Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3538/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3538/26

2/154/1924/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

24 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 04.01.2026-100002123 від 04 січня 2026 року у загальному розмірі 28 240 грн.

Обґрунтування позовних вимог

Позов обґрунтовано тим, що 04 січня 2026 року між сторонами в електронній формі укладено кредитний договір, на виконання якого відповідачу надано кредитні кошти у загальному розмірі 8 000 грн. Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконав, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, утворилася заборгованість, яка складається з 8 000 грн основного боргу, 10 640 грн процентів за користування кредитом, 400 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 8 000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

Позиція відповідача

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, проте 29 вересня 2026 року подав до суду клопотання, в якому позовні вимоги визнав частково. Не заперечував проти стягнення 8 000 грн основного боргу, 10 640 грн процентів за користування кредитом, 400 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. У частині стягнення 8 000 грн процентів, заявлених позивачем на підставі статті 625 ЦК України, позов не визнав, посилаючись на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Також відповідач просив врахувати, що він є особою з інвалідністю II групи та відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а також просив розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців рівними щомісячними платежами.

На підтвердження заявленого клопотання відповідач надав копію паспорта громадянина України, картки платника податків, витяг з реєстру територіальної громади, довідку Пенсійного фонду України про доходи, а також документи, що підтверджують установлення йому інвалідності II групи.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання не з?явились, відтак із врахуванням положень ст.223, 247 ЦПК України розгляд справи відбувся на підставі наявних матеріалів справи та без фіксації процесу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

04 січня 2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 04.01.2026-100002123.

Акцепт кредитного договору здійснено шляхом використання одноразового ідентифікатора E159.

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у сумі 5 000 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення 20 червня 2026 року.

Договором передбачено процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за день користування кредитом протягом перших семи чергових періодів та ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за день у наступних чергових періодах.

Пунктом 8 заявки до кредитного договору встановлено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 5 % від суми першого траншу, що становить 250 грн.

Пунктом 9 заявки передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у трьох чергових періодах, наступних за першим. Комісія встановлена за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, можливість здійснення платежів онлайн, відновлення паролю, інформування про дати чергових платежів, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості. При цьому договором прямо передбачено, що до такої комісії не включено послуги, які кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

04 січня 2026 року сторони також уклали додатковий договір, відповідно до якого сума кредиту збільшена на 3 000 грн та загальний розмір кредиту становив 8 000 грн.

Пунктом 1.3 додаткового договору передбачено комісію за надання другого траншу у розмірі 150 грн, а пунктом 1.4 розмір комісії за обслуговування змінено до 400 грн у кожному з чергових періодів № 2-4.

04 січня 2026 року на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 перераховано 5 000 грн за кредитним договором та 3 000 грн за додатковим договором, усього 8 000 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 12 серпня 2026 року вбачається, що основний борг становить 8 000 грн, договірні проценти - 10 640 грн, комісія, пов`язана з наданням кредиту, - 400 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1 200 грн, проценти, які позивач визначив як проценти за статтею 625 ЦК України, - 8 000 грн.

Проценти за ставкою 1 % нараховувалися до 11 квітня 2026 року включно, а з 12 квітня 2026 року до 20 червня 2026 року включно - за ставкою 0,5 %. Після 20 червня 2026 року договірні проценти не нараховувалися.

Проценти, визначені позивачем як відповідальність за статтею 625 ЦК України, нараховувалися починаючи з 18 січня 2026 року.

Платежів відповідача у рахунок погашення заборгованості розрахунок позивача не містить.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є дані, на підставі яких суд установлює обставини, що мають значення для справи, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідач визнав факт укладення кредитного договору, отримання 8 000 грн кредитних коштів та наявність заборгованості в частині основного боргу, договірних процентів і комісій. Таке визнання не суперечить закону, узгоджується з письмовими доказами у справі, є чітким та безумовним, а тому у суду відсутні підстави сумніватися у його достовірності або добровільності.

Крім того, визнані відповідачем обставини самостійно підтверджуються електронним кредитним договором, додатковим договором, даними BankID НБУ, відомостями про фінансовий номер телефону та платіжний засіб, а також документами про перерахування відповідачу 5 000 грн та 3 000 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від його виконання не допускається.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Щодо основного боргу та договірних процентів.

Позивач надав відповідачу 8 000 грн кредитних коштів. Доказів їх повернення матеріали справи не містять, а відповідач наявність основного боргу визнав.

Вимога про стягнення 8 000 грн основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів у розмірі та порядку, визначених договором.

Договором установлено ставку 1 % на день протягом перших семи чергових періодів і 0,5 % на день у наступних періодах. Нарахування за цими ставками здійснювалося лише в межах погодженого сторонами строку кредитування до 20 червня 2026 року.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Передбачені договором ставки 1 % та 0,5 % установленого законом максимального розміру не перевищують. Відповідач нараховану суму договірних процентів визнав.

Тому 10 640 грн процентів за користування кредитом підлягають стягненню.

Щодо комісій.

Загальний розмір комісії, пов`язаної з наданням кредиту, становить 400 грн: 250 грн за надання першого траншу та 150 грн за надання другого траншу.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості відповідно до змінених умов договору становить 400 грн у кожному з трьох чергових періодів № 2-4, тобто 1 200 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 виходила з того, що нікчемною є умова договору, якою встановлено плату за інформацію, яку кредитодавець відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» зобов`язаний надавати споживачу безоплатно.

У договорі сторін прямо передбачено, що послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати безоплатно, до складу комісії за обслуговування не включаються.

Відповідач ці умови не оспорював та суму комісій визнав.

Підстав для застосування наслідків нікчемності зазначених договірних умов суд не встановив.

Тому 400 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості підлягають стягненню.

Щодо процентів за статтею 625 ЦК України.

Позивач заявив до стягнення 8 000 грн процентів, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.

З розрахунку вбачається, що таке нарахування здійснювалося з 18 січня 2026 року, тобто ще до закінчення строку кредитування, кінцевою датою якого є 20 червня 2026 року.

Відповідач зазначену частину позову не визнав.

Водночас незалежно від моменту виникнення прострочення визначальним для вирішення цієї вимоги є пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно з цим положенням у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту чи позики позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

Нарахування, заявлене позивачем відповідно до статті 625 ЦК України, здійснено в період дії воєнного стану.

Отже, застосування до відповідача передбаченої статтею 625 ЦК України відповідальності прямо виключене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Тому вимога про стягнення 8 000 грн процентів за статтею 625 ЦК України задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 20 240 грн, з яких: 8 000 грн основного боргу, 10 640 грн договірних процентів, 400 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, та 1 200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо клопотання відповідача про врахування пільги зі сплати судового збору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Наданими відповідачем документами підтверджено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи.

Пільга, передбачена пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», встановлена законом та не залежить від розсуду суду.

Тому судовий збір з відповідача стягненню не підлягає.

Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає у рішенні.

За змістом частин першої, третьої-п`ятої статті 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють його виконання або роблять його неможливим. Вирішуючи це питання, суд ураховує, зокрема, матеріальний стан фізичної особи, стан її здоров`я та інші істотні обставини. Розстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

З наданих відповідачем документів установлено, що він є особою з інвалідністю II групи, отримує пенсійні виплати та має постійний, однак обмежений дохід. Згідно з довідкою про доходи його пенсійні виплати за січень-липень 2026 року становили загалом 136 065,94 грн.

Суд також ураховує, що відповідач не заперечує самого обов`язку повернути отриманий кредит та сплатити передбачені договором проценти і комісії, визнав позов у цій частині та заявив про намір добровільно виконувати рішення.

Сукупність установлених обставин - стан здоров`я, ветеран війни – особа з інвалідністю II групи внаслідок війни, характер та розмір постійних доходів, а також розмір присудженої суми - істотно ускладнює одноразове виконання рішення.

При цьому надання розстрочення строком на 12 місяців не звільняє відповідача від виконання рішення, не змінює обсягу встановленого судом грошового зобов`язання та забезпечує реальну можливість його виконання із дотриманням балансу інтересів сторін.

Тому клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір розподіляється пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Позов задоволено на суму 20 240 грн із заявлених 28 240 грн, тобто на 71,67 %. Судовий збір, пропорційний задоволеній частині вимог, становить 1 908 грн 18 коп.

Відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов саме в тій частині, яка за результатами розгляду справи підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті позивачу з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, що припадає на визнану та задоволену частину позовних вимог. У разі часткового визнання позову зазначене правило застосовується пропорційно до визнаної частини вимог.

Отже, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 954 грн 09 коп., що становить 50 % судового збору, пропорційного визнаній та задоволеній частині позовних вимог.

Інші 954 грн 09 коп. судового збору, які за загальним правилом підлягали б відшкодуванню відповідачем, з нього не стягуються, оскільки він як особа з інвалідністю II групи звільнений від сплати судового збору. Відповідна сума підлягає компенсації позивачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду щодо розподілу судового збору у випадках, коли сторона, на яку за результатом вирішення спору припадає його сплата, користується передбаченою законом пільгою.

Позивачем також заявлено 130 грн 98 коп. витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Зазначені витрати не є судовим збором, а тому передбачена пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» пільга на них не поширюється.

Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 93 грн 88 коп. таких витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач у позовній заяві зазначив про намір подати докази їх понесення протягом п`яти днів після ухвалення рішення. На час ухвалення рішення відповідні докази суду не подані, тому питання про їх розподіл у цьому рішенні не вирішується.

Загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за цим рішенням на час його ухвалення, становить 20 333 грн 88 коп., з яких 20 240 грн - заборгованість за кредитним договором та 93 грн 88 коп. - інші судові витрати.

З огляду на надання відповідачу розстрочення виконання рішення на 12 місяців указана сума підлягає сплаті рівними щомісячними платежами по 1 694 грн 49 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 76-82, 89, 133, 141, 142, 223, 259, 263-267, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 04.01.2026-100002123 від 04 січня 2026 року у розмірі 20 240 (двадцять тисяч двісті сорок) грн, з яких:

-8 000 грн - основний борг;

-10 640 грн - проценти за користування кредитом;

-400 грн - комісія, пов`язана з наданням кредиту;

-1 200 грн - комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

У задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 8 000 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, відмовити.

Врахувати, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю II групи відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» з державного бюджету 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 09 коп. судового збору, що становить 50 відсотків судового збору, пропорційного визнаній відповідачем та задоволеній частині позовних вимог.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 09 коп. судового збору, який пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягав би відшкодуванню відповідачем, звільненим від його сплати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 93 (дев`яносто три) грн 88 коп. витрат, пов`язаних із направленням відповідачу копії позовної заяви з додатками.

Клопотання ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення задовольнити.

Розстрочити виконання рішення Володимирського міського суду Волинської області від 29 вересня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» загальної суми 20 333 грн 88 коп. строком на 12 місяців з дня ухвалення рішення, шляхом сплати дванадцяти рівних щомісячних платежів по 1 694 грн 49 коп. кожний.

Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у цьому рішенні не вирішувати у зв`язку з неподанням на час його ухвалення доказів розміру та понесення таких витрат.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер