Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №363/6757/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №363/6757/25 Головуючий у І інстанції - Рудюк О.Д.

апеляційне провадження №22-ц/824/10179/2026 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки та скасування відомостей про обтяження у відповідних державних реєстрах,-

установив:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із заявою встановлення факту припинення іпотеки та скасування відомостей про обтяження у відповідних державних реєстрах, мотивуючи її тим, що він є власником нерухомого майна-квартири, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0898га, кадастровий номер - 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заявник зазначає, що на виконання зобов`язань за кредитним договором №24/51/141011 від 14 жовтня 2011 року укладеного з АТ «БМБанк» було укладено договір іпотеки.

09 листопада 2018 року АТ «БМБанк» було перейменовано на АТ «БМ-2018» та є правонаступником прав та обов`язків АТ «БМБанк».

Національний банк України рішенням Правління від 06 листопада 2018 року №749-рш відкликав банківську та генеральну ліценції на здійснення валютних операцій у АТ «БМБанк» та виключив цей банк з Державного реєстру банків.

На час звернення до суду із даною заявою, згідно даних ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність АТ «БМ-2018» припинено.

Правонаступники відсутні.

Згідно звернення банку від 03 квітня 2014 року за №713/2014 до Реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції з проханням зняття заборони відчуження предмету іпотеки та вилучення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні записи про обтяження нерухомого майна випливає, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №24/51/141011 від 14 жовтня 2011 року виконано у повному обсязі.

Також зазначене підтверджується актом прийому-передачі правовстановлюючих документів банком іпотекодавцю від 24 квітня 2014 року.

Проте, як стало відомо заявнику з даних реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на час звернення до суду із даною заявою, наявне обтяження унеможливлює реалізацію заявником його прав щодо розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності.

Вважає, що оскільки відсутні правонаступники АТ «БМБанк» питання про припинення іпотеки може вирішено тальки в судовому порядку.

Просив суд, встановити факт припинення іпотеки, скасувати запис про заборону відчуження нерухомого майна та запис про іпотеку.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року, у задоволенні даної заяви було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважав рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що з урахуванням надання стороною заявника доказів виконання зобов`язань за кредитним договором у повному обсязі та відсутності претензій до останнього з боку кредитора, є всі підстави стверджувати, що іпотечний договір припинив дію з підстав повного виконання позичальником кредитним зобов`язань.

Тобто, наявність спору в даному випадку - виключається.

Щодо зазначення в рішенні суду про те, що заявником до суду не надано належних доказів, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зазначене спростовується змістом матеріалів справи, оскільки стороною заявника до заяви додавалась копія Витягу на підтвердження наявного обтяження нерухомого майна.

Окрім іншого, стороною заявника в заяві було зроблено посилання на правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 13 червня 2024 року при розгляді аналогічної справи.

Просив скасувати рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким його заяву задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею -75 кв.м, житловою - 46,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0898 га, кадастровий номер - 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 07 липня 2011 року, реєстраційний номер 33130200 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №320046.

14 жовтня 2011 року ОСОБА_1 уклав із ПАТ «БМБанк» кредитний договір №24/51/141011, згідно якого Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 90000 гривень на строк до 13 жовтня 2018 року, а Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 16,99% та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки передбаченні цим договором.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором ОСОБА_1 , виступаючи іпотекодавцем 14 листопада 2011 року уклав із ПАТ «БМБанк» - іпотекодержателем іпотечний договір №24/51/141011 посвідчений ПН КМНОПрокудіна Л.Д. зареєстрованого в реєстрі за номером 2989, згідно пункту 1.2 якого на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру, що находиться за адресою, АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0898 га, кадастровий номер - 3221886001:02:094:0165, що розташована за адресою, АДРЕСА_2 .

Згідно акту прийому-передачі від 25 квітня 2014 року ПАТ «БМ Банк» у зв`язку з повним погашенням кредитного договору №24/51/141011 від 14 жовтня 2011 року Банк передав, а ОСОБА_1 прийняв правовстановлюючі документи на нерухоме майно, а саме: технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 ; державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №320046; свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30 червня 2011 року, витяг про державну реєстрацію прав від 07 липня 2011 року.

Листом від 03 квітня 2014 року вих-№713/2014 АТ «БМ Банк» звернувся до реєстраційної служби Вишгородського районного управління юстиції про зняття заборони відчуження та вилучення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна реєстраційні записи про обтяження нерухомого майна, що були передані в іпотеку АТ «БМ Банк» за договором іпотеки №24/51/141011 від 14 жовтня 2011 року.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні даної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення питання наявності чи відсутності факту існування іпотеки, можливо виключно у порядку позовного провадження, оскільки з матеріалів заяви та додатків до неї щодо майна заявника ОСОБА_1 суд першої інстанції вбачав існування спору.

Крім того, заявником до суду не надано належних доказів, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявні записи про обтяження нерухомого майна іпотекою, тобто відсутні докази проте, що запис про реєстрацію обтяження не скасований.

Таким чином, заявник обрав неналежний спосіб захисту цивільного права.

Роз`яснено заявнику, що останній повинен був звернутись до суду із заявою про припинення іпотечного договору до суду за місцем розташування майна, щодо якого існує спір.

З висновками, викладеними у оскаржуваному рішенні погоджується і колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до положення ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до положення ст.ст. 3, 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч. 5 ст. 3, абз. 2, 7 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно змісту статті 599 ЦК України, однією з підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином.

Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок, що після сплати боржником перед банком боргу у повному обсязі, кредитний договір припиняється у зв`язку з виконанням боржником зобов`язання за кредитним договором, а отже, і припиняється дія всіх забезпечувальних договорів.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частина 3 статті 294 ЦПК України передбачає, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Частина 6 статті 294 ЦПК України зазначає, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, суд не наділений повноваженнями визначати спосіб захисту порушеного права на стадії відкриття провадження, оскільки саме заявник наділений правом на звернення та обов`язком визначення способу захисту.

Отже, з огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вирішення питання наявності чи відсутності факту існування іпотеки, можливо виключно у порядку позовного провадження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба