Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3584/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3584/26

2/154/1942/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судових засідань Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 545813-КС-004 від 02 лютого 2026 року у загальному розмірі 236540,00 грн.

Обґрунтування позовних вимог

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02 лютого 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями укладено договір № 545813-КС-004 про надання кредиту, який відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0160, направленим на зазначений нею номер мобільного телефону.

За твердженням позивача, відповідно до умов договору відповідачці надано кредит у сумі 75 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти, як зазначає позивач, були перераховані на вказану відповідачкою банківську картку № НОМЕР_1 .

Позивач посилається на те, що відповідачка належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконала, здійснивши часткові платежі на загальну суму 15 370,00 грн, унаслідок чого станом на 06 серпня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 236 540,00 грн, яка складається з: 73 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 114660,00 грн заборгованості за процентами, 37 500,00 грн заборгованості по відсотках відповідно до статті 625 ЦК України та 10 880,00 грн заборгованості за комісією.

З цих підстав ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 545813-КС-004 про надання кредиту від 02 лютого 2026 року в загальному розмірі 236 540,00 грн, а також понесені судові витрати.

Стислий виклад позиції відповідачки.

21 вересня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому вона позовні вимоги у заявленому розмірі не визнала, вважаючи розмір та складові заявленої заборгованості належним чином не обґрунтованими та не доведеними.

Відповідачка заперечує проти стягнення 37 500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким у період дії воєнного стану позичальника звільнено від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Щодо заявлених до стягнення 114 660,00 грн процентів відповідачка просить перевірити строк кредитування, вид і розмір процентної ставки, період нарахування процентів, суму, на яку вони нараховувалися, дату виникнення прострочення та відповідність здійсненого позивачем розрахунку умовам кредитного договору.

Також відповідачка заперечує проти стягнення 10 880,00 грн комісії без установлення конкретного виду такої комісії, передбаченої договором послуги, за яку вона справляється, порядку та періоду її нарахування, а також відповідності такої умови вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Крім того, відповідачка просить перевірити первинні документи щодо фактичного перерахування кредитних коштів, банківську виписку, фактичну суму наданого кредиту, здійснені нею платежі та правильність визначення позивачем залишку заборгованості за тілом кредиту.

За наведених підстав відповідачка просить відмовити у задоволенні позовних вимог у недоведеній та необґрунтованій частині, не стягувати суму, заявлену на підставі статті 625 ЦК України, у частині, на яку поширюється пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також перевірити обґрунтованість кожної зі складових заявленої до стягнення заборгованості.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію щодо належності ОСОБА_1 банківської картки № НОМЕР_1 та виписку про рух коштів по рахунку, відкритому для її обслуговування, за визначений судом період.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася. 25 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» подала заяву, у якій повідомила, що перебуває за межами України та не має можливості особисто прибути до суду, у зв`язку з чим просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, з урахуванням поданого нею відзиву та викладених у ньому заперечень проти позовних вимог.

З огляду на подані сторонами заяви суд розглянув справу за їх відсутності на підставі наявних у справі матеріалів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

З наданого позивачем договору № 545813-КС-004 про надання кредиту (споживчий кредит, електронна форма) вбачається, що 02 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з використанням інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця дистанційно в електронній формі укладено договір про надання споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 1.1 договору акцептом визначено повне та безумовне прийняття заявником пропозиції кредитодавця укласти договір в електронній формі, яке здійснюється в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця шляхом введення одноразового ідентифікатора та натискання кнопки «ПІДПИСУЮ».

З прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти договір № 545813-КС-004 вбачається, що ОСОБА_1 зазначила про ознайомлення з умовами пропозиції ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та їх повне і безумовне прийняття. У документі зазначені її РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , номер особистого електронного платіжного засобу НОМЕР_4 , номер телефону НОМЕР_5 та електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1. Акцепт підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0160 02 лютого 2026 року.

З наданої позивачем візуальної форми послідовності дій клієнта вбачається, що 02 лютого 2026 року о 15 год 29 хв ОСОБА_1 здійснила вхід до особистого кабінету з використанням номера телефону; о 15 год 30 хв їй було надано паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання, для підписання якого на номер телефону направлено одноразовий ідентифікатор UA-5817. Цим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту було підписано.

У подальшому кредитодавцем в інформаційно-комунікаційній системі було сформовано та розміщено індивідуальну оферту, після чого на номер телефону відповідачки направлено одноразовий ідентифікатор UA-0160 для підписання договору. Згідно із зазначеною послідовністю дій умови оферти були акцептовані відповідачкою шляхом направлення акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-0160. Після укладення договору його примірник, додатки та Правила кредитування були направлені на електронну адресу, зазначену відповідачкою.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 75 000,00 грн на засадах строковості, поворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку і на умовах, установлених договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Пунктом 2.3 договору строк кредитування визначено у 24 тижні.

Відповідно до пункту 2.4 договору стандартна процентна ставка за кредитом становить 1 % на день та є фіксованою. Договором передбачено, що така ставка є незмінною протягом усього строку договору та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.5 договору передбачено комісію за видачу кредиту у розмірі 15 000,00 грн. За умовами цього пункту комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі, а її розмір залишається незмінним протягом усього строку договору.

За пунктами 2.7, 2.8 договору загальний розмір наданого кредиту становить 75000,00 грн, а строк дії договору визначено до 20 липня 2026 року.

Пунктом 2.9 договору орієнтовну загальну вартість наданого кредиту визначено у розмірі 185 554,75 грн, а пунктом 2.10 загальні витрати за кредитом - у розмірі 110 554,75 грн. У договорі зазначено, що при визначенні загальних витрат ураховано максимально можливий розмір комісійної винагороди на користь третьої особи, яка надає платіжні послуги під час здійснення платежів через сайт кредитодавця або особистий кабінет.

Відповідно до пункту 2.11 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 6 914,67 %, а пунктом 2.12 договору денну процентну ставку визначено у розмірі 0,87 %. У договорі зазначено, що денна процентна ставка розрахована виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом у сумі 110 554,75 грн, загального розміру кредиту 75 000,00 грн та строку кредитування 169 днів.

Пунктами 2.13 та 2.14 договору датою видачі кредиту визначено 02 лютого 2026 року, а датою його повернення - 20 липня 2026 року.

У паспорті споживчого кредиту, з яким позичальниця ознайомлювалася до укладення договору, також зазначено суму кредиту 75 000,00 грн, строк кредитування 169 днів (24 тижні), фіксовану процентну ставку 365 % річних, комісію за надання кредиту 15000,00 грн, загальні витрати за кредитом 110 554,75 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 185 554,75 грн та орієнтовну реальну річну процентну ставку 6 914,67 %.

Відповідно до пункту 4.2.1 договору проценти за користування кредитом підлягали нарахуванню за стандартною процентною ставкою, передбаченою пунктом 2.4 договору.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено графік із дванадцяти платежів, які мали здійснюватися з 16 лютого 2026 року по 20 липня 2026 року. Перші одинадцять платежів визначені у розмірі 15 370,00 грн кожний, останній платіж від 20 липня 2026 року - у розмірі 15 286,38 грн.

За графіком загальна сума процентів за користування кредитом за умови його належного виконання становить 94 356,38 грн, сума платежів у рахунок погашення основної суми кредиту - 75 000,00 грн, комісія за надання кредиту - 15 000,00 грн, а загальна сума передбачених графіком платежів - 184 356,38 грн.

При цьому в пункті 2.9 договору та паспорті споживчого кредиту орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена у розмірі 185 554,75 грн.

Відповідно до пункту 4.3 договору кредит, проценти та інші платежі за договором підлягали сплаті позичальницею у безготівковій формі шляхом перерахування відповідного платежу на поточний рахунок кредитодавця у строки, визначені графіком платежів. Датою повернення кредиту та сплати процентів й інших платежів визначено дату зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

Пунктом 4.5 договору передбачено, що в разі недостатності здійсненого платежу для виконання зобов`язання в повному обсязі сплачена сума спрямовується на погашення вимог кредитодавця у черговості, визначеній статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Окремо пунктом 7.5 договору передбачено, що в разі прострочення виконання позичальницею грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом, комісії та/або суми кредиту у встановлені договором строки позичальниця зобов`язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

За змістом цього пункту проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, до якої включаються прострочені проценти за користування кредитом, прострочена комісія та/або неповернута сума кредиту, і не нараховуються на раніше нараховані проценти відповідно до статті 625 ЦК України. Одночасно договором установлено, що розмір таких процентів за кожен день прострочення не може перевищувати 2 % від неповернутої позичальницею суми кредиту.

З анкети клієнта ОСОБА_1 вбачається, що для отримання кредиту нею було зазначено банківську картку № НОМЕР_1 , на яку мали бути перераховані кредитні кошти.

На підтвердження фактичного надання кредиту позивачем надано підтвердження Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» щодо здійснення переказу грошових коштів.

Зі змісту цього документа вбачається, що в межах договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «ПРОФІТГІД» здійснило успішний переказ грошових коштів, платником за яким зазначено ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно з підтвердженням, номер платіжної інструкції - 6d2aca23-003b-11f1-b910-000c29d57ed2_1, номер транзакції - 47003-90880-82703, дата та час здійснення переказу - 02 лютого 2026 року о 15 год 31 хв, сума переказу - 75 000,00 грн.

Отримувачем переказу зазначена банківська картка № НОМЕР_4 , емітентом якої є MONOBANK (АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК»). Призначення платежу визначено як «Видача кредитних коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 згідно Дог. № 545813-КС-004 від 02.02.2026».

У відповідь на ухвалу суду про витребування доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало інформацію та виписку про рух коштів за рахунком, відкритим для обслуговування платіжної картки, зазначеної у кредитній документації.

З наданої банком виписки вбачається, що картка № НОМЕР_4 пов`язана з рахунком ОСОБА_1 .

Відповідно до виписки за рахунком, 02 лютого 2026 року на рахунок відповідачки зараховано 75 000,00 грн. У виписці відповідна операція відображена як надходження від «Бізнес Позика».

Таким чином, документи щодо переказу кредитних коштів містять однакові відомості щодо дати операції, суми кредиту, платіжної картки отримувача та реквізитів кредитного договору.

З наданого ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 545813-КС-004 вбачається, що розрахунок здійснено станом на 06 серпня 2026 року, виходячи із суми первісно наданого кредиту 75 000,00 грн, стандартної процентної ставки 1 % на день та періоду кредитування з 02 лютого 2026 року по 20 липня 2026 року.

Відповідно до розрахунку 02 лютого 2026 року на суму кредиту 75 000,00 грн нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 750,00 грн та комісію за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн. У подальшому до 14 лютого 2026 року проценти щоденно нараховувалися у розмірі 750,00 грн, що відповідає 1 % від суми кредиту 75 000,00 грн.

14 лютого 2026 року відповідачкою здійснено платіж у загальному розмірі 15 370,00 грн, який за розрахунком позивача зараховано таким чином: 1 500,00 грн - у рахунок погашення основної суми кредиту, 9 750,00 грн - у рахунок погашення процентів за користування кредитом та 4 120,00 грн - у рахунок погашення комісії.

Після зазначеного платежу залишок основної суми кредиту становив 73 500,00 грн, залишок несплаченої комісії - 10 880,00 грн.

Починаючи з 15 лютого 2026 року проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем на залишок основної суми кредиту 73 500,00 грн у розмірі 735,00 грн за кожен день, що відповідає встановленій договором процентній ставці 1 % на день.

З розрахунку вбачається, що протягом подальшого строку кредитування інших платежів у рахунок погашення основної суми кредиту, процентів чи комісії позивачем не відображено.

Окремо у розрахунку наведено нарахування процентів відповідно до статті 625 ЦК України. Таке нарахування розпочато 03 березня 2026 року. Початково його розмір становив 1 470,00 грн за день. Нарахована за цією підставою сума послідовно збільшувалася та станом на 28 березня 2026 року досягла 37 500,00 грн, після чого до завершення розрахункового періоду залишалася незмінною у розмірі 37 500,00 грн.

За весь період кредитування позивачем нараховано проценти за користування кредитом у загальному розмірі 124 410,00 грн. З урахуванням сплачених відповідачкою 9750,00 грн залишок заборгованості за процентами станом на 20 липня 2026 року визначено у розмірі 114 660,00 грн.

Загальний розмір нарахованої за договором комісії становить 15 000,00 грн. З урахуванням сплачених відповідачкою 4 120,00 грн залишок заборгованості за комісією визначено у розмірі 10 880,00 грн.

Залишок заборгованості за основною сумою кредиту після здійсненого відповідачкою платежу становить 73 500,00 грн.

Після 20 липня 2026 року, тобто після визначеної договором дати повернення кредиту, розмір відображених у розрахунку складових заборгованості не збільшувався: заборгованість за основною сумою кредиту залишалася у розмірі 73 500,00 грн, за процентами за користування кредитом - 114 660,00 грн, за комісією - 10 880,00 грн, за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 37 500,00 грн.

Таким чином, відповідно до розрахунку ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», станом на 06 серпня 2026 року загальна заборгованість ОСОБА_1 за договором № 545813-КС-004 становить 236 540,00 грн, з яких: 73 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 114 660,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 10880,00 грн - заборгованість за комісією та 37 500,00 грн - нарахування відповідно до статті 625 ЦК України.

Наведені у розрахунку підсумкові суми відповідають довідці ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стан заборгованості за договором № 545813-КС-004 станом на 06 серпня 2026 року.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 76, 77, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а достатніми - докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а письмова форма вважається дотриманою, якщо зміст правочину зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, якими обмінялися сторони.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Щодо укладення кредитного договору та його чинності.

Матеріалами справи належно та послідовно підтверджено укладення 02 лютого 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 договору № 545813-КС-004 про надання споживчого кредиту в електронній формі.

Сукупність наданих позивачем доказів містить індивідуальну оферту, акцепт відповідачки, підписаний одноразовим ідентифікатором UA-0160, паспорт споживчого кредиту, анкету позичальниці та відомості про послідовність дій в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця.

Зазначені документи містять тотожні персональні дані відповідачки, її фінансовий номер телефону, електронну адресу та реквізити банківської картки, що у взаємному зв`язку підтверджує належність вчинених в інформаційній системі дій саме ОСОБА_1 .

Відповідачка не заявляє про неукладення договору, не оспорює належність їй номера телефону, електронної адреси чи банківської картки та не заявляє вимоги про визнання кредитного договору або його окремих положень недійсними.

Відповідно до закріпленої статтею 204 ЦК України презумпції правомірності правочину укладений сторонами договір є правомірним доти, доки його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Підстав для висновку про нікчемність договору № 545813-КС-004 у цілому матеріали справи не містять, а вимог про визнання договору недійсним відповідачкою не заявлено.

Отже, суд виходить із чинності укладеного сторонами кредитного договору та обов`язковості погоджених ним умов у тій частині, в якій такі умови не суперечать імперативним приписам закону.

Щодо факту надання кредиту та заборгованості за основною сумою кредиту.

Обов`язок кредитодавця за договором виконаний.

З анкети відповідачки встановлено, що для одержання кредиту нею зазначено банківську картку № НОМЕР_1 .

ТОВ «ПРОФІТГІД» підтвердило здійснення 02 лютого 2026 року о 15 год 31 хв переказу 75 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_4 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», із призначенням платежу - видача кредитних коштів ОСОБА_1 за договором № 545813-КС-004.

Витребувана судом безпосередньо в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» виписка підтверджує належність відповідного рахунку ОСОБА_1 та зарахування 02 лютого 2026 року 75000,00 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Таким чином, факт одержання відповідачкою кредиту у розмірі 75 000,00 грн підтверджений не лише внутрішніми документами позивача, а й незалежними від нього банківськими та платіжними документами.

Доводи відповідачки про необхідність перевірки фактичного надання кредитних коштів судом перевірені та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідачкою здійснено один платіж у сумі 15 370,00 грн, з якого відповідно до умов договору та встановленої черговості 1500,00 грн зараховано в рахунок погашення основної суми кредиту.

Залишок неповернутої основної суми кредиту становить 73 500,00 грн.

Доказів повернення іншої частини основної суми кредиту відповідачка не надала.

За таких обставин вимога про стягнення 73 500,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом.

Пунктом 2.4 договору сторони погодили стандартну процентну ставку за кредитом у розмірі 1 % на день, яка є фіксованою протягом строку кредитування.

Строк кредитування становив 24 тижні, дата видачі кредиту - 02 лютого 2026 року, дата його повернення - 20 липня 2026 року.

Водночас пунктом 2.12 договору денна процентна ставка, визначена відповідно до законодавчої формули як співвідношення загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту за кожний день користування, становить 0,87 %.

Отже, встановлена договором ставка 1 % на день, за якою безпосередньо обчислюються проценти за користування кредитом, та денна процентна ставка 0,87 %, що є законодавчо визначеним показником загальних витрат за кредитом, мають різну правову та економічну природу і не можуть ототожнюватися.

Передбачене Законом України «Про споживче кредитування» обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 % поширюється на цей договір, укладений 02 лютого 2026 року. Визначена договором денна процентна ставка 0,87 % зазначеного законодавчого обмеження не перевищує.

Отже, підстав для висновку про нікчемність умови договору щодо процентів через порушення імперативного обмеження денної процентної ставки суд не встановив.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, провадження № 61-4595сво25, сформульовано правовий висновок про необхідність розмежування нікчемності договірної умови, оспорюваності договору та тлумачення його умов.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вказала, що за відсутності передбачених законом підстав для нікчемності суд не наділений загальним дискреційним повноваженням зменшувати погоджений сторонами розмір договірних процентів лише через оцінку його як надмірного, непропорційного чи несправедливого. Оспорюваність умови договору або зміна договору можуть бути предметом судового розгляду за наявності відповідної вимоги споживача.

Окремої вимоги не потребує лише тлумачення нечітких, суперечливих або двозначних умов договору.

У цій справі умова пункту 2.4 договору про фіксовану ставку 1 % на день сформульована чітко та однозначно, узгоджується з паспортом споживчого кредиту, графіком платежів та іншими складовими договору.

Відповідачка не заявила вимоги про визнання цієї умови недійсною, її зміну чи визнання несправедливою.

Тому правові підстави для самостійної зміни судом погодженої сторонами процентної ставки або визначення іншого розміру процентів відсутні.

Разом із тим суд перевірив період та базу їх нарахування.

Із розрахунку позивача встановлено, що з 02 лютого 2026 року проценти нараховувалися на суму 75 000,00 грн у розмірі 750,00 грн за день, а після часткового погашення 1 500,00 грн основної суми кредиту - на залишок 73 500,00 грн у розмірі 735,00 грн за день.

За період кредитування позивачем нараховано 124 410,00 грн процентів, з яких сплачено 9 750,00 грн, унаслідок чого залишок становить 114 660,00 грн.

Після визначеної договором дати повернення кредиту - 20 липня 2026 року - договірні проценти позивачем не нараховувалися.

Такий спосіб розрахунку узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти існує протягом погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, доводи відповідачки про недоведеність та неправильність нарахування 114 660,00 грн процентів свого підтвердження не знайшли.

Вимога про стягнення 114 660,00 грн заборгованості за процентами за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за видачу кредиту.

Пунктом 2.5 договору сторони погодили одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 15 000,00 грн, яка нараховується у дату видачі кредиту.

Ця комісія окремо визначена в договорі, відображена у паспорті споживчого кредиту та включена до загальних витрат за кредитом і до розрахунку його загальної вартості та денної процентної ставки.

Отже, йдеться не про невизначену періодичну плату за абстрактне обслуговування кредиту, а про конкретно погоджену сторонами одноразову складову плати за надання кредиту, розмір, підстава та момент нарахування якої безпосередньо визначені договором.

Відповідачка у відзиві просить перевірити правомірність нарахування комісії, проте самостійної вимоги про визнання відповідної умови договору недійсною, її зміну або визнання несправедливою не заявила.

Недійсність цієї умови прямо законом не встановлена, а тому щодо неї діє презумпція правомірності правочину, визначена статтею 204 ЦК України.

Підхід Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладений у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23, виключає можливість самостійної зміни судом чітко погодженої договірної умови, яка не є нікчемною, лише з мотивів оцінки її розміру як надмірного або несправедливого, якщо споживач відповідної вимоги про оспорення або зміну договору не заявив.

Умови договору щодо комісії є чіткими, взаємно узгодженими та не потребують тлумачення.

Із нарахованих 15 000,00 грн комісії відповідачкою сплачено 4 120,00 грн, тому непогашений залишок становить 10 880,00 грн.

Доказів сплати цієї суми відповідачка не надала.

Отже, вимога про стягнення 10 880,00 грн заборгованості за комісією є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо 37 500,00 грн, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржниця, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання позичальниця зобов`язана сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, при цьому розмір такого нарахування за кожен день прострочення обмежено 2 % від неповернутої суми кредиту.

За розрахунком позивача нарахування за цією умовою розпочато 03 березня 2026 року, а станом на 28 березня 2026 року його сума досягла 37 500,00 грн та надалі не збільшувалася.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено спеціальне регулювання відповідальності позичальника у період дії в Україні воєнного стану.

У період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за таке прострочення.

Ця норма є імперативною та не ставить звільнення позичальника від відповідальності за статтею 625 ЦК України у залежність від змісту погодженої сторонами договірної умови.

Тому передбачення договором іншого, у тому числі значно більшого, розміру процентів річних не усуває встановленої законом заборони їх стягнення за відповідний період.

Усі заявлені позивачем до стягнення 37 500,00 грн нараховані у березні 2026 року, тобто в період дії зазначеного спеціального законодавчого регулювання.

За таких обставин доводи відповідачки в цій частині є обґрунтованими.

Правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 37 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Висновок за результатами розгляду справи.

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують факт укладення сторонами кредитного договору № 545813-КС-004 від 02 лютого 2026 року, надання відповідачці кредиту в розмірі 75 000,00 грн та неналежне виконання нею обов`язку з повернення кредиту і сплати погоджених договором платежів.

Позивач довів наявність заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 73500,00 грн, за процентами за користування кредитом у розмірі 114 660,00 грн та за комісією за видачу кредиту в розмірі 10 880,00 грн.

Водночас вимога про стягнення 37 500,00 грн процентів відповідно до статті 625 ЦК України суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та задоволенню не підлягає.

Отже, позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 199 040,00 грн заборгованості за кредитним договором № 545813-КС-004 від 02 лютого 2026 року, з яких: 73 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 114 660,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 10 880,00 грн - заборгованість за комісією.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 838,48 грн.

Позовні вимоги заявлено у загальному розмірі 236 540,00 грн, з яких суд дійшов висновку про стягнення 199 040,00 грн, що становить 84,15 % від ціни позову.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає стягненню 2 388,48 грн судового збору.

Інших судових витрат, які були б належно підтверджені та підлягали розподілу за результатами розгляду справи, судом не встановлено.

Керуючись статтями 3, 11, 204, 205, 207, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 545813-КС-004 про надання кредиту від 02 лютого 2026 року у загальному розмірі 199 040,00 грн, з яких:

-73 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-114 660,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-10 880,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про стягнення з ОСОБА_1 37 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 2 388,48 грн.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ігор Вітер