Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №459/3726/26 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 459/3726/26

Провадження № 2-о/459/136/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області

в складі: головуючого- судді Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Семенюка Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицькому в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

В СТ АН ОВ ИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою, в якій просив видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на шість місяців із дня ухвалення рішення, для захисту заявника, а також малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме просив:

1.1. заборонити ОСОБА_3 перебувати у квартирі АДРЕСА_1 під час перебування в ній хоча б однієї з названих дітей;

1.2. обмежити спілкування ОСОБА_3 із названими дітьми, заборонивши особисті зустрічі та безпосереднє спілкування з кожною з них;

1.3. заборонити ОСОБА_3 особисто спілкуватися із заявником;

1.4. дослідити в судовому засіданні повні відеофайли, зазначені у додатках 7-11 до заяви; допитати заявника як свідка щодо події 24.08.2026 у присутності дітей.

В обґрунтування заяви заявник послався на подію, що відбулася 24.08.2026 біля квартири АДРЕСА_1 за участю заявника, ОСОБА_3 та працівників поліції, зафіксовану на відеозаписі «clip-0.mp4», а також на попередні висловлювання дітей щодо поведінки ОСОБА_3 , зафіксовані заявником на відеозаписах у період з листопада 2025 року по червень 2026 року.

Також зазначив, що в цьому провадженні він не просить визначати місце проживання дітей із собою, передавати їх йому або притягати ОСОБА_3 до кримінальної чи адміністративної відповідальності, оскільки спір про визначення місця проживання дітей розглядається окремо, у справі № 459/2792/26.

21.09.2026 представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - адвокат Семенюка Р.А. подав заперечення, в якому просив відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 у повному обсязі, а також розглянути справу без участі ОСОБА_3 у зв`язку з його похилим віком (74 роки). Вказав, що заявник ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (дочка заінтересованої особи, матір дітей) перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.11.2008 по 02.07.2026, мають восьмеро спільних дітей та спільно проживали у АДРЕСА_2 . З кінця 2025 року вони спільно не проживають, ОСОБА_7 переїхала з трьома наймолодшими дітьми до м. Шептицький, а решта п`ятеро дітей залишились проживати з батьком у с. Поздимир. Звернув увагу суду на те, що на розгляді Шептицького міського суду Львівської області перебуває цивільна справа № 459/2792/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей, у межах якої заявник просить визначити місце проживання всіх спільних дітей саме з ним. Також зазначив, що в межах цієї справи заявником систематично подається значна кількість процесуальних документів, а численні його звернення до органів поліції та служби у справах дітей визнаються безрезультатними.Заперечив факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, пославшись на права баби і діда, які спілкуються з онуками. А також, зазначає що звернення до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є належними доказами вчинення домашнього насильства при розгляді справи в порядку цивільного судочинства.

У судовому засіданні заявник заяву підтримав, просив видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , посилаючись на обставини, викладені у заяві. Зазначив, що діти не хочуть проживати із дідусем та бабусею.

Представник заінтересованої особа – адвокат Семенюк Р. у судовому засіданні щодо видачі судом обмежувального припису заперечував, пояснивши, що заява необгрунтована, з якої випливає питання вирішення місця проживання дітей.

Судом відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, а саме на 29.09.2026 о 16:00 год.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 являється батьком малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копіями свідоцт про народження Серії НОМЕР_1 від 12.03.2021, Серії НОМЕР_2 від 12.10.2022, Серії НОМЕР_3 від 23.10.2024 відповідно.

Також, на розгляді у Шептицькому міському суді перебуває цивільна справа за № 459/2792/26 за заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про визначення місця проживання дітей.

Відповідно до статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених».

Відповідно до пунктів 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Враховуючи положення Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАПта КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).

Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Дослідивши зміст вимог вказаної заяви, суд дійшов висновку, що, попри прямо висловлене заявником застереження про те, що він не просить визначати місце проживання дітей із собою в межах цього провадження, за своєю фактичною суттю заявлені вимоги виходять за межі заходів, спрямованих виключно на захист від конкретних, чітко ідентифікованих проявів домашнього насильства, і спрямовані на вирішення питання про фактичні умови перебування дітей та доступу до житла, в якому діти на цей час проживають разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_3 , співвласником якої є заінтересована особа. Заборона ОСОБА_3 перебувати у квартирі, співвласником якої він є, під час перебування в ній дітей, а також повна заборона його особистого спілкування з дітьми, за відсутності станом на цей час судового рішення, яким визначено місце проживання дітей та порядок спілкування з ними, здатні призвести до фактичного попереднього вирішення в межах цього окремого провадження питань, які є предметом розгляду у справі № 459/2792/26, та до ухвалення в межах різних проваджень судових рішень щодо тих самих дітей, які потенційно суперечитимуть одне одному.

Щодо вимоги про заборону ОСОБА_3 особисто спілкуватися із самим заявником, суд зазначає, що ця вимога стосується захисту безпосередньо заявника, а не дітей.

Оскільки задоволення заяви ОСОБА_2 про заборону ОСОБА_3 перебувати у квартирі під час перебування в ній дітей та про обмеження його спілкування з дітьми фактично означало б вирішення судом у межах цього окремого провадження питання, яке є предметом розгляду іншого судді в межах справи № 459/2792/26 про визначення місця проживання дітей, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

До заяви про видачу обмежувального припису заявник долучив значну кількість копій та електронних документів, які стосуються житлових, майнових, матеріальних і побутових питань, умов проживання та виховання дітей, а також його звернень до органів опіки та піклування, комісії з питань захисту прав дитини та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Суд зазначає, що долучені до заяви копії документів (додатки) не містять відомостей про наявність чи відсутність фактів домашнього насильства, а стосуються умов проживання дітей, права користування житлом, матеріального становища сторін, характеристик дітей за місцем навчання та виховання, а також звернень заявника до інших органів і посадових осіб. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Питання визначення місця проживання дітей, порядку участі у їх вихованні, оцінки житлових умов, майнових прав на житло та дотримання права дітей виходять за межі розгляду заяви про видачу обмежувального припису, який здійснюється в порядку статей 350-1 – 350-7 ЦПК України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», і підлягають вирішенню в іншому порядку. Значна кількість долучених документів, які не стосуються предмета доказування, не спростовує й не підтверджує обставин, з якими закон пов`язує видачу обмежувального припису, тому суд не бере їх до уваги під час ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 293-294, 315, 350-6 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

У задоволенні заяви – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Суддя: А. І. Жураковський