Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №376/219/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/3992/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»

на рішення Сквирського районного суду Київської області у складі судді Ловінської С. С.

від 30 вересня 2025 року

у цивільній справі № 376/219/25 Сквирського районного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 19.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи було укладено кредитний договір № 2555-1768-1. Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 365 днів, тобто до 18.11.2024, шляхом переказу коштів на його платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк», зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1 277,5 % річних). Позивач свої зобов`язання за договором виконав повністю, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, своєчасно кредитні кошти не повернув та проценти за користування кредитом не сплатив. У зв`язку із цим за період з 19.11.2023 по 18.11.2024 утворилася заборгованість у розмірі 68 875,00 грн, з яких 5 000,00 грн становить заборгованість за тілом кредиту та 63 875,00 грн становить заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом. Позивач просив стягнути вказану заборгованість, а також судові витрати, що складаються з 2 422,40 грн судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач подав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що відповідно до Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати встановлених законом меж, а тому нарахування процентів за ставкою 3,5 % на день є неправомірним. Також відповідач зазначав про відсутність доказів належності йому банківської картки, на яку перераховано кошти, та звільнення від відповідальності за статтею 625 ЦК України у зв`язку з воєнним станом.

Позивач подав відповідь на відзив, зазначивши, що кредитний договір укладено 19.11.2023, тобто до набрання чинності Законом України № 3498-IX, строк дії договору після набрання чинності цим Законом не продовжувався, а тому передбачені ним обмеження максимального розміру денної процентної ставки до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, на виконання ухвали суду банком надано виписку про рух коштів та підтверджено належність карткового рахунку відповідачу і факт зарахування 5 000,00 грн.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за Договором № 2555-1768-1 від 19.11.2023 у розмірі 39 625,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1 393,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 753,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт укладення кредитного договору в електронній формі та перерахування кредитних коштів відповідачу належним чином підтверджено матеріалами справи. Водночас суд дійшов висновку, що оскільки договір діяв після набрання чинності Законом України № 3498-IX, то строк його дії продовжувався, а отже положення цього Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин шляхом поетапного обмеження денної процентної ставки, внаслідок чого розмір процентів судом зменшено до 34 625,00 гривень. Судові витрати на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу суд першої інстанції стягнув пропорційно до розміру задоволених вимог на рівні 57,53 %.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині зменшення процентів за користування кредитом та пропорційного зменшення судових витрат, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в зазначеній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також покласти на відповідача понесені витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 3 633,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX. Спірний договір укладено до набрання чинності цим Законом, сторони не укладали додаткових угод щодо продовження строку його дії чи зміни його умов, тому погоджена фіксована процентна ставка у розмірі 3,5 % на день є обов`язковою до виконання та не підлягала зменшенню. Крім того, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції не мав процесуальних повноважень з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідач клопотання про їх зменшення через неспівмірність не подавав, а самі витрати повністю підтверджені належними доказами.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 30.09.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та відповідача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 19.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» та ОСОБА_2 в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг» і статей 205, 207, 634, 638, 639 ЦК України було укладено кредитний договір № 2555-1768-1. Договір підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора після проходження процедури ідентифікації та реєстрації на офіційному вебсайті кредитодавця, що створює презумпцію вчинення правочину саме цією особою та її безумовної згоди з усіма істотними умовами договору.

Відповідно до пунктів 1.1-1.3, 1.7 кредитного договору позикодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у сумі 5 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день (1 277,50 % річних) строком на 365 днів з перерахуванням коштів на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Факт зарахування зазначених коштів 19.11.2023 на картковий рахунок ОСОБА_1 підтверджено випискою банку, наданою на виконання ухвали суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції в частині встановлення обставин укладення кредитного договору, належності електронних доказів його укладення, факту отримання кредитних коштів відповідачем та наявності підстав для стягнення тіла кредиту в розмірі 5 000,00 грн сторонами в апеляційному порядку не оскаржується, а тому відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в цій частині не переглядається.

Надаючи оцінку висновкам місцевого суду щодо зменшення процентів за користування кредитом та застосування законодавчих обмежень процентної ставки, колегія суддів виходить із такого.

За змістом статей 526, 599, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а належне виконання припиняє зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 1048 та частиною першою статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, строку користування кредитом та інших факторів на дату укладення договору, при цьому фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії договору.

Зменшуючи розмір нарахованих процентів з 63 875,00 грн до 34 625,00 грн, суд першої інстанції послався на положення Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023, та яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом до 1 відсотка, а пункт 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановив перехідні етапи зниження ставки до 2,5 % та 1,5 %. При цьому суд першої інстанції вважав, що оскільки договір продовжував діяти після набрання чинності цим Законом, строк його дії вважається продовженим, а тому відповідні обмеження поширюються на спірні правовідносини. Проте такий висновок є помилковим та свідчить про неправильне тлумачення і застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Питання дії вказаних правових норм роз`яснено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25). Верховний Суд зазначив, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною і за загальним правилом застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24.12.2023. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24.12.2023, необхідно, щоб строк дії таких договорів було продовжено після 24.12.2023, при цьому законодавець мав на увазі саме продовження строку кредитування чи строку, на який надається кредит, який на рівні закону кваліфікований як істотна умова договору. Сам по собі перебіг строку раніше укладеного договору або тривання правовідносин після набрання чинності Законом без укладення додаткових угод про пролонгацію не свідчить про продовження строку дії договору у розумінні приписів Закону України № 3498-IX.

Матеріали справи свідчать, що кредитний договір № 2555-1768-1 укладено 19.11.2023 безпосередньо строком на 365 днів, тобто до 18.11.2024. Додаткових угод щодо продовження строку кредитування після 24.12.2023 сторони не укладали. Таким чином, правові підстави для застосування встановлених Законом України № 3498-IX обмежень максимального розміру денної процентної ставки до спірного кредитного договору відсутні.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, відступивши від висновків колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, вказав, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови договору суд не може самостійно, без пред`явлення споживачем відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору або про зміну договору, зменшити розмір процентів за користування кредитом. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати лише такий засіб, як тлумачення нечітких або двозначних положень договору на користь споживача згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

У справі, що переглядається, пунктом 1.2 кредитного договору однозначно визначено розмір процентної ставки, яка становить 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування. Будь-яких суперечностей або двозначностей щодо базового розміру процентної ставки текст договору не містить. Відповідач зустрічного позову про визнання умов кредитного договору щодо процентної ставки недійсними або про зміну договору не пред`являв, у зв`язку з чим умови договору в силу статті 204 та статті 629 ЦК України є правомірними та обов`язковими для сторін.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами за період з 19.11.2023 по 18.11.2024, колегія суддів встановила, що нарахування здійснювалося у межах строку кредитування за щоденною ставкою 175,00 грн (5 000,00 грн х 3,5 %), що за 365 календарних днів становить 63 875,00 грн. Вказаний розрахунок відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами чи контррозрахунком не спростовано, а отже висновок суд про відмову у стягнені 29 250 грн є помилковими, а позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у загальному розмірі 63 875,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції, апеляційний суд враховує наступне.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» підлягають задоволенню у повному обсязі на загальну суму 68 875,00 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 137 ЦПК України їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката Руденка К. В. у суді першої інстанції в розмірі 10 000,00 грн належним чином підтверджено договором про надання юридичних послуг, актом приймання-передачі послуг від 27.11.2024, витягом з реєстру до акта та платіжним дорученням про їх оплату.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 дійшли висновку, що за змістом частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, покладено обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання іншої сторони. Зменшення судом першої інстанції витрат на правничу допомогу ґрунтувалося виключно на пропорційному розподілі у зв`язку з частковим задоволенням позову. Оскільки вимоги позову задовольняються судом апеляційної інстанції повністю, а відповідач не заявляв вмотивованого клопотання про неспівмірність таких витрат складності справи та обсягу наданих послуг, витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі в розмірі 10 000,00 грн.

Щодо судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з апеляційним переглядом справи, колегія суддів керується частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, відповідно до якої у разі задоволення апеляційної скарги та ухвалення нового рішення суд змінює розподіл судових витрат.

Витрати позивача зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 гривні підтверджуються матеріалами справи та підлягають стягненню з відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн підтверджені договором про надання юридичних послуг адвокатом, актом приймання-передачі наданих послуг та платіжною інструкцією про перерахування коштів адвокату. З урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22 щодо неможливості зменшення судом витрат на правничу допомогу з власної ініціативи без відповідного клопотання та заперечень іншої сторони, зазначені витрати у повному розмірі підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, з підстав визначених статтею 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення понесених позивачем судових витрат, у зв`язку із чим резолютивна частина рішення підлягає зміні та викладенню в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року відповідно до правил статті 367 ЦПК України не переглядається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» задовольнити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 30 вересня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами, а також у частині розподілу судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення процентів за період з 19 листопада 2023 року по 18 листопада 2024 року за кредитним договором № 2555-1768-1 від 19 листопада 2023 року в розмірі 29 250 грн 00 коп.

Резолютивну частину рішення змінити, виклавши в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) заборгованість за договором № 2555-1768-1 від 19.11.2023 в загальному розмірі 68 875 (шістдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень, яка складається з 5 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 63 875 грн заборгованості за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн».

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4) судові витрати, понесені під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 3 633,60 гривні зі сплату судового збору та 15 000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов