Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №458/931/26 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/931/26

1-кп/458/117/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026141380000719 від 16.07.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Явора Турківського району Львівської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є фізичною особою-підприємцем, учасник бойових дій, наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.10.2023 №2450 відзначений почесним нагрудним знаком "Золотий хрест" та за сумлінне виконання службових обов`язків, хоробрість і звитягу проявлені під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони в ході російсько-української війни 03.08.2023 нагороджений грамотою Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", наказом командира НОМЕР_1 окремого Вінницького полку підтримки від 15.05.2024 № 25-РС звільнений у запас згідно з підпунктами "г" ч. 4 п. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (по догляду за матір`ю), раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 наприкінці лютого 2024 року повернувся додому за адресою: АДРЕСА_1 , після проходження служби у Збройних Силах України.

У травні 2026 року в особистих речах виявив вісімнадцять патронів кал. 5,45x39 мм (ПС), з маркуванням «60-90» до автомата Калашникова та маючи умисел на незаконне зберігання бойових припасів, всупереч вимогам Інструкцій та законів України, усвідомлюючи пов`язані із цим суспільно небезпечні наслідки, маючи при цьому можливість добровільно їх здати в правоохоронні органи, без передбаченого законом дозволу на поводження з боєприпасами, зберігав їх за місцем свого вищевказаного проживання.

15.07.2026 в ході санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_1 , у господарській будівлі, в металевій ємкості виявлено та вилучено 18 патронів, які згідно з висновком експерта є патронами кал. 5,45x39 мм (ПС), з маркуванням «60-90» до автомата системи Калашникова, являються боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби.

Такими діями, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 263 КК України – зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав в повному обсязі. Пояснив, що проходив військову службу на Запорізькому напрямку близько одного року. Під час служби військовослужбовці, зокрема і він, отримували патрони, автомати, які він здав коли повертався додому. А ту зброю, патрони, яку придбавали за власні кошти або знаходили, забирали з собою. Так, він забрав зі собою розвантажувальний жилет, в якій були його особисті партони в кількості 18 штук. Повернувшись додому, він залиш вказаний розвантажувальний жилет з іншими речами в будинку та забув про них. Один чоловік запитав, чи він має розвантажувальний жилет, яка йому потрібна була для військової служи. Коли він взяв вказаний жилет, то почув, що в ній є патрони, викинув їх в каструлю, а жилет віддав. Саме там і знайшли працівники поліції ці 18 патронів під час обшуку. Дозволу на зберігання боєприпасів він не мав, в поліцію їх не здав, вони так пролежали два роки, так як він був заклопотаний господарськими справами і просто забув про них. Розуміє, що це його халатне відношення і він про це шкодує. Він був обізнаний, що ці партони придатні для стрільби, але оскільки не мав автомата, тому й використати їх не міг. У даний час розуміє, що вчинив протиправно, можливі наслідки, розповів товаришам і побратимам, щоб не повторювали такого як він вчинив. Зазначив, що жалкує про вчинене, щиро розкаявся у вчиненому, вказав, що жалкує про такі свої незаконні дії, готовий понести покарання. Просив врахувати, що є учасником бойових дій, відзначений безліччю нагород та суворо його не карати.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, просив суд врахувати, що обвинувачений безпосередньо брав участь у бойових діях, має численні нагороди за військову службу, неодружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .. Крім цього здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_8 , яка є особою з інвалідністю, що підтверджується актом від 25.02.2026 №28 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, а тому просив суд не позбавляти обвинуваченого волі.

Суд з`ясував, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину, при обставинах, викладених у обвинувальному акті, не оспорював і правильно розуміє зміст цих обставин.

Прокурор, захисник обвинуваченого також не оспорювали фактичні обставини, при яких вчинено кримінальне правопорушення. Сумнівів у добровільності такої позиції учасників судового провадження в суду немає.

Відтак, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечили проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, роз`яснивши їм, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Здійснивши допит у судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема щодо запобіжного заходу, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, досудову доповідь, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України – зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, доведена повністю.

Відповідно до положень ст. 50 КК України до особи, визнаної винною за вироком суду у вчиненні кримінального правопорушення застосовується покарання, яке є заходом примусу і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: в межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; відповідно положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України суд визнає щире каяття, яке в свою чергу знайшло прояв у тому, що обвинувачений дійсно жалкує про вчинене, негативно оцінює свої злочинні дії та їх наслідки, усвідомлює незаконність своїх дій, готовий понести покарання призначене судом; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, так як обвинувачений давав визнавальні показання, під час слідчого експерименту розповів та показав, де зберігав бойові припаси (патрони), не вчиняв дій, спрямованих на затягування досудового розслідування.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, є фізичною особою-підприємцем (займається вирощування ВРХ), неодружений, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснює постійний догляд за матір`ю ОСОБА_8 , яка є особою з інвалідністю, що підтверджується актом від 25.02.2026 №28 про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Обвинувачений є учасником бойових дій, за сумлінне виконання службових обов`язків, хоробрість, звитягу, силу духу та професіоналізм, проявлені під час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони в ході російсько-української війни та з нагоди Дня частини нагороджений грамотою Командувача оперативно-стратегічного угрупування військ "Таврія", наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 20.10.2023 №2450 відзначений почесним нагрудним знаком " ІНФОРМАЦІЯ_5 " , наказом командира НОМЕР_1 окремого Вінницького полку підтримки від 15.05.2024 № 25-РС звільнений у запас згідно з підпунктами "г" ч. 4 п. 2 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (по догляду за матір`ю).

Приймаючи судове рішення про міру покарання обвинуваченому, суд також враховує досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 від 21.09.2026, яка складена провідним інспектором Самбірського РС №2 філії ДУ "Центр пробації" у Львівській області ОСОБА_9 .

Так, досудовою доповіддю надано обвинуваченому соціально-психологічну характеристику, встановлено середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Зазначено, що ОСОБА_4 усвідомлює серйозність наслідків своїх дій, шкодує про це. Спостерігається мотивація обвинуваченого до позитивних змін в майбутньому. Наявні захисну ресурси: житло, сім`я, освіта, особистісні характеристики, ставлення до правопорушення. Дослідження інформації, що характеризує обвинуваченого за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результатів оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчить, що виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства, з застосування ст. 75, 76 КК України.

З урахуванням усіх обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому повинно бути призначено в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень і не знаходить підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК України, її положення застосовуються лише у тому випадку, коли суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, має обґрунтовані підстави дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання.

Також згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.

Суд також зазначає, що врахування тяжкості, ступеня суспільної небезпеки злочину, як підстави для посилення кримінальної відповідальності поза зв`язком з іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.

Вирішуючи питання про можливість виправлення засудженого без реального відбування призначеного покарання, суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину, відсутність негативних наслідків вчиненого, поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, а саме, те, що обвинувачений не перешкоджав досудовому розслідуванню, брав участь в усіх слідчих діях, давав визнавальні показання, те, що обвинувачений раніше до кримінальної відповідальності не притягався, наявні позитивні особистісні характеристики обвинуваченого, міцні соціальні зв`язки, зокрема сім`я, маір, яка є особою з інвалідністю, яких він утримує, те, що обвмнувачений є учасником бойових дій, нагороджений високими військовими нагородами та відзнаками, його належну процесуальну поведінку під час судового провадження, середні ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки обвинуваченого для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та вважає за доцільне застосувати ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК України.

Щодо речових доказів.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Відповідно до ч. 10 ст. 100 КПК України застосування спеціальної конфіскації здійснюється тільки після доведення в судовому порядку стороною обвинувачення, що власник (законний володілець) майна знав про їх незаконне використання.

Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення, за який передбачено, зокрема, основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду (ч. 2 ст. 96-1 КК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно є предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Беручи до уваги те, що предметом вчинення цього кримінального правопорушення є 18 патронів, які згідно з висновком експерта є патронами кал. 5,45x39 мм (ПС), з маркуванням «60-90» до автомата системи Калашникова та є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї та придатні до стрільби, кримінальне правопорушення скоєно умисно, тому відповідно до вимог ст. 96-1, 96-2 КК України, необхідно застосувати спеціальну конфіскацію до вказаних речових доказів, шляхом примусового безоплатного вилучення таких у власність держави.

Щодо процесуальних витрат.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення експертизи зброї від 23.07.2026 № СЕ-19/114-26/19325-БЛ в розмірі 3850,88 грн підлягають до стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Оскільки суд вже дійшов висновку про спеціальну конфіскацію 18 патронів кал. 5,45x39 мм (ПС), з маркуванням «60-90» до автомата системи Калашникова, тому арешт накладений на них ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17.07.2026 скасуванню не підлягає.

Тимчасово вилучені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05.08.2026 про надання тимчасового доступу до речей та документів, матеріали кримінального провадження №12026141380000719 від 16.07.2026 необхідно залишити при матеріалах кримінального провадження.

Щодо запобіжного заходу.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.08.2026, необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Керуючись ст. 96-1, 96-2 КК України, ст. 100, 174, 373, 374, ч. 15 ст. 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та з покладенням на нього відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України таких обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, обраний ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.08.2026 залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів – 18 патронів кал. 5,45x39 мм (ПС), з маркуванням «60-90» до автомата системи Калашникова, які є предметом вчинення кримінального правопорушення, шляхом примусового безоплатного вилучення таких у власність держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 17.07.2026 на 18 предметів, які за зовнішніми ознаками схожі на бойові набої, які поміщено та упаковано у спец. пакет НПУ CRI1095435, із роз`яснювальними надписами, підписами слідчого та понятих - залишити без змін.

Тимчасово вилучені на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 05.08.2026 про надання тимчасового доступу до речей та документів, матеріали кримінального провадження №12026141380000719 від 16.07.2026 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта для проведення експертизи зброї від 23.07.2026 № СЕ-19/114-26/19325-БЛ в розмірі 3850,88 грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 88 копійок).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 29.09.2026.

Суддя ОСОБА_1