Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №376/1773/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/8551/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),

суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Бараболі Вячеслава Івановича, в інтересах ОСОБА_1 ,

на заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року

у складі судді Батовріної І. Г.,

у справі № 376/1773/25 Сквирського районного суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором позики,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 79462543, відповідно до умов якого позичальниці надано кошти в розмірі 5 500 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав та перерахував суму позики на платіжну картку відповідачки, однак остання взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала.

У подальшому, 25.09.2024, між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено додаткову угоду № 37 до договору факторингу номер 14/06/21 від 14.06.2021, згідно з якою до позивача перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором позики № 79462543, що підтверджується витягом із реєстру боржників № 32. У зв`язку з невиконанням зобов`язань утворилася заборгованість у розмірі 14 740 грн, з яких 5 500 грн становить борг за основною сумою та 9 240 грн заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути разом із судовими витратами.

Заочним рішенням Сквирського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики у розмірі 14 740 грн та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 05 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ОСОБА_1 , через представника -адвоката Бараболю В. І., подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 07 жовтня 2025 року та ухвалу суду від 05 лютого 2026 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд неповно дослідив обставини справи та наявні докази, не врахував, що вона договір не підписувала, електронного підпису не отримувала, а позивач не надав доказів належної ідентифікації особи за допомогою систем BankID чи фотофіксації документів, як і доказів надсилання одноразового ідентифікатора саме їй. Крім того, скаржниця вказує на відсутність первинних банківських документів, що підтверджують факт реального перерахування та зарахування кредитних коштів на її банківський рахунок, ставить під сумнів правомірність договору факторингу від 14.06.2021, укладеного за три роки до виникнення позики, посилається на неповідомлення її про заміну кредитора, ненадання належного реєстру боржників та відсутність оригіналу договору, а також вказує на невідповідність розрахунку заборгованості вимогам безспірності та положенням законодавства про захист прав споживачів.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції без змін, наголошуючи на його законності та обґрунтованості, повноті з`ясування всіх фактичних обставин та доведеності факту укладення кредитного договору, відступлення права вимоги і видачі кредитних коштів через платіжну інфраструктуру.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на заочне рішення суду від 07.10.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону адресу позивача та представника (адвоката) відповідача (апелянта) (а. с. 102-106).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, виходить з наступного.

Ухвалюючи рішення про повне задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що договір позики було укладено належним чином в електронній формі шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та статей 638, 1054 ЦК України, що за своїми правовими наслідками прирівнюється до письмової форми правочину. Суд першої інстанції послався на те, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав позичальниці кошти, які остання мала повернути, однак свого обов`язку не виконала, чим допустила прострочення виконання зобов`язання. Також суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач на підставі договору факторингу від 14.06.2021, додаткової угоди № 37 від 25.09.2024 та витягу з реєстру боржників правомірно набув статусу нового кредитора в зобов`язанні відповідно до вимог статей 512, 514 ЦК України. Наявність заборгованості суд першої інстанції визнав доведеною на підставі наданого позивачем розрахунку боргу, вказавши, що цей розрахунок є правильним і повним. Додатково суд першої інстанції врахував, що відповідачка не скористалася своїм правом на подання відзиву із доказами на спростування позову, у зв`язку з чим справу було вирішено за наявними матеріалами в порядку заочного розгляду згідно зі статтями 178, 280 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79462543 в електронній формі, за умовами якого позичальниці надано кошти в сумі 5 500 грн строком на 30 днів із базовою процентною ставкою 2,5 % на день та визначеною датою повернення позики. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 08817. Одночасно позичальницею за допомогою одноразового ідентифікатора підписано додаток номер 1 до договору з таблицею обчислення загальної вартості кредиту та графіком платежів.

Відповідно до договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 та додаткової угоди № 37 від 25.09.2024, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитними договорами, перелік яких визначено в реєстрах боржників. Згідно з витягом із реєстру боржників номер 32 до зазначеної додаткової угоди право грошової вимоги до боржниці ОСОБА_1 за договором позики № 79462543 у сумі 14 740 грн перейшло до позивача.

Відповідно до положень статей 526, 629, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути отриманий кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Статтями 3, 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі, а оформлення правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором є належним способом волевиявлення сторони та підписання документа.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону не відповідає.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою, другою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зі змісту вказаних норм права випливає, що договір позики за своєю правовою суттю є реальним правочином, для укладення якого обов`язковим є факт передання грошових коштів позичальникові. За кредитним договором, незважаючи на його консенсуальну природу на стадії укладення, взаємне зобов`язання позичальника щодо повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків виникає лише після виконання кредитором свого зустрічного обов`язку щодо фактичного надання (перерахування) кредитних коштів у власність позичальника. Відтак, за відсутності доказів передання кредитодавцем суми кредиту позичальнику зобов`язання з повернення коштів не виникає, що виключає можливість задоволення будь-яких вимог про стягнення боргу та нарахованих за ним платежів.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 цього ж Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Належними, допустимими та достовірними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку та на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У категорії спорів про стягнення кредитної заборгованості обов`язок доведення факту надання грошових коштів позичальнику у розмірі та на умовах, визначених договором, процесуальний закон безумовно покладає на позивача як кредитора або правонаступника первісного кредитора. Без надання належних і допустимих письмових або електронних доказів перерахування коштів безпосередньо позичальнику втрачається саме право позивача на пред`явлення будь-якої кредитної вимоги.

Суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення про повне задоволення позову, обмежився формальним твердженням про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» умови договору виконало та надало кошти, які відповідачка мала повернути. Проте у самому заочному рішенні суду не вказано, якими саме доказами підтверджується факт виконання товариством умов договору та зарахування відповідних коштів на рахунок або платіжну картку ОСОБА_1 . Суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою, що у позовній заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не було зазначено жодних доказів видачі кредиту, а самі матеріали цивільної справи не містять жодного фінансового документа, який би підтверджував проведення платіжної операції з надання позики (відсутня платіжна інструкція, банківська виписка, меморіальний ордер, довідка або офіційний звіт надавача платіжних послуг чи платіжного оператора).

У справах за позовами фінансових установ, факт перерахування коштів у безготівковій формі у відносинах мікрокредитування підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами банку або сформованими відповідно до вимог Закону України «Про платіжні послуги» офіційними звітами (довідками) платіжних систем, підписаними електронним цифровим підписом чи кваліфікованим електронним підписом, які містять вичерпні реквізити транзакції (дату, час проведення, номер операції, суму, реквізити відправника та одержувача із зазначенням маскованого номера платіжної картки споживача, узгодженої договором).

Утім позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у даній справі не надав жодного документа платіжної інфраструктури, що підтверджував би рух грошових коштів від первісного кредитора до позичальниці.

Наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості не може бути визнаний належним і достатнім доказом видачі коштів. Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Розрахунок заборгованості за договором позики є виключно відображенням внутрішнього бухгалтерського або аналітичного обліку сторони спору, складений її працівником, і за відсутності первинних банківських чи платіжних документів не є доказом фактичного зарахування грошей на рахунок відповідачки.

Посилання суду першої інстанції на те, що відповідачка не подала відзив і не спростувала тверджень позивача, не звільняло суд від обов`язку перевірити доведеність самого предмета позову та наявність у матеріалах справи первинних доказів видачі коштів. Принцип змагальності цивільного судочинства передбачає покладення тягаря доказування на позивача, який звертається за захистом права. Цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину лише тому, що інша сторона не з`явилася в засідання, оскільки висновок про існування стверджуваної обставини має відповідати стандарту більшої переконливості (вірогідності) наявних доказів. За відсутності будь-яких доказів руху коштів висновок суду першої інстанції про отримання відповідачкою кредиту є припущенням, що прямо заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.

Оскільки позивачем не доведено факт надання Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» коштів відповідачці ОСОБА_1 за договором № 79462543 від 12.03.2024, підстави для стягнення основної суми боргу відсутні. Відповідно відсутні й правові підстави для нарахування та стягнення процентів за користування позикою, оскільки таке нарахування безпосередньо обумовлене фактом користування наданими коштами.

Недоведеність виникнення основного кредитного зобов`язання позбавляє сенсу оцінку похідних умов договору факторингу щодо обсягу набутих позивачем прав вимоги, адже право вимоги за неукладеним у частині передання коштів договором не могло бути відступлено.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на встановлені обставини заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України у разі зміни судового рішення або ухвалення нового суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат. Понесені відповідачкою ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на її користь, а судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у зв`язку з повною відмовою у задоволенні його позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Бараболі Вячеслава Івановича, в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Заочне рішення Сквирського районного суду Київської області від 07 жовтня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Є. П. Євграфова

Б. Б. Левенець

В. В. Саліхов