Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №950/1741/22 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1741/22

Номер провадження 3/950/10/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

за участю захисника -адвоката Берестовської С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 315468 від 29 вересня 2022 року ОСОБА_1 ставиться у вину те, що 29 вересня 2022 року о 22 год 10 хв у с. Михайлівка по вул. Кооперативній, 63, він керував автомобілем ВАЗ 21150, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820» і в закладі охорони здоров`я у присутності двох свідків.

Поліцейським зазначено, що такими діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

У судовому засіданні брала участь захисник ОСОБА_1 - адвокат Берестовська С.О., Яка заявила клопотання про закриття провадження у зв`язку з відсутністю доказів руху транспортного засобу, порушенням прав ОСОБА_1 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши кожний доказ окремо та їх сукупність, суд приходить до висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тому застосування адміністративного стягнення можливе лише за умови належного доказування всіх обов`язкових ознак відповідного правопорушення.

Статтями 245, 280 КУпАП на суд покладено обов`язок всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

За статтею 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється на основі всебічного, повного й об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Жодний документ не звільняє суд від перевірки достовірності зафіксованих у ньому відомостей.

Частина перша статті 130 КУпАП передбачає, зокрема, відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Отже, для притягнення особи до відповідальності за таку відмову необхідно встановити факт керування нею транспортним засобом, наявність законних підстав для проведення огляду, дотримання порядку його пропонування та факт відмови. Сама лише відмова особи, щодо якої не доведено керування транспортним засобом, не є достатньою підставою для застосування цієї норми.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху України покладає обов`язок пройти у встановленому порядку медичний огляд на вимогу поліцейського саме на водія. Тому встановлення факту керування має визначальне значення для перевірки обґрунтованості пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення.

Оцінюючи протокол серії ААБ № 315468, суд враховує, що він містить твердження поліцейського про керування ОСОБА_1 автомобілем та відмову від огляду. Проте протокол є одним із джерел доказів і підлягає перевірці нарівні з іншими матеріалами. Викладене в ньому обвинувачення не може вважатися доведеним лише внаслідок його оформлення уповноваженою посадовою особою.

Судом встановлено, що на відеозаписі, який стосується оформлення адміністративного матеріалу, відсутня фіксація руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Відеозапис не дає можливості безпосередньо встановити здійснення ним керування у зазначених у протоколі місці та часі.

Суд враховує, що відсутність на відеозаписі руху транспортного засобу сама по собі не доводить, що керування не відбувалося. Такий факт може бути підтверджений іншими належними та допустимими доказами. Однак у цій справі їх сукупність повинна усувати обґрунтовані сумніви щодо обставин керування, а не лише відтворювати зміст пред`явленого обвинувачення.

Перебування особи біля автомобіля, її спілкування з поліцейськими чи участь в оформленні адміністративних матеріалів самі по собі не є тотожними керуванню транспортним засобом.

Окремого значення для оцінки доказів у цій справі набуває дотримання процесуальних прав ОСОБА_1 .

Стаття 59 Конституції України гарантує право на професійну правничу допомогу. За статтею 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів.

Стаття 268 КУпАП передбачає право особи знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою та оскаржувати постанову.

Згідно зі статтею 256 КУпАП при складенні протоколу особі роз`яснюються права й обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Роз`яснення прав має забезпечувати реальну можливість їх усвідомленого використання. Наявність у бланку протоколу стандартного друкованого тексту та підпису особи не виключає перевірки того, чи було відповідні права фактично й належним чином роз`яснено.

За результатами дослідження відеозапису судом встановлено, що належного роз`яснення ОСОБА_1 процесуальних прав не забезпечено. За таких обставин самі лише підписи у відповідних графах документів не усувають сумнівів щодо дотримання гарантій, передбачених статтями 59, 63 Конституції України та статтями 256, 268 КУпАП.

Суд не ототожнює право особи не надавати самообвинувальних пояснень із правом відмовитися від передбаченого законом огляду. Водночас недотримання гарантій під час одержання пояснень має самостійне значення для оцінки можливості використання цих пояснень на підтвердження керування та інших обставин обвинувачення.

У письмових поясненнях від 29 вересня 2022 року, долучених до справи, від імені ОСОБА_1 зазначено, що він їхав власним автомобілем, був зупинений працівниками поліції, відмовився від огляду на місці та в медичному закладі, а перед цим уживав слабоалкогольні напої.

Суд не залишає цей документ поза увагою та враховує, що його зміст містить відомості, які можуть свідчити на користь обвинувачення. Разом із тим зазначені пояснення є самообвинувальними, а тому їх оцінка потребує перевірки дотримання права особи не свідчити проти себе та усвідомленості надання таких відомостей.

Наявна в документі відмітка про роз`яснення статті 63 Конституції України не може оцінюватися відокремлено від відеозапису, який не підтверджує належного забезпечення відповідних процесуальних гарантій.

За встановлених обставин суд не вважає можливим покласти ці пояснення в основу висновку про доведеність керування ОСОБА_1 автомобілем. Відсутність належного роз`яснення прав стосується в цьому випадку не формального недоліку документа, а умов одержання доказу, який має істотне значення для обвинувачення.

Подальша участь захисника в судовому розгляді забезпечує реалізацію права на захист на цій стадії, однак сама по собі не усуває порушень, допущених під час одержання первинних пояснень.

Долучений акт огляду на стан алкогольного сп`яніння містить запис про відмову від огляду та відомості про свідків. Цей документ стосується оформлення процедури огляду, однак сам по собі не підтверджує попереднього руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначення свідків у протоколі та акті також не є доказом того, що вони безпосередньо спостерігали керування автомобілем. Участь у фіксації відмови від огляду та сприйняття факту керування є різними обставинами, кожна з яких потребує самостійного підтвердження.

Сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку газоаналізатора характеризують відповідний технічний засіб. Вони не містять даних про керування автомобілем ОСОБА_1 та не можуть усунути недоліки доказування цього факту.

Повідомлення поліції про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_2 від 11 червня 1998 року підтверджує наявність відповідного документа, але не доводить фактичного керування автомобілем під час події, яка розглядається.

Супровідний лист підтверджує направлення матеріалів до суду та самостійних відомостей про обставини інкримінованого діяння не містить.

Таким чином, відеозапис не підтверджує руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а використання його письмових самообвинувальних пояснень як визначального доказу за встановленого неналежного роз`яснення прав не забезпечувало б додержання процесуальних гарантій. Інші досліджені документи зазначених сумнівів не усувають.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що принцип презумпції невинуватості застосовується у справах про адміністративні правопорушення, сумніви щодо події та винуватості особи тлумачаться на її користь, а недоведені подія і вина прирівнюються до доведеної невинуватості.

Цей висновок застосовний до оцінки доказів у цій справі, оскільки матеріали не утворюють достатньої та узгодженої сукупності належних і допустимих доказів, яка дозволяла б установити всі обов`язкові ознаки інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення поза розумним сумнівом.

Суд не вправі компенсувати недоліки доказування припущеннями або покладати на особу обов`язок доводити свою невинуватість.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Оскільки адміністративне стягнення не накладається, підстави для стягнення судового збору, передбачені статтею 40-1 КУпАП, відсутні.

Відповідно до протоколу документи у ОСОБА_1 тимчасово не вилучалися, тому питання про їх повернення вирішення не потребує.

Керуючись статтями 7, 9, 40-1, 245, пунктом 1 частини першої статті 247, статтями 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір не стягувати.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів із дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі її оскарження -після розгляду справи апеляційним судом, якщо постанову не скасовано.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ