Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №609/672/26 — Шумський районний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 609/672/26

2/609/626/2026

29 вересня 2026 року Шумський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді Харлана М.В.

за участю секретаря судового засідання Семенюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час заочного розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1

до

відповідача: ОСОБА_2

вимоги позивача: про зміну способу стягнення аліментів

учасники справи не з`явились,-

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача.

1. 26 червня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач) про зміну способу стягнення аліментів.

2. Позов обґрунтований тим, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі. Від спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .

Зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося, а тому рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2016 року шлюб між нами було розірвано.

Окрім того, рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у цивільній справі №609/737/17 вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі по 900 грн. щомісячно, починаючи з 27 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що з моменту стягнення аліментів на утримання спільного сина, пройшов значний проміжок часу, внаслідок чого змінилося її матеріальне становище, а також зросли кошти необхідні на утримання дитини.

Зокрема, спільний син сторін з 01.09.2025 р. є студентом 1 курсу відділення стоматології Комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради, що підтверджується довідкою №7368 виданої 01 вересня 2025 року вищевказаним навчальним закладом.

Окрім того, для проживання сина позивачем було орендовано квартиру за адресою АДРЕСА_1 ., та розмір щомісячної орендної плати становить 4000,00 грн, що підтверджується копією договору оренди квартири від 01.10.2025 р. Також значні кошти витрачаються позивачем на харчування сина, купівлю необхідної медичної літератури, одягу.

Вказує, що відповідач ОСОБА_2 , окрім сплати мінімального розміру аліментів, більше ніяким чином не піклується про спільного сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`ям, не піклується про фізичний і духовний розвиток, його навчання, зокрема - не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на його фізичний розвиток як складову виховання.

Зазначає, що окрім зміни матеріального становища спільної дитини з моменту винесення рішення суду від 12 вересня 2017 року, змінилось і матеріальне становище відповідача, зокрема, останній майже чотири роки проживає за межами території України, де отримує стабільний дохід для тривалого перебування за кордоном.

На даний час позивач самостійно власними силами, намагається матеріально забезпечити всебічний розвиток дитини на достатньому рівні у країні, яка знаходиться в стані війни, а також виконувати всі інші обов`язки покладені на неї законом та необхідні для належного утримання дитини.

Вважає, що відповідач є здоровою, працездатною людиною, інших утриманців немає, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, імперативну норму про можливість зміни саме стягувачем способу стягнення аліментів, остання змушена звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на утримання сина в спосіб – частки його доходу, як це передбачено діючим законодавством. Посилаючись на наведене, позивач просила задовольнити позов.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, представила суду заяву, згідно якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень вбачається, що уся судова кореспонденція була вручена позивачу особисто.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки відповідач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, не з`явився у судове засідання, не подав відзиву, а представник позивача не заперечив проти такого вирішення справи.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 29 червня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 20 липня 2026 року, за клопотанням позивача витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перебування громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за межами території України в період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2024 року, а також інформацію щодо повернення громадянина України ОСОБА_2 на територію України в разі його виїзду за неї, у зв`язку із знеструмленням будівлі Шумського районного суду, судовий розгляд справи відкладено на 27 серпня 2026 року, у зв`язку із клопотанням позивача судовий розгляд справи відкладено на 14 вересня 2026 року, у зв`язку із неявкою відповідача судовий розгляд справи відкладено на 29 вересня 2026 року.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

4. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 з 19 вересня 2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

5. Від спільного подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 11.01.2010 р. Суразькою сільською радою Шумського району Тернопільської області.

6. Встановлено, що рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 28 грудня 2016 року шлюб між сторонами було розірвано.

7. Рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у цивільній справі №609/737/17 вирішено стягувати з ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі по 900 грн. щомісячно, починаючи з 27 червня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

8. Постановою державного виконавця Шумського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області Завірюхою О.П. від 09 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження № 55107438 з примусового виконання вказаного рішення суду.

9. Відповідно до довідки № 24521 виданої 25.09.2026 р. начальником Шумського відділу державної виконавчої служби у Кременецькому районі Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Киричуком Я.Я. вбачається, що позивач станом на 25.09.2026 р. отримує аліменти з ОСОБА_6 на утримання дитини ОСОБА_3 , згідно виконавчого листа №609/737/17 від 08.11.2017 р.

10. Відповідно до розрахунку заборгованості згідно виконавчого провадження № 55107438 станом на 25.09.2026 р. у відповідача відсутня заборгованість зі сплати аліментів (переплата 1481,63 грн.)

11. 02 червня 2023 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 02 червня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у зв`язку з чим, змінила прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

12. Встановлено, що спільний син сторін – ОСОБА_3 з 01.09.2025 р. є студентом 1 курсу відділення стоматології Комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради, що підтверджується довідкою №7368 виданої 01 вересня 2025 року вищевказаним навчальним закладом.

13. Встановлено, для проживання сина за місцем навчання позивачем було орендовано квартиру за адресою АДРЕСА_1 ., та розмір щомісячної орендної плати становить 4000,00 грн, що підтверджується копією договору оренди квартири від 01.10.2025 р. укладеним між ОСОБА_10 та ОСОБА_1 .

14. Відповідно до відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №10/1-18/132 від 17.03.2026 р. вбачається, що до складу сім`ї позивача за адресою АДРЕСА_2 входить її син ОСОБА_3 .

ІV. Оцінка Суду.

15. Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

16. Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

17. Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

18. У Принципі 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року зазначено, що дитина для повного та гармонічного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна зростати у піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості.

19. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789XII від 27 лютого 1991 року, Держави учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

20. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

21. Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9, 10 ст.7 Сімейного кодексу України (далі СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

22. Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів.

23. Положеннями статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

24. Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

25. Згідно вимог частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

27. Частиною 3 статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

28. Відповідно до положень ст. ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

29. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

30. Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

31. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

32. Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилалась позивачка.

При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями ст. ст. 182-184, 192 СК України.

Діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом, визначивши спосіб стягнення аліментів - їх присудження у частці від доходу відповідача. Крім того, закон не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.

Указане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13, і неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 30 червня 2020 року, у справі № 343/945/19, провадження № 61-2057св20, від 12 січня 2022 року у справі №545/3115/19, провадження № 61-18145св20, від 23 травня 2022 року у справі № 752/26176/18, провадження № 61-16697св21.

33. Відповідно до ст. 12, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях..

Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну способу стягнення аліментів, позивач ОСОБА_1 зазначила, що на даний час погіршилося її матеріальне становище, а також зросли кошти необхідні на утримання сина, який є студентом 1 курсу відділення стоматології Комунального закладу вищої освіти «Рівненська медична академія» Рівненської обласної ради.

Суд бере до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, будь-яких доказів, що за станом здоров`я чи матеріальним становищем він не може виконувати своїх обов`язків щодо утримання неповнолітнього сина не здобуто.

При цьому, вирішуючи питання про зміну способу стягнення аліментів, суд враховує розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, ринкові ціни на товари та послуги, яких щоденно потребує дитина, ситуацію в країні та рівень інфляції, та вважає, що є підстави для зміни способу стягнення визначених раніше судом аліментів.

34. Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

35. Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

За таких обставин суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог, шляхом зміни способу стягнення аліментів, визначених згідно рішення Шумського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у справі №609/737/17, та стягнення із відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, з дня набрання рішенням суду законної сили до повноліття дитини.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

36. У відповідності до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

37. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір за задоволення вимоги про стягнення аліментів підлягає стягненню з відповідача в користь держави.

З цих підстав,

Керуючись ст. 51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 192, 196 СК України, ст.ст. 3, 8, 12 ЗУ «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 4, 19, 76, 81, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

1. Винести заочне рішення.

2. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів – задовольнити.

3. Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Шумського районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2017 року у цивільній справі №609/737/17.

4. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі (однієї чверті) з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

5. Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі рішення Шумського районного суду Тернопільської області №609/737/17 від 12 вересня 2017 року

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто Шумським районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду складено 29 вересня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя: М.В. Харлан