Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №520/8068/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. Справа № 520/8068/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої К.В.,

Суддів: Фоміної Л.О. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 (головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022) по справі № 520/8068/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначала, що звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату одноразової грошової допомоги як члену сім`ї, за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, оскільки відсутня інформація, право на страхову виплату (документи). При цьому було поінформовано, що причиною відмови є відсутність даних щодо підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю із потерпілим за однією адресою станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті чоловіка). Позивач вважає відмову у призначенні допомоги протиправною та зазначає, що вона разом з чоловіком перебували у зареєстрованому шлюбі, водночас неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого..

ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії:

визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV;

ухвалено стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Законом №1105-ХІV визначений виключний перелік випадків, за яких Фонд відмовляє у страховій виплаті. Разом з тим, жодної з перелічених у статті 45 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.

При цьому, щодо доводів відповідача про неоднакове зазначення місця реєстрації позивача та її померлого чоловіка суд першої інстанції вказав, що мама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що позивач не проживала разом зі своїм чоловіком на момент його смерті.

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 та ухвалити нове рішення у цій справі, яким відмовити в задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до пункту 5 розділу ІХ Порядку №4-1 одноразова допомога сім`ї призначається і виплачується в рівних частинах особам, які мають право на виплату та звернулися із заявою (заявами). При цьому нормами Закону №1105-ХІV та Порядку №4-1 не визначено коло осіб, що належать до членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві. Сімейний кодекс не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї, але визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Для визначення осіб, які вважаються членами сім`ї померлого потерпілого враховується факт спільного проживання, для якого обов`язковими умовами є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Документ, що підтверджує факт спільного проживання членів сім`ї, є документ про реєстрацію місця проживання (разом з потерпілим на час його смерті за однією адресою), виданий згідно із вимогами Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні». Водночас територіальні органи Фонду не наділені повноваженнями визначати поважність причин, за яких дружина чи чоловік спільно не проживають.

Звертає увагу, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2026 у справі №520/6858/26 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2026 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі. Водночас відповідно до абзацу 1 частини 4 статті 3 Закону України від 20.03.2023 № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом.

ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи у залежність від місця її реєстрації. Крім того, враховуючи, що вона із чоловіком на момент його загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебували в зареєстрованому шлюбі, на підтвердження чого наявна копія свідоцтва про шлюб, вони мали офіційний сімейний союз. На момент виникнення спірних правовідносин діяли положення нового Порядку №4-1 якими, як і положеннями Закону №1105-XIV, не передбачено вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого.

Учасники справи повідомлені про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 судом апеляційної інстанції належним чином шляхом вручення їм копій ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

V. Обставини, встановлені судом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17.03.2022 укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.03.2022, виданим Височанською селищною радою Харківського району Харківської області.

ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджено актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 04 вересня 2025 о 21 год. 30 хв. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ» (код ЄДРПОУ: 33658865) Н-1/П від 08.12.2025, а також копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 08.09.2025.

23.12.2025 позивач звернулася до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою про виплату одноразової допомоги сім`ї відповідно до ст.42 Закону України №1105-XIV від 23.09.1999 року «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою від 25.12.2025 №20001-113152330/20001-113152330-2025-1 відповідач відмовив у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг у зв`язку з відсутністю інформації, що підтверджує право на страхову виплату (документи).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.

VІ. Нормативне регулювання та оцінка суду апеляційної інстанції.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV в редакції, чинній на момент звернення із заявою про виплату одноразової допомоги).

На уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону (пункт 2 частини першої статті 5 Закону №1105-XIV).

За приписами частини першої статті 30 Закону №1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Пунктом 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачено, що страхові виплати складаються з страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого).

Частиною п`ятою статті 36 Закону України №1105-XIV встановлено, що у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова грошова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві, що підтверджується актом спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві форми Н-1/П від 08.12.2025, у зв`язку з чим члени його сім`ї мають право на одноразову грошову допомогу у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову

Відповідно до статті 37 Закону №1105-ХІV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління заяву (у паперовій або електронній формі) про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. Заява в електронній формі подається через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України.

За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник.

Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.

Територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій:

1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами;

2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності;

3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат;

4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат;

5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання;

6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання;

7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання;

8) даних Єдиного реєстру боржників про виплату аліментів;

9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи;

10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно зі статтею 38 Закону №1105-ХІV територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі поданої в електронній або паперовій формі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 39 Закону №1105-ХІV установлено, що уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:

1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;

2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;

3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.

Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов`язаним з виробництвом.

Отже, Законом №1105-ХІV визначений виключний перелік випадків, за яких Уповноважений орган управління відмовляє у страховій виплаті.

Механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема, страхові виплати в разі смерті потерпілого визначає Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26 січня 2024 року № 4-1 (далі - Порядок №4-1 в редакції, чинній на момент звернення та розгляду заяви позивача).

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку №4-1, цей Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення таких страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, зокрема, страхові виплати в разі смерті потерпілого.

За правилами пункту 1 Розділу II Порядку №4-1, заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр)

Згідно з пунктом 3 розділу ІХ Порядку №4-1 для призначення страхових виплат у разі смерті потерпілого особи, які мають право на такі виплати, подають в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу Пенсійного фонду до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 2 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа. Особи, які мають право на виплати у разі смерті потерпілого, мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.

Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; виписка з акта огляду МСЕК про встановлення причинного зв`язку з травмою або захворюванням, отриманим на виробництві (у разі наявності); довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку; надані заявником документи, що підтверджують смерть потерпілого, родинні стосунки та право на одержання утримання від потерпілого.

Таким чином, для отримання одноразової допомоги або щомісячних страхових виплат індивідуально кожним членом сім`ї та/або особами, які мають право на відповідні виплати, достатньо підтвердити наявність родинних зв`язків з померлим потерпілим.

Так, підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової допомоги сім`ї потерпілого відповідно до оскаржуваної постанови було те, що при розгляді поданих документів встановити факт спільного проживання однією сім`єю на день смерті неможливо.

Разом з тим, жодної з перелічених у статті 39 Закону №1105-ХІV підстав для відмови у страховій виплаті відповідач не вказав.

Суд, з огляду на наявність спору у цій справі, зазначає, що відповідно до частини першої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Згідно з частиною шостою статті 29 Цивільного кодексу України фізична особа може мати кілька місць проживання.

Отже, постійне місце проживання особи не завжди може співпадати з місцем її реєстрації.

Для вирішення питання щодо наявності права на отримання страхових виплат ключовим є встановлення факту проживання потерпілого із заявником однією сім`єю.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-III (далі - СК України), Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. 3. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За правилами частини першої статті 56 СК України, дружина та чоловік мають право на вільний вибір місця свого проживання.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначив, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 22.04.2024 у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті. Тому, встановлена Порядком №11, обов`язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.

Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги співпадіння зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім`ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім`єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, за змістом висновків Верховного Суду, сформульованих у наведеній справі, неоднакове зареєстроване місце проживання членів сім`ї не впливає на отримання одноразової допомоги сім`ї потерпілого. Тому визначальним є факт проживання однією сім`єю.

По суті доводів рішення відповідача про те, що місце реєстрації позивачки та її померлого чоловіка не співпадають, що є підставою для відмови у призначенні родині такої страхової виплати, колегія суддів зазначає, що норми законодавства не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому відсутність реєстрації місця проживання позивачки за зареєстрованим місцем проживання померлого члена сім`ї, а саме чоловіка позивача - ОСОБА_2 , який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, не може бути доказом того, що останні не проживали разом.

З огляду на те, що положення Цивільного кодексу України, Сімейного кодексу України та Закону № 1382-IV передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, в контексті правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів наголошує, що зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім`єю на момент його смерті.

Як зазначалося вище, статтею 39 Закону №1105-XIV визначено вичерпний перелік обставин, за яких уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг.

Наявності таких обставин у спірних правовідносинах відповідачем не доведено, а тому позивачу безпідставно відмовлено у призначенні виплати, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправної відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV.

Разом з тим, щодо обраного судом першої інстанції способу захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції враховує, що предметом спору в цій справі є призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги сім`ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату, передбаченої пунктом частини п`ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Водночас, відповідачем як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, було наголошено про перебування справи №520/6858/26 в Харківському окружному адміністративному суді.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного судом від 02.06.2026 по справі №520/6858/26, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2026, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2026 про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Так, за обставинами вказаної справи встановлено, що 23.01.2026 ОСОБА_1 , як член сім`ї (один з подружжя) загиблого ОСОБА_2 , вернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого (померлого) працівника об`єкту критичної інфраструктури, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 27.01.2026 № 20001-113152330-2026-1 їй було відмовлено, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТДОРСТРОЙ», на якому працювала особа, внаслідок загибелі якої позивач просить виплатити їй одноразову грошову допомогу, до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури не внесений.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 24.09.2026, зазначив про належність ТОВ «РОСТДОРСТРОЙ» до об`єктів критичної інфраструктури, що є підставою для призначення позивачу одноразової грошової допомоги згідно із Законом № 2980-IX.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, колегія суддів зауважує, що відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 3 Закону України від 20.03.2023 № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» якщо особа одночасно має право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги, одноразової страхової виплати або одноразової компенсації за шкоду життю та здоров`ю, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється виключно в порядку та розмірах, визначених цим Законом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного судом від 02.06.2026 по справі №520/6858/26, яке набрало законної сили 24.09.2026, відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, та прийняти відповідне рішення, у зв`язку з чим на цей час право позивача на отримання такої допомоги відповідно до Закону № 2980-IX не є встановленим.

Тобто, встановленню права позивача на отримання одноразової грошової допомоги за Законом № 1105-XIV передує повторний розгляд уповноваженим органом заяви про призначення одноразової грошової допомоги за Законом № 2980-IX та прийняття за його результатами рішення.

З урахуванням наведеного вище правового регулювання, колегія суддів вказує, що до встановлення права позивача на отримання допомоги за Законом № 2980-IX та прийняття відповідного рішення вимога про призначення виплати за Законом № 1105-XIV є передчасною, оскільки наявність такого права безпосередньо впливає на можливість та порядок отримання іншої виплати, у зв`язку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.

За приписами пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області у призначенні ОСОБА_1 одноразової допомоги сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-XIV, проте не погоджується із зобов`язанням призначити вказану виплату з огляду на передчасність такої вимоги, у зв`язку з чим вважає за необхідне скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині рішення, яким відмовити в задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі №520/8068/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області призначити ОСОБА_1 одноразову допомогу сім`ї у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 №1105-ХІV

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 по справі № 520/8068/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя К.В. Мінаєва

Судді Л.О. Фоміна І.М. Ральченко