Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №456/4320/26 — Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4320/26

Провадження № 2/456/2588/2026

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

21 вересня 2026 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Яніва Н. М. ,

з участю секретаря судового Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, -

встановив:

Стислий виклад позицій сторін та інших учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 , подала до Стрийського міськрайонного суду Львівської області позовну заяву, в якій просить ухвалити рішення, яким розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2 , який був зареєстрований Моршинською міською радою Львівської області 29.05.2003 року, про що було зроблено актовий запис №14, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина. Крім того, позивачка просить покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що протягом останнього часу між позивачкою та відповідачем склалися неприязні стосунки, в останній рік між ними постійно виникали сварки, внаслідок того, що кожний із них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства. Сторони втратили почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, перестали буди родиною. Позивачка вважає, що подальше спільне життя і збереження шлюбу стало неможливим, оскільки шлюбні відносини фактично припинилися з минулого року. Крім того, під час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка зазначає, що неповнолітній син перебуває на її утриманні, а тому бажає стягувати з відповідача аліменти. Зважаючи на вищевикладене, просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Відповідач, у запропонований строк відзив на позовну заяву не подав, свою позицію у справі із обґрунтуванням її відповідними доказами не навів.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.07.2026 року головуючим суддею щодо розгляду вищевказаної позовної заяви визначено суддю Янів Н.М..

На виконання положень ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддею вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, який не є суб`єктом підприємницької діяльності - відповідача ОСОБА_2 ..

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Янів Н.М. від 03.08.2026 року вказану позовну заяву про розірвання шлюбу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області, занесеною до протоколу судового засідання від 31.08.2026 року, розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача у судове засідання.

Сторони у справі належно та завчасно повідомлялись судом про місце, дату та час призначеного судового засідання по їх справі щодо її розгляду по суті, про що у справі наявні відповідні письмові підтвердження,

При цьому, в силу положень ст. 280 ЦПК України суд вважає неявку відповідача в судове засідання неповажною, оскільки такий був належним чином повідомлений про розгляд справи, та за згодою позивачки, вирішив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розгляд справи по суті відбувся 21.09.2026 року.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку, у тому числі клопотання позивачки про розгляд справи у її відсутності.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Норми та джерела права, а також роз`яснення, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, мотиви їх застосування.

Згідно з пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. рішення Європейського Суду з прав людини від 21.02.1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.

Відповідно до ч.3 ст. 105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Відповідно до ст. 110-112 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.

Відповідно до ст.109 СК України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Так, згідно із ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частин 1-2 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стаття 183 СК України зазначає, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Фактичні обставини справи із оцінкою відповідних доказів.

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Так, судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 сторони у справі 29.05.2003 року уклали шлюб, який був зареєстрований Моршинською міською радою Львівської області, у відповідності до актового запису №14.

Судом також встановлено, що сторони не підтримують шлюбних відносин. Такі дії сторін у справі викликані несумісністю характерів, різним світоглядом.

Поряд з цим, від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка досягла повноліття, а також ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 перебуває на утриманні позивачки.

Крім того встановлено, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 син сторін у справі – ОСОБА_4 , 2013 року народження, має статус дитина-інвалід.

У свою чергу, доказів незадовільного стану здоров`я відповідача ОСОБА_2 чи відсутності достатнього й стабільного заробітку і, як наслідок, можливості надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина, матеріали цієї справи не містять.

Висновок суду.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивачка скористалася даним правом та звернулася до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивачка не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.

При таких обставинах справи суд вважає, що сім`я сторін розпалась остаточно, підстав для досягнення примирення між сторонами немає, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя.

Відтак, позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на дитину, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Згідно з частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Звертаючись до суду з позовом, позивачка просить стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісяця.

Так, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що неоподаткований мінімум доходів громадян - це грошова сума розміром у 17 грн, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, та не є належним критерієм для визначення мінімального розміру аліментів на дитину.

У свою чергу, відповідно до положень ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При цьому мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 3512 грн., 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18 років від цієї суми становить 1756 грн.

Встановивши вищезазначені обставини та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що неповнолітня дитина потребує матеріальної допомоги на її утримання, а в силу положень статті 180 СК України, яка покладає обов`язок утримувати дітей на обох батьків, відповідач, як батько дитини, зобов`язаний її утримувати шляхом сплати щомісячно аліментів на користь матері.

Враховуючи всі фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, беручи до уваги відсутність доказів наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб на утриманні, суд приходить до переконання про необхідність визначити аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку від дня пред`явлення позову, до досягнення дитиною повноліття. Саме такий розмір відповідає встановленому законом мінімальному гарантованому розміру аліментів та забезпечує належне виконання відповідачем обов`язку щодо утримання дитини.

Підстав для визначення мінімального розміру аліментів на рівні прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто у мінімальному рекомендованому розмірі, судом не встановлено, оскільки матеріали справи не містять достатніх відомостей щодо розміру заробітку (доходу) відповідача, які б свідчили про достатність його доходів для сплати аліментів у такому розмірі.

Водночас, оскільки позивачка просила стягувати аліменти у частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд, прийшов до переконання про визначення мінімального розміру аліментів у розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно, до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із задоволенням заявлених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір в розмірі 1331 грн. за звернення до суду із позовною вимогою про розірвання шлюбу, який підтверджено платіжною інструкцією №ПН925 від 22.07.2026 року.

Крім того,оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то, на підставі ч. ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України, такий судовий збір, у розмірі 1331,20 грн, слід стягнути з відповідача у дохід держави.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, - задовольнити

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який був зареєстрований Моршинською міською радою Львівської області 29.05.2003 року, про що було зроблено актовий запис №14.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.07.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , сплачений судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір в користь держави в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, тобто, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Назар ЯНІВ