Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №154/2675/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2675/26

3/154/998/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 рокуСуддя Володимирського міського суду Волинської області Лутай А.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №697619, складеного 19.06.2026 інспектором Володимирського РВП ГУНП у Волинській області лейтенантом поліції Панасевичем С.О., 19 червня 2026 року о 21 год. 54 хв. у м. Володимирі по вул. Сагайдачного. ОСОБА_1 керувала електросамокатом з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), та відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в суд не з`явилася, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Сулковський Б.П. подав суду письмові пояснення, у яких просив провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На обґрунтування своєї позиції зазначив, зокрема, що ОСОБА_1 електросамокатом не керувала, а рухалася пішки по тротуару, тримаючи його в руках, а тому факт керування нею транспортним засобом належними та допустимими доказами не підтверджений.

Дослідивши матеріали справи, письмові пояснення сторони захисту, а також долучені до матеріалів справи відеозаписи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами, показаннями технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки та відеозапису, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП докази оцінюються судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Частиною першою ст. 130 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, у разі притягнення особи до відповідальності за відмову від проходження огляду необхідною передумовою відповідальності є встановлення факту, що така особа керувала транспортним засобом.

Як роз`яснив Пленум ВСУ у Постанові N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

Як убачається з матеріалів справи, до протоколу про адміністративне правопорушення долучені направлення на огляд від 19.06.2026, акт огляду, розписка, довідка та диск із відеозаписами.

Згідно Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів ОСОБА_1 відмовилася проходити огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою алкотестера Драгер.

З направлення на огляд вбачається, що 19.06.2026 о 22 год. 10 хв. ОСОБА_1 направлено до Володимирського ТМО для проведення огляду у зв`язку з виявленням працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, від якого вона відмовилася.

Разом із тим зазначені документи складені після початку контакту працівників поліції з ОСОБА_1 та самі по собі не встановлюють обставини її попереднього руху на електросамокаті.

Вирішальним для правильного розгляду цієї справи є питання про те, чи доведено належними та достатніми доказами, що ОСОБА_1 керувала електросамокатом.

Судом досліджено долучені до матеріалів справи відеозаписи з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора, встановленого в автомобілі поліції.

На одному з відеозаписів з відеореєстратора під назвою «WhatsApp Video 2026-06-25 at 10.21.01», який зроблений 19.06.2026 о 21:48, поблизу магазину «АТБ» зафіксовано особу жіночої статі, яка спочатку переходить пішохідний перехід, тримаючи в руках електросамокат, після чого здійснює рух на електросамокаті та заходить до магазину.

Таким чином, цей відеозапис підтверджує факт руху певної особи на електросамокаті.

Водночас зазначений відеозапис не дає можливості достовірно ідентифікувати зафіксовану на ньому особу як ОСОБА_1 .

Після цього епізоду особа, яка здійснювала рух на електросамокаті, виходить із поля зору працівників поліції. Протягом наступних 5 хвилин безперервного візуального спостереження за цією особою працівники поліції не здійснюють. Відеозапису, який би дозволяв безперервно простежити подальше переміщення цієї особи до моменту виявлення ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

На іншому відеозаписі з відеореєстратора під назвою «WhatsApp Video 2026-06-25 at 10.19.24», який зроблений 19.06.2026 о 21:53 зафіксовано, як працівники поліції, рухаючись службовим автомобілем по вул. Незалежності у м. Володимирі, на перехресті з вул. Сагайдачного помічають ОСОБА_1 . У цей момент ОСОБА_1 на електросамокаті не рухається, а стоїть та тримає його в руках. Після цього працівники поліції повертають службовим автомобілем на вул. Сагайдачного, здійснюють розворот та повертаються до перехрестя з вул. Незалежності.

На відеозаписі з відеореєстратора під назвою «WhatsApp Video 2026-06-25 at 11.17.52», який зроблений 19.06.2026 о 21:54 зафіксовано, як службовий автомобіль здійснює розворот на перехресті вул. Незалежності і вул. Сагайдачного, та під`їжджає до ОСОБА_1 .

На момент наближення працівників поліції ОСОБА_1 рухається пішки по тротуару вул. Сагайдачного та веде електросамокат у руках.

Таким чином, у той проміжок часу, коли особа вже достовірно ідентифікується як ОСОБА_1 та безпосередньо перебуває у полі зору працівників поліції, факту руху її на електросамокаті відеозаписами не зафіксовано.

На відеозаписах з нагрудних камер поліцейських зафіксовано, як, після початку спілкування, працівники поліції одразу звернули увагу ОСОБА_1 на відсутність у неї світлоповертального жилета. У відповідь ОСОБА_1 повідомила, що електросамокатом вона не їхала, а веде його в руках, оскільки батарея електросамоката розряджена. У подальшому працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлення в неї запаху алкоголю з порожнини рота та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовилася, однак протягом усього подальшого спілкування послідовно заперечувала факт керування електросамокатом та повторювала, що на ньому не рухалася, а лише вела його в руках.

Отже, матеріалами відеофіксації підтверджується факт пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння та її відмови від такого огляду.

Разом із тим встановлення факту відмови від огляду не усуває необхідності доведення іншої обов`язкової обставини, прямо передбаченої диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП, — що від огляду відмовилася саме особа, яка керувала транспортним засобом.

Оцінюючи перший відеозапис під назвою «WhatsApp Video 2026-06-25 at 10.21.01», суд враховує його у сукупності з усіма іншими матеріалами справи та не відкидає самого факту зафіксованого на ньому руху особи на електросамокаті.

Разом із тим факт руху на електросамокаті певної особи не є тотожним доказуванню факту керування цим електросамокатом саме ОСОБА_1 . Для такого висновку повинна бути належним чином встановлена тотожність зафіксованої на першому відеозаписі особи та ОСОБА_1 . За самим відеозаписом достовірно встановити таку тотожність неможливо.

Водночас після першого епізоду особа на 5 хвилин вибуває із поля зору поліцейських, а безперервної відеофіксації її подальшого руху немає.

Суд звертає увагу, що сам по собі проміжок часу тривалістю 5 хвилин не спростовує можливості того, що особою на першому відеозаписі могла бути ОСОБА_1 . Проте, цей часовий проміжок набуває доказового значення у сукупності з неможливістю достовірної ідентифікації особи на першому записі та відсутністю безперервного спостереження за нею.

Суд не встановлює, що особою на першому відеозаписі не була ОСОБА_1 . Однак сама можливість такого розвитку подій не є рівнозначною доведеності відповідної обставини.

Для притягнення особи до адміністративної відповідальності недостатньо встановлення того, що певна версія події є можливою. Висновок про винуватість повинен ґрунтуватися на достатній сукупності фактичних даних, які дають змогу достовірно пов`язати конкретну особу з відповідним діянням.

Суд також враховує, що у протоколі про адміністративне правопорушення працівником поліції зазначені конкретні обставини вчинення правопорушення — 19.06.2026 о 21 год. 54 хв. у м. Володимирі по вул. Сагайдачного.

Водночас відеозапис, на якому зафіксована особа під час руху на електросамокаті, передує моменту подальшого контакту з ОСОБА_1 приблизно на 5 хвилин, а між цими епізодами відсутнє безперервне спостереження.

Коли ж ОСОБА_1 достовірно потрапляє у поле зору працівників поліції, вона електросамокатом не керує.

Наведена часова розбіжність сама по собі не є достатньою підставою для висновку про відсутність правопорушення, однак у сукупності з неможливістю надійно ідентифікувати особу на першому відеозаписі та відсутністю безперервного спостереження не дозволяє без припущень ототожнити особу, яка рухалася на електросамокаті раніше, з ОСОБА_1 .

У матеріалах справи також міститься розписка про зобов`язання не керувати транспортними засобами до повного витвереження та/або передати транспортний засіб тверезому водію, яка не підписана ОСОБА_1 .

Вказана розписка містить зобов`язання щодо подальшої поведінки та сама по собі не містить визнання ОСОБА_1 факту попереднього керування електросамокатом.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не має наперед встановленої доказової сили та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами. Зазначення у протоколі про те, що ОСОБА_1 керувала електросамокатом, за відсутності інших доказів, які усувають сумнів щодо ідентифікації особи на першому відеозаписі, не є достатнім для беззаперечного встановлення цієї обставини.

При цьому наявність у ОСОБА_1 електросамоката через певний проміжок часу після відеофіксації особи, яка рухалася на електросамокаті, є доказово значимою обставиною і враховується судом.

Однак за відсутності достовірної ідентифікації та безперервного спостереження вона сама по собі не створює достатнього та завершеного доказового ланцюга, який дозволяв би встановити факт керування ОСОБА_1 поза розумним сумнівом.

Суд враховує, що сукупність непрямих доказів може бути достатньою для встановлення обставини правопорушення. Однак такі докази повинні утворювати послідовний, взаємоузгоджений та завершений доказовий ланцюг. У даному випадку такий ланцюг переривається приблизно на п`ять хвилин, протягом яких відповідна особа не перебуває під спостереженням працівників поліції та її поведінка об`єктивними засобами не фіксується.

Заповнення цього проміжку припущенням про те, що саме ОСОБА_1 безперервно залишалася особою, яка до цього керувала електросамокатом, та що виявлена згодом ознака алкогольного сп`яніння існувала вже під час такого керування, суперечило б вимозі оцінювати винуватість на підставі встановлених фактичних даних, а не припущень.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Кобець проти України» зазначив, що доведення «поза розумним сумнівом» повинно випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У цій справі для висновку про керування електросамокатом саме ОСОБА_1 суд мав би припустити, що особою, яка зафіксована на першому відеозаписі, незважаючи на неможливість її достовірної ідентифікації, була саме ОСОБА_1 , та що особа, яка після цього вибула з поля зору працівників поліції на 5 хвилин, є тією ж особою, яку надалі було виявлено з електросамокатом.

Такий висновок не випливає безпосередньо із сукупності досліджених доказів та потребував би заповнення існуючої доказової прогалини припущенням.

Водночас суд не вправі тлумачити невстановлені обставини на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Послідовні пояснення ОСОБА_1 про те, що електросамокатом вона не керувала, самі по собі також не є безумовним доказом відсутності правопорушення. Однак, суд враховує, що такі пояснення надавалися не вперше під час судового розгляду, а безпосередньо з моменту початку спілкування з працівниками поліції, а в частині її поведінки з моменту достовірного потрапляння у поле зору поліцейських вони узгоджуються з відеозаписом.

Отже, дослідженими матеріалами справи встановлено, що на першому відеозаписі зафіксовано факт руху особи на електросамокаті, однак цей відеозапис не дає можливості достовірно ідентифікувати таку особу як ОСОБА_1 . Після цього приблизно протягом 5 хвилин відповідна особа не перебуває під безперервним спостереженням працівників поліції, безперервної відеофіксації переміщення цієї особи матеріали справи не містять. Коли ОСОБА_1 достовірно потрапляє у поле зору працівників поліції, вона на електросамокаті не рухається, а спочатку стоїть з ним, а надалі йде пішки, ведучи його в руках. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується. Водночас належними та достатніми доказами не встановлено, що ОСОБА_1 є тією особою, яка до цього керувала електросамокатом.

Встановлена відмова ОСОБА_1 від проходження огляду за таких обставин сама по собі не є достатньою для притягнення її до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відповідальність за цю форму правопорушення законом пов`язана з відмовою особи, яка керує транспортним засобом.

Таким чином, матеріали справи не містять сукупності достатньо вагомих, чітких та взаємоузгоджених доказів, які дозволяли б поза розумним сумнівом встановити обов`язкову ознаку інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення — факт керування нею транспортним засобом.

За таких обставин наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У даному випадку провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю доведеного складу адміністративного правопорушення, а саме недоведеністю обов`язкової ознаки його об`єктивної сторони — факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 7, 9, ч. 1 ст. 130, 245, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 266, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Копію постанови відповідно до ст. 285 КУпАП протягом трьох днів вручити або надіслати особі, щодо якої її винесено.

Суддя А.М. Лутай