Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №593/1236/26 — Бережанський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/1236/26

Провадження № 3/593/434/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Бережанський районний суд Тернопільської області

"25" вересня 2026 р. м.Бережани Тернопільської області

Суддя Бережанського районного суду Тернопільської області Німко Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Борщів Тернопільської області, неодруженого, заступника командира 3 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,-

ВСТАНОВИВ :

Із протоколу ЛВТ №202 про військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП вбачається: «…в період з 18.06.2025 по 13.07.2025 самовільно залишили розташування підрозділу та військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовці 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 - у кількості 6 осіб. Зокрема, самовільне залишення місця служби вчинили наступні військовослужбовці:

18.06.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відряджений до військової частини НОМЕР_1 з військової частини НОМЕР_2 , допущений до тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою стрільця - номера обслуги 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу З механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону;

06.07.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гранатометник З механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

09.07.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , водій З механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

09.07.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби сержант ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , командир бойової машини - командир 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

11.07.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стрілець - помічник гранатометника 2 механізованого відділення З механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

13.07.2026 - здійснив самовільне залишення місця несення служби солдат ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , гранатометник З механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено, що заступник командира 3 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 під час виконання своїх посадових обов`язків, неналежним чином виконав вищевказані вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного Статуту Збройних, не забезпечив належного дотримання контролю за наявністю особового складу, не забезпечив дотримання військової дисципліни у розташуванні пункту постійної дислокації З механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), що призвело до того, що в період з 18.07.2026 по 13.07.2026 самовільно залишили розташування пункту постійної дислокації З механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) військовослужбовці 3 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 - у кількості 6 осіб.

Таким чином, заступник командира 3 механізованої роти з психологічної підтримки персоналу НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старший лейтенант ОСОБА_1 , під час виконання своїх посадових обов`язків, як військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-15 КУпАП, в умовах особливого періоду та військового стану».

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, належним чином повідомлений про розгляд справи, заяв не подав.

Суд, враховуючи положення ст.268 КУпАП, вважає за можливе вирішити справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом суд приходить до такого.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАПвстановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Із протоколу про військове адміністративне правопорушення вбачається, що самовільне залишення місця служби вчинило 6 осіб.

Однак, суду не надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

Зокрема, у протоколі не зазначено та не надано доказів недбалого ставлення ОСОБА_1 до військової служби, наслідків, які настали в результаті таких дій. Фабула протоколу про адміністративне правопорушення не містить всіх істотних ознак правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, висунуте особі обвинувачення не конкретизоване.

Крім того доказів, які б вказували та наявність причинно-наслідкового зв`язку дій чи бездіяльності ОСОБА_1 із наслідками, що настали, у виді самовільного залишення 6 військовослужбовцями безперешкодно місця розташування військової частини, не надано.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

У рішенні ЄСПЛ від 06.06.2018 року у справі «Михайлова проти України» зазначено, що в ситуації, коли за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, суд вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обгрунтовані сумніви у безсторонності суду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Таким чином встановлено, що достатніх доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись 62, 68, 129 Конституції України, ст. 7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.172-15 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32 1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного

суду Тернопільської області Н.П. Німко