартир із числа службових у ДПС регулюється нормами Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та її територіальних органах, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 червня 2021 року № 338.

Відповідно до абзацу 3 п. 5 розділу І Положення № 338 громадяни, які пропрацювали в ДПС або її територіальному органі, що надав їм службове жиле приміщення, не менше як 10 років та проживають у цьому службовому жилому приміщенні не менше як 10 років, перебувають на обліку для отримання житла, не мають іншого житла у приватній власності (вони, а також члени їх родини), мають право звернутись із відповідною заявою до ДПС або її територіального органу про надання ними клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.

За правилами п. 6 розділу І Положення № 338 рішення про можливість виключення жилого приміщення з числа службових приймається:

Головою ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДПС;

керівником територіального органу ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань територіального органу ДПС - для службових жилих приміщень, які належать територіальному органу ДПС. Рішення керівника територіального органу ДПС погоджується Головою ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань ДПС.

Пунктом 7 розділу І Положення № 338 унормовано, що виключення жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання:

Голови ДПС - для службових жилих приміщень, які належать ДПС;

керівника територіального органу ДПС, погодженого Головою ДПС - для службових жилих приміщень, які належать територіальному органу ДПС.

Про виключення жилого приміщення з числа службових здійснюється відповідний запис у журналі оперативного обліку службових жилих приміщень.

Згідно пункту 1 розділу ІІ Положення № 338, Комісія з житлових питань є колегіальним органом, який утворюється в ДПС та її територіальних органах.

Основним завданням Комісії з житлових питань ДПС відповідно до п. 3 розділу II Положення № 338 є, у тому числі, розгляд заяв працівників, клопотань працівників ДПС та територіальних органів стосовно виключення жилих приміщень з числа службових.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач працював у органах податкової міліції, що надав йому службове жиле приміщення, більше 10 років та проживає у цьому службовому жилому приміщенні більше 10 років, а також не має іншого житла у приватній власності, що свідчить про наявність у ОСОБА_1 права на звернення із відповідною заявою до територіального органу ДПС про надання ним клопотання до органу місцевого самоврядування про виключення цього житла з числа службового.

З огляду на приписи п. 6, п. 7 розділу І, п. 3 розділу II Положення 338, звернення позивача із відповідною заявою мало бути розглянуто керівником територіального органу ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань територіального органу ДПС.

Надалі, виключення спірного жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання керівника територіального органу ДПС, погодженого Головою ДПС.

Разом з тим, фактично звернення позивача керівником територіального органу ДПС із урахуванням пропозицій Комісії з житлових питань територіального органу ДПС не розглянуто, а лише формально надано відповіді листами від 22.04.2025 № 116/л/08-01-05-01-05, від 18.09.2025 № 40780/6/08-01-17-01-12.

Стосовно доводів, що зазначені у листі від 22.04.2025 № 116/л/08-01-05-01-05, що зазначена у запиті квартира на баланс ГУ ДПС у Запорізькій області від ГУ ДФС у Запорізькій області за актами прийому-передачі не передавалась слід зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 постанови КМУ від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Листом Департаменту з управління житлово-комунальним господарством від 03.06.2025 № 1358/01-37/01 підтверджується, що станом на 30.05.2025 до числа службової житлової площі ГУ ДПС у Запорізькій області відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.2003 № 438/5 включена трикімнатна квартира АДРЕСА_4 . Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна підтверджується, що спірна квартира є комунальною власністю.

Наведене у сукупності спростовує доводи відповідача про те, що він неуповноважений розглядати дане питання, оскільки квартира на його баланс не передавалася.

Щодо посилань відповідача у листі від 18.09.2025 № 40780/6/08-01-17-01-12 на те, що у ГУ ДПС у Запорізькій області не відпала потреба у використанні спірної службової квартири суд апеляційної інстанції зазначає, що такі доводи не можуть позбавляти позивача права, передбаченого абзацом 3 п. 5 розділу І Положення № 338.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави для висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 про виключення службового жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 з числа службових та зобов`язання відповідача розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 08.04.2025 про виключення службового жилого приміщення, а саме квартири АДРЕСА_1 з числа службових, у порядку, передбаченому Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Державній податковій службі України та її територіальних органах, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10 червня 2021 року № 338, та ухвалити рішення з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення, забезпечить ефективне відновлення прав позивача у спірних правовідносинах.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що решта позовних вимог задоволенню не підлягають як заявлені передчасно, оскільки виключення спірного жилого приміщення з числа службових провадиться за рішенням виконавчого органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням приміщення на підставі клопотання керівника територіального органу ДПС, погодженого Головою ДПС. Однак, наразі таке погодження відсутнє.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.02.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко