Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №951/652/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/652/26

Провадження №2/951/429/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Лавренюк О.М.,

за участю секретаря судового засідання Галаса В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі позивач, ТОВ «Українські фінансові операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора було укладено електронний договір №4887711 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за змістом якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 5100,00 грн; строк кредиту 360 днів з 13.08.2024 по 08.08.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 1,5 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього, як результат, застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених у пункті 2.1. Договору, ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало у повному обсязі та надало йому кредит у розмірі 5100,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ПУМБ».

31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача. Ураховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 №31-1/03/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №4887711 від 13.08.2024, загальна сума заборгованості складає 24122,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн, заборгованість за процентами - 16472,50 грн та заборгованість за нарахованими штрафами/неустойками - 2550,00 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу від 31.03.2025 №31-1/03/2025 строк дії Договору №4887711 від 13.08.2024 не закінчився. Відтак в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 31.03.2025 донараховано відсотки за 130 календарних днів в розмірі 9945,00 грн (5100 грн х 1,5 % = 76,5 грн х 130 календарних дні = 9945,00 грн). Заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №4887711 від 13.08.2024 становить 31517,50 грн та складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 5100,00 грн, відсотків, нарахованих первісним кредитором – 16472,50 грн, відсотків, нарахованих ТОВ «Українські фінансові операції» - 9945,00 грн.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4887711 від 13.08.2024 у сумі 31517,50 грн, з яких: 5100,00 грн - заборгованість за кредитом; 16472,50 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором, 9945,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції», сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 04.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи. Судове засідання призначено на 27.08.2026.

18.08.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, вважав їх безпідставними, надуманими та необґрунтованими, з огляду на наступне.

В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач зазначив, що не укладав/не підписував договір кредиту в редакції, яку долучає представник позивача в якості копії до позовної заяви, не погоджував відповідні процентні ставки та кабальні умови кредитування. Так, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази часу та способу генерування одноразового ідентифікатора, його направлення відповідачу, підтвердження відповідачем пропозиції щодо укладення договору, зокрема, довідки про ідентифікацію клієнта, хронології вчинення дій щодо укладення кредитних договорів у формі електронного правочину тощо.

Також зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що наявний в матеріалах справи кредитний договір (у вигляді паперової копії) було створено у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що такий підписувався електронним підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Таким чином, стверджує, що наявні в матеріалах справи паперові копії спірного кредитного договору не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та не є належними доказами укладення договору між ним та кредитором.

На думку відповідача, наведене вказує на неукладеність оспорюваного правочину - кредитного договору від 13.08.2024 №4887711, в тому числі в електронній формі, що підтверджує безпідстанвість нарахованих позивачем відсотків.

Серед іншого, відповідач наголосив, що матеріали справи не містять жодного належного, достатнього та допустимого доказу перерахування йому суми позики (платіжне доручення, квитанція, чек тощо), тому не є доведеним факт укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором. Платіжне доручення за підписом директора ТОВ «Лінеура Україна», відповідно до якого нібито відповідачу було перераховано тіло кредиту, на його думку, не може бути належним підтвердженням здійснення переказу, оскільки повністю перебуває в залежності від сторони позивача та цей лист-доручення не містить ідентифікуючих даних про відповідача (із фрагментів номеру карти, що відображені в повідомленні неможливо встановити належність карти (рахунку) саме відповідачу).

Крім цього, відповідач покликається на те, що на підтвердження факту переходу прав вимоги від первісного кредитора позивачем не надано належних доказів, що підтверджують перехід до позивача прав вимог у сумі, яка вказана в додатках до договору факторингу. Звернув увагу, що позивач не надав належних доказів переходу права вимоги до нього за кредитним договором, зокрема реєстр прав вимоги не містить достатніх даних, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, інформації про залишок заборгованості, підстави її нарахування, дату на яку розраховано розмір заборгованості та відомостей про передачу кредитної справи. Витяг із реєстру (сторінка з даними про відповідача) не має підписів та печаток, що робить його неналежним доказом згідно зі статтею 76 ЦПК України, оскільки неможливо встановити, чи дійсно дана сторінка є частиною реєстру; не надано доказів сплати за договором факторингу, що є обов`язковим для підтвердження реального переходу прав.

Крім цього, зазначив, що Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав законної сили 24 грудня 2023 року, внесено зміни до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», та доповнено її частиною 5, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Вказаним Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, в якому передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів -2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%. Таким чином, нормами Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що при укладенні договорів про споживчий кредит максимальна денна процентна ставка 2,5% застосовується до 22 квітня 2024 року, 1,5% - до 20 серпня 2024 року, а з 21 серпня 2024 діє процентна ставка 1%. Між тим, зазначив, що кредитний договір 13.08.2024 №4887711 укладено після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні >1% (в тому числі 1,50%) є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі наведеного, відповідач вважає, що позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема не довів укладення кредитного договору між ним та первісним кредитором на умовах, що вказані в наданих копіях договору, не довів перерахування відповідачу тіла кредиту первісним кредитором, не довів розмір фактично наданих у кредит коштів та розмір відсотків, які він просить стягнути за період користування кредитними коштами, а тому в задоволенні позову просив відмовити повністю.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач покликається на те, що на підтвердження факту оплати правничої допомоги позивач не надав платіжних (розрахункових) документів. Так, з наданих документів (акти, рахунки, договори) не вбачається, що гонорар в сумі 10000,00 грн взагалі стосується надання правової допомоги по справі щодо стягнення заборгованості саме з відповідача. Зважаючи на те, що позивачем до суду не надано платіжного документа із зазначенням ПІБ боржника та номеру кредитного договору, що дозволило б однозначно пов`язати факт оплати з цією справою, відповідач вважає, що відсутні підстави для стягнення з нього витрат на правничу допомогу.

Також зауважує, що обсяг виконаних робіт адвокатом не співмірний фактичним витратам, необхідним для розгляду даної справи, оскільки всі документи адвоката по цій справі мають шаблонний (типовий) характер, заповнення яких не вимагає ні значних трудовитрат, ні часу, ні інтелектуального навантаження з боку адвоката. Відтак вказана вартість послуг адвоката у розмірі 10000,00 грн, на думку відповідача, не співмірна із необхідним часом, який витратив адвокат на виконання відповідних робіт (надання послуг) у спірних правовідносинах, та є явно завищеною. (а.с. 135-144).

19.08.2026 представник позивача ТОВ «Українські фінансові операції» подав відповідь на відзив, у якій заперечуючи доводи відповідача щодо неукладення кредитного договору, покликався на те, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладення договору між сторонами є технічно неможливим. При цьому належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Спростовуючи доводи відповідача щодо відсутності доказів перерахування кредитних коштів відповідачу, представник позивача зазначив, що АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду підтвердило належність рахунку відповідачу та зарахування на його користь коштів на виконання кредитором зобов`язань за кредитним договором.

Також представник позивача зазначив, що позивачем на підтвердження переходу права вимоги надані наступні докази: письмове повідомлення первісного кредитора на адресу нового кредитора про перехід права вимоги за кредитним договором, у якому зазначено дату, час та спосіб повідомлення позичальника про перехід права вимоги до ТОВ «Українські фінансові операції»; договір факторигну; реєстр боржників, у якому вказаний відповідач, а інші боржники приховані, оскільки не мають відношення до даного спору та їх відомості та персональна інформація охороняється законом; підтвердження оплати ТОВ «Українські фінансові операції» договору факторингу. При цьому відповідач жодного доказу не спростував.

На підставі наведеного, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 153-155).

Ухвалою суду від 27.08.2026 клопотання відповідача про витребування доказів задоволено, витребувано докази та відкладено судовий розгляд цивільної справи на 24.09.2026.

03.09.2026 на виконання ухвали суду від 27.08.2026 дот суду від ТОВ «Українські фінансові операції» надійшла витребувана інформація (а.с. 197-201).

Судовий розгляд цивільної справи 24.09.2026 не відбувся у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у Тернопільській області. Розгляд справи відкладено на 29.09.2026.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у прохальній частині позовної заяви розгляд справи просив проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 203), про причини неявки в судове засідання не повідомив, жодних заяв чи клопотань до суду не подавав.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснює розгляд справи без участі сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 13 серпня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №4887711 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого позичальник отримав кредит у розмірі 5100,00 грн шляхом переказу коштів на платіжну картку, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом у визначені договором терміни, а також виконати інші зобов`язання згідно з умовами цього договору. Договір №4887711 про надання кредиту було підписано позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора 97617 (далі Договір №4887711, а.с. 79-89).

Пунктом 1.4.1. Договору №4887711 передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору.

Згідно з пунктом 1.3. Договору №4887711 строк кредитування становить 360 днів.

Відповідно до пункту 4.1. Договору №4887711 сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в пункті 4.3. Договору.

13 серпня 2024 року позичальником ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 97617 був підписаний Додаток № 1 до договору №4887711 від 13.08.2024, інформаційне повідомлення (додаток № 2 до Договору №4887711 від 13.08.2024) (а.с. 89 зворот, 90).

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 93466 підписав Паспорт споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому зазначено основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, згідно з якими: тип кредиту - кредит; сума/ліміт кредиту - 5100,00 грн; строк кредитування - 360 днів; мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби; спосіб та строк надання кредиту - у безготівковій формі шляхом перерахування кредитодавцем коштів кредиту на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобі (платіжної картки), зазначеної споживачем, не пізніше двох днів від дати укладення договору; стандартна процентна ставка, відсотків річних - 547,50 % річних (або 1,50% в день); знижена процентна ставка відсотків річних - 547,50 річних (або 1,50% в день); тип процентної ставки - фіксована; реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою - 9541,79 % річних; реальна річна процентна ставка (з урахуванням зниженої процентної ставки) - 9541,79 % річних.

Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.04.2025 №1-0904 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну карту клієнта: 13.08.2024 о 23:43:08 на суму 5100,00 грн, картка 5355280028339289, номер транзакції в системі iPay.ua – 480305337, призначення платежу: зарахування 5100,00 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 95).

З відповіді АТ «ПУМБ» №КНО-07.8.5/13733 від 05.08.2026, наданої на виконання ухвали суду від 04.08.2026, вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську платіжну картку НОМЕР_2 , в результаті аналізу операцій, здійснених по вказаній карті з період з 13.08.2024 по 18.08.2024 виявлено операцію по надходженню грошових коштів у сумі 5100,00 грн (а.с. 131).

За даними розрахунку заборгованості за договором №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, сформованого ТОВ «Лінеура Україна» станом на 31.03.2025, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за вказаним договором за період з 13.08.2024 по 31.03.2025 включно становить 24122,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн, заборгованість за процентами - 16472,50 грн, штрафні санкції - 2550,00 грн (а.с. 91-94).

З розрахунку заборгованості за договором №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за 130 календарних днів (01.04.2025-08.08.2025), сформованого ТОВ «Українські фінансові операції», слідує, що сума нарахованих процентів за користування ОСОБА_1 грошовими коштами за вказаним договором становить 9945,00 грн (а.с. 116-117).

31.03.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі боржників, в тому числі до відповідача за договором №4887711 про надання споживчого кредиту від 13.08.2024 (а.с. 45-49).

Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу №31-1/03/2025 перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до пункту 3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок клієнта – підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.

За змістом пункту 1.3. договору факторингу №31-1/03/2025 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

З Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, укладеним між ТОВ «Українські фінансові операції» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт), вбачається, що клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників кількістю 3045, після чого, з урахуванням пункту 1.2. договору факторингу №31-1/03/2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с. 16).

Платіжною інструкцією №6 від 31.03.2025 підтверджується факт оплати ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025 у сумі 2263453,51 грн (а.с. 118).

Згідно з Витягом з Реєстру боржників від 31.03.2025 до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у розмірі 24122,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн, заборгованість за процентами – 16472,50 грн, заборгованість за штрафами – 2550,00 грн (а.с. 114-115).

Листом від 01.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідача про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та передачу персональних даних ТОВ «Українські фінансові операції» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам (а.с. 102).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що кредитний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону «Про електронну комерцію» (далі Закону) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі ідентифікаційного коду, місця реєстрації та проживання, мобільного номеру телефону, так і додатки до договору про надання кредиту, підписані електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 97617, який направлено відповідачу 13.08.2024 на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Також з договору про споживчий кредит №4887711 від 13.08.2024, який завантажений судом з підсистеми «Електронний суд» та відкритий через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів, вбачається, що він підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 97617, час відправки ідентифікатора: 13.08.2024 23:41:42, що узгоджується із даними, зазначеними в підтвердженні процедури укладення електронного договору ОСОБА_1 , наданим ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 201). Вказане підтверджує доводи позивача щодо підписання договору відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Заперечуючи належність проведення ідентифікації, відповідач не спростував вказану обставину відповідними засобами доказування.

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через вебсайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

При цьому доказів того, що персональні дані відповідача, зокрема, податковий номер, місце проживання, номер мобільного телефону були використані ТОВ «Лінеура Україна» для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

З огляду на що, судом враховано, що укладення договору із використанням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам до письмової форми правочину відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас доводи відповідача про те, що наданий позивачем файл договору не відповідає вимогам електронного документа, оскільки за результатами перевірки його цілісності через сервіс Центрального засвідчувального органу https://czo.gov.ua/verify він не містить електронного підпису, у зв`язку з чим не дотримано вимог щодо укладення кредитного договору у формі електронного договору та відповідно письмової форми правочину, суд відхиляє, виходячи із такого. Сервіс Центрального засвідчувального органу (https://czo.gov.ua/verify) призначений виключно для перевірки кваліфікованих електронних підписів (КЕП), тобто підписів, створених за допомогою сертифіката відкритого ключа, виданого акредитованим центром сертифікації. Натомість електронний договір, укладений між споживачем і фінансовою компанією через вебплатформу, підписується електронним підписом одноразовим ідентифікатором (кодом, паролем, SMS-повідомленням тощо). Такий підпис відповідно до пункту 12 частини першої статті 3 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» має юридичну силу та прирівнюється до власноручного підпису, але не перевіряється через реєстр КЕП, оскільки технічно створюється і зберігається в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, а не в центральному засвідчувальному органі.

Відтак посилання відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів укладення кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеними обставинами та дослідженими доказами.

З огляду на викладене, на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами першою, п`ятою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідачу наданий кредит у сумі 5100,00 грн. На підтвердження виконання ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов`язань за Договором №4887711 матеріали справи містять інформацію ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 09.04.2025 про підтвердження здійснення успішної оплати та інформацію, надану АТ «ПУМБ» від 05.08.2026 (а.с.95, 131).

Дані докази в сукупності підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 5100,00 грн 13.08.2024, оскільки і сума отриманих коштів, і дата їх отримання відповідає умовам договору про споживчий кредит №4887711 від 13.08.2024, укладеного між TOB «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Слід звернути увагу на те, що відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були ним отримані.

Тому у суду відсутні підстави для сумніву, що ОСОБА_1 не було перераховано визначену умовами договору суму кредитних коштів, що підтверджується наведеними доказами та не спростовано відповідачем, який будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку з надання коштів протягом строку дії договору не заявляв.

З огляду на що, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про відсутність належних та допустимих доказів щодо перерахування ТОВ «Лінеура Україна» кредитних коштів на виконання умов договору про споживчий кредит №4887711 від 13.08.2024, оскільки факт отримання коштів від ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 5100,00 грн ОСОБА_1 підтверджується наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач доказів на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору №4887711 від 13.08.2024.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач не виконував свої зобов`язання за Договором №4887711, унаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка станом на 08.08.2025 складає 21150,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн; заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна» – 14672,50 грн, заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» - 9945,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура Україна», Акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №31-1/03/2025 від 31.03.2025, Реєстру боржників від 31.03.2025, платіжної інструкції №6 від 31.03.2025.

Таким чином, суд вважає доводи відповідача про недоведеність переходу до позивача права вимоги за вказаним кредитним договором безпідставними.

Так, 31.03.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №31-1/03/2025, відповідно до пункту 1.2. якого право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників та надходження ціни продажу у повному обсязі. Наявним у матеріалах справи Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 31.03.2025 підтверджується передання ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4887711 від 13.08.2024, відомості щодо якого містяться у реєстрі боржників 31.03.2025. Крім того, платіжною інструкцією №6 від 31.03.2025 року підтверджується здійснення ТОВ «Українські фінансові операції» на користь ТОВ «Лінеура Україна» оплати за договором факторингу.

Посилання відповідача на відсутність повного Реєстру прав вимоги не спростовує факту переходу права вимоги, оскільки наявний у матеріалах справи витяг містить усі необхідні відомості для ідентифікації відповідача, кредитного договору та переданої за ним вимоги.

Відтак наявні обґрунтовані підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості за договором №4887711 від 13.08.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в частині стягнення заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5100,00 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Лінеура Україна» у розмірі 16472,50 грн та заборгованості за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» у розмірі 9945,00 грн, слід зазначити наступне.

Так, пунктом 1.8. Договору №4887711 встановлено, що мета отримання кредиту: споживчі (особисті) цілі.

Відповідно до пункту 1.4.1. Договору №4887711 стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3 Договору.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором №4887711 від 13.08.2024, здійсненого ТОВ «Лінеура Україна», встановлено, що заборгованість за відсотками в розмірі 16472,50 грн, про стягнення якої просить ТОВ «Українські фінансові операції», утворилася в період з 13.08.2024 по 31.03.2025. Нарахування відсотків за період з 13.08.2024 по 31.03.2025 включно здійснено за ставкою 1,50%, що становить 76,50 грн в день.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за Договором №4887711 від 13.08.2024, здійсненого ТОВ «Українські фінансові операції», встановлено, що заборгованість за відсотками в розмірі 9945,00 грн, про стягнення якої просить ТОВ «Українські фінансові операції», утворилася в період з 01.04.2025 по 08.08.2025. ТОВ «Українські фінансові операції» в період з 01.04.2025 по 08.08.2025 нараховувало відсотки за ставкою 1,50%, що становить 76,50 грн в день.

На підставі підпункту 6 пункту 5 Закону України №3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон №3498-IX), стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Закон № 3498-XI набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Ураховуючи, що кредитний договір №4887711 укладено 13.08.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Разом з цим пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, на підставі частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тобто з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», не може перевищувати 1%.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі № 1-7/99, в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Відтак у даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.

Таким чином, розмір нарахованих відсотків у межах строку дії вказаного договору за підрахунками суду становить:

- за період із 13.08.2024 по 20.08.2024 (включно) 612,00 грн (5100 х 1,5% х 8 днів),

- за період з 21.08.2024 по 08.08.2025 (включно) 17952,00 грн (5100 х 1,0% х 352 дні). Разом 18564,00 грн.

При цьому судом враховано, що відповідачем на погашення заборгованості за відсотками сплачено 1199,00 грн, а тому сума заборгованості за відсотками, яка підлягає стягненню з відповідача в межах строку дії кредитного договору, становить 17365,00 грн.

За наведених обставин, позовні вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом слід задовольнити частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 17365,00 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором №4887711 в розмірі 22465,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 5100,00 грн; заборгованість за процентами – 17365,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 71,28% заявлених позовних вимог), в силу вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1897,76 грн (2662,40/100х71,28%).

Вирішуючи питання відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник позивача подав суду:

- договір №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 (а.с. 25-26);

- додаткову угоду №1 до Договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 01.08.2024 від 09.12.2025 (а.с. 55),

- детальний опис робіт (наданих послуг) №4887711 від 19.01.2026 (а.с. 97),

- акт №4887711 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору №01/08/2024-А від 01.08.2024, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4887711 від 13.08.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн (а.с. 96);

- заявку №4887711 на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 (а.с. 98-99);

- свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017, видане ОСОБА_2 (а.с. 70).

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладену у постанові від 12.02.2020 у справі №648/1102/19, відповідно до якої витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Разом з тим суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною шостою цієї ж статті ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 137 ЦПК України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 05.08.2020 у справі № 640/15803/19, від 09.05.2023 у справі № 340/9009/21, від 08.11.2023 у справі № 160/17970/21, від 16.05.2024 у справі № 320/4539/21, Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 9901/459/21.

Проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, оцінивши співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ураховуючи рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, виходячи із засад розумності та справедливості, а також беручи до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, у розмірі 7000,00 грн. Такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є доведеним, документально обґрунтованим і відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг, розумності, співмірності та конкретним обставинам справи з урахуванням її складності.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на суму, що становить 71,28% заявлених позовних вимог), слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 4989,60 грн (7000,00/100%х71,28%).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4887711 від 13.08.2024 у розмірі 22465,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1897,76 грн (одна тисяча вісімсот дев`яносто сім гривень 76 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 4989,60 грн (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 60 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 29.09.2026.

Головуючий суддя О.М. Лавренюк