Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №200/7102/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року справа №200/7102/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 р. у справі № 200/7102/25 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Донецького державний університет внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Донецький державний університет внутрішніх справ (далі – позивач, ДДУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просив: стягнути з ОСОБА_1 на користь Донецького державного університету внутрішніх справ вартість його утримання в Донецькому державному університеті внутрішніх справ у сумі 21 626, 75 грн та судового збору в сумі 2 422, 40 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року відмолено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, необґрунтованість висновків суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначено, що Донецьким державним університетом внутрішніх справ було направлено відповідачу повідомлення № 4189/07-2025 від 18.07.2025 про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з її утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ у повному розмірі за весь період фактичного навчання за реквізитами вищого навчального закладу та у розмірі відповідно до довідки розрахунку вищого навчального закладу, який здійснював підготовку поліцейського.

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Довідкою про розрахунок, витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 по 22.03.2022 року навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ стверджено, що вартість фактичних витрат пов`язаних з утриманням Відповідача у навчальному закладі, становить: сума витрат на утримання за 2021/2022 навчальний рік становить 21 626, 75 грн., в т.ч.: грошове забезпечення становить – 1 515, 17 грн.; речове забезпечення – 10 683, 28 грн.; продовольче забезпечення – 6 328, 28 грн.; медичне забезпечення - 0,00 грн.; оплата комунальних послуг – 3 100, 02 грн.

Так, загальна вартість відшкодування фактичних витрат на грошове, продовольче, речове, медичне забезпечення та витрат на оплату комунальних послуг ОСОБА_1 в Донецькому державному університеті внутрішніх справ складає: 21 626, 75 грн.

Позивач вважає, що Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 по суті виступає певним алгоритмом дій для досудового врегулювання спору, згідно з вимогами якого ДонДУВС вчинив всі залежні від його поведінки та передбачені Порядком дії аби забезпечити можливість відповідача добровільно відшкодувати витрати на навчання.

Позивач виконав умови передбачені пунктом 5 Порядку направивши Відповідачу повідомлення № 4189/07-2025 від 18.07.2025 про зобов`язання відшкодувати протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення витрати, пов`язані з його утриманням у Донецькому державному університеті внутрішніх справ за останньою відомою позивачу адресою відповідача, що знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

Позивач був позбавлений можливості направити особі повідомлення із подальшим його врученням, у зв`язку із тимчасовою окупацією окремих територій України, що є об`єктивною (непереборною) обставиною, незалежною від волі та поведінки Позивача, а відповідач не міг отримати та не отримував вказаний лист. Таким чином, вказаний пункт Порядку станом на сьогодні, у зв`язку із введенням воєнного стану по всій території держави – є колізійним, оскільки позивач відповідно до вимог виконує всі дії, що залежні від нього, проте не може вважатися відповідальним за їх ефективність та отриманий результат чи відсутність будь-якого результату.

Позивач вважає, що в умовах воєнного стану існують об`єктивні перешкоди для належної реалізації механізму, передбаченого пунктом 5 Порядку. Направлення повідомлення за останньою відомою адресою Відповідача, яка знаходиться на тимчасово непідконтрольній території, автоматично унеможливлює його фактичне отримання та своєчасне реагування на вимоги позивача.

Крім того, правова невизначеність у застосуванні норм Порядку створює ситуацію, за якої одна сторона, яка по суті виконує свої обов`язки (позивач) – не може гарантувати ефективність процедур, що є необхідними передумовами для подальшого стягнення витрат у судовому порядку.

Отже, позивач наполягає на необхідності врахування цих обставин при розгляді справи та на застосуванні підходу, що відповідатиме принципам справедливості та розумності.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 15 серпня 2021 року по 22 березня 2022 року навчався в Донецькому державному університеті внутрішніх справ, про що свідчать витяги з наказів від 20.07.2021 № 360 о/с та від 22.03.2022 № 133 о/с.

Наказом ректора Донецького державного університету внутрішніх справ від 22.03.2022 № 133 о/с ОСОБА_1 було відраховано з університету та звільнено зі служби в Національній поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України “Про Національну поліцію” за власним бажанням.

Відповідно до довідки витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 за період з 15.08.2021 до 22.03.2022 навчання у Донецькому державному університеті внутрішніх справ, заборгованість складає 21 626, 75 грн., в тому числі: грошове забезпечення – 1 515, 17 грн., речове забезпечення – 10 683, 28 грн., продовольче забезпечення - 6 328, 28 грн., комунальні витрати – 3 100, 02 грн.

Листом від 18.07.2025 № 4189/07-2025 позивачем було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення, в якому було запропоновано відповідачу в добровільному порядку відшкодувати вартість утримання у закладі освіти зі специфічними умовами навчання у сумі 21 626, 75 грн. на зазначені у цьому листі реквізити.

Вказаний лист повернуто позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ “Про Національну поліцію України” (далі – Закон №580-VІІІ) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону №580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до ст. 72 Закону №580-VІІІ професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки – системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності. Порядок, організацію та терміни проведення професійного навчання визначає Міністерство внутрішніх справ України.

Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону №580-VІІІ підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону №580-VІІІ особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 5 ст. 74 Закону №580-VІІІ у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

12.04.2017 постановою Кабінету Міністрів України №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі – Порядок №261), який визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, зокрема, дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Пунктом 2 Порядку №261 визначено, що витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Типову форму контракту затверджує МВС.

При цьому, згідно із положеннями п. 3 Порядку №261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі.

Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Згідно пп. 4, 5 Порядку №261, у редакції на час звільнення, витрати відшкодовуються особою в повному розмірі за весь період її фактичного навчання.

Після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Таке повідомлення може бути надіслано особі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за останнім місцем реєстрації, зазначеним у матеріалах її особової справи.

У разі звільнення особи до відпрацювання нею трьох років після закінчення вищого навчального закладу орган поліції, в якому особа проходила службу, невідкладно повідомляє про це вищому навчальному закладу, в якому особа навчалася.

Відповідно до п. 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Згідно з п.9 Порядку №261 стягнення суми витрат припиняється в разі: поновлення на навчанні особи, що була відрахована з вищого навчального закладу; повторного прийняття особи на службу в поліцію.

Якщо таке поновлення здійснено після відкриття виконавчого провадження щодо відшкодування витрат, стягнення їх суми припиняється на підставі вимоги стягувача.

Верховний Суд у справах № 560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), № 420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.

За таких обставин, право на звернення суб`єкта владних повноважень до суду із цим позовом про стягнення грошових коштів могло були реалізоване лише після закінчення тридцятиденного строку для добровільного відшкодування витрат на навчання відповідача.

Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.

Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справах № 340/685/19 30 вересня 2019 року, № 140/721/19 від 10 жовтня 2019 року, № 320/7233/19 від 28 травня 2021 року, № 420/24331/21 від 23 березня 2023 року, № 400/4280/20 від 06 квітня 2023 року, №400/4281/20 від 11 травня 2023 року, № 420/20386/23 від 11 квітня 2024 року,

Саме із відмовою особи добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов`язано можливість звернення із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.

Матеріали справи свідчать, що місцем реєстрації відповідача є адреса: АДРЕСА_1 .

Листом від 18.07.2025 № 4189/07-2025 позивачем було направлено на адресу ОСОБА_1 повідомлення, в якому було запропоновано відповідачу в добровільному порядку відшкодувати вартість утримання у закладі освіти зі специфічними умовами навчання у сумі 21 626, 75 грн. на зазначені у цьому листі реквізити.

Вказаний лист повернуто позивачу.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, м. Маріуполь включено до переліку тимчасово окупованих територій України, дата початку тимчасової окупації 21.05.2022.

На сайті АТ “Укрпошта” наявна інформація про те, що відділення поштового зв`язку у м. Маріуполь тимчасово не функціонують.

Так, повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке направлялось позивачем у липні 2025 року листом з міста Кропивницький Кіровоградської області на тимчасово окуповану територію (за місцем реєстрації відповідача), за умови нездійснення поштових пересилань на таку територію, не може вважатися врученим. На конверті також зазначена неповна адреса зареєстрованого місця проживання відповідача, а саме не вказаний номер його квартири. Таким чином, відповідачу не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі.

Отже, повідомлення про відшкодування витрат на навчання, яке направляється позивачем листом на тимчасово окуповану територію (за місцем реєстрації відповідача), за умови не здійснення поштових пересилань на таку територію (загально-відома інформація), не може вважатися врученим відповідачу.

З огляду на викладене, судами не встановлено факту отримання відповідачем повідомлення про відшкодування витрат із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що строк добровільного відшкодування сплив.

Отже, матеріали справи не містять доказів направлення повідомлення на адресу відповідача.

Суд зазначає, що навіть у разі незгоди відповідача із сумою та необхідністю її відшкодувати, не дає підстав вважати, що відбулось порушення прав позивача до закінчення 30-денного терміну, оскільки відповідач, одночасно заявивши незгоду із відшкодуванням у визначений строк у повідомленні, не обмежений у встановлений строк здійснити відповідне відшкодування в добровільному порядку.

Позивач не обмежений був повторно звернутись до суду після закінчення визначеного 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів.

За встановлених обставин у цій справі, на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений строк для досудового врегулювання спору.

Таким чином, звернення до суду із цим позовом до закінчення 30-денного строку на добровільне відшкодування відповідачем коштів, було передчасним.

Відтак в обсязі встановлених у цій справі обставин та зважаючи на наведені мотиви, колегія суддів прийшла висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача спірних витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року справа №420/24331/21, від 30 вересня 2025 року справа № 520/27185/21, від 19.11.2020 у справі № 560/1341/19, від 24.02.2021 у справі № 420/4661/19, від 30 вересня 2025 року справа № 520/27185/21.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Донецького державного університету внутрішніх справ на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 р. у справі № 200/7102/25 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 р. у справі № 200/7102/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Е.Г. Казначеєв

Судді А.В. Гайдар

Т.Г. Гаврищук