Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3532/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3532/26

2/154/1919/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

29 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого – судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» (далі – АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Банк) звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10 грудня 2018 року.

Стислий виклад позовних вимог.

Позов мотивовано тим, що відповідачка приєдналася до умов банківського обслуговування, отримала платіжну картку, на якій Банком установлювався кредитний ліміт, користувалася кредитними коштами, однак належним чином обов`язку з їх повернення не виконала.

Позивач визначив заборгованість станом на 14 липня 2026 року у загальному розмірі 31 865,06 грн, з яких 28 188,71 грн — загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 3 676,35 грн — заборгованість за пенею. Заборгованість за порушення грошового зобов`язання у розрахунку позивачем визначена у розмірі 0,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору.

Позиція відповідачки та рух справи

Відповідачка відзиву на позов не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Позивач просив розглянути справу за відсутності його представника та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Позов надійшов до суду 21 серпня 2026 року.

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі.

За наявності передбачених статтею 280 ЦПК України умов суд розглянув справу заочно на підставі наявних у ній доказів.

Неподання відповідачкою відзиву та її неявка не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі факт виникнення кредитного зобов`язання, його зміст та розмір заявленої до стягнення заборгованості.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Укладення договору та виникнення кредитних правовідносин

10 грудня 2018 року ОСОБА_2 підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг «Monobank».

У матеріалах справи містяться документи на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , у яких збігаються дата народження та реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що підтверджує тотожність особи позичальниці та відповідачки.

У межах банківського обслуговування відкрито рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_3 .

Надана Банком виписка охоплює рух коштів за цим рахунком з 19 грудня 2018 року по 14 липня 2026 року.

14 листопада 2023 року Банк установив за карткою кредитний ліміт у розмірі 30000,00 грн. Надалі його розмір поступово зменшувався: до 29 900,00 грн, 29 200,00 грн, 28500,00 грн, 28 400,00 грн, 28 200,00 грн та інших сум. З 24 серпня 2025 року кредитний ліміт становив 25 400,00 грн.

Після встановлення 14 листопада 2023 року кредитного ліміту відповідачка фактично почала використовувати кредитні кошти. Уже 15 листопада 2023 року внаслідок видаткових операцій баланс рахунку набув від`ємного значення. Подальша виписка містить численні операції за рахунок кредитного ліміту, а також внесення відповідачкою коштів на погашення заборгованості.

Отже, Анкета-заява, довідка про кредитний ліміт та банківська виписка у сукупності підтверджують укладення між сторонами договору банківського обслуговування, установлення кредитного ліміту, фактичне отримання відповідачкою доступу до кредитних коштів та їх використання.

Основні умови кредитування, на які посилається Банк

На підтвердження змісту договірних правовідносин позивач подав Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», Тарифи та Паспорт споживчого кредиту.

Надана редакція Умов затверджена протоколом Правління Банку № 46 від 24 листопада 2021 року та набула чинності 27 листопада 2021 року, тобто є пізнішою за дату підписання відповідачкою Анкети-заяви 10 грудня 2018 року.

Тому ця редакція сама по собі не підтверджує зміст усіх умов договору станом на дату його укладення.

Водночас саме на зазначені Умови та Тарифи позивач посилається при формуванні наданого суду розрахунку заборгованості. Вони також пояснюють застосований Банком у спірний період порядок нарахування процентів, наслідків прострочення, черговість погашення та механізм збільшення кредитної заборгованості.

Суд у зв`язку з цим оцінює зазначені документи саме в межах тієї доказової функції, яку їм надав позивач, — для перевірки сформованого ним розрахунку. При цьому для вирішення спору немає необхідності встановлювати на підставі редакції 2021 року зміст усіх первісних умов договору станом на 2018 рік, оскільки навіть за умовами, на які посилається сам Банк, заявлена сума заборгованості підлягає перевірці на відповідність імперативним нормам закону.

Надані Банком документи визначають кредитний продукт як кредитування у формі поновлюваного кредитного ліміту/кредитної лінії.

Пунктами 5.8, 5.9 Умов передбачено надання кредиту для здійснення видаткових операцій та сплати передбачених договором платежів, а проценти нараховуються за кожний календарний день використання кредитного ліміту на фактично використані кредитні кошти з розрахунку 365/366 календарних днів у році.

Паспорт споживчого кредиту, поданий самим позивачем, має назву «Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank».

Умови також прямо посилаються на Закон України «Про споживче кредитування» та визначають використання кредитного ліміту для оплати банківських послуг як використання кредитних коштів на споживчу ціль.

Отже, надані самим позивачем документи характеризують спірне кредитування як споживче.

Процентна ставка, мінімальний платіж і наслідки прострочення

За Тарифами розмір обов`язкового щомісячного платежу становить 4 % від заборгованості, але не менше 100 грн і не більше залишку заборгованості.

Базова процентна ставка становить 3,1 % на місяць, що відповідає 37,2 % річних.

Паспорт споживчого кредиту також визначає базову процентну ставку у розмірі 3,1 % на місяць, або 37,2 % річних, та характеризує її як фіксовану.

Водночас Тарифи передбачають збільшену процентну ставку 6,2 % на місяць на суму загальної заборгованості, яка нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості.

Пунктом 5.15 Умов установлено, що за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу клієнт сплачує проценти у подвійному розмірі від базової процентної ставки. Подвійний розмір застосовується саме внаслідок невнесення щомісячного мінімального платежу, а після усунення порушення ставка повертається до базового розміру.

У разі прострочення понад 90 днів пункт 5.16 Умов передбачає переведення всієї заборгованості за кредитом до простроченої, нарахування штрафу згідно з Тарифами та застосування ставки 0,00001 % річних.

Тарифами встановлені також окремі санкції залежно від тривалості прострочення: 50 грн, 100 грн, а надалі — 100 грн плюс 6,2 % від загальної заборгованості на перший день відповідного місяця.

Крім того, Тарифи прямо вказують на процентну ставку 6,2 % на місяць як ставку, що застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту та за наявності простроченої заборгованості.

Черговість погашення та збільшення кредиту за рахунок процентів і неустойки

За пунктом 5.13 Умов кошти, що надходять на рахунок клієнта, спрямовуються:

- у першу чергу — на прострочену суму кредиту та прострочені проценти;

- у другу — на суму кредиту та проценти;

- у третю — на неустойку, штраф, пеню та інші платежі.

Якщо прострочено кілька щомісячних платежів, погашення відбувається від найдавнішого до поточного із збереженням зазначеної черговості.

Пункт 5.22 Умов окремо передбачає, що за недостатності власних коштів клієнта кредит збільшується на суму заборгованості за процентами та неустойкою, після чого надані кредитні кошти спрямовуються на погашення таких процентів та неустойки.

Отже, за механізмом, передбаченим самим Банком, розмір заборгованості за кредитом може збільшуватися не лише внаслідок фактичних видаткових операцій клієнта, але й унаслідок надання Банком додаткового кредиту для погашення нарахованих процентів та неустойки.

Ця обставина має істотне значення для перевірки того, чи вся заявлена позивачем сума «тіла кредиту» дійсно є фактично використаними відповідачкою кредитними коштами.

Фактичне виконання договору та рух заборгованості

Банківська виписка підтверджує, що відповідачка не лише користувалася кредитним лімітом, але й регулярно вносила кошти на рахунок.

Зокрема, у 2024–2025 роках відповідачкою здійснювалися поповнення, після яких Банк щомісячно нараховував проценти. Так, 01 листопада 2024 року нараховано 901,65 грн процентів, 01 грудня 2024 року — 864,30 грн, 01 січня 2025 року — 882,87 грн, 01 лютого 2025 року — 850,03 грн. Відповідачка, зі свого боку, вносила 736 грн, 560 грн, 500 грн, 700 грн, 420 грн, 1 100 грн, 1 060 грн та інші платежі.

У березні — вересні 2025 року виписка так само містить регулярні нарахування процентів та платежі відповідачки, зокрема 916 грн, 1 050 грн, 1 026 грн, 1 020 грн, 500 грн, 510 грн, 1 000 грн та 995 грн.

Ці операції підтверджують, що кредитні правовідносини фактично виконувалися сторонами: відповідачка використовувала кредит, Банк нараховував проценти, а відповідачка здійснювала платежі в рахунок заборгованості.

Розрахунок Банку та заявлена структура боргу

Розрахунок заборгованості, поданий позивачем, містить окремі графи поточної і простроченої заборгованості за кредитом, процентної ставки, нарахованих та сплачених процентів, пені, відповідальності за порушення грошового зобов`язання та платежів клієнта.

Станом на 14 липня 2026 року Банк у підсумковій частині розрахунку визначив:

- 28 188,71 грн — загальний залишок заборгованості за наданим кредитом;

- 0,00 грн — заборгованість за процентами;

- 3 676,35 грн — заборгованість за штрафами;

- 0,00 грн — заборгованість за порушення грошового зобов`язання;

- 31 865,06 грн — загальну суму боргу.

При цьому у позовній заяві ті самі 3 676,35 грн названо не штрафами, а пенею.

Банківська виписка станом на ту ж дату відображає інший загальний баланс за рахунком — 38 943,41 грн.

Отже, виписка, розрахунок заборгованості та позовна заява не є тотожними за способом відображення складових боргу.

Ця розбіжність сама по собі не свідчить про відсутність кредитної заборгованості, однак виключає можливість покласти підсумкову цифру розрахунку в основу рішення без перевірки того, з яких саме нарахувань вона сформована.

Оцінка суду

Правова природа відносин сторін

Між сторонами виникли договірні зобов`язальні правовідносини, пов`язані з наданням та поверненням споживчого кредиту у формі поновлюваної кредитної лінії.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона повинна вчинити на користь другої певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.

Статті 525, 526 ЦК України закріплюють обов`язковість належного виконання зобов`язання відповідно до умов договору та вимог закону.

Якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк відповідно до статті 530 ЦК України.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов`язання умов. Правові наслідки такого порушення визначаються договором або законом.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Кредитні правовідносини додатково врегульовані нормами глави 71 ЦК України.

За змістом статей 1048, 1049 ЦК України позичальник повинен повернути отримані кошти, а кредитодавець має право на проценти у розмірі та порядку, визначених договором.

Стаття 1054 ЦК України покладає на позичальника за кредитним договором обов`язок повернути кредит та сплатити проценти на умовах договору.

Отже, належне виконання кредитного договору включає як повернення фактично використаної суми кредиту, так і сплату правомірно встановленої плати за користування ним.

Разом із тим договірна свобода не означає можливості застосувати будь-який передбачений договором наслідок прострочення. Відповідні умови діють лише настільки, наскільки вони не суперечать імперативним нормам закону.

Межі спору

Досліджені докази достатньо підтверджують факт укладення кредитного договору, установлення кредитного ліміту, фактичне використання відповідачкою кредитних коштів та наявність непогашеного грошового зобов`язання.

Тому вирішальним у цій справі є не питання про саме існування кредитних правовідносин.

Предметом перевірки суду є правильність визначеного Банком розміру заборгованості.

Для цього необхідно встановити:

- чи правомірно Банк після виникнення прострочення застосовував до відповідачки збільшену процентну ставку;

- чи підлягали нарахуванню штраф, пеня та інші платежі за прострочення;

- чи могли такі платежі після їх нарахування бути включені до кредитної заборгованості та надалі стягуватися під назвою «тіло кредиту»;

- яким є фактичний розмір боргу після виключення неправомірних складових та їх подальшого впливу на розрахунок.

Застосування Закону України «Про споживче кредитування»

Суд дійшов висновку, що пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на спірні правовідносини.

Пункт 2 розділу IV цього Закону у редакції Закону України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX прямо передбачив виняток із загального правила про дію Закону лише щодо договорів, укладених після набрання ним чинності: дія пункту 6 поширюється на всі договори про споживчий кредит.

Отже, сама дата укладення договору — 10 грудня 2018 року — не виключає застосування до нього пункту 6.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX пункт 6 викладено у новій редакції.

Ця норма охоплює прострочення споживачем, допущене з 01 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним у визначений законом період, у тому числі договором, строк дії якого продовжено після набрання Законом № 3498-IX чинності.

Пункт 6 прямо звільняє споживача від неустойки та інших платежів за прострочення, вимагає їх списання кредитодавцем та окремо забороняє збільшення процентної ставки за користування кредитом через невиконання зобов`язань, крім випадків, передбачених частиною четвертою статті 1056-1 ЦК України.

Закон також прямо передбачає поширення цієї норми на кредити, зазначені у частині другій статті 3 Закону.

Тому форма кредитування у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом не виводить спірні правовідносини зі сфери дії пункту 6.

Правомірність застосування збільшеної процентної ставки

Базова процентна ставка за документами Банку становить 37,2 % річних.

Саме по собі нарахування такої договірної плати за фактичне користування кредитом пунктом 6 Закону не заборонено.

Інше правило діє щодо збільшення процентної ставки, якщо його причиною є порушення позичальником зобов`язання.

У цій справі зв`язок між порушенням і збільшенням ставки безпосередньо випливає із документів самого Банку.

Пункт 5.15 Умов передбачає сплату процентів у подвійному розмірі від базової ставки саме за порушення строків сплати щомісячного мінімального платежу. Після усунення цього порушення ставка повертається до базового розміру.

Тарифи так само визначають 6,2 % на місяць як збільшену ставку, що застосовується у випадку наявності простроченої заборгованості.

Таким чином, перехід від 37,2 % до 74,4 % річних у договорі поставлений у пряму залежність від невиконання позичальником зобов`язання.

Для застосування пункту 6 Закону визначальним є саме цей причинний зв`язок.

При цьому суд враховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц.

У тій справі договором також були передбачені різні ставки для строкової та простроченої заборгованості — 17 % та 22 % річних. Верховний Суд установив, що ці ставки були погоджені сторонами як окремі фіксовані ставки за користування кредитними коштами у межах строку кредитування, а відповідною додатковою угодою їх розмір було не збільшено, а зменшено з попередніх 22,99 % і 27,99 %. За таких фактичних обставин Верховний Суд не визнав застосування ставки 22 % забороненим збільшенням процентної ставки у розумінні пункту 6. Водночас Суд виключив 3 % річних та інфляційні втрати як відповідальність за прострочення у захищений законом період.

Обставини цієї справи є іншими.

У договорі Monobank збільшення ставки не оформлене як окрема погоджена ставка за інший період нормального користування кредитом. Пункт 5.15 безпосередньо визначає подвоєння базової ставки як наслідок порушення строку мінімального платежу, а її повернення до базового рівня — як наслідок усунення порушення.

Тому висновок Верховного Суду у справі № 757/8409/22-ц не спростовує, а навпаки вимагає оцінювати правову природу платежу з урахуванням конкретної конструкції договору.

У цій справі збільшення ставки від 37,2 % до 74,4 % річних безпосередньо спричинене невиконанням відповідачкою зобов`язання.

Таке збільшення підпадає під пряму заборону пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, для визначення розміру заборгованості суд враховує базову ставку 37,2 % річних і не враховує її подвоєння внаслідок прострочення.

Перевірка фактичного застосування процентних ставок

У розрахунку Банку з 01 червня 2024 року у відповідній графі формально зазначається ставка 74,4 %.

Однак одна лише назва ставки у таблиці не доводить, що проценти фактично нараховувалися саме в такому розмірі.

Так, станом на 01 червня 2024 року борг, на який нараховувалися проценти, становив 29 190,14 грн, а за червень Банк нарахував 890,10 грн процентів.

Розрахунок за базовою ставкою 37,2 % річних за 30 днів високосного 2024 року: 29190,14 грн ? 37,2 % ? 30 / 366 = приблизно 890,06 грн.

Ця величина практично збігається з фактично нарахованими Банком 890,10 грн.

Аналогічна картина простежується в наступних місяцях: 921,27 грн, 915,54 грн, 867,90 грн, 901,65 грн, 864,30 грн та інші суми відповідають приблизно базовій ставці, а не її подвійному розміру.

Тому суд не виключає ці нарахування лише через формальне зазначення в одній із колонок розрахунку 74,4 %.

Фактична зміна характеру нарахувань вбачається з жовтня 2025 року.

Станом на 30 вересня 2025 року після внесення відповідачкою 995,00 грн заборгованість становила 24 603,20 грн, а нараховані за вересень проценти — 776,70 грн.

Натомість за жовтень 2025 року Банк нарахував уже 1 578,37 грн, тобто приблизно удвічі більше звичайного місячного нарахування на співмірний залишок заборгованості. Одночасно виникла прострочена заборгованість і Банк нарахував 50 грн штрафу.

Саме з цього моменту фактичні дані розрахунку підтверджують застосування до відповідачки механізму, пов`язаного з простроченням, а тому суд здійснює контрольний перерахунок починаючи з 01 жовтня 2025 року.

Щодо пені, штрафів та інших платежів за прострочення

Пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» прямо звільняє споживача від обов`язку сплати неустойки — штрафу, пені — та інших платежів, передбачених договором за прострочення, і вимагає їх списання кредитодавцем.

У цій справі позивач просить стягнути 3 676,35 грн, називаючи цю суму у позовній заяві пенею.

Водночас у підсумковій частині власного розрахунку Банку ця сама сума названа «заборгованістю за штрафами».

У табличній частині розрахунку 3 676,35 грн відображені у графі накопиченої пені.

Позивач не пояснив причину різної кваліфікації одного й того самого нарахування.

Ця суперечність, однак, не перешкоджає вирішенню вимоги.

Незалежно від того, чи називає Банк 3 676,35 грн пенею або штрафами, документи позивача однозначно пов`язують її виникнення з простроченням виконання кредитного зобов`язання.

Тому ця сума підлягає виключенню з боргу відповідно до прямого припису пункту 6 Закону.

Чи змінює капіталізація правову природу забороненого платежу

Виключення лише 3 676,35 грн, які на кінцеву дату Банк окремо облікував як штрафи або пеню, не є достатнім для правильного визначення боргу.

Причиною є передбачений самим договором механізм збільшення кредиту за рахунок процентів та неустойки.

Пункт 5.22 Умов передбачає, що за недостатності власних коштів клієнта Банк надає додатковий кредит у розмірі заборгованості за процентами та неустойкою і спрямовує його на погашення цих платежів.

Таким чином, у бухгалтерському обліку Банку сума, яка спочатку виникла як проценти або неустойка, надалі може збільшити показник кредитної заборгованості.

Проте така облікова операція не змінює юридичної підстави виникнення платежу.

Якщо закон прямо передбачає, що певна неустойка чи інший платіж за прострочення підлягає списанню, кредитодавець не може досягти протилежного правового результату шляхом надання технічного кредиту для його погашення та подальшого включення цієї суми до «тіла кредиту».

Матеріали цієї справи дозволяють простежити такий механізм на конкретному прикладі.

Станом на 01 квітня 2026 року Банк визначив прострочену заборгованість за тілом кредиту у сумі 22 381,77 грн.

Станом на 01 травня 2026 року вона вже становила 24 454,57 грн.

Різниця становить: 24 454,57 грн – 22 381,77 грн = 2 072,80 грн.

Водночас банківська виписка містить 01 травня 2026 року три операції з призначенням «Штрафи»: 100,00 грн; 419,70 грн; 1 553,10 грн.

Їх загальна сума: 100,00 грн + 419,70 грн + 1 553,10 грн = 2 072,80 грн.

Тобто збільшення показника простроченого «тіла кредиту» за цей період точно дорівнює сумі операцій, які сама виписка називає штрафами.

Отже, йдеться не про припущення щодо способу формування боргу. Документи самого позивача підтверджують фактичне перенесення платежів за прострочення до показника кредитної заборгованості.

З тієї ж причини суд не може визначити правомірну заборгованість простим відніманням від 31 865,06 грн лише кінцевих 3 676,35 грн пені/штрафів.

Потрібно відновити стан зобов`язання так, ніби заборонені законом платежі взагалі не були нараховані, та від такого скоригованого залишку визначати подальші проценти і враховувати фактичні платежі відповідачки.

Черговість зарахування платежів

Цей висновок узгоджується і з черговістю погашення, установленою самим Банком.

Відповідно до пункту 5.13 Умов у першу чергу погашаються прострочений кредит і прострочені проценти, у другу — кредит та проценти, і лише у третю — неустойка та інші платежі.

Отже, якщо штраф, пеня або інший платіж у силу імперативної норми взагалі не повинен існувати у складі зобов`язання, внесені відповідачкою кошти мають зменшувати правомірну кредитну заборгованість.

Відповідно, кожне наступне нарахування процентів має здійснюватися вже на зменшений скоригований залишок.

Інший підхід призвів би до того, що заборонений законом платіж не лише залишався б у структурі боргу, але й надалі збільшував би базу для нарахування нових процентів.

Контрольний перерахунок заборгованості

Суд здійснює перерахунок, не змінюючи фактичних дат банківських операцій і платежів відповідачки.

Суд залишає у розрахунку базову процентну ставку 37,2 % річних, але виключає: штрафи, пеню та інші платежі за прострочення; збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язання; подальше нарахування процентів на суми, які виникли внаслідок таких неправомірних нарахувань.

Вихідний залишок

30 вересня 2025 року відповідачка внесла 995,00 грн, після чого заборгованість за випискою становила 24 603,20 грн.

01 жовтня 2025 року Банк нарахував 776,70 грн процентів за попередній період та окремо 6,00 грн.

У детальному розрахунку Банку сума 6,00 грн відображена у графі пені.

Тому суд її до правомірного залишку не включає.

Вихідна сума становить: 24 603,20 грн + 776,70 грн = 25 379,90 грн.

Жовтень 2025 року

Проценти за базовою ставкою: 25 379,90 грн ? 37,2 % ? 31 / 365 = 801,87 грн.

Заборгованість станом на 01 листопада 2025 року: 25 379,90 грн + 801,87 грн = 26181,77 грн.

Листопад 2025 року

24 листопада 2025 року відповідачка внесла 2 500,00 грн.

До внесення платежу борг становив 26 181,77 грн.

Після платежу: 26 181,77 грн – 2 500,00 грн = 23 681,77 грн.

З урахуванням дати платежу проценти за листопад становлять: (26 181,77 грн ? 24 дні + 23 681,77 грн ? 6 днів) ? 37,2 % / 365 = 785,23 грн.

Залишок станом на 01 грудня 2025 року: 23 681,77 грн + 785,23 грн = 24 467,00 грн.

Грудень 2025 року

Проценти: 24 467,00 грн ? 37,2 % ? 31 / 365 = 773,02 грн.

Заборгованість станом на 01 січня 2026 року: 24 467,00 грн + 773,02 грн = 25 240,02 грн.

Січень 2026 року

09 січня 2026 року відповідачка внесла 930,00 грн.

Після платежу: 25 240,02 грн – 930,00 грн = 24 310,02 грн.

Проценти за січень: (25 240,02 грн ? 9 днів + 24 310,02 грн ? 22 дні) ? 37,2 % / 365 = 776,59 грн.

Залишок станом на 01 лютого 2026 року: 24 310,02 грн + 776,59 грн = 25 086,61 грн.

Лютий 2026 року

25 086,61 грн ? 37,2 % ? 28 / 365 = 715,90 грн.

Заборгованість станом на 01 березня 2026 року: 25 086,61 грн + 715,90 грн = 25 802,51 грн.

Березень 2026 року

25 802,51 грн ? 37,2 % ? 31 / 365 = 815,22 грн.

Заборгованість станом на 01 квітня 2026 року: 25 802,51 грн + 815,22 грн = 26617,73 грн.

Перевірка отриманого результату за банківською випискою

Отриманий результат суд додатково перевірив незалежним способом.

Після проведених Банком операцій 01 квітня 2026 року виписка відображає заборгованість у сумі 32 262,93 грн.

Різниця між фактично проведеними Банком нарахуваннями та правомірним розміром процентів за базовою ставкою за період з 01 жовтня 2025 року до 01 квітня 2026 року становить 5 645,20 грн.

Тому: 32 262,93 грн – 5 645,20 грн = 26 617,73 грн.

Результат збігається з прямим покроковим перерахунком.

Після 01 квітня 2026 року у виписці Банк додатково відобразив операції з призначенням «Штрафи»: у травні — 2 072,80 грн; у червні — 2 269,38 грн; у липні — 2338,30 грн.

Загалом: 2 072,80 грн + 2 269,38 грн + 2 338,30 грн = 6 680,48 грн.

Сукупна різниця між кінцевим балансом виписки та правомірно сформованим залишком становить: 5 645,20 грн + 6 680,48 грн = 12 325,68 грн.

Кінцевий баланс виписки: 38 943,41 грн – 12 325,68 грн = 26 617,73 грн.

Отже, прямий перерахунок та зворотна перевірка за випискою приводять до однакового результату.

Співвідношення перерахованої суми із заявленими позовними вимогами

Позивач просить стягнути 31 865,06 грн.

Правомірно сформований залишок становить 26 617,73 грн.

Різниця: 31 865,06 грн – 26 617,73 грн = 5 247,33 грн.

Із цієї суми 3 676,35 грн позивач сам окремо визначив як пеню, а у розрахунку — як штрафи.

Ще: 28 188,71 грн – 26 617,73 грн = 1 570,98 грн становить частина суми, віднесеної Банком до «тіла кредиту», правомірне походження якої як фактично використаних відповідачкою кредитних коштів не підтверджене.

Навпаки, розрахунок та виписка підтверджують застосування Банком механізму включення нарахувань за прострочення до подальшої кредитної заборгованості.

Саме називання певної суми «тілом кредиту» не доводить її правову природу.

Позивач як сторона, яка вимагає стягнення коштів, повинен довести не лише кінцеву цифру, а й правову та фактичну підставу кожної складової заявленої заборгованості.

Щодо 5 247,33 грн цього обов`язку позивач не виконав.

Висновок за результатами розгляду справи

Суд установив, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, відповідачка отримала можливість користуватися кредитними коштами в межах установленого Банком кредитного ліміту, фактично ними користувалася та не погасила кредитне зобов`язання у повному обсязі.

Отже, сам обов`язок відповідачки повернути непогашену кредитну заборгованість є доведеним.

Водночас заявлений позивачем розмір боргу 31 865,06 грн не підтверджений у повному обсязі.

Пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» поширюється на спірний договір та забороняє збільшення процентної ставки через невиконання зобов`язання, а також виключає обов`язок споживача сплачувати штраф, пеню та інші платежі за прострочення.

Збільшення процентної ставки з 37,2 % до 74,4 % річних за умовами, на які посилається Банк, безпосередньо пов`язане з порушенням строку щомісячного мінімального платежу, тому не може бути враховане при визначенні заборгованості.

Так само не підлягають стягненню штрафи, пеня та інші платежі, нараховані через прострочення.

Капіталізація такого платежу і його подальше бухгалтерське відображення у складі «тіла кредиту» не змінює його правової природи.

Після виключення неправомірних нарахувань, урахування фактичних платежів відповідачки та перерахунку процентів від скоригованого залишку правомірна заборгованість становить 26 617,73 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню у цій сумі.

У задоволенні вимог про стягнення решти 5 247,33 грн правових підстав немає.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2 662,40 грн судового збору.

Заявлений розмір майнової вимоги становить 31 865,06 грн.

Позов задовольняється у сумі 26 617,73 грн, що становить 83,532653 % заявленої вимоги.

Тому на відповідачку покладається судовий збір у розмірі: 2 662,40 грн ? 26 617,73 грн / 31 865,06 грн = 2 223,97 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підлягає стягненню 2 223,97 грн судового збору.

Керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 268, 280–284 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 611, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 10 грудня 2018 року у розмірі 26 617 (двадцять шість тисяч шістсот сімнадцять) гривень 73 копійки.

У задоволенні позову в іншій частині — про стягнення 5 247 (п`ять тисяч двісті сорок сім) гривень 33 копійок заборгованості — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» 2 223 (дві тисячі двісті двадцять три) гривні 97 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження починає обчислюватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК», код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер