Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/2420/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2420/26

2-а/154/20/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 Володимирський міський суд Волинської області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., секретаря судового засідання Мазій І.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора Шептицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгайного Дениса Володимировича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Чернявський Р.І. звернулася до суду з адміністративним позовом до інспектора Шептицького РВП ГУНП у Львівській області Підгайного Д.В. та ГУНП у Львівській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7356682 від 11 червня 2026 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позов мотивовано тим, що 11 червня 2026 інспектором Шептицького РВП ГУНП у Львівській області винесено постанову серії ЕНА № 7356682, якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 11 червня 2026 року о 18-17 год у м.Шептицький по вул.Хмельницького, 26 ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , нібито не маючи відповідної категорії на право керування таким транспортним засобом, чим порушила пункт 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, ОСОБА_1 посилалась, о має чинне посвідчення водія серії НОМЕР_2 з відкритими категоріями B1 та B, при цьому право на керування транспортними засобами категорії B має з 01 листопада 1997 року. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 автомобіль «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2017 року випуску, має повну масу 3500 кг, масу без навантаження 2503 кг, категорію транспортного засобу N1, кількість сидячих місць разом із місцем водія — 3, в особливих відмітках зазначено «спеціалізований вантажний фургон».

Позивачка вважає, що за таких технічних характеристик транспортного засобу наявна у неї категорія B надавала їй право на керування цим автомобілем, а тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

29.09.2026 представником позивачки подано додаткові пояснення, у яких він послався на технічні характеристики автомобіля, норми законодавства щодо категорій транспортних засобів та просив розглянути справу за відсутності позивачки та її представника.

Представник відповідача ГУНП у Львівській області направила до суду заява про розгляд справи без її участі. Відзиву на позов, заперечень щодо його задоволення чи доказів на спростування обставин, викладених позивачкою, суду не подала.

Співвідповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з,явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзиву на позов, заперечень щодо його задоволення чи доказів на спростування обставин, викладених позивачкою, суду не подав.

З огляду на подані учасниками справи заяви, характер спірних правовідносин, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності та перевіривши доводи позову, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною другою статті 126 КУпАП встановлено відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони такого правопорушення є встановлення факту відсутності в особи права керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 5 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, до категорії B належать автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів, а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, не перевищує восьми. Нормативний акт у такій редакції був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

З дослідженої судом копії посвідчення водія серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_1 має відкриті категорії B1 та B. копія посвідчення водія

Водночас автомобіль «RENAULT MASTER», яким вона керувала, має дозволену максимальну масу 3500 кг, тобто таку, що не перевищує встановлену для категорії B межу, а кількість місць разом із водієм становить 3.

Саме по собі зазначення у свідоцтві про реєстрацію автомобіля категорії транспортного засобу N1 не є тотожним категорії посвідчення водія та не підтверджує автоматично відсутності у позивачки права керувати цим транспортним засобом.

Крім того, суд враховує спеціальне правове регулювання, чинне на день виникнення спірних правовідносин.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 348 постанову Кабінету Міністрів України від 03 березня 2022 року № 184 «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» було доповнено пунктом 1-1, яким установлено, що у період воєнного стану до керування транспортними засобами категорій C, C1 на території України допускаються особи, які мають посвідчення водія категорії B.

Таким чином, навіть за умови віднесення спірного транспортного засобу до категорії C1, наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія категорії B на час події надавала їй право керувати ним у силу спеціальної норми, що діяла під час воєнного стану.

Отже, твердження оскаржуваної постанови про те, що позивачка керувала транспортним засобом, «не маючи відповідної категорії», не відповідає встановленим судом фактичним обставинам та чинному на той час правовому регулюванню.

Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей про те, яку саме категорію посвідчення водія, на думку поліцейського, повинна була мати ОСОБА_1 , які саме технічні характеристики автомобіля були ним встановлені та на підставі яких доказів зроблено висновок про відсутність у позивачки права керування транспортним засобом.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, а орган чи посадова особа при її розгляді зобов`язані встановити, чи було вчинено правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Головне управління Національної поліції у Львівській області жодних доказів, які б підтверджували, що для керування автомобілем «RENAULT MASTER», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 повинна була мати іншу категорію, ніж наявна у неї категорія B, суду не надало.

Сам факт викладення в постанові певної фабули правопорушення не може підміняти доказування його фактичного вчинення.

Такий висновок відповідає правовій позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 01 квітня 2024 року у справі № 461/9009/23, згідно з якою саме по собі описання правопорушення у постанові не є належним доказом його вчинення, оскільки постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень, якому має передувати належна фіксація та доказування правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначив, що за відсутності належних доказів вчинення правопорушення факт його вчинення не може вважатися доведеним; відповідно до принципу презумпції невинуватості усі сумніви щодо події правопорушення та винуватості особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості.

У постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а та від 28 травня 2020 року у справі № 524/4668/17 також наголошено на необхідності підтвердження адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, а не лише твердженнями посадової особи, яка притягає особу до відповідальності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 обов`язкової ознаки складу правопорушення, передбаченого частиною другою статті 126 КУпАП, а саме відсутності права керування транспортним засобом, не доведена та, більше того, спростовується дослідженими судом доказами і чинним на час події нормативним регулюванням.

Тому оскаржувана постанова серії ЕНА № 7356682 від 11 червня 2026 року не може вважатися законною та обґрунтованою.

При цьому суд не погоджується з формулюванням позивачки про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки сам факт керування нею транспортним засобом 11 червня 2026 року сторонами не заперечується. Відсутнім є саме склад адміністративного правопорушення за частиною другою статті 126 КУпАП, оскільки позивачка мала право керувати відповідним транспортним засобом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності має право скасувати таке рішення і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Щодо суб`єктного складу сторін суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 742/2298/17 сформулював правовий висновок про те, що посадова особа, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення та виносить постанову, діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідного державного органу. Саме орган державної влади є належним відповідачем у такій категорії справ, а не працівник, який перебуває з ним у трудових відносинах. У разі пред`явлення позову одночасно до належного та неналежного відповідача суд вирішує вимоги по суті щодо належного відповідача та відмовляє у позові до неналежного.

У цій справі належним відповідачем є Головне управління Національної поліції у Львівській області, від імені якого інспектор реалізовував передбачені КУпАП владні повноваження.

Тому в задоволенні позову до інспектора Підгайного Д.В. як самостійного відповідача слід відмовити.

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 665,60 грн, що підтверджується квитанцією від 15 червня 2026 року.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, понесені нею судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Тому сплачений позивачкою судовий збір у сумі 665,60 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що доказів їх фактичного понесення або обов`язку сплатити заявлену суму суду не надано, тому питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується.

Керуючись статтями 2, 6, 72, 77, 90, 139, 241–246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 126, 245, 247, 251, 280, 283 КУпАП, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора Шептицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Підгайного Дениса Володимировича, Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення — задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7356682 від 11 червня 2026 року, винесену інспектором Шептицького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 126 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

У задоволенні позовних вимог до інспектора Шептицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Підгайного Дениса Володимировича — відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, м.Львів, пл.Генерала Григоренка,3) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять)60 грн.

У решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Володимирський міський суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто у письмовому провадженні, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Тетяна Пустовойт