Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №753/11407/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/11407/26 Головуючий у 1 інстанції: Бондаренко М.С. Провадження № 33/824/4086/2026 Доповідач: Шебуєва В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

Суддя Київського апеляційного суду Шебуєва В.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Паршутіної Юлії Анатоліївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_4 07 липня 2026 року подав апеляційну скаргу, а також порушив питання поновлення строку на апеляційне оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження зазначив, що в судовому засіданні 25 червня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної постанови. Станом на день звернення із апеляційною скаргою повний текст постанови ОСОБА_1 не наданий та був відсутній в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_4 підтримав заяву про поновлення строку на оскарження постанови суду першої інстанції.

Мати потерпілої малолітньої ОСОБА_2 та захисник Константинов О.Г. у вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку покладаються на розсуд суду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 25 червня 2026 року проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення Дарницького районного суду міста Києва. Повний текст постанови Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року був внесений до електронної системи документообігу лише 23 липня 2026 року. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що визначені захисником ОСОБА_4 причини пропуску строку на апеляційне оскарження слід вважати поважними і строк підлягає поновленню.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Посилається на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення був складений відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, тоді як суд виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, що є виходом за межі обвинувачення. Наданий суду протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, не містить конкретного опису інкримінованих дій, не дозволяє встановити час та обставини кожного окремого епізоду, він не є належним доказом і не може бути покладений в основу постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження булінгу з боку дочки ОСОБА_1 або ухилення ОСОБА_1 від виконання її батьківських обов`язків.

Мати потерпілої малолітньої ОСОБА_2 та захисник Константинов О.Г. заперечують наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що досліджені ним обставини не підтверджують факту вчинення ОСОБА_3 психологічного булінгу стосовно ОСОБА_2 , який би мав систематичний характер та спричинив або міг спричинити наслідки, передбачені диспозицією статті 173-4 КУпАП. Разом з тим, малолітня ОСОБА_3 допустила поширення серед однолітків-учнів Гімназії фотографії іншої малолітньої особи, а саме, ОСОБА_2 , що говорить про недостатній рівень виховання та контролю за поведінкою дитини з боку ОСОБА_1 , та є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.184 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування даної постанови суду.

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За змістом ст.ст. 251, 256 КУпАП вбачається, що обов`язок належного оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та збирання доказів покладений на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

При цьому суду при розгляді справи не вправі виходити за межі суті обвинувачень, наведених у протоколі про адміністративне правопорушення, та не вправі у своїй постанові за підсумками розгляду справи вказувати на ті ознаки правопорушення, в скоєнні яких особа не обвинувачується в протоколі, тобто які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, адже у цьому разі він виходить за межі своєї компетенції.

Як вбачається з матеріалів справи, на розгляд суду першої інстанції було надано протокол про адміністративне правопорушення від 12 травня 2026 року серії ВАД № 883751, складений відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 173-4 КУпАП, в якому зазначено, що у період останніх трьох років учениця 7-А класу Гімназії № 62 Дарницького району м.Києва ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вчиняла стосовно малолітньої ОСОБА_2 з прямим умислом та системно приниження честі і гідності, що призвели до психологічної шкоди, тобто булінг. Оскільки ОСОБА_3 не досягла віку адміністративної відповідальності, до адміністративної відповідальності має бути притягнута її мати ОСОБА_4 .

З`ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП. Разом з тим суд притягнув ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за іншою нормою - ч. 1 ст. 184 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Цим суд першої інстанції вийшов за межі обвинувачення, визначеного протоколом про адміністративне правопорушення від 12 травня 2026 року серії ВАД № 883751, що є недопустимими.

У суду першої інстанції були відсутні підстави для притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за вчинення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 12 травня 2026 року серії ВАД № 883751.

Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Враховуючи викладене, постанова Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и л а:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника Паршутіної Юлії Анатоліївни, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 ,задовольнити.

Скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, та прийняти нову постанову про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 173-4 КУпАП.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Шебуєва В.А.