Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №365/898/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/7787/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»

на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області

в складі судді Кучерявої Л. М.

від 06 січня 2026 року

у цивільній справі № 365/898/25 Згурівського районного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У жовтні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 25048-05/2024, згідно з умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп. зі строком повернення 120 днів за процентною ставкою 1,50 % в день у межах узгодженого строку кредитування. Товариство повністю виконало свої зобов`язання, перерахувавши кошти позичальнику на його платіжну картку, однак відповідач зобов`язання належним чином не виконав. На підставі договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024, укладеного між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до ОСОБА_1 . Загальний розмір заборгованості відповідача склав 19 200 грн 00 коп., що складається із 4 000 грн 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 7 200 грн 00 коп. заборгованості за процентами, нарахованими до 17.09.2024 включно, та 8 000 грн 00 коп. штрафу за порушення виконання зобов`язання. Позивач просив суд стягнути вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.

Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 06 січня 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» відмовлено повністю. Судове рішення мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутній Реєстр боржників або витяг із нього до договору факторингу від 24.09.2024, складений у письмовій чи електронній формі, який підтверджував би перехід права вимоги від первісного кредитора до позивача саме щодо відповідача ОСОБА_1 за договором № 25048-05/2024 від 21.05.2024. У зв`язку з ненаданням позивачем належних та допустимих доказів переходу права грошової вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, долучивши до матеріалів справи засвідчену копію витягу з Реєстру боржників до договору факторингу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач зазначав витяг із Реєстру боржників у додатках до позовної заяви під номером 11, крім того, надсилав його відповідачу перед зверненням до суду, про що свідчить наявний у матеріалах справи опис вкладення у цінний лист. Проте через технічний збій у функціонуванні Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи під час завантаження документів представником позивача було допущено технічну помилку і відповідний скан-документ не відобразився у системі. Суд першої інстанції під час вирішення питання про відкриття провадження за наявності невідповідності додатків змісту позову не залишив заяву без руху на підставі статті 185 ЦПК України, а працівники апарату суду в порушення Інструкції з діловодства не склали акт про відсутність вкладень. Апелянт зазначив, що факт відсутності документа в системі через технічну помилку за наявності прямої вказівки на нього в позові та описі є поважною причиною неподання доказу до суду першої інстанції, що підтверджується судовою практикою. Також апелянт посилався на повну доведеність укладення кредитного договору, надання коштів через платіжного оператора iPay.ua та наявність заборгованості.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 06.01.2026 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача, та поштовим відправленням, що було направлено рекомендованим листом відповідачу та повернулось із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 136).

Щодо клопотання апелянта про долучення доказів на стадії апеляційного перегляду колегія суддів виходить із такого. За змістом частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Матеріалами справи підтверджується, що у переліку додатків до позовної заяви позивачем зазначено копію витягу з Реєстру боржників, цей же документ зазначений у поштовому описі вкладення при направленні позовної заяви відповідачу. Відповідно до пунктів 4 та 7 розділу 2 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, а також положень функціонування підсистем ЄСІТС відповідальний працівник суду зобов`язаний перевірити відповідність фактично наявних вкладень їх переліку, наведеному в позовній заяві, та в разі відсутності додатків скласти відповідний акт. Такого акта працівниками суду складено не було. Суд першої інстанції також не скористався процесуальним механізмом залишення заяви без руху за статтею 185 ЦПК України для надання позивачу можливості усунути технічний недолік. Технічна помилка при направленні позову через підсистему «Електронний суд», внаслідок якої поіменований додаток не відобразився у матеріалах справи, за відсутності складеного судом акта про відсутність вкладень, є поважною причиною неподання доказу до суду першої інстанції з незалежних від сторони обставин. З огляду на засади повноти, всебічності судового розгляду та змагальності сторін, колегія суддів визнає причини неподання доказу до місцевого суду поважними, задовольняє клопотання апелянта та долучає до матеріалів справи засвідчену копію витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог позову, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступні підстави.

Судом установлено, що 21.05.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту № 25048-05/2024 в електронній формі. За змістом вказаного правочину первісний кредитор надав відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4 000 грн 00 коп. на строк 120 днів із кінцевою датою погашення 17.09.2024 та сплатою процентів за ставкою 1,50 % на день від фактичного залишку кредиту. Договір було підписано позичальником шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W2787, надісланим на контактний номер мобільного телефону відповідача.

Згідно зі статтями 205, 207 ЦК України та положеннями Закону України «Про електронну комерцію» договір, укладений в електронній формі із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем і підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Матеріали справи не містять доказів визнання кредитного договору недійсним або використання персональних даних відповідача іншими особами без його волі, до правоохоронних органів із заявами про шахрайські дії відповідач не звертався, а тому презумпція правомірності договору відповідачем не спростована.

Пунктом 1.6 кредитного договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок із використанням реквізитів платіжної картки з маскованим номером НОМЕР_1 . На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано звіт платіжного оператора iPay.ua (ТОВ «Універсальні платіжні рішення») від 16.04.2025 про успішну транзакцію від 21.05.2024 на суму 4 000 грн 00 коп. на картку з маскою НОМЕР_2 . Відповідно до статті 31 Закону України «Про платіжні послуги» та статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» офіційний звіт надавача платіжних послуг, оформлений з дотриманням законодавства у сфері платіжних послуг, що містить реквізити транзакції, її дату, час, суму та маскований номер платіжної картки отримувача, є належним і допустимим первинним документом, який підтверджує факт видачі коштів позичальнику. Застосування формату маскованого номера картки прямо передбачено постановою Правління Національного банку України від 03.11.2021 № 113. До того ж зарахування коштів у сумі 4 000 грн 00 коп. на картковий рахунок та належність платіжної картки № НОМЕР_3 відповідачу підтверджуються письмовими доказами АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», витребуваними судом першої інстанції. Таким чином, факт видачі кредитних коштів відповідачу підтверджено належними доказами.

Судом також встановлено, що 24.09.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 24092024, згідно з яким відбулося відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами. Відповідно до частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Долучений до матеріалів справи витяг із Реєстру боржників до Договору факторингу № 24092024 від 24.09.2024 свідчить про те, що право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 25048-05/2024 від 21.05.2024 перейшло до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ». Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність доказів переходу права вимоги до позивача є помилковим та спростовується матеріалами справи.

Згідно з наданим розрахунком заборгованість відповідача складається із 4 000 грн 00 коп. тіла кредиту, 7 200 грн 00 коп. заборгованості за процентами та 8 000 грн 00 коп. штрафу.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, колегія суддів враховує положення статей 526, 629, 1048, 1054 ЦК України та висновки Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі № 552/672/23. Оскільки кредитні кошти в розмірі 4 000 грн 00 коп. позичальником повернуті не були, вимога про стягнення тіла кредиту є правомірною та обґрунтованою. Нарахування процентів у розмірі 7 200 грн 00 коп. здійснювалося кредитодавцем суворо в межах погодженого сторонами строку кредитування тривалістю 120 днів із 21.05.2024 по 17.09.2024 за встановленою договором ставкою 1,50 % на день, що узгоджується із засадами свободи договору та дійсними домовленостями сторін, а отже, ця сума також підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 8 000 грн 00 коп. задоволенню не підлягають. Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, при цьому неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання, підлягають списанню. Оскільки зобов`язання за кредитним договором підлягало виконанню 17.09.2024, тобто під час дії воєнного стану, нарахування відповідачу штрафу за порушення строків повернення кредиту прямо заборонено імперативною нормою закону. За таких обставин у задоволенні позову в частині стягнення штрафу слід відмовити.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для його скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову на загальну суму 11 200 гривень 00 копійок, яка включає 4 000 грн 00 коп. тіло кредиту та 7 200 грн 00 коп. процентів.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог статті 141 ЦПК України. Позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422 грн 40 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633 грн 60 коп.

Зважаючи на те, що позовні вимоги задоволено на суму 11 200 грн 00 коп. із заявлених 19 200 грн 00 коп., пропорційна частка задоволених вимог становить 58,33 %. Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 1 413 грн 07 коп. та за подання апеляційної скарги у сумі 2 119 грн 60 коп., а всього 3 532 грн 67 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 25048-05/2024 від 21 травня 2024 року в загальному розмірі 11 200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок, з яких 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту та 7 200 (сім тисяч двісті) гривень 00 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення штрафу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 3 532 (три тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 67 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов