Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №950/2013/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2013/26

Номер провадження 3/950/851/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

за участю захисника -адвоката Васильця С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за частиною першою статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2026 року о 10 годині 50 хвилин у м. Лебедині на вул. Кобижча ОСОБА_1 перебував за кермом автомобіля марки «GEELY», державний номерний знак НОМЕР_2 . Посадова особа Укртрансбезпеки кваліфікувала його дії як провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.

За цими обставинами старшим державним інспектором Котом Ю.Д. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПП № 016526 від 01 липня 2026 року за частиною першою статті 164 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 -адвокат Василець С.О. заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, підтримавши доводи письмових заперечень від 16 вересня 2026 року.

Клопотання обґрунтовано тим, що протокол не містить конкретного викладу порушення та посилання на норму спеціального законодавства, вимог якої не дотримався ОСОБА_1 . У протоколі одночасно наведено альтернативні форми правопорушення -здійснення діяльності без державної реєстрації або без ліцензії, без визначення конкретних обставин кожної з них.

Захисник також зазначив, що матеріали справи не містять належних доказів надання ОСОБА_1 послуг із перевезення пасажирів за плату, одержання ним винагороди, погодження вартості поїздки, систематичного здійснення такої діяльності. Осіб, які могли б підтвердити замовлення та оплату перевезення, не встановлено, їхніх пояснень не отримано. На думку захисника, саме перебування особи за кермом автомобіля не доводить провадження господарської діяльності.

Заслухавши захисника, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази окремо і в сукупності, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП застосування заходів впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням допускається виключно на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах цієї категорії здійснюється з додержанням законності.

За змістом статті 9 КУпАП необхідною умовою адміністративної відповідальності є вчинення особою протиправної та винної дії або бездіяльності, за яку законом передбачено таку відповідальність.

Статті 245, 280 КУпАП зобов`язують суд повно й об`єктивно з`ясувати обставини справи, установити наявність правопорушення, винуватість особи та інші обставини, необхідні для її правильного вирішення. Отже, для притягнення особи до відповідальності недостатньо самого складення протоколу: викладене в ньому обвинувачення повинно бути підтверджене доказами.

Згідно зі статтями 251, 252 КУпАП висновки суду мають ґрунтуватися на фактичних даних, досліджених та оцінених у сукупності. Обов`язок збирання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Частина перша статті 164 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема, за «провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання», а також за здійснення діяльності, яка підлягає ліцензуванню, без отримання відповідної ліцензії.

Зазначена норма має бланкетний характер. Тому при її застосуванні необхідно встановити конкретний вид діяльності, фактичні обставини її здійснення, передбачений законом обов`язок державної реєстрації або отримання ліцензії та факт невиконання такого обов`язку саме особою, щодо якої складено протокол.

Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України здійснення фізичною особою права на підприємницьку діяльність пов`язується з її державною реєстрацією в установленому законом порядку.

Стаття 2 Закону України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» визначає господарську діяльність через здійснення діяльності у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг вартісного характеру, які мають цінову визначеність.

За пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» перевезення пасажирів автомобільним транспортом належить до видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Водночас стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає послугу з перевезення пасажирів чи вантажів як «перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату».

Статті 9, 39 цього Закону регулюють ліцензування відповідної господарської діяльності та визначають документи, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення. При цьому закон розмежовує надання послуг із перевезення та перевезення для власних потреб.

Отже, сам факт керування автомобілем, його зовнішнє оформлення або перебування в ньому інших осіб не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести, що водій здійснював саме господарську діяльність із надання послуг, для якої законом передбачено відповідні реєстраційні або ліцензійні вимоги.

Оцінюючи протокол серії ПП № 016526 від 01 липня 2026 року, суд установив, що в ньому зазначено час, місце події, особу водія та транспортний засіб. Однак опис порушення зведено до загального твердження про провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації або без отримання ліцензії.

У протоколі не зазначено, кого саме перевозив ОСОБА_1 , хто замовив перевезення, який маршрут було погоджено, на яких умовах здійснювалася поїздка, якою була її вартість та якими фактичними даними підтверджено надання платної послуги.

Не наведено також конкретної норми спеціального закону, порушення якої ставиться особі у вину. Використання сполучника «або» між різними формами правопорушення залишає невизначеним, чи інкримінується особі відсутність державної реєстрації, відсутність ліцензії або обидва порушення одночасно.

Стаття 256 КУпАП вимагає зазначення в протоколі суті адміністративного правопорушення та нормативного акта, який передбачає відповідальність. Ці вимоги забезпечують можливість особи розуміти зміст обвинувачення та захищатися від конкретних фактичних і правових тверджень.

Суд не розцінює будь-яку неточність протоколу як безумовну підставу для закриття справи. Проте в цьому випадку недоліки стосуються саме обставин, необхідних для встановлення господарського характеру діяльності та конкретної форми порушення. Інші надані матеріали цих недоліків не усувають.

Наявні у справі примірники протоколу відображають одне й те саме обвинувачення та не є незалежними джерелами його підтвердження.

У поясненнях, викладених безпосередньо в протоколі, ОСОБА_1 заперечив наявність у своїх діях ознак адміністративного правопорушення. Його підписи про роз`яснення прав та отримання примірника протоколу підтверджують відповідні процесуальні дії, проте не означають визнання факту провадження господарської діяльності без державної реєстрації або ліцензії.

Копія посвідчення водія підтверджує особу ОСОБА_1 та наявність у нього права керування транспортними засобами відповідних категорій. Водночас цей документ не містить відомостей про здійснення ним підприємницької діяльності, прийняття замовлень на перевезення або одержання плати за такі послуги.

Копії свідоцтва про реєстрацію автомобіля «GEELY EMGRAND 7» містять його реєстраційні та технічні характеристики, а також відомості про власника - ОСОБА_2 . Ці документи підтверджують реєстрацію транспортного засобу, проте не встановлюють, хто і на яких умовах використовував його для господарської діяльності. Належність автомобіля іншій особі сама по собі не виключає можливості надання водієм послуг перевезення, однак і не доводить цього.

На долученій фотографії зображено автомобіль із державним номерним знаком НОМЕР_2 та розпізнавальним ліхтарем на даху, зовні характерним для таксі.

Суд ураховує, що наявність такого ліхтаря може мати доказове значення при перевірці обставин використання автомобіля. Разом із тим фотографія не відображає замовлення перевезення, погодження його вартості, передання коштів або інших умов надання послуги. Вона також не дозволяє встановити тривалість і характер діяльності водія.

Тому зазначене зображення оцінюється як непрямий доказ можливого використання автомобіля для перевезень, який потребує зіставлення з іншими фактичними даними. За відсутності таких даних фотографія не є достатньою для висновку про доведеність інкримінованого правопорушення.

Копія договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності містить відомості про страхувальника, забезпечений транспортний засіб, строк страхування та умови страхового захисту. Вона підтверджує існування страхових правовідносин, однак не засвідчує факту надання ОСОБА_1 платної послуги з перевезення пасажирів 01 липня 2026 року.

У матеріалах справи відсутні пояснення пасажирів чи замовників перевезення, відомості про погодження ціни або здійснення оплати, замовлення через диспетчерську службу чи електронний сервіс, інші дані, які б у сукупності підтверджували провадження ОСОБА_1 господарської діяльності.

Не наведено й результатів перевірки його державної реєстрації як суб`єкта господарювання або відомостей відповідного ліцензійного реєстру, які б підтверджували конкретне порушення, сформульоване у протоколі.

При цьому вилучення грошових коштів або наявність письмового договору не є єдиними можливими способами доказування платного перевезення. Такі обставини можуть підтверджуватися іншими належними доказами. Однак у цій справі достатньої сукупності таких доказів не надано.

У супровідному листі Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області зазначено, що частина перша статті 164 КУпАП не передбачає системності та що кожний складений протокол направляється до суду.

Суд ураховує, що зазначена стаття прямо не встановлює обов`язкової кількості окремих епізодів, необхідних для притягнення особи до відповідальності. Тому сама лише відсутність трьох зафіксованих випадків перевезення не може автоматично визначати результат розгляду справи.

Водночас це не усуває необхідності доведення господарського характеру діяльності. Виявлення навіть одного епізоду може оцінюватися разом з іншими доказами організації та здійснення такої діяльності, проте загальне твердження в супровідному листі не замінює фактичних даних про її провадження конкретною особою.

Суд також оцінює посилання захисника на статті 3, 42, 58 Господарського кодексу України. На час події 01 липня 2026 року цей Кодекс уже втратив чинність відповідно до Закону України № 4196-IX, тому його положення не підлягають застосуванню як чинні норми, що регулювали спірні відносини.

Наведене захисником роз`яснення пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 стосувалося застосування законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності. Воно не дає підстав механічно переносити кількісний критерій систематичності на будь-яке провадження за частиною першою статті 164 КУпАП.

Проте помилковість окремих правових посилань захисника не спростовує його основного доводу про недоведеність факту здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності, оскільки цей довід підтверджується оцінкою матеріалів справи.

У постанові від 25 січня 2023 року у справі № 140/1167/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу на необхідність установлення характеру перевезення та статусу особи як автомобільного перевізника. Суд урахував відсутність інформації про пасажирів як замовників послуг, їхніх пояснень та належних доказів комерційного характеру перевезення.

Зазначена справа стосувалася застосування адміністративно-господарського штрафу за Законом України «Про автомобільний транспорт», тому її результат не визначає автоматично вирішення цього провадження за КУпАП. Водночас наведений підхід є релевантним для розмежування факту перевезення людей та доведеного надання послуг із перевезення на комерційній основі.

У постанові від 17 січня 2019 року у справі № 9901/687/18 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання дисциплінарної відповідальності судді, наголосила на значенні презумпції невинуватості, належного оформлення протоколу, додержання правил оцінки доказів та мотивування висновку про притягнення особи до адміністративної відповідальності для забезпечення справедливого судового розгляду.

Суд ураховує цей висновок у частині процесуальних гарантій: обвинувачення, викладене у протоколі, підлягає перевірці, а припущення посадової особи не можуть сприйматися як наперед установлені обставини.

За статтею 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи. Ці гарантії узгоджуються з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого розгляду та презумпції невинуватості.

ОСОБА_1 не зобов`язаний доводити свою невинуватість або спростовувати обвинувачення, яке не підтверджене достатніми доказами. Суд, своєю чергою, не може доповнювати фактичний зміст протоколу відсутніми в ньому обставинами щодо пасажирів, оплати, замовлення чи організації господарської діяльності, обираючи замість уповноваженого органу конкретну фактичну версію порушення.

Досліджені документи та фотографія підтверджують відомості про особу водія, автомобіль і складення протоколу, однак не утворюють достатньої сукупності доказів провадження ОСОБА_1 господарської діяльності з перевезення пасажирів без державної реєстрації або без отримання обов`язкової ліцензії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, не доведена. Наявні сумніви не можуть бути усунуті припущеннями та підлягають тлумаченню на його користь.

Пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП передбачено закриття провадження за такої обставини, як «відсутність події і складу адміністративного правопорушення». У цій справі підставою закриття є відсутність доведеного складу інкримінованого правопорушення.

Оскільки адміністративне стягнення не накладається, передбачені статтею 40-1 КУпАП підстави для стягнення судового збору відсутні. Підстав для застосування конфіскації також немає.

Керуючись статтями 7, 9, 40-1, 164, 245, пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 251, 252, 256, 268, 271, 280, 283–285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника -адвоката Васильця С.О. про закриття провадження у справі задовольнити.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 164 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом десяти днів із дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ