Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №280/10514/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10514/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Божко Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року (головуючий суддя Калашник Ю.В.)

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , 27.11.2025 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084450009061 від 12.08.2025 та від 06.10.2025 про відмову у призначення позивачу пенсії за віком;

-зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985 та призначити пенсію за віком з 17.06.2024.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням ГУ ПФУ у Київській області №084450009061 від 06.10.2025 відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки наявність у позивача права на призначення пенсії підтверджується записами у трудовій книжці НОМЕР_1 від 15.07.1981. Наявність певних недоліків у трудовій книжці не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року позов – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 06.10.2025 №084450009061 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1981.

В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вказує, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 по справі № 280/6920/24 повторно розглянуто заяву позивача від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та до страхового стажу зараховано періоди роботи з 06.12.1982 по 15.01.1983, з 15.12.1986 по 20.03.1989, з 01.01.1992 по 19.05.1992, з 20.05.1992 по 27.04.1993, з 03.12.1993 по 22.09.1994, з 06.12.1994 по 01.10.1995. За результатами повторного розгляду заяви рішенням від 12.08.2025 позивачу відмовлено в призначенні зазначеного виду пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Страховий стаж становив 29 років 03 місяці 19 днів. В подальшому, за результатами повторного розгляду електронної відмовної пенсійної справи та документів долучених до заяви позивача від 17.06.2024 встановлено, що при опрацюванні рішення суду до страхового стажу був не врахований період з 01.01.2024 по 31.05.2024 згідно даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку (на дату подачі заяви (17.06.2024) були відсутні дані про сплату страхових внесків). Згідно записів трудової книжки від 15.07.1981 НОМЕР_1 в період з 15.02.1983 по 12.11.1985 позивач працювала в Будівельно-монтажному управлінні «Главбурятстрой», оскільки наказ на зарахування від 11.02.1982, тому стаж був зарахований з дати присвоєнні кваліфікації з 31.05.1983 по 12.11.1985. Водночас зазначає, стаж зараховано безпідставно, оскільки 31.05.1983 присвоєно кваліфікацію штукатур-маляр, а наказ від 28.06.1985. Для зарахування періоду роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985 необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів та довідку про перейменуванні підприємства, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначенні пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записі у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Страховий стаж Позивача переглянуто і він становить 27 років 2 місяці 28 днів. Рішення про відмову у призначенні пенсії було відкореговано і прийнято нове рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 06.10.2025.

Згідно статті 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Враховуючи, що у період з 20.07.2026 до 21.08.2026 колегія суддів у складі Дурасової Ю.В, Божко Л.А., Лукманової О.М. перебувала у черговій щорічній відпустці, тому постанова у цій справі приймається в перший день після виходу колегії суддів з чергової відпустки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою від 17.06.2024 за призначенням/перерахунком пенсії за віком. Заяву, за принципом екстериторіальності, розподілено для розгляду ГУ ПФУ у Київській області.

Рішенням ГУ ПФУ у Київській області від 24.06.2024 №084450009061 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (а.с.16-17).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі №280/6920/24, яке набрало законної сили 11.11.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду у Київській області від 24.06.2024 №084450009061 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06.12.1982 по 15.01.1983, з 15.12.1986 по 20.03.1989, з 01.01.1992 по 19.05.1992, з 20.05.1992 по 27.04.1993, з 03.12.1993 по 22.09.1994, з 06.12.1994 по 01.10.1995 та повторно розглянути заяву від 17.06.2024 про призначення пенсії за віком (а.с.18-21).

На виконання рішення суду від 15.11.2024 у справі №280/6920/24, відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії за віком від 17.06.2024 та зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.07.1981, а саме: з 06.12.1982 по 15.01.1983, з 15.12.1986 по 20.03.1989, з 01.01.1992 по 19.05.1992, з 20.05.1992 по 27.04.1993, з 03.12.1993 по 22.09.1994, з 06.12.1994 по 01.10.1995, відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки позивач не набула необхідно страхового стажу, про що винесено рішення №084450009061 від 12.08.2025, страховий стаж особи становив – 29 років 3 місяці 19 днів (а.с.29).

В подальшому, ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.10.2025 №084450009061 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061 (а.с.24).

У рішенні зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2025 по справі №280/6920/24, повторно розглянуто заяву про призначення пенсії за віком від 17.06.2024. Пенсійний вік, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявниці 59 років. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки, мають особи, за наявності страхового стажу в період з 01.01.2027 по 31.12.2027 - від 24 до 34 років. На виконання рішення суду до страхового стажу зараховано періоди роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 від 15.07.1981, з 06.12.1982 по 15.01.1983, з 15.12.3986 по 20.03.1989,з01.01.1992 по 19.05.1992, з 20.05.1992 по 27.04.1993, з 03.12.1993 по 22.09.1994, з 06.12.1994 по 01.10.1995. Страховий стаж особи становить 27 років 2 місяці 28 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи за записами трудової книжки від 15.07.1981 НОМЕР_1 з 15.02.1983 по 12.11.1985, оскільки наказ на зарахування від 11.02.1982, наказ про присвоєння кваліфікації від 28.06.1985. Відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не набула необхідного страхового стажу.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 14.10.2025 №30434-32250/К-02/8-1000/25 позивача повідомлено, що згідно записів трудової книжки від 15.07.1981 НОМЕР_1 у період з 15.02.1983 по 12.11.1985 позивач працювала в Будівельно-монтажному управлінні «Главбурятстрой», оскільки наказ на зарахування від 11.02.1982, тому стаж був зарахований з дати присвоєння кваліфікації з 31.05.1983 по 12.11.1985. Водночас зазначаємо, стаж зараховано безпідставно, оскільки 31.05.1983 присвоєно кваліфікацію штукатур-маляр, а наказ від 28.06.1985. Для зарахування періоду роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985 необхідно надати уточнюючу довідку, видану на підставі первинних документів та довідку про перейменування підприємства, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записі у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Страховий стаж позивачки переглянуто і він становить 27 років 2 місяці 28 днів (а.с.22-23).

Позивач, вважає протиправним рішення відповідача, щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 06.10.2025 №084450009061, прийняте на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061 протиправним, та вважає необхідним зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу період з 31.05.1983 по 12.11.1985.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування

Статтею 26 Закону №1058-ІV, яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу.

Так, частиною 1 вказаної статті, зокрема, встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (частина четверта статті 26 Закону №1058-IV).

Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком (рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.10.2025 №084450009061 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061) відповідач вказав на те, що необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік, страховий стаж позивачки становить 27 рік 2 місяці 28 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

При цьому, відповідачем не зараховано періоди роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985.

Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з приписами ст. 62 Закону № 1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст. 48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з вимогами п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 4. 7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Вказані вищенаведені положення свідчать про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Так, щодо періоду з 15.02.1983 по 12.11.1985, відповідач вказав на те, що зазначений період не може бути зарахований до страхового стажу, оскільки наказ на зарахування від 11.02.1982, наказ про присвоєння кваліфікації від 28.06.1985.

Трудова книжка НОМЕР_1 від 15.07.1981 містить записи про періоди роботи позивача з 15.02.1983 по 12.11.1985, зокрема містить записи про дати прийняття/звільнення позивача, підписи уповноважених осіб підприємства, відтиски печаток, тощо.

При цьому, та обставина, що наказ на зарахування від 11.02.1982, наказ про присвоєння кваліфікації від 28.06.1985, не може бути підставою для неврахування зазначеного періоду до страхового стажу, оскільки такий недолік жодним чином не спростовує факту трудової діяльності.

Обов`язок правильного ведення трудової книжки чинним законодавцем покладено на роботодавця, а тому позивач не має нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення, у зв`язку з неналежним виконанням роботодавцем обов`язків щодо заповнення трудової книжки.

Аналіз наведених норм лає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Відповідач вказує, що у даній справі підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудових книжок.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції Відповідачем не взято до уваги, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у ній.

Крім того, позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення трудових книжках.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеним у постановах: від 06.02.2018 (справа №677/277/17), від 17.07.2018 (справа №220/989/17), від 19.12.2019 (справа №307/541/17).

Вказані вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, дають підстави для висновку, що період роботи позивача з 15.02.1983 по 12.11.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 15.07.1981, має бути зарахований до страхового стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності якої не встановлено, а тому трудову книжку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.

Таким чином, спростовуються доводи відповідача про відсутність підстав для зарахування періоду роботи позивача до страхового стажу.

Крім того, відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

За наведених обставин, рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 06.10.2025 №084450009061 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на обставини справи, ефективним способом захисту порушеного права позивача буде визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ у Київській області про відмову у призначенні пенсії від 06.10.2025 №084450009061 на заміну рішення про відмову у призначенні пенсії від 12.08.2025 №084450009061 та зобов`язання ГУ ПФУ у Київській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди її роботи з 15.02.1983 по 12.11.1985.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком, суд першої інстанції зазначив, що за змістом статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 34 грудня 2025 року - не менше 31 року.

Тобто, положеннями статті 26 Закону №1058-ІV визначено страховий стаж, наявність якого необхідна для призначення пенсії за віком.

В оскаржуваному рішення відповідач вказав, що необхідний страховий стаж, визначений частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік, при цьому страховий стаж, згідно поданих документів склав 27 років 2 місяці 28 днів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що навіть при зарахованому, на виконання цього рішення суду спірного періоду з 15.02.1983 по 12.11.1985 (2 роки 8 місяців 29 днів), загальний страховий стаж позивача становить менше 31 року, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком слід відмовити.

Виходячи з того, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, то в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області – залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова

суддя Л.А. Божко