Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №360/1862/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року справа №360/1862/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Казначеєв Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 360/1862/25 (головуючий І інстанції Кисельова Є.О. ) в адміністративній справі за позовом адвоката Лихачова Романа Борисовича в інтересах ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В:

Адвокат Лихачов Роман Борисович (далі – представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2024-2025 роки, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 360/1862/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 26.02.2023 по 20.05.2023 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що згідно з Постановою №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мiнiмуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується. Відповідно до довідки – розрахунку індексації грошового забезпечення від 13.10.2025 №1212 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 – з урахування базового місяця грудень 2023, з 01.01.2025 – з урахуванням базового місяця січень 2025. Вважають, що базовий місяць базовий місяць грудень 2023, січень 2025 визначені вірно. Щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025, зазначають, що за результатами наданих позивачем документів, останній проходив лікування з хворобами, які не мають жодного відношення до поранення, травми або каліцтва, які отримані під час захисту Батьківщини.

Щодо зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошову компенсацію за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, зазначають, що згідно наказу начальника загону від 13.07.2025 №714-ОС «Про особовий склад», позивачу визначено до виплати грошова компенсацію за 78 діб невикористаної основної відпустки за 2022-2025 роки та грошова компенсація за 28 діб невикористаних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням додаткової винагороди. Відповідно до розрахункового листа за липень 2025 року, який позивач отримав при розрахунку при звільненні та проставив особистий підпис та картки грошового забезпечення за 2025 рік позивачу в липні 2025 року виплачена компенсація невикористаної щорічної відпустки за 2022, 2023,2024, 2025 роки у розмірі 73628,10 грн. із розрахунку 78 днів та додаткової відпустки за 2024, 2025 роки у розмірі 26430,60 грн. із розрахунку 28 днів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку.

ОСОБА_1 , починаючи з 26.02.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 28.02.2023; з 01.03.2023 по 02.05.2023: з 28.07.2023 по 31.07.2023; з 01.09.2023 по 06.09.2023; з 17.09.2023 по 04.10.2023; з 20.10.2023 по 29.10.2023; з 01.12.2023 по 11.12.2023; з 20.12.2023 по 31.12.2023; з 14.05.2025 по 09.06.2025; з 29.06.2025 по 30.06.2025; з 01.07.2025 по 02.07.2025 безпосередньо брав участь в бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування військової агресії рф проти України в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 №08/4366 від 05.08.2025. 08.04.2024 позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .

Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що посадові оклади, оклади за військове звання, щомісячні додаткові та одноразові види грошового забезпечення за вказаний позивачем період нараховуються відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням, що визначався шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 даної постанови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14."

Отже, пунктом 4 Постанови № 704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак, у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд звертає увагу, що відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 становить 2102,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2021 рік" - 2270,00 грн., розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" - 2481,00 грн, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2023 рік" - 2684,00 гр

Отже, редакція законів України про державний бюджет 2020, 2021, 2022, 2023 роки свідчить про зміни в розмірах прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сторону їх поступового збільшення.

Суд зауважив, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення за період з 26.02.2023 по 19.05.2023, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідні тарифні коефіцієнти, діяв протиправно.

Відтак, похідні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 26.02.2023 по 19.05.2023, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів також підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025 року, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд зазначає таке.

Відповідно до довідки – розрахунку індексації грошового забезпечення від 13.10.2025 №1212 позивачу нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 – з урахування базового місяця грудень 2023 року, з 01.01.2025 – з урахуванням базового місяця січень 2025 року.

Відповідно до частин 1-3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 (надалі за текстом - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно визначення, наведеного в абзаці 2 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі за текстом - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-ХІІ визначає, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію згаданого Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078).

Згідно з пунктом 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

З аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ убачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (постанова Верховного Суду від 26.01.2022 року у справі №400/1118/21).

Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення (постанови Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.08.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19).

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №206/4411/16-а).

Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, містив поняття «базовий місяць».

Базовим місяцем вважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати).

Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Так, для прикладу, в абз.1 п.5 Порядку №1078 у редакції, яка застосовувалася до 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Абзац 3 п.10-1, п.10-2 Порядку №1078 у тій же редакції передбачав, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість, та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи сума індексації зберігається, якщо сума збільшення заробітної плати менша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць. У разі коли сума збільшення заробітної плати більша, ніж сума індексації, яка повинна нараховуватися за відповідний місяць, такий місяць вважається базовим під час обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Тобто до 01.12.2015 новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

На ці особливості попереднього правового регулювання Верховний Суд уже звертав увагу у п.45 постанови від 19.05.2022 у справі №200/3859/21.

09.12.2015 Кабінет Міністрів України видав постанову №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі Постанова №1013).

Згідно з Пояснювальною запискою до проекту Постанови №1013, мета цього акту полягала у внесенні змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

Пункт 2 Постанови №1013 вніс зміни до Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

За змістом пункту 6 Постанови №1013 такий акт застосовується з 01.12.2015.

Отже, Постанова №1013 з 01.12.2015 підвищила посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 згаданої постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016року відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013.

Водночас норми Постанови №1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже грудень 2015 року не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку №1078 (зі змінами, внесеними Постановою №1013).

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.58 постанови від 21.03.2023 року у справі №620/7687/21, п.62 постанови від 22.03.2023 року у справі №380/1730/22 з подібними правовідносинами.

До числа основних змін, які внесені Постановою №1013 до Порядку проведення індексації грошових доходів населення та пов`язані з індексацією грошового забезпечення військовослужбовців, слід віднести нову редакцію п.п.5, 10-2 Порядку, окремими положеннями яких установлено таке:

у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків;

обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення;

для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Порівняльний аналіз викладених положень п.п.5, 10-1, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення свідчить про те, що внаслідок змін, запроваджених Постановою №1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок проведення індексації грошових доходів населення у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати. Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Зокрема, суд враховує, що місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Таке визначення цього поняття висновується із системного тлумачення п.5 Порядку №1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Системний спосіб тлумачення приписів Постанови №1013, у взаємозв`язку із запровадженими нею змінами до п.п.5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, дають суду підстави дійти висновку про те, що для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

Цей висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у п.72 постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 з подібними правовідносинами.

Як було вказано вище, з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

При цьому, Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абз.2 п.1-1, абз.6 п.5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

Суд встановив, що з 01.03.2018 відбулась зміна грошового забезпечення військовослужбовців у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу. Це стало підставою для зміни місяця підвищення доходу у цілях нарахування індексації військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14.

Абзацом 1 пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Оскільки підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку з прийняттям Постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходів позивача, а тому значення індексу споживчих цін у цьому місяці приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У свою чергу, питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), врегульовано абз.абз.3, 4 та 6 п.5 Порядку №1078: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) в березні 2018 р. становив 101,1%, в квітні 2018 р. становив 100,8%, в травні 2018 р. - 100,0%, в червні 2018 р. - 100,0%, в липні 2018 р. - 99,3%, в серпні 2018 р. - 100,0%, в вересні 2018 р. - 101,9%, в жовтні 2018 р. - 101,7%.

Величина індексу споживчих цін у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року не перевищувала передбаченого п.1-1 Порядку №1078 порогу індексації у 103%.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 31.05.2022 року у справі №400/4491/20.

Судом встановлено, що за час проходження служби позивача у військовій частині НОМЕР_1 за період 2024-2025 роки вбачається, що за окремі періоди індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 виплачувалась за період з 01.01.2024 – з урахування базового місяця грудень 2023, з 01.01.2025 – з урахуванням базового місяця січень 2025.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення нарахування та виплати у 2024 році індексації грошових доходів населення не містить.

Отже, із січня 2024 року роботодавці знову зобов`язані індексувати заробітну плату своїм працівникам з урахуванням рівня інфляції відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в порядку та спосіб, визначені Порядком №1078.

Зважаючи на це, у позивача виникло право на виплату поточної індексації грошового забезпечення з з 01.01.2024 по 14.07.2025 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), однак така протиправно не нараховувалася та не виплачувалася відповідачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025 року, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 є протиправною і тому позовні вимоги в цій частині слід задовольнити, а також зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ЄДРПОУ НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 14.07.2025, з врахуванням березня 2018 року, як базового місяця, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Стосовно дискреційних повноважень, то Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

На основі усталеної практики тлумачення поняття дискреційних повноважень та з огляду на об`єкти, підстави й умови для проведення індексації, що встановлені ст.ст.2, 4 Закону №1282-XII та п.п.1-1, 2, 5, 10-2 Порядку №1078, суд вважає, що повноваження військової частини стосовно визначення березня 2018 року року місяцем підвищення доходу позивача, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 11.02.2025, не є дискреційними.

Цей висновок пояснюється тим, що місяць підвищення доходу для такої індексації визначається нормативно і залежить тільки від місяця підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач. Відповідно, зростання інших постійних складових грошового забезпечення, без підвищення таких ставок (окладів), не має наслідком зміну місяця підвищення доходу позивача. Відтак, відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, обираючи інакший місяць місяцем грошового доходу, ніж той, у якому востаннє відбулося підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займав позивач.

У випадку позивача, законодавець установив один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідача з 01.03.2018 - здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації наростаючим підсумком із місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), та провести індексацію грошового забезпечення, коли величина цього індексу перевищить поріг індексації у розмірі 101 відсоток (до 01.01.2016) чи 103 відсотки (після 01.01.2016).

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20 та інших, стосовно трактування дискреційних повноважень державного органу у випадку визначення місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі №420/7110/19 зазначав, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права позивача відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Аналогічне правозастосування міститься у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 року у справі №300/5628/21, від 06.04.2023 року у справі №380/19089/21 та від 13.04.2023 року у справі №420/18162/21.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, то порушене право позивача у спірному випадку підлягає відновленню шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення у період з 03.01.2020 по 30.07.2020, з 31.07.2020 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 11.02.2025 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) березень 2018 року, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення перерахунку, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025, суд першої інстанції зазначив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4445 в період з 12.05.2023 по 30.05.2023 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до довідки ВЛК №216 від 30.05.2023 р, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Остеохондроз, спондильоз поперекового відділу хребта в стадії загострення із больовим, міотонічним L5- S1 – радикулоішемічним лівобічним синдромом, порушенням функції ходи та хребта. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №3618/496 в період з 06.10.2023 по 18.10.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №802 в період з 13.12.2023 по 19.12.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №854/105 в період з 27.02.2024 по 14.03.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, у стадії розширення. ДН 0. Інтрамедулярне утворення на рівні Тh 7. Хронічна вертеброгенна тораколюмбалгія зі стійким больовим та м`язово-тонічним синдромами. Кокцигодинія. Остеохондроз, спондилоартроз шийного, грудного та поперекового відділів хребта. ГЕРХ з езофагітом ступеню В. Хронічний гастродуоденіт, стеатоз печінки. Хронічний внутрішній геморой ІІ-ІІІ ст. Сфінктероспазм.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №384 в період з 15.03.2024 по 05.04.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг в стандії неповного розширення, клінічна група 3, дихальна недостатність І ступеню. ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт, хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Остеохондроз, спондилоартроз, вертеброгенна тороколюмбалгія. Хронічний внутрішній геморой. Сфінктероспазм.

Відповідно до довідки №2250 від 14.06.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 04.06.2024 по 14.06.2024.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №282 в період з 05.04.2024 по 25.04.2024 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Негоспітальна двобічна вірусна полісегментарна пневмонія, важкий перебіг в стандії неповного розширення, клінічна група 3, дихальна недостатність І ступеню. ГЕРХ, рефлюкс-езофагіт, хронічний гастродуоденіт в стадії нестійкої ремісії. Остеохондроз, спондилоартроз, вертеброгенна тороколюмбалгія. Хронічний внутрішній геморой. Сфінктероспазм. Гепатоз.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14294 в період з 04.06.2024 по 14.06.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Змішаний, простий та слизово-гнійний хронічний бронхіт, бронхообструктивний синдром, загострення.

Відповідно до виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2624 в період з 18.07.2024 по 26.07.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: Хронічний бронхіт, бронхообструктивний синдром, загострення. Бульозна емфізема. Емфізема центрилобулярна. ЛН І ст. Остеохондроз, сподилоартроз. ГЕРХ, рефлюкс-ефофагіт. Хронічний гастродуоденіт, стадія нестійкої ремісії. Стеноз печінки.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №СК-005165-2024 в

період з 27.08.2024 по 10.09.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №5034 від 17.09.2024, діагноз та постанова ВЛК про причинний зав`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №СК-005586-2024 в період з 18.09.2024 по 26.11.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №1578 в період з 03.12.2024 по 31.12.2024 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, діагноз: стан після VATS резекції правої легені, механічного та хімічного плевродезу (25.09.2024), вторинної хірургічної обробки ран з накладенням вторинних швів (01.11.2024), по причині бульозної хвороби легень, - у вигляді в`ялогранулюючих ран грудної клітки справа, з тимчасовим порушенням функцій.

Відповідно до виписного епікризу виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №791/51 в період з 24.02.2025 по 28.02.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до довідки гарнізонної ВЛК №1247 від 29.04.2025 р, діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Захворювання, ТАК, пов`язані з захистом Батьківщини.

30.06.2025 року ОСОБА_1 отримав посвідчення особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни.

Відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №714-ОС від 13.07.2025 ОСОБА_1 звільнено з військової служби в запас наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 08.07.2025 №701-ОС за підпунктом «б» (за станом здоров`я) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 14.07.2025.

Судом встановлено, що додаткова винагорода згідно Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 в розмірі 100 000 грн. на місяць за період перебування на лікуванні та у відпустці за станом здоров`я не виплачувалася за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.

Таким чином, оскільки захворювання, яке виникло під час служби у Військовій частині НОМЕР_1 та за постановою військово-лікарської комісії встановлено причинний зв`язок захворювання, як пов`язаного із захистом Батьківщини, що є належним доказом отримання захворювання під час безпосередньої участі позивача у бойових діях, тому на думку суду наявні підстави для виплати позивачеві додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, під час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини за період з 12.05.2023 по 28.02.2025.

Враховуючи те, що позивач, як військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , отримав захворювання внаслідок участі в бойових діях, з 12.05.2023 по 28.02.2025 перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, комісією ВЛК встановлено, що захворювання пов`язане із захистом Батьківщини, тому суд дійшов висновку, що позивач у справі має право на виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. як пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я, внаслідок такого захворювання. Відтак позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції в цій частині задоволення позовних вимог. Колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, за результатами наданих позивачем документів, останній проходив лікування з хворобами, які не мають жодного відношення до поранення, травми або каліцтва, які отримані під час захисту Батьківщини.

Позивачем заявлений безперервний період (з 12.05.2023 по 28.02.2025) за який, останній вважає, що відповідач зобов`язаний виплати, додаткову винагороду, передбачену Постановою 168 за час лікування не зважаючи на те, що беззаперечні докази лікування з отриманим пораненням, травмою або каліцтвом під час захисту Батьківщини та відповідно безперервного лікування не надано.

Згідно витягу з бойового наказу №794 (гриф) військовослужбовці закінчили виконання завдань в межах Луганської та Донецької областях та вибули в місяця розосередження в Черкаській області. Іншими словами, особовий склад військової частини НОМЕР_1 вибув на ротацію.

В подальшому, з серпня 2023 військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 були відряджені на ділянку відповідальності НОМЕР_6 прикордонного загону, де несли службу.

Пунктом 1 Постанови 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям [...] Державної прикордонної служби, [...] виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 2-1 Постанови КМУ №168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

На виконання пункту 2-1 постанови КМУ №168 наказом В.о. Міністра внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року №36, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 р. за №196/39252, затверджений Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Порядок 36) - застосовується до спірних правовідносин, що виникли з 12.05 по 31.05.2023.

Порядок 36 визначає механізм виплати на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (пункт 1).

Пункт 2 Порядку 36 визначає кому та в якому розмірі належить до виплати додаткова винагорода.

Пунктом 6,7 Порядку 36 встановлено, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів [...] органів охорони державного кордону[...] - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця. Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Пунктом 9 Порядку 36 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, зазначені в підпункті 3 пункту 2 цих Порядку та умов, у тому числі ті, які:

перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Виплата додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 пункту 9 цих Порядку та умов, здійснюється на підставі акта про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби, за формою Нвс-1, установленою Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року № 199, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704, у якому зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) під час захисту Батьківщини (пункт 10 Порядку 36).

Таким чином, положення пункту 9 Порядку 36 вказують на те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, які перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого).

Відповідно до абзацу другого пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28 червня 2023 року № 3161-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», пункту 2-1 постанови КМУ №168 наказом Міністра внутрішніх справ України від 01 вересня 2023 року №726, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2023 року за №1543/40599, затверджений Особливості виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Особливості 726) - в редакції, з 01.09.2023 - застосовується до спірних правовідносин що виникли з 01.06.2023 по 28.02.2025.

Вказаними вище наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 36 «Про затвердження Порядку та умов виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 31 січня 2023 року за № 196/3925.

Наказ 726 набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з 01 червня 2023 року (пункт 4).

Особливості 726 визначають процедуру здійснення виплати на період воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - військовослужбовці) додаткової винагороди, передбаченої пунктами 1-1, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», встановлюють перелік бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Державну прикордонну службу України (далі - Держприкордонслужба) (пункт 1).

Пункт 2 Особливостей 726 визначає кому та в якому розмірі належить до виплати додаткова винагорода.

Пункти 11, 12 Особливостей 726 визначають, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям здійснюється щомісяця за минулий місяць на підставі наказів відповідно Голови Державної прикордонної служби України, начальників (командирів) регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, загонів морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Держприкордонслужби за місцем проходження військової служби, а їх начальникам (командирам) - на підставі наказів начальників (командирів) вищого рівня, які видаються до 8 числа поточного місяця.

У разі надходження всіх необхідних документів, визначених пунктом 8 цих Особливостей, після 5 числа поточного місяця видання наказу про виплату додаткової винагороди здійснюється протягом поточного розрахункового місяця.

Райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України.

Одразу зверну увагу суду, що в картці грошового забезпечення за 2023-2025 роки зазначені суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168 за минулий місяць, тобто в лютому за січень, в березні за лютий і т.д.

Згідно пункту 13 Особливостей 726 до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які, зокрема:

1) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,-

дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Таким чином, як положення пункту 1-2 Постанови 168 та і положення пункту 13 Особливостей 726 вказують на те, що до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включаються військовослужбовці, які перебувають у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, на безперервному стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.07.2023 №508-АГ «Про організацію видачі довідок про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва)» визначено:

начальникам органів Державної прикордонної служби України:

якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, в умовах бойового зіткнення або вогневого ураження на території, де ведуться бойові дії, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводити, а травмованому (пораненому) військовослужбовцю видавати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (додається);

у разі встановлення ознак факту, що травмування (поранення, контузія, каліцтво) в умовах бойових дій отримано внаслідок навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю, в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, під час скоєння правопорушення, проводити розслідування обставин нещасного випадку з оформленням відповідних актів згідно з Інструкцією про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.03.2016 № 199, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за № 574/28704;

довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати начальникам служби охорони здоров`я органів Державної прикордонної служби України, в складі якого військовослужбовець брав участь у бойових діях (проходив службу або перебував в оперативному підпорядкуванні), за рішенням керівника органу, на підставі бойового донесення, витягу з журналу бойових дій, враховуючи відомості первинної медичної карти (форма 100). Підпис керівника органу на Довідці про травму завіряти гербовою печаткою органу Державної прикордонної служби України;

довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складати у термін не більше п`яти днів та видавати після реєстрації факту травми (поранення, контузії, каліцтва) у Журналі обліку травм у двох примірниках, перший з яких видавати військовослужбовцю для проходження медичного огляду військово- лікарськими комісіями, другий примірник залучати до особової справи військовослужбовця. Якщо обстановка не дозволяє надати Довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця на лікування поза розташуванням органу, таку довідку направляти до військового закладу охорони здоров`я в порядку, визначеному Адміністрацією Державної прикордонної служби України.

Судом встановлено, що за обліковими даними служби охорони здоров`я позивач поранення (контузію, травму, каліцтво) під час прийняття безпосередньої участі не отримував, відповідно довідка про обставини травми не складалась.

Позивач перебував на лікуванні з Захворюваннями, які не мають жодного відношення до поранень, травм, контузій та каліцтв отриманих під час участі у бойових діях.

Згідно довідки ВЛК №1247 від 29.04.2025:

Наслідки операції (29.04.2024) відеоасистованої торакоскопічної резекції були правої легені, механічного, хімічного плевродезу (01.11.2024) повторної хірургічної обробки рани з накладанням вторинних швів з приводу бульозної емфіземи легень у вигляді зміцнілих післяопераційних рубців без порушення функції зовнішнього дихання. Бульозна хвороба легень без порушень функції зовнішнього дихання. Хронічне обструктивне захворювання легень. Розповсюджений остеохондроз хребта, гемангіома ^1, ^5 хребців з незначним порушенням функції. Інтрамедулярне утворення на рівні ТИ7-ТИ8 хребця без порушення функції.

Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (довідка ГВЛК ГВМКЦ №5035 від 17.09.2024).

Що стосується формулювань "Поранення (травма, контузія, каліцтво), так, пов`язане із захистом Батьківщини", "Захворювання, так пов`язане з захистом Батьківщини", слід то зазначити наступне.

Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 №333 затверджене Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 26 червня 2009 року за № 570/16586 (далі Положення 333), застосовувалось до 26.07.2024.

Пункт 1 Положення 333 визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Держприкордонслужби медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов`язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 1 розділу 2 Положення 333 передбачено, що основними завданнями військово-лікарських комісій Держприкордонслужби є, зокрема: причинного зв`язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі; визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, контузій і каліцтв, що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби.

В пункті 1 розділу 12 Положення 333 зазначено, що у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців Держприкордонслужби встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв.

Таким чином, єдиний орган який встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв є ВЛК.

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що позивач проходив лікування, проте довідкою ВЛК від №1247 від 29.04.2025 підтверджено що позивач перебував на лікуванні із Захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а не з Пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини.

Пунктом 2 розділу 12 Положення 333 причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.

Відповідно пункту 6 розділу 12 Положення 333 постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва приймається з урахуванням висновку, зазначеному у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс.

З огляду, на пункт 6 розділу 12 Положення 333 у разі отримання причинний зв`язок поранення, травми, контузії, каліцтва приймається з урахуванням висновку, зазначеному у формах Нвс-5, Нвс-1, НПвс. У позивача такі документи відсутні.

Пунктом 4 розділу 12 Положення 333 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

1) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань;

"Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби;

постанова ВЛК у такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у абзаці другому пункту 4 цієї глави, а також тих, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і визнані учасниками бойових дій, за наявності медичних документів, виданих (складених) у зазначений період, які підтверджують факт виникнення (розвитку) захворювання в період перебування в діючій армії або у складі сил і засобів, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення;

зазначена постанова ВЛК приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії, складу сил та засобів, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести початок захворювання на період перебування в діючій армії або безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024 №441 затверджене Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 18 липня 2024 року за № 1089/424434 (далі Положення 441).

Пунктом 2 наказу МВС №441 визнано таким, що втратив чинність, наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 травня 2009 року № 333 «Про затвердження Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 року за № 570/16586 (зі змінами).

Пункт 1 Положення 441 визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов`язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв`язку

захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв`язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби.

Пунктом 2 розділу 12 Положення 441 причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців Держприкордонслужби при медичному огляді визначають постійно діючі госпітальні (гарнізонні) ВЛК, у складних випадках - ЦВЛК.

Пунктом 4 розділу 12 Положення 441 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

1) «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» - якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) одержана під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Другої світової війни та участі в бойових діях, розмінуванні боєприпасів часів Другої світової війни, а також, при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера, судна забезпечення), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно- розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, ВІДСІЧІ і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України.

Постанова ВЛК у формулюванні «Травма (поранення, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини» не приймається, якщо травма (поранення, контузія, каліцтво), у тому числі, що призвела до смерті військовослужбовця Держприкордонслужби, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

5) «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії та флоту в роки Другої світової війни та участі в бойових діях, розмінуванні боєприпасів часів Другої світової війни, а також при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера, судна забезпечення), екіпажу літака (вертольота), або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції Об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції Об`єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» приймається щодо військовослужбовців Держприкордонслужби за наявності в них медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.

Постанова ВЛК у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» не приймається, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:

вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;

вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

Як вбачається зі змісту тлумачення двох словосполучень є доволі різними поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини має бути отримана виключно під час захисту Батьківщини, тобто безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Взагалі наслідки є різними, у разі отримання поранення військова частина зобов`язана у відповідності до вимог Постанови 168 здійснити виплату збільшеної додаткової винагороди.

Захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини виникає як наслідок під час проходження служби у військових частинах.

Таким чином, пов`язувати або ототожнювати Поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язане із захистом Батьківщини" із Захворюванням, пов`язаним із захистом Батьківщини" не можливо, оскільки підстави для їх набуття різні.

Чинне законодавство пов`язує можливість отримання збільшеної до 100 000 гривень додаткової винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, лише у зв`язку з пораненням ( контузією, травмою,каліцтвом). Жоден нормативно-правовий акт не передбачає такої можливості внаслідок перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, у зв`язку з захворюванням.

Поранення, контузія, травма, каліцтво не є тотожними поняттями, що видно, зокрема, і з Положення 333, Положення 441.

Колегія суддів зазначає, що позивач у спірні періоди перебував на стаціонарному лікуванні внаслідок захворювання, а не у зв`язку з поранення (контузією, травмою, каліцтвом), що суд першої інстанції під час прийняття рішення у справі не врахував.

Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі №360/1960/22 зазначив наступне:

«З аналізу наведеної правової норми висновується, що додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов`язаним із захистом Батьківщини, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а також військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення з висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відтак, у період, який охоплює час перебування військовослужбовця у відпустці для лікування, припис Постанови № 168 передбачають встановлення двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 10000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця і захистом Батьківщини, а також таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарсько (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 30 травня 2025 року у справі № 380/27432/23 та від 24 вересня 2025 року у справі № 620/3407/24.».

В даній справі згідно наданих документів позивач проходив лікування та відпустку у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, а не з пораненням (контузія, травма, каліцтво), пов`язаним з захистом Батьківщини та як наслідок відпустка проводилась не за наслідком отриманого тяжкого поранення. Апелянт звертає увагу суду додатково, що позивач не отримував поранення під час проходження служби.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тож, зважаючи на наведені правові позиції Верховного Суду, які є застосованими до спірних правовідносин, відповідач діяв у спосіб та у порядок визначений Законом, а суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в цій частині не з`ясував обставини у справі, не дослідив надані докази, не врахував доводи відповідача, внаслідок чого порушив норми матеріального права, які призвели до ухвалення незаконного рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволення позовних вимог в цій частині.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду у рамках даного апеляційного провадження.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду – в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 і зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 – скасуванню з прийняттям в цій частині постанови про відмову у задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 360/1862/25 – задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 360/1862/25 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 і зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період перебування на лікуванні та у відпустках для лікування за захворюванням, пов`язаним з захистом Батьківщини, за період з 12.05.2023 по 28.02.2025 – скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення Луганського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року у справі № 360/1862/25 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: А.А. Блохін

Судді: Т.Г. Гаврищук

Е.Г. Казначеєв