Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №464/4822/26 — Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/4822/26

пр.№ 2/464/3196/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді Горбань О.Ю.

секретаря судових засідань Лазар Д.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідачки заборгованості в розмірі 29760 грн та судових витрат.

Обґрунтовує позов тим, що 15.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №9503213 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Після реєстрації відповідачкою нею підписано електронну заявку на отримання кредиту, а первісний кредитор 15.02.2025 направив відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір. Після заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником первісний кредитор встановив, що особу як ОСОБА_1 , після ознайомлення відповідачки з пропозицією первісний кредитор направив ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор 737183 на номер телефону НОМЕР_1 , котрий відповідачкою було введено/відправлено. Таким чином, 15.02.2025 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено Договір №9503213 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 кредитного договору, ТОВ «Мілоан» надав відповідачці грошові кошти у розмірі 12000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності на 360 днів, а відповідачка зобов`язалась повернути грошові кошти та сплатити комісію та проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором. Первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав та надав відповідачці грошові кошти шляхом перерахування на карту відповідача. Натомість, відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу №01.02-16/25, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до відповідачки. Станом на дату складання позовної заяви у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 29760 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 12000 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 11760 грн, заборгованість за штрафом – 6000 грн. Вказану заборгованість позивач просить стягнути примусово з відповідачки, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Матеріали позову надійшли 02.07.2026 до Сихівського районного суду міста Львова через систему «Електронний Суд», відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.07.2026 головуючою суддею у справі визначено суддю Горбань О.Ю.

Ухвалою від 07.07.2026 постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У наданий відповідачці 15-денний строк з дня вручення ухвали остання правом на подання відзиву не скористалась.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно всі обставини справи та оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту №9503213 на суму 12000 грн, який підписаний позичальником у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» шляхом використання електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора 737183. При цьому, суд зважує на приписи п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», згідно яких електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

У вказаному кредитному договорі ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 погоджено всі його істотні умови, договір є дійсним, відповідає презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), у зв`язку з чим він у силу положень ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Факт виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань по наданню відповідачці обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів у загальній сумі 12000 грн та порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням №148015826 від 15.02.2025 (а.с.22), наданим позивачем розрахунком заборгованості, що підтверджує факт отримання відповідачем кредитних коштів.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Свеа Фінанс» за плату, а ТОВ «Свеа Фінанс» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників.

Згідно із платіжною інструкцією №10108 від 30.06.2025, копія якої міститься в матеріалах справи, ТОВ «Свеа Фінанс» сплатив на користь ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору факторингу №01.02-16/25 від 27.06.2025.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 01.02-16/25 від 27.06.2025 від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9503213. Копія витягу долучена позивачем до позовної заяви. Копія договору факторингу та реєстр прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З`ясовано, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Встановлено, що відповідачка отримала кредитні кошти. Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, оскільки не повернула кредитні кошти, що спричинило утворення заборгованості в розмірі 29760 грн, зяких: сума по тілу кредиту - 12000 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту – 11760 грн, заборгованість за штрафом – 6000 грн.

Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2023 року у справі №201/6750/16 наголосив, що при визначенні розміру заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у даному випадку зроблений позивачем розрахунок заборгованості та його правильність), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду.

Тобто, установивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву.

Вирішуючи дану справу, суд переконаний, що позивачем доведено належними, достатніми й достовірними доказами перерахування первісним кредитором позичальнику обумовленої кредитним договором суми фінансових ресурсів, тому тіло кредиту в розмірі 12000 грн слід стягнути з відповідачки.

Що стосується позовних вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 11760 грн.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит, банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У даній справі відповідно до умов кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена у відсотках від суми кредиту. При цьому, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачці та за які ТОВ встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.

Відтак, положення договору про встановлення щомісячної комісії з обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивачем у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтовано законності вимоги про стягнення комісії, а тому періодично нарахована позивачем комісія по 1680 грн сім разів в загальному розмірі 11760 грн за вказаним договором задоволенню не підлягає.

Що стосується позовних вимог про стягнення штрафу.

Згідно з п.18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи договір укладено з відповідачкою 15.02.2025, тобто після 24.02.2022, а введений в Україні воєнний стан на час ухвалення рішення не припинений та не скасований. Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 6000 грн задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 12000 грн, у позовних вимогах про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 11760 грн, за штрафом в розмірі 6000 грн слід відмовити.

Задовольняючи частково позов, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати, що становлять 1073,48 грн судового збору, пропорційно до задоволених позовних вимог (40,32%) (2662,40 грн х 40,32%: 100%).

На підставі статей 525, 526, 527, 530, 610, 634, 639, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,-

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №9503213 від 15.02.2025 в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн, судові витрати в розмірі 1073 грн 48 коп.

В задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту, за штрафом - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року, що є датою його ухвалення за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Олена ГОРБАНЬ