Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №753/1293/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Київ

справа № 753/1293/25

провадження № 22-ц/824/1531/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

відповідач - ОСОБА_4

відповідач - ОСОБА_5

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Сирбул О.Ф.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів в межах вартості майна, одержаного у спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , суму заборгованості за договором позики грошей від 15.01.2017 в розмірі 29000 доларів США.

Позов обґрунтовано тим, що 15.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошей, відповідно до умов якого позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30000 доларів США. Сторони визначили строк повернення позики не пізніше 15.01.2022 (п.2.3 договору). Повернення коштів позикодавцю може здійснюватися повністю або частинами на розсуд позичальника в межах строку, зазначеного в пп.2.3 договору.

24.08.2017 ОСОБА_2 за власною ініціативою повернув позивачу 1000 доларів, про що отримав відповідну розписку від позивача, з якої позивач зробив ксерокопію.

З осені 2017 року у позивача почалися тривалі проблеми зі здоров'ям, в результаті зв'язок між позивачем та ОСОБА_2 було втрачено.

15.01.2022 ОСОБА_2 кошти відповідно до умов договору не повернув.

На численні телефонні дзвінки позивача ОСОБА_2 не відповідав - телефон було вимкнено.

У жовтні 2022 року від дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_2 , позивач дізнався, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач звернувся до нотаріуса щодо спадкової справи, заведеної після померлого ОСОБА_2 , однак йому було повідомлено, що по-перше, спадкова справа заведена після померлого ОСОБА_2 вже відкрита Сьомою Київською державною нотаріальною конторою, а по-друге, спадщина вже прийнята відповідачами.

Позивач звернувся до Сьомої Київської державної нотаріальної контори щодо інформації по спадковій справі, заведеної після померлого ОСОБА_2 , кола спадкоємців, коли було видано свідоцтва про право на спадщину, чи видано було їх взагалі, тощо. Але державний нотаріус відмовився приймати дане звернення, мотивуючи це нотаріальною таємницею і порекомендував йти до суду.

Позивача ніхто із спадкоємців ОСОБА_2 не повідомляв, ні про відкриття спадщини, ні взагалі про смерть ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цю інформацію він дізнався виключно після власних розшуків померлого від дружини останнього ОСОБА_2 .

Спадкоємцями першої черги є дружина ОСОБА_4 , діти померлого: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

05.11.2022 в порядку ч.3 ст.1281 ЦК України позивачем через його представника було направлено вимогу про повернення заборгованості відповідачам.

У добровільному порядку заборгованість позивачу спадкоємцями боржника не сплачено, тому позивач вимушений звернутися до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості зі спадкоємців померлого боржника.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Сьома Київська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості зі спадкоємців боржника відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вважає рішення необґрунтованим та таким, що ухвалене за неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, за неповного та всебічного з'ясування обставин справи.

Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції абсолютно необґрунтовано, всупереч вимогам приписів ЦПК, відмовив в долученні до матеріалів справи цінової довідки щодо спадкової маси, незважаючи на те, що ОСОБА_1 вчасно, як це передбачено ст.83 ЦПК України, у позовній заяві вказував, що після ознайомлення з матеріалами спадкової справи у нього буде можливість зробити оцінку спадкової маси.

Твердження суду першої інстанції про те, що якщо ОСОБА_1 стало відомо про смерть боржника в жовтні 2022 року, а позов він пред`явив 30.12.2024, то саме позов є тією вимогою до спадкоємців, яка передбачена ст.1281 ЦК України, є хибними, оскільки ОСОБА_1 ще 05.11.2022, тобто в межах 6 місяців, як це передбачено ст.1281 ЦК України, направляв вимоги до спадкоємців через свого представника.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін. У відзиві зазначає про те, що на її переконання ОСОБА_1 у змові з ОСОБА_2 вирішили, щоб змусити дітей померлого, які прийняли спадщину, відмовитися від частини квартири, яка є спадковим майном, подати до дітей спадкоємця позов про стягнення неіснуючого боргу, який начебто мав ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Позивач, окрім фотокопії договору жодних доказів того, що померлий батько підписував договір позики та отримував кошти від позивача до позову не надав.

Ухвалою від 1квітня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи ПАТ «Ідея Банк», яке також звернулося до нотаріальної контори з вимогою до спадкоємців померлого про стягнення боргу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Яресько Т.В. апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , їх представник адвокат Поета Ю.В., який також представляє інтереси ОСОБА_4 , проти апеляційної скарги заперечували і просили рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_2 , а також представники третьої особи ПАТ «Ідея Банк» та Сьомої Київської державної нотаріальної контори в судові засідання не з`явилися, про місце, день і час засідання суду були повідомлені, Сьома Київська державна нотаріальна контора та ПАТ «Ідея Банк» повідомлені шляхом направлення судового повідомлення до їх електронного кабінету, а ОСОБА_2 шляхом направлення судового повідомлення на поштову адресу, судове повідомлення повернуто до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою». Зазначені особи відповідно до вимог ЦПК України вважаються повідомленими про місце, день і час засідання суду, причини своєї неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом установлено, , що 15.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики грошей. Згідно п.1 договору позичальник отримав від позикодавця, а позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 30000 доларів США. Сторони домовились, що дані кошти надаються позикодавцем позичальнику для особистих потреб позичальника.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що остаточний розрахунок щодо повернення суми позики позичальником позикодавцю має бути здійснено не пізніше 15.01.2022.

24.08.2017 ОСОБА_2 повернув позивачу 1000 доларів США, про що отримав розписку від позивача.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якого Сьомою Київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа № 80/2018 щодо майна померлого.

В матеріалах спадкової справи міститься копія свідоцтва про право власності від 17.02.2017 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 у рівних долях.

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_2 власник транспортного засобу марки «ЗАЗ Sens», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Крім того, судом встановлено, що позивачу достеменно стало відомо у 2022 році про смерть боржника ОСОБА_2 та наявність спадкової справи, відкритої Сьомою Київської державною нотаріальною конторою.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_1 стало відомо про смерть боржника в 2022 році, позов, який надійшов до суду 30.12.2024, із вимогами до спадкоємців поданий з порушенням строків, визначених ст.1281 ЦК України, отже кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, відповідно до ч.4 ст.1281 ЦК України позбавляються права вимоги.

Проте, з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (ст.1047 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Згідно із ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Установлено, що 15.01.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей, відповідно до умов якого останній отримав від позикодавця грошові кошти у розмірі 30000 доларів США, як зобов`язався повернути не пізніше 15.01.2022. Зазначений договір підписаний сторонами договору.

Отже, оскільки правомірність та чинність договору позики сторонами або заінтересованими особами не спростована, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 за життя договір не укладав, гроші у борг не брав, на чому наполягають відповідачі - діти померлого ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами ч.1 ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Установлено, що на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ОСОБА_2 мав невиконані грошові зобов'язання перед ОСОБА_1 за договором позики, сума боргу, з урахуванням повернутої 24.08.2017 1000 доларів США, становила 29000 доларів США.

Отже, після смерті ОСОБА_2 зобов'язання з повернення позики увійшли до складу спадщини.

Спадкоємцями першої черги є ОСОБА_2 - дружина померлого, ОСОБА_3 донька померлого, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - сини померлого. Всі спадкоємці прийняли спадщину, звернувшись в шестимісячний строк до нотаріальною контори з заявою про прийняття спадщини. До складу спадщини увійшла 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Отже, кожному із спадкоємців належить 1/12 частка у праві власності на квартиру.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами ст. 1281 та 1282 ЦК України.

Відповідно до приписів ст. 1281 ЦК України (тут і далі - у редакції до внесення змін згідно із Законом від 03.07.2018 № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явлення свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Встановлені ст.1281 ЦК України строки є строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов'язанням, а також припинення такого зобов'язання.

Наявність встановлених законом строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців забезпечує юридичну визначеність та стабільність цивільного обороту (пп. 43-46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2024 у справі № 638/1046/14-ц).

Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 в справі № 640/6274/16, від 22.11.2023 в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановити такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучення до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої ст. 1282 ЦК України.

Отже, під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою ст. 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах.

Згідно з ч. 1-3 ст.12, ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи предмет спору у справі, до обов'язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доведення розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання строку, визначеного статтею 1281 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить доведення обсягу та вартості успадкованого майна.

Позивачем дотримано строки пред'явлення вимоги до спадкоємців, визначених ст.1281 ЦК України.

Установлено, що ОСОБА_1 про відкриття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 дізнався у жовтні 2022 року.

Зважаючи на дату відкриття спадщини, суд при вирішенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення зі спадкоємців коштів за договором позики має керуватися ч.3 ст.1281 ЦК України ( у редакції до внесення змін згідно із Законом від 3 липня 2018 року № 2478-VIII, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якої якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

За умовами договору позики ОСОБА_2 мав повернути ОСОБА_1 грошові кошти не пізніше 15.01.2022. Таким чином, позивач мав пред'явити вимогу до спадкоємців ОСОБА_2 до 16.01.2023.

Кредитор у матеріальних відносинах може пред'явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, або подати позов до суду.

Вибір конкретного способу пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитор і здійснюється ним на власний розсуд.

Водночас кредитор, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою статті 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги (ч.4 цієї статті).

Зі спливом строків, визначених статтею 1281 ЦК України, і непред`явленням кредитором вимог до спадкоємців боржника, такий кредитор позбавляється права вимоги, тобто відповідне цивільне право припиняється, а кредитор втрачає можливість вимагати в суді захисту відповідного права.

Стороною позивача на підтвердження пред`явлення вимоги до спадкоємців надано: адвокатський запит до Сьомої Київської державної нотаріальної контори від 24.10.2022, в якому представник ОСОБА_1 адвокат Яресько Т.В. просить надати скановану копію спадкової справи, заведену після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а також вимога про повернення заборгованості від 05.11.2022, адресована ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . На підтвердження відправлення такої вимоги спадкоємця надані фіскальні чеки АТ «Укрпошти».

Факт отримання вимоги про повернення заборгованості підтвердила в судовому засіданні 11 лютого 2026 року ОСОБА_3 .

Таким чином, пред'явивши протягом року вимогу до спадкоємців позичальника, ОСОБА_1 дотримався вимог, передбачених ст.1281 ЦК України.

Висновок суду першої інстанції в тій частині, що позивач не дотримався вимог ст.1281 ЦК України, звернувшись до суду з позовом зі спливом одного року від настання строку вимоги, відповідно втратив можливість вимагати в суді захисту відповідного права є помилковим. При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на наявність в матеріалах справи направленої 05.11.2022 спадкоємцям вимоги про повернення заборгованості.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадок. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцем у натурі (ст.1282 ЦК України).

Спадковим майном, на яке можливо звернути стягнення, є 1/3 частина квартири АДРЕСА_2 . Спадкоємці позичальника відповідачі у справі не довели вартість успадкованого майна.

За таких обставин, оскільки рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, таке підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованості спадкодавця ОСОБА_2 за договором позики від 15.01.2017 в загальному розмірі 29000 доларів США, у рівних частках по 7250 доларів США, але не більше вартості майна одержаного у спадок.

Відповідно до ст.141 ЦК України судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальній сумі 30479 грн (12191,60 грн+ 18287,40 грн) підлягає стягненню з відповідачів по 7619,75 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованість спадкодавця ОСОБА_7 за договором позики від 15 січня 2017 року в загальному розмірі 29000 доларів США, у рівних частках по 7250 доларів США, але не більше вартості майна одержаного кожним із спадкоємців у спадок.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь держави по 7619,75 грн з кожного.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус