Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: за участю органів доходів і зборів
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №440/10041/26
Суддя: Чалий І.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 р.Справа № 440/10041/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Г.В. Костенко) від 28.07.2026 року по справі № 440/10041/26
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ФОП ОСОБА_1 , звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області:
- від 03.08.2023 № 00068530705, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн;
- від 03.08.2023 № 00068520705, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 99 980,10 грн;
- від 08.08.2023 № 0070120902, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 40 000,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року по справі № 440/10041/26 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Позивач не погодилася з ухвалою суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що незважаючи на те, що предметом оскарження залишилися ті самі податкові повідомлення-рішення, підстави нового позову є іншими. Вказує, що а відміну від справи № 440/12136/23, у якій підставою позову було недотримання контролюючим органом процедури призначення та проведення фактичної перевірки, позов від 23.07.2026 обґрунтований відсутністю фактичних та правових підстав для висновків контролюючого органу про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, невідповідністю висновків акта перевірки фактичним обставинам та, як наслідок, протиправністю застосування до позивачки відповідних штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності ухвали суду першої інстанції, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції зазначив, що з відкритих джерел, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень, з`ясував, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа 440/12136/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.08.2023 № 00068530705 на суму 1020,00 грн; від 03.08.2023 № 00068520705 на суму 99980,10 грн; від 08.08.2023 № 0070120902 на суму 40000,00 грн.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Постановою Верховного суду від 20.05.2026 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року № 440/12136/23 залишено без змін.
На підставі цього, судом першої інстанції зроблений висновок, що спір у цій справі є тотожним, тому, що розглядався у справі № 440/12136/23, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Надаючи оцінку цим висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 5 КАС України гарантує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Зазначена підстава для відмови у відкритті провадження у справі, а саме існування судового рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного звернення до суду та повторного вирішення спорів, які вже були розглянуті судом і остаточно вирішені по суті. Процесуальною перешкодою для повторного звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України є одночасна наявність сукупності таких умов: тотожність спору (співпадіння сторін, предмета позову та підстав позову); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання відповідним судовим рішенням законної сили.
Відповідні правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 340/807/21, від 29.02.2024 у справі № 120/6960/23, від 16.01.2025 у справі № 420/17510/24.
Колегія суддів зазначає, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
При цьому, суд зазначає, що предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин.
Отже, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.08.2025 у справі № 340/1214/24, від 21.08.2025 у справі № 580/9125/24, від 25.03.2026 у справі № 420/34415/25.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що у провадженні Полтавського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа 440/12136/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Полтавській області від 03.08.2023 № 00068530705 на суму 1020,00 грн; від 03.08.2023 № 00068520705 на суму 99980,10 грн; від 08.08.2023 № 0070120902 на суму 40000,00 грн.
Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Постановою Верховного суду від 20.05.2026 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2025 року № 440/12136/23 залишено без змін.
Разом з тим, в постанові Верховного суду від 20.05.2026 у справі № 440/12136/23 суд касаційної інстанції зазначив, що підставою позову ФОП ОСОБА_1 для скасування податкового повідомлення-рішення від 03.08.2023 № 00068530705 на суму 1020,00 грн; від 03.08.2023 № 00068520705 на суму 99980,10 грн; від 08.08.2023 № 0070120902 на суму 40000,00 грн є те, що фактична перевірка повинна бути належним чином обґрунтована, проте, у наказі № 1611-п від 23.06.2023 «Про проведення перевірки» контролюючий орган лише послався на норми ПК України, не обґрунтувавши фактичні підстави її проведення та не надавши відповідні докази, а тому у відповідача правові підстави для здійснення такої перевірки, отже перевірка проведена незаконно. Тобто підставою визнання податкових повідомлень рішень є порушення податковим органом процедури призначення та проведення перевірки.
Також суд касаційної інстанції вказав, що в апеляційній скарзі ФОП ОСОБА_1 додатково звернула увагу на безпідставність висновків податкового органу про необліковане майно, оскільки відповідачем не враховано альтернативні джерела інформації, зокрема: щоденні добові довідки, які відповідно до звичайної господарської практики формуються автоматично та містять відомості про залишки пального на початок і кінець кожної доби, а також обсяги реалізованих та отриманих нафтопродуктів; таблицю, надану самою податковою службою у межах акту, яка містить відомості про залишки у резервуарах.
Тобто обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, було змінено, але позивачка не скористалася правом змінити підстави позову до першого судового засідання суду першої інстанції, фактично виклала в апеляційній скарзі нове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.
Наведене свідчить про те, щ в рамках справи № 440/12136/23 підставами позову слугували процедурні порушення призначення фактичної перевірки, а підставою позову у справі № 440/10041/26 є обставини, що стосуються суті встановлених контролюючим органом порушень, відповідності висновків перевірки фактичним обставинам та наявності передбачених законом підстав для застосування до позивачки штрафних (фінансових) санкцій.
Отже, у даному випадку дійсно тотожними є сторони спору та предмет позову - оскарження податкових повідомлень-рішень, але підстави позовів у справах № 440/12136/23 та № 440/10041/26 є різними, що виключає можливість застосування судом першої інстанції приписів п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України.
У зв`язку з цим, подання ФОП ОСОБА_1 23.07.2026 позовної заяви до суду не є спробою повторного вирішення вже розглянутого судом тотожного спору, а є реалізацією права на судовий захист з інших підстав, які не були предметом розгляду та вирішення по суті у справі № 440/12136/23.
Судом першої інстанції не було враховано наведених вище обставин, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року по справі № 440/10041/26 підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат суд вирішує за наслідком розгляду справи по суті заявлених позовних і в залежності від результатів розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для вирішення судом апеляційної інстанції питання про розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, на цей час відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2026 року по справі № 440/10041/26 скасувати.
Справу № 440/10041/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко
Повний текст постанови складено 29.09.2026 року
Оригінал: reyestr.court.gov.ua