Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №758/35/24 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Київ

справа № 758/35/24

провадження № 22-ц/824/1953/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ»

відповідач - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лупейком Олександром Васильовичем,

на рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Ковбасюк О.О., суд-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «КРАВЕСТ», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання недійсним фраудаторного правочину та поновлення державної реєстрації права власності.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 1998 року є учасником ТОВ «КРАВЕСТ». Статутний капітал ТОВ «КРАВЕСТ» сформовано у розмірі 70 000 грн. Частка позивача у статутному капіталі товариства становить 14 000 грн, що складає 20% статутного капіталу. Іншим учасником товариства є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частка якого становить 56 000 грн, що складає 80% статутного капіталу. Наказом №10 від 4 травня 1988 року позивача було призначено на посаду заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ».

Влітку 2021 року через суперечності з бенефіціарним учасником ОСОБА_3 позивач звільнився з посади заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ». Одночасно із цим позивач офіційно повідомив товариство та учасника ОСОБА_4 про намір продати свою частку і запропонував їм скористатися переважним правом на купівлю. На даний час частка у товаристві позивачем не відчужена та він залишається його учасником, хоча безпосередньої участі у бізнесі підприємства не приймає.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року у справі №758/929/22 у задоволенні позову позивача було відмовлено, однак постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року таке рішення суду скасовано та увалено нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено, стягнуто на його користь із ТОВ «КРАВЕСТ» 1 722 271,94 грн та судовий збір у сумі 28 531,50 грн. На виконання постанови апеляційного суду Подільським відділом ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України (м. Київ) 11 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження №3554217. Проте при здійсненні виконавчих дій у ТОВ «КРАВЕСТ» фіксується відсутність будь-яких активів, що ускладнює виконання судового рішення. Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що передбачаючи для себе можливість негативного судового рішення за його позовом про повернення поворотної фінансової допомоги, товариством свідомо були виведені його активи та воно штучно доводиться до банкрутства.

Так, коли позивач вирішив вийти з бізнесу Товариства та звільнився з посади заступника директора, 9 серпня 2021 року він направив бенефіціарному учаснику ОСОБА_5 та самому ТОВ «КРАВЕСТ» рекомендованим листом офіційну заяву-пропозицію, у якій містилася пропозиція викупу належної позивачу частки та відзначався його намір при не викупі реалізувати частку третім особам (при наявності покупців), або взагалі вийти із числа учасників із вимогою відшкодування вартості частки. Одночасно у заяві пропонувалось ТОВ «КРАВЕСТ» повернути позивачу залишок неповернутої фінансової допомоги, яка свого часу надавалась ним як учасником товариству на тимчасовій основі для підприємницьких цілей згідно договору №Ф-1/01 від 24 січня 2018 року. Заява-пропозиція отримана 17 серпня 2021 року ОСОБА_6 , від ТОВ «КРАВЕСТ» кореспонденція повернулась без вручення.

Разом із цим, із відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ та організацій, позивачем було встановлено, що 19 серпня 2021 року відбулася державна реєстрація ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ», код ЄДРПОУ 44347876, юридична адреса та КВЕД господарської діяльності якого є такими ж, що й у ТОВ «КРАВЕСТ» (код 24735137). Засновниками ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» у рівних долях по 50% значаться ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_2 . Позивач вважає, що державна реєстрація нового підприємства з тим же профілем бізнесу і збереженим у назві бренду «КРАВЕСТ» здійснена для того, щоб не повертати йому борги по поворотній фінансовій допомозі ТОВ «КРАВЕСТ», не компенсувати йому вартість частки у товаристві та у подальшому припинити бізнес через цю юридичну особу з її можливим банкрутством. На це вказує і факт реєстрації нового підприємства з відповідним профілем через два дні після отримання 17 серпня 2021 року заяви-пропозиції позивача від 9 серпня 2021 року та факт того, що на таку заяву-пропозицію не послідувало ніякої офіційної реакції.

При цьому позивач також звертає увагу на те, що у порядку реалізації своїх корпоративних прав ним 28 грудня 2021 на адресу ТОВ «КРАВЕСТ» та бенефіціарного учасника ОСОБА_3 , у відповідності до п. 3 ч. 1, ч. 5 ст. 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», направлялась вимога про скликання виконавчим органом товариства загальних зборів учасників.

Проте, ТОВ «КРАВЕСТ» за своєю юридичною адресою від отримання поштового відправлення відмовилось, тоді як поштове відправлення, адресоване ОСОБА_5 було йому вручене особисто 3 січня 2022 року.

Позивач направив і товариству, і учаснику ОСОБА_5 рекомендованими листами повідомлення про самостійне скликання ним загальних зборів учасників ТОВ «КРАВЕСТ» на 22 лютого 2022 року. ОСОБА_7 відмовився від отримання листа, а ТОВ «КРАВЕСТ» такий лист отриманий 31 січня 2022 року. Позивач намагався у телефонному режимі домовитись із ОСОБА_6 про попереднє ознайомлення із фінансово-господарською документацією, однак у цьому йому було відмовлено. Не відбулося і будь-якої реакції на письмове звернення позивача. За таких обставин не відбулися і загальні збори учасників, які призначались позивачем на 22 лютого 2022 року.

Водночас, як стало відомо позивачу від замовників продукції ТОВ «КРАВЕСТ», усі бізнес-процеси були переведені з ТОВ «КРАВЕСТ» на ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» і вже це останнє підприємство постачає продукцію замовникам замість першого. На підтвердження такого факту позивачем отримано одну із видаткових накладних на адресу одержувача ФОП ОСОБА_8 . Крім того, позивач сам декілька разів спеціально купував продукцію у замовників, на якій по маркуванню виробником вже значиться ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ». Як стало відомо позивачу, наймані працівники ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ» також були переведені на роботу на це товариство з ТОВ «КРАВЕСТ», як і були переведені основні засоби товариства.

Згідно відповіді Головного сервісного центру МВС України №18203 від 7 лютого 2022 року автомобіль товариства марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_1 , виявився переоформленим на дружину ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

Крім того, із відповідей на адвокатські запити представника позивача до ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що на даний час ТОВ «КРАВЕСТ» користується наступними рахунками:

- № НОМЕР_2 в філії «Розрахунковий центр» АТ КБ «Приват Банку», МФО 320649 (відкритий 30.03.2004);

- НОМЕР_3 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299 (відкритий 08.11.2021);

- НОМЕР_4 в АТ КБ «Приват Банк», МФО 305299 (відкритий 08.11.2021);

-UA 738999980385169000000037213 в Казначействі України, МФО 899998 (відкритий 24.12.2014).

Позивачу також відомий ще один рахунок - НОМЕР_5 в філії «Розрахунковий центр «Приват Банку» м. Києва, код МФО 320649.

Таким чином, стверджує позивач, у період до апеляційного розгляду по суті справи №758/929/22 завершилось виведення активів з ТОВ «КРАВЕСТ», у тому числі шляхом здійснення переоформлення вантажного автомобіля товариства Merсedes-Benz Sprіnter, 2014 року випуску, спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_6 , на дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка також є засновником на 50% ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ». Перереєстрація вказаного транспортного засобу здійснена на підставі договору, укладеного 1 лютого 2022 року між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 у ТСЦ №8041. Позивач вважав, що вказаний правочин є очевидним фраудаторним правочином, оскільки він вчинений на шкоду його інтересам, у зв`язку з чим, просив визнати вказаний договір відчуження транспортного засобу недійсним та поновити державну реєстрацію права власності на вказаний транспортний засіб за ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137).

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «КРАВЕСТ», ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про визнання правочинів недійсними та поновлення державної реєстрації права власності відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Лупейко О.В. 29 липня 2025 року через засоби поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та позов задовольнити. Вважає оскаржуване рішення незаконним, ухваленим з порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування посилається на обставини, зазначені у позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому відповідачкою ОСОБА_2 викладені заперечення проти доводів апеляційної скарги, просила суд відмовити у її задоволенні.

В судове засідання не з`явився позивач ОСОБА_1 та його адвокат Лупейко О.В., який подав заяву про участь у засіданні в режимі відеоконференції, ухвалою від 14 вересня 2026 року таке клопотання задоволено, проте в призначений час судового засідання адвокат Лупейко О.В. на відеозв'язок не вийшов, будь - яких клопотань чи заяв з цього приводу суду не подав.

В судове засідання не з`явились відповідачі ТОВ «КРАВЕСТ» та третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 , про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повернутим до апеляційного суду конвертом з рекомендованим повідомленням «Укрпошти» з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с193-194 том 3).

В судовому засіданні ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обгрунтоване залишити без змін. Крім того, ОСОБА_2 пояснила, що товариство було винне їй кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги, переоформивши автомобіль на її ім'я, тим самим товариство розрахувалося з нею.

Відповідно до статті 372 ч.2 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником (засновником) ТОВ «КРАВЕСТ» та його частка в статутному капіталі становить 14 000 грн, що відповідає 20 % від загального капіталу.

Іншим учасником (при цьому бенефіціарним) є ОСОБА_3 , його частка становить 80 % від статутного капіталу.

ОСОБА_3 є директором товариства.

Позивач обіймав посаду заступника директора товариства, однак був звільнений із такої посади за власним бажанням 22 липня 2021 року.

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «КРАВЕСТ», у якому просив стягнути з відповідача на свою користь суму боргу за договором №Ф-1/01 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 814 988,50 грн, 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 14 768,54 грн, втрати від інфляції у розмірі 42 061,33 грн.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року вказаний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «КРАВЕСТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 722 271, 94 грн та судовий збір в сумі 28 531, 50 грн.

На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції Подільським відділом ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) 11 грудня 2023 року відкрито виконавче провадження № 3554217.

Установлено також, що 1 лютого 2022 року у РСЦ ГСЦ МВС №8041 у м. Києві між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3080671, на підставі якого ОСОБА_2 придбала у ТОВ «КРАВЕСТ» спеціалізований вантажний фургон марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав товариству згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що договір купівлі-продажу транспортного засобу між відповідачами ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 був укладений 1 лютого 2022 року, а постанова Київського апеляційного суду у справі №758/929/22, якою з ТОВ «КРАВЕСТ» стягнуто кошти на користь ОСОБА_1 , ухвалена 12 вересня 2023 року. При цьому , як убачається зі змісту вказаної постанови, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача лише трьох процентів річних у розмірі 13 587,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 38 696,42 грн, як міри відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеної статтею 625 ЦК України.

Крім того, суд вважав, що із вимогами про стягнення грошових коштів з ТОВ «КРАВЕСТ» позивач ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва у листопаді 2022 року.

Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивача, оскільки укладення оспорюваного договору передувало не лише ухваленню судового рішення, яким стягнуто відповідну заборгованість на користь позивача, але й самому зверненню позивача до суду із такими вимогами.

Крім того, позивачем не доведено, що при укладенні між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 оспорюваного правочину від 1 лютого 2022 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на майно з метою ухилення ТОВ «КРАВЕСТ» від виконання боргових зобов`язань перед позивачем.

З огляду на встановлені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини, суд визнав необґрунтованими доводи сторони позивача про те, що оспорюваний договір був спрямований на перехід права власності на майно з метою приховання майна ТОВ «КРАВЕСТ» від повернення боргу позивачу.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вважав, що його право порушено відповідачами, оскільки останній був учасником ТОВ «КРАВЕСТ». Іншим учасником товариства є відповідач ОСОБА_3 . Влітку 2021 року через суперечності з бенефіціарним учасником ОСОБА_3 позивачем було прийняте рішення вийти з бізнесу та із числа учасників товариства. З огляду на це, позивач звільнився з посади заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ» за згодою сторін на підставі статті 36 КЗпП України, що оформлено наказом №368-К від 22 липня 2021 року.Оскільки товариство відмовилось повертати позивачу поворотну фінансову допомогу, яка надавалась ним товариству, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

6 серпня 2024 року Подільським районним судом м. Києва зареєстрована заява позивача про зміну та збільшення позовних вимог, в якій він разом із уже заявленими просив визнати недійсною укладену 15 березня 2022 року угоду між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 758/929/22 рішення Подільського районного суду міста Києва від 20 березня 2023 року скасоване та ухвалене нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «КРАВЕСТ» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 722 271, 94 грн та судовий збір в сумі 28 531 грн. 50 коп.

Апеляційний суд встановив, що в серпні 2018 року ОСОБА_1 направив до товариства заяву про вихід з учасників товариства, а також просив повернути йому залишок поворотної фінансової допомоги, яку він надав товариству в сумі 2 056 288, 50 грн на підставі Договору №Ф-1/01 від 24 січня 2018 року. Також судом установлено факт надання ОСОБА_1 ТОВ «КРАВЕСТ» поворотної фінансової допомоги на суму 1 911 288, 47 грн.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, постанова апеляційного суду набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалась. Тобто, факти установлені судом в зазначеній постанові є такими, що не підлягають доведенню.

11 грудня 2023 року Подільським відділом ДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження №3554217, однак стягнення коштів не відбулось, оскільки у товариства відсутні матеріальні активи.

Позивач стверджує, що у період до апеляційного розгляду по суті справи №758/929/22 завершилось виведення активів з ТОВ «КРАВЕСТ», у тому числі шляхом здійснення переоформлення вантажного автомобіля товариства Merсedes-Benz Sprіnter, 2014 року випуску, спеціалізований вантажний фургон, д.н.з. НОМЕР_6 , на дружину ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , яка також є засновником на 50% ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ».

Згідно з відповіддю ГСЦ МВС України №18203 від 7 лютого 2022 року, перереєстрація вказаного транспортного засобу здійснена на підставі договору, укладеного 1 лютого 2022 року між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 у ТСЦ № 8041.

Враховуючи наведене та ухилення відповідачів від виконання рішення суду, ОСОБА_1 у цій справі просив визнати вказаний договір відчуження транспортного засобу недійсним та поновити державну реєстрацію права власності на вказаний транспортний засіб за ТОВ «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137).

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 750/11492/19 (провадження № 61-4044св21) вказано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Подібних висновків про визнання недійсним договору купівлі-продажу, що укладений боржником на шкоду кредитору до ухвалення рішення суду про стягнення боргу, Верховний Суд дійшов у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19 (провадження № 61-6420св21), зазначивши таке: «…очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваних договорів купівлі-продажу) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорювані договори купівлі-продажу) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника; встановлені судами обставини, дозволяють зробити висновок, що оспорювані договори купівлі-продажу є фраудаторними, тобто вчиненими на шкоду кредитору; до обставин, які дозволяють кваліфікувати оспорювані договори як фраудаторні належить момент вчинення договорів (30 квітня 2016 року та 11 травня 2016 року, тобто після відкриття провадження, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засідання у справі № 439/506/16-ц)…».

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

За висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (постанова КЦС ВС від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17).

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як установлено судом у справі № 758/929/22, в серпні 2018 року ОСОБА_1 направив до товариства заяву про вихід з учасників товариства, а також просив повернути йому залишок поворотної фінансової допомоги, яку він надав товариству в сумі 2 056 288 грн. 50 коп. на підставі Договору №Ф-1/01 від 24 січня 2018 року.

Тобто, з січня 2018 року (дата укладання договору) та з серпня цього ж року відповідач ОСОБА_3 , який є бенефіціарним учасником ТОВ «КРАВЕСТ», був обізнаний про існування у товариства фінансових зобов`язань перед позивачем.

Позивач звільнився з посади заступника директора ТОВ «КРАВЕСТ» за згодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України, що оформлено наказом №368-К від 22 липня 2021 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав, що позивач звернувся до суду тільки у листопаді 2022 року, а договір про відчуження транспортного засобу датований 1 лютого 2022 року, тобто до звернення позивача до суду. Проте зазначене не відповідає обставинам справи, оскільки як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25 січня 2022 року у справі № 758/35/24 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «КРАВЕСТ» про стягнення коштів за договором №Ф-1/01 від 24 січня 2018 року. Тобто, з цього часу спір між сторонами перейшов у сферу його вирішення судом, відповідно учасники судового процесу повинні дотримуватись принципу добросовісності, сприяючи тим самим ухваленню справедливого рішення.

Встановлено також, що 1 лютого 2022 року у РСЦ ГСЦ МВС №8041 у м. Києві між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №8041/2022/3080671, на підставі якого ОСОБА_2 придбала у ТОВ «КРАВЕСТ» спеціалізований вантажний фургон марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , який належав товариству згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 .

Тобто, відчуження майна товариством відбулось уже після відкриття судом провадження у справі № 758/35/24 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «КРАВЕСТ» про стягнення коштів.

Крім того, також встановлено, що реально кошти ОСОБА_2 товариству не передавались за придбаний автомобіль, між сторонами ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 15 березня 2022 року була укладена угода про зарахування зустрічних однорідних вимог ( т.2 а,с.16). Відповідно до умов зазначеної угоди, за договором про поворотну фінансову допомогу № 22 від 12 березня 2013 року ОСОБА_2 було надано поворотн7у фінансову допомогу товариству «КРАВЕСТ» в розмірі 160000 грн. При цьому, ОСОБА_2 є кредитором, а ТОВ «КРАВЕСТ» є боржником при виконання грошового зобов'язання за вказаним договором в сумі 157221 грн. За договором купівлі-продажу транспортного засобу від 1 лютого 2022 року ТОВ «КРАВЕСТ» є кредитором, а ОСОБА_2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання за вказаним договором в сумі 105000 грн. ТОВ «КРАВЕСТ» і ОСОБА_2 , маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з вказаних договорів, у яких ТОВ «КРАВЕСТ» і ОСОБА_2 є сторонами.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі - продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Дії боржника, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, мають ознаки недобросовісної поведінки, оскільки укладення договору купівлі - продажу транспортного засобу, порушує майнові інтереси кредитора (позивача) і такі дії можна трактувати як не допущення звернення стягнення на майно боржника. Такі дії, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК).

Щодо вимоги позивача про визнання недійсною укладену 15 березня 2022 року угоду між ТОВ «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 про зарахування зустрічних однорідних вимог, то в цій частині колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення цієї вимоги, оскільки такі правовідносини не стосуються предмета цього позову.

Враховуючи зазначене позов підлягає частковому задоволенню, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Оскільки вимоги позивача підлягають задоволенню частково, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2147,20 грн., за заяву про вжиття заходів забезпечення позову в сумі 536,80 грн. та за подання апеляційної скарги в сумі 3220,80 грн., а всього 5904,80 грн., відповідно по 2952,40 грн. з кожного відповідача на користь ОСОБА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Лупейком Олександром Васильовичем, задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 28 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним укладений 1 лютого 2022 року у Територіальному сервісному центрі МВС України №8041 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄРДПОУ 24735137) та ОСОБА_2 договір купівлі - продажу транспортного засобу «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2014 року випуску, 2143 куб см, номер кузова НОМЕР_8 .

Поновити державну реєстрацію права власності на транспортний засіб марки «MERСEDES-BENZ» моделі «SPRINTER 313 CDI», 2143 куб см, 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_8 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» (код ЄДРПОУ 24735137).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» та ОСОБА_2 судовий збір по 2952,40 грн. з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус