Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №520/13959/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. Справа № 520/13959/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Фоміної Л.О.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026, головуючий суддя І інстанції: Садова М.І., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.07.26 по справі № 520/13959/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач), в якій просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації пенсії відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплати та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

В решті частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/13959/26 та ухвалити постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на виконання вимог ст.30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1778, згідно з приписами якої застосовано коефіцієнти обмеження до пенсії позивача. Вказані нормативні зміни регулюють правовідносини, починаючи з 01.01.2026, а тому не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, оскільки спір між сторонами виник не у зв`язку з застосуванням Постанови КМУ № 1778, права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено, докази порушення відсутні, отже вказані вимоги заявлені позивачем на майбутнє.

Крім того, посилався на постанову КМУ №236 від 25 лютого 2026 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» зазначивши, що пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови виплачуються з урахуванням положень ст. 30 ЗУ "Про державний бюджет України на 2026 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. Повноважень на вчинення дій, що суперечать нормам постанови № 236 органам Пенсійного фонду України не надано, перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 проведено відповідно до вимог чинного законодавства, відповідач здійснював свої повноваження в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, відповідно до вимог частини 2 статті 19.

Позивач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В свою чергу, позивач також не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Так, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині. Вказує, що перерахунок пенсії з 01.03.2026 у зв`язку з проведенням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 є самостійною юридичною підставою для визначення нового розміру пенсії. Під час такого перерахунку відповідач повторно застосував обмеження максимальним розміром пенсії та понижуючі коефіцієнти, передбачені ст. 30 ЗУ "Про державний бюджет України на 2026 рік" та постановою КМУ №1778.

На думку позивача, суд фактично встановив, що відповідач застосував оспорювані обмеження як під час перерахунку з 01.01.2026, так і під час перерахунку з 01.03.2026, що прямо зазначено у мотивувальній частині рішення. Водночас суд, визнавши факт повторного застосування відповідачем протиправних обмежень, без будь-якого належного правового обґрунтування відмовив у задоволенні відповідної позовної вимоги. Такий висновок є внутрішньо суперечливим та не відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності й обґрунтованості судового рішення.

Вказує на те, що предметом спору були не лише правові наслідки первинного перерахунку пенсії з 01.01.2026, а й правомірність дій відповідача при здійсненні окремого перерахунку пенсії з 01.03.2026 із застосуванням індексації. Відтак суд був зобов`язаний надати оцінку правомірності саме цих дій відповідача та вирішити відповідні позовні вимоги, а не вважати їх такими, що автоматично охоплюються задоволенням іншої вимоги.

Крім того, висновок суду про те, що "даний період включає зняття обмеження з подальших перерахунків", ґрунтується виключно на припущенні щодо майбутнього виконання рішення відповідачем. Разом із тим судове рішення має усувати вже існуюче порушення права, а не виходити з припущення про належне виконання рішення суб`єктом владних повноважень. На момент ухвалення рішення судом вже існували окремі рішення відповідача про проведення перерахунку пенсії, у тому числі з 01.03.2026 із застосуванням спірних обмежень, які були предметом оскарження.

Позивач зауважує, що відмова у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 01.03.2026 не забезпечує повного та ефективного захисту порушеного права позивача, що суперечить завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі залишення рішення без змін відповідач може тлумачити його таким чином, що воно стосується виключно перерахунку станом на 01.01.2026 та не поширюється на результати індексації, проведеної з 01.03.2026, що породжуватиме нові спори між сторонами.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 має самостійний предмет. Задоволення вимоги про перерахунок пенсії з 01.01.2026 саме по собі не означає здійснення відповідачем виплати пенсії з урахуванням індексації з 01.03.2026 у належному розмірі, оскільки індексація повинна здійснюватися виходячи з повного, а не обмеженого розміру пенсії.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, відповідно до вимог ст. 304 КАС України.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, дослідивши докази по справі, дійшла таких висновків.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

З протоколу перерахунку пенсії від 01.01.2026 року встановлено, що основний розмір пенсії позивача з 01.01.2026 нараховано виходячи з 80% грошового забезпечення, сума грошового забезпечення для обчислення пенсії 15687,20 грн., підсумок пенсії (з надбавками): 31067,26 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 29098,66 грн. Пониження суми 29098,66 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»: 27468,96 грн.

З 01.03.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок пенсії позивача з індексацією за 2026 рік у розмірі 2595,00 грн, за результатами якого підсумок пенсії (з надбавками) склав 34311,01 грн. З урахуванням максимального розміру пенсії: 29098,66 грн. Пониження суми 29098,66 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану»: 27468,96 грн.

26.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх. №427/11) із заявою, в якій просив: повідомити правові підстави, на яких здійснюється постійне обмеження розміру пенсії позивача; здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування поглинаючих коефіцієнтів; здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром, без застосування поглинаючих коефіцієнтів та з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236 від 25.02.2026.

Відповідач листом від 02.04.2026 повідомив позивача про те, що з 01.01.2025 пенсію обчислено з урахуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до п. 1 постанови № 1 та з 01.01.2026 пенсію обчислено з урахуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до п. 1 постанови № 1778. З 01.01.2026 розмір пенсії позивача становить 27468, 96 грн. 3 01.03.2026 проведено перерахунок щодо індексації пенсії позивача відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 № 236 з урахуванням максимального розміру пенсії, встановленого законодавством, доплата відсутня та розмір пенсії до виплати залишився без змін.

Позивач вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з висновку, що відповідачем вчинено протиправні дії які полягають у обмеженні позивачу пенсії максимальним розміром та застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2026, а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2026 року, оскільки даний період включає зняття обмеження з подальших перерахунків.

Відмовляючи в частині позовних вимог здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 з урахуванням індексації пенсії відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплати та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначив, що відповідач з 01.03.2026 здійснив індексацію пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236, однак обмежив розмір пенсії до виплати, застосувавши положення постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778. Таким чином, права позивача в частині не проведення індексації його пенсії не є порушеними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (частина перша статті 17 Основного Закону України).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004). Заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ) є спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі та які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно з преамбулою вказаного Закону, останній визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Приписами ч. 1 та ч. 3 ст.1-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, слід дійти висновку, що умови і норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, визначаються виключно Законами України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими саме відповідно до цих законів.

Статтею 64 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону.

Колегія суддів зазначає, що "Обчислення пенсії" особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ визначено розділом V (статті 43-47) Закону №2262-ХІІ, а "Виплата пенсій" та "Порядок перерахунку пенсій" - розділами VII (статті 52-62) та VIII (статті 63-66) Закону №2262-ХІІ відповідно.

Статтею 30 Закону № 4695-IX установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 30 Закону № 4695-IX Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1778, яка набрала чинності 01 січня 2026 року та застосовується з 1 січня 2026 року.

Пунктом 1 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до, зокрема Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Для осіб, які отримують пенсії (пенсійні виплати) у розмірі, визначеному в абзаці першому цього пункту, та мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і в яких розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнти застосовуються до відповідних сум перевищення пенсії, призначеної (перерахованої) відповідно до актів законодавства, зазначених в абзаці першому цього пункту, понад суму пенсії, обчислену відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 2 Постанови №1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році коефіцієнти, визначені пунктом 1 цієї постанови, не застосовуються до пенсій (пенсійних виплат) осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, а також до пенсій в разі втрати годувальника, призначених членам сім`ї загиблих (померлих, зниклих безвісти) таких осіб, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України у порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм законодавства слідує, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням встановлених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсії.

Тобто, приписами ст. 30 Закону № 4695-IX та Постанови №1778 запроваджено тимчасове (на 2026 рік) застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії, отже вказаними положеннями законодавства фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом №2262-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що в свою чергу суперечить приписам вже згаданої вище норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, яка є спеціальною у законодавчому регулюванні відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Окрім того, застосування до призначених (перерахованих) пенсій (пенсійних виплат) певної категорії осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, коефіцієнтів зменшення пенсії згідно ст.30 Закону № 4695-IX та п.1 Постанови №1778 фактично призводить до обмеження конституційного права такої категорії осіб на належний соціальний захист, що передбачений спеціальним законом.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року № 10-р/2020 зазначав, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007). Крім того, виходячи з того, що предмет регулювання Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс), так само, як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини). Враховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Таким чином, зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб можлива лише у випадку внесення відповідних змін до Законів №2262-ХІІ та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а інші нормативно-правові акти підлягають застосуванню лише у випадку їх прийняття відповідно до цих законів.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУПФУ в Харківській області та отримує пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2026, внаслідок чого підсумок пенсії (з надбавками) склав 31067,26 грн, з урахуванням максимального розміру – 29098,66 та з пониженням суми згідно з постановою № 1778 – 27468,96 грн (а.с. 31).

Колегія суддів зазначає, що такий перерахунок і виплата пенсії не пов`язані із збільшенням рівня грошового забезпечення, наданням передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиттям на державному рівні заходів, спрямованих на соціальний захист, а також із забезпеченням єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

Отже, застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою №1778 при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії, є протиправним.

Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.09.2025 у справі №120/1081/25 в подібних правовідносинах.

Відповідач, застосувавши до пенсії позивача понижувальні коефіцієнти, передбачені вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України діяв всупереч положенням спеціального Закону № 2262-ХІІ, який регулює порядок призначення, перерахунку та виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та іншим особам, які мають право на пенсії за цим Законом.

Крім того, в постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, від 17.02.2022 у справі №640/11168/20, від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19, від 04.12.2024 у справі №380/24300/23 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано неконституційними положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-ХІІ, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У пункті 2 резолютивної частини згаданого рішення Конституційного Суду України визначено, що положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Системний аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 17.09.2024 у справі № 300/2387/23, від 23.10.2024 у справі № 560/2041/22.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно застосував до пенсії позивача з 01.01.2026 обмеження її максимальним розміром, а також понижуючі коефіцієнти, передбачені Постановою №1778.

Доводи апелянта щодо прийняття на виконання вимог ст.30 Закону №4695-IХ постанови Кабінетом Міністрів України №1778 та правомірне застосування її відповідачем, колегія суддів відхиляє, як такі, що не спростовують правильності наведених вище висновків суду.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача про те, що спір виник між сторонами не у зв`язку із застосуванням постанови КМУ №1778 як такі, що спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про визнання протиправними дій та зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації пенсії відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплати та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році", колегія суддів зазначає таке.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 01.03.2026, позивачу було нараховано індексацію базового ОСНП 2026 (22383,41*0,1210) у розмірі 2595,00 грн, при цьому загальний розмір нарахованої пенсії становить 34311,01 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії - 29098,66 грн, пониження суми 29098,66 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» - 27468,96 грн.

Тобто, позивачу нараховано індексацію, передбачену ПКМУ №236, водночас суму пенсії було обмежено з урахуванням максимального розміру та понижуючих коефіцієнтів.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із здійсненням перерахунку пенсії відповідно до Постанови №236 з 01.03.2026, після чого до пенсії позивача застосовано обмеження максимальним розміром із застосуванням понижуючих коефіцієнтів. Разом з тим, суд першої інстанції не надав оцінку щодо вказаних обставин перерахунку пенсії відповідно до Постанови №236 в частині застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778, що фактично було однією з підстав позову.

А отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає, що позивач має право на перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026 з урахуванням індексації пенсії відповідно до Постанови №236 без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених Постановою КМУ від 30 грудня 2025 року № 1778.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджено обмеження пенсії максимальним розміром та застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів передбачених Постановою №1778 з 01.03.2026, суд доходить висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги позивача щодо помилковості висновків суду першої інстанції в частині позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, визначених Постановою № 1778 з 01.03.2026.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо застосування з 01.03.2026 до пенсії позивача зазначених обмежень та понижуючих коефіцієнтів, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача та виплатити її у належному розмірі без застосування таких обмежень і коефіцієнтів, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині відмови в задоволенні позову з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 по справі № 520/13959/26 - в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо застосування обмеження максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" при перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням індексації пенсії відповідно до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 "Про індексацію пенсійних і страхових виплати та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році".

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 у справі №520/13959/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.О. Фоміна

Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко