Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №480/531/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: М.М. Шаповал

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. Справа № 480/531/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2026, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 24.06.26 по справі № 480/531/26

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення його з військового обліку за станом здоров`я;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме щодо виключення його з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що у військовому квитку міститься запис про визнання його непридатним до військової служби та зняття з військового обліку, однак в електронному військово-обліковому документі він зазначений як військовозобов`язаний. Вважаючи такі відомості Реєстру недостовірними, позивач звернувся до відповідача із заявою про їх виправлення, однак відповідні зміни внесені не були.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, висновок суду першої інстанції є передчасним, необґрунтованим та зроблений без всебічного дослідження доказів. Суд обмежився лише формальним посиланням на те, що чинне законодавство розрізняє поняття "зняття" та "виключення" з військового обліку.

Разом із тим суд не встановив найголовнішого: чи існував будь-який акт державного органу, яким були скасовані записи, внесені до військового квитка позивача. Саме ця обставина мала вирішальне значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи встановлено, що у військовому квитку позивача містяться офіційні записи, зроблені уповноваженим військовим комісаріатом: 05.10.2009 року позивача визнано непридатним до військової служби; 16.11.2010 року внесено запис про зняття його з військового обліку; одночасно зазначено, що постановці на військовий облік він не підлягає.

Вказані записи виконані компетентним органом; містяться в офіційному військовообліковому документі; не визнані недійсними; не скасовані; не виправлені; не оскаржені.

Відповідач не надав суду жодного документа, який би підтверджував скасування зазначених записів. Більше того, відповідач не довів навіть самого факту прийняття будь-якого рішення про зміну правового статусу позивача після внесення зазначених записів.

На переконання позивача, офіційний військово-обліковий документ продовжує залишатися чинним.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що позивача визнано непридатним до строкової військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час, знято з військового обліку згідно Наказу МО України №342 від 09.06.2006.

Водночас, запис «знятий з військового обліку згідно з наказом МОУ №342» не означає, що людина не підлягає призову у воєнний час.

Наказ Міністерства оборони України №342 від 09.06.2006 року втратив чинність згідно з Наказом Міністерства оборони України №24 від 15.01.2015 року.

Із втратою чинності вказаним нормативним актом було скасовано положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарською комісією непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. З моменту набрання чинності Наказом №24 від 15.01.2015 року, особи з таким висновком ВЛК набули статусу військовозобов`язаних.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач з 23.12.2021 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а у відомостях про медичний огляд зазначено: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". Крім того, у відмітках про взяття, зняття або виключення з військового обліку зазначено, що позивача взято на військовий облік 01.10.2015.

Водночас, відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_1 , 05.10.2009 позивача медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнано непридатним до військової служби за ст. 38-В наказу МО України № 402, а 16.11.2010 зроблено відмітку про зняття його з військового обліку із зазначенням, що постановці на військовий облік він не підлягає.

У військово-обліковому документі, сформованому в електронній формі, позивач зазначений як військовозобов`язаний, підстава зняття або виключення з військового обліку відсутня, постанова ВЛК та дата проходження ВЛК не зазначені.

Вважаючи, що відомості, які містяться в Реєстрі, не відповідають записам у військовому квитку, позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення відповідних змін до Реєстру.

Оскільки відомості про виключення позивача з військового обліку до Реєстру внесені не були, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на час виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачає автоматичного виключення з військового обліку осіб, які раніше були визнані непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Навпаки, такі особи зобов`язані пройти повторний медичний огляд для визначення актуального ступеня придатності до військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) (в редакції станом на дату виникнення правовідносин).

Згідно з частинами 1, 3 статті 1 цього Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), громадяни зобов`язані, серед іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, виключення з військового обліку є окремою правовою процедурою, яка має наслідком припинення перебування особи на військовому обліку та можлива лише за наявності визначених законом підстав, зокрема у разі визнання особи непридатною до військової служби. При цьому така підстава повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Особливий обов`язок щодо проходження повторного медичного огляду встановлений пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX. Цим пунктом установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Слід зазначити, що наведена норма встановлює не лише загальний обов`язок пройти повторний медичний огляд, а й активний обов`язок відповідної особи самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет для отримання направлення на військово-лікарську комісію.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560), визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 69 Порядку № 560 передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.

Відповідно до пункту 74 Порядку № 560 військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, в тому числі тим, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби, за рішенням керівника районного або міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Аналізуючи наведене правове регулювання, колегія суддів зазначає, що військовозобов`язані, які були визнані обмежено придатними до військової служби, після набрання чинності Законом № 3621-IX не набувають автоматично статусу осіб, непридатних до військової служби, та не підлягають автоматичному виключенню з військового обліку. Натомість такі особи зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд, а в разі необхідності - самостійно звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет з метою отримання направлення на ВЛК.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створеною для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

За приписами частин 8, 9 статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні, міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 7 Закону № 1951-VIII передбачено, що до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку. Крім того, відповідно до статті 8 цього Закону до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про виконання військового обов`язку та відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).

Відповідно до статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право отримувати інформацію про своє включення або невключення до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а також звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Пунктом 9 розділу III Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення чи невключення до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

Крім того, пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Отже, наведені положення надають особі право звернутися із заявою про виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а на орган ведення Реєстру покладають обов`язок розглянути таку заяву. Водночас вони не передбачають автоматичного перенесення до Реєстру будь-яких записів із паперового військово-облікового документа без перевірки їх змісту, правових підстав та відповідності чинному законодавству.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач посилається на записи у військовому квитку серії НОМЕР_1 , відповідно до яких 05.10.2009 медичною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 його визнано непридатним за статтею 38-в наказу Міністерства оборони України № 402, а 16.11.2010 зроблено відмітку про зняття з військового обліку із зазначенням, що постановці на військовий облік він не підлягає.

Разом з тим, згідно з даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на які посилається відповідач, позивач з 23.12.2021 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . У відомостях про медичний огляд зазначено: "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час". У відмітках про взяття, зняття або виключення з військового обліку зазначено, що позивача взято на військовий облік 01.10.2015.

Крім того, з військово-облікового документа, сформованого в електронній формі, вбачається, що позивач зазначений як військовозобов`язаний, підстава зняття або виключення з військового обліку відсутня, постанова ВЛК та дата проходження ВЛК не зазначені.

Отже, у справі наявні розбіжності між записами у військовому квитку позивача та відомостями електронного військово-облікового документа. Водночас сама по собі така розбіжність не є достатньою підставою для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку, оскільки для цього має бути встановлена відповідна правова підстава, передбачена Законом № 2232-XII.

Колегія суддів наголошує, що наявний у військовому квитку запис про зняття з військового обліку не є тотожним запису про виключення з військового обліку у розумінні частини 6 статті 37 Закону № 2232-XII.

Зняття з військового обліку та виключення з військового обліку мають різний правовий зміст, різні підстави застосування та різні правові наслідки. Зняття з військового обліку є обліковою процедурою, яка не завжди припиняє статус особи як такої, що підлягає військовому обліку. Натомість виключення з військового обліку є окремою правовою процедурою, наслідком якої є припинення перебування особи на військовому обліку за наявності визначених законом підстав.

При цьому зі змісту записів у військовому квитку позивача вбачається, що 05.10.2009 його було визнано непридатним за статтею 38-в наказу Міністерства оборони України № 402.

Проте, відповідач зазначає, що відповідно до змісту Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначали ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, у редакції, чинній станом на дату проведення медичного огляду, особи за статтею 38-в визнавалися непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними до військової служби у воєнний час.

Такий висновок не є тотожним висновку про непридатність особи до військової служби як підставі для виключення з військового обліку. Статус "непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час" означав, що особа не визнавалася такою, яка взагалі не може виконувати військовий обов`язок, а лише мала обмеження щодо придатності до проходження військової служби у певних умовах.

Матеріали справи не містять доказів того, що позивач пройшов повторний медичний огляд та за результатами такого огляду військово-лікарською комісією прийнято постанову про визнання його непридатним до військової служби. Також позивачем не надано інших належних і допустимих доказів наявності у нього станом на час звернення до відповідача правової підстави для виключення з військового обліку відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що у військовому квитку міститься відмітка про зняття з військового обліку та про те, що постановці на військовий облік він не підлягає, не спростовує наведених висновків суду, оскільки такий запис був внесений у 2010 році за правового регулювання, чинного на той час, та сам по собі не підтверджує наявності у позивача актуальної підстави для виключення з військового обліку за чинним законодавством.

Колегія суддів також звертає увагу, що запис у військовому квитку позивача про зняття з військового обліку зроблений з посиланням на наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006. Водночас сам факт наявності такого запису не може мати наслідком автоматичного внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку, оскільки чинне законодавство пов`язує таке виключення з наявністю визначених законом підстав, зокрема з визнанням особи непридатною до військової служби.

Посилання позивача на статтю 58 Конституції України та принцип незворотної дії нормативно-правових актів у часі не змінює висновків суду. У цій справі суд не надає зворотної дії новому закону щодо правової оцінки медичного огляду, проведеного у 2009 році. Предметом спору є наявність або відсутність у відповідача обов`язку внести до Реєстру актуальні відомості про виключення позивача з військового обліку на час його звернення із відповідною заявою.

Водночас на час виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не передбачає автоматичного виключення з військового обліку осіб, які раніше були визнані непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час. Навпаки, такі особи зобов`язані пройти повторний медичний огляд для визначення актуального ступеня придатності до військової служби.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що наявність у військовому квитку позивача записів від 05.10.2009 про визнання його непридатним до військової служби за статтею 38-в та від 16.11.2010 про зняття з військового обліку із зазначенням, що постановці на військовий облік він не підлягає, сама по собі не є достатньою правовою підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення позивача з військового обліку.

Дійсно, зазначений висновок про стан здоров`я передбачав непридатність до військової служби у мирний час та обмежену придатність у воєнний час, тобто не був тотожним безумовному висновку про непридатність до військової служби, який відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є підставою для виключення з військового обліку.

При цьому чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не передбачало автоматичного набуття особою статусу непридатної до військової служби та автоматичного виключення її з військового обліку у зв`язку з попереднім висновком про непридатність у мирний час та обмежену придатність у воєнний час. Навпаки, після скасування статусу «обмежено придатний» відповідні особи були зобов`язані пройти повторний медичний огляд для визначення актуального ступеня придатності до військової служби.

Оскільки матеріали справи не містять доказів проходження позивачем повторного медичного огляду та прийняття військово-лікарською комісією актуальної постанови про його непридатність до військової служби, а також інших належних доказів існування на момент звернення до відповідача передбаченої законом підстави для виключення з військового обліку, у відповідача не виник обов`язок внести до Реєстру відповідні відомості.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не довів наявності передбачених законом підстав для виключення його з військового обліку за станом здоров`я, а тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язання внести до Реєстру відомості про таке виключення є необґрунтованими.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі № 480/531/26 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 по справі № 480/531/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва