Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №443/1066/26 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1066/26

Провадження №2/443/915/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада міста Жидачів в особі Жидачівської міської ради Львівської області про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просять визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно довідки Стрийського МБТІ №1139 від 28.04.2026 року, право власності на житловий будинок, що знаходиться у АДРЕСА_1 (колишні АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Жидачівським міськкомунгоспом 10.01.1953 року на підставі рішення виконкому Жидачівської міської ради депутатів трудящих від 10.01.1953 року № 98 та зареєстровано в реєстровій книзі за реєстром № 126.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої увійшло право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Згідно довідки Жидачівської міської ради № 621 від 12.05.2026 року ОСОБА_4 , на час своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вищезазначеною адресою спільно був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 . Зазначає, що на момент смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги спадкування за законом були чоловік покійної ОСОБА_3 , а також діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Вона, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4 не прийняли у жоден із передбачених законом способів. Натомість, чоловік покійної ОСОБА_3 постійно проживав із своєю дружиною у АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1) на час відкриття спадщини та вступив в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті, однак юридично спадкові права він не оформляв.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , однак юридично не оформив спадкових прав. Згідно довідки Жидачівської міської ради №622 від 12.05.2026 року ОСОБА_3 на час своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 , окрім неї, спадкоємцями першої черги спадкування за законом були його діти ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . ОСОБА_2 спадщину після смерті свого батька ОСОБА_3 не прийняла у жоден із передбачених законом способів.

12.04.2007 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу 115/2007 від 12.04.2007року. Одночасно, ОСОБА_5 письмовою заявою відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 .

15.05.2026 року вона звернулася до нотаріуса з метою юридичного оформлення спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами у м. Жидачів Львівської області, однак нотаріус відмовив у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав.

Оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на спадковий житловий будинок, що фактично перебував у власності її батька ОСОБА_3 , а у нотаріальному порядку оформити спадщину немає можливості, то вона змушена звертатися до суду за захистом свого інтересу.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 11.06.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 29.07.2026 в порядку витребування доказів зобов`язано Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області в особі керівника надати до Жидачівського районного суду Львівської області оригінал або належним чином завірену копію спадкової справи №115/2007, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.08.2026 завідувачем Жидачівської ДНК надіслано копію спадкової справи №115/2007, заведену після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою від 02.09.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без їх участі, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, згідно якої просить розглянути справу без її участі. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти ухвалення рішення на користь позивачки, наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України, їй зрозумілі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, представник третьої особи не подав письмових пояснень, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.

У зв`язку з цим суд визнає неявку представника третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23.09.2026, є дата складення повного тексту судового рішення - 29.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_1 , 07.03.1937 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.7).

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , виданого на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , то її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 (а.с.8).

Як видно із свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_3 , 22.10.1961 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (а.с.8).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , з 19.12.1995 (а.с.5 на звороті).

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_4 , виданого на ім`я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , то її батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.32).

Як видно із свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_5 , 05.11.1957 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (а.с.33).

Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , з 16.09.1995 (а.с.31 на звороті).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , виданим повторно Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.02.2026 року (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , належній померлій на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Жидачівським міськкомунгоспом 10.01.1953 року на підставі рішення виконкому Жидачівської міської ради депутатів трудящих від 10.01.1953 року № 98 та зареєстровано в реєстровій книзі за реєстром № 126 (а.с.16).

За життя ОСОБА_4 , 25.09.1991 було складено заповіт, якийпосвідчений державний нотаріусом Жидачівської ДНК Михайлюк Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за №1676, згідно якого остання заповіла все своє майно ОСОБА_5 на якого покладає зобов`язання сплатити по п`ятсот карбованців ОСОБА_2 та ОСОБА_14 (а.с.52).

Згідно довідки Жидачівської міської ради № 621 від 12.05.2026 року ОСОБА_4 , на час своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вищезазначеною адресою спільно був зареєстрований її чоловік ОСОБА_3 (а.с.11).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.

Відповідно до ч.1 ст.534 ЦК УРСР 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Судом встановлено, що крім ОСОБА_3 , інших спадкоємців за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не було.

Згідно ст.535 ЦК УРСР 1963 року, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов`язкова частка). При визначенні розміру обов`язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом, які мали право на обов`язкову частку після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 були її діти - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.553 ЦК УРСР 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.

Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , спадщину за законом після смерті своєї матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняли у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №84269934 від 23.02.2026 року, відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).

Згідно ст.549 ЦК УРСР 1963 року, діями, що свідчать про прийняття спадщини є: фактичний вступ в управління чи володіння спадковим майном або подача спадкоємцем заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

ОСОБА_3 , спадщину за заповітом після смерті дружини - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняв шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном та постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті спадкодавця, проте останній юридично не оформив своїх спадкових прав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_7 , виданим повторно Жидачівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27.02.2026 року (а.с.13).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що він фактично успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_4 , однак юридично не оформив спадкових прав.

Згідно довідки Жидачівської міської ради №622 від 12.05.2026 року ОСОБА_3 на час своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_3 за вищезазначеною адресою зареєстровані особи відсутні (а.с.14).

Оскільки ОСОБА_3 заповіту не залишав, то спадкування відбулося за законом.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Стаття 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , були його діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті свого батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , не прийняла у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також поданою ним письмовою заявою.

Згідно ч.1 ст.1273 ЦК України, спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною (ч.5 ст.1273 ЦК України).

Як вбачається із письмової заяви ОСОБА_5 , яка міститься в матеріалах спадкової справи №115/2007, яка заведена після смерті батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.51), останній повідомив, що відмовляється від належної йому права на майно в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь його дочки - ОСОБА_1 .

Натомість ОСОБА_1 у визначений законом строк звернулася до Жидачівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого нотаріусом заведена спадкова справа №115/2007 (а.с.15, 48-61).

При цьому, як видно із матеріалів спадкової справи №115/2007, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 зверталася тільки позивач (а.с.49).

З метою оформлення права на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Однак, постановою від 15.05.2026 завідувача Жидачівської державної нотаріальної контори Станів Мирославі Степанівні відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, у з`язку із тим, що правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належав дружині ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої був її чоловік - ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав і є спадковим майном.

Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України. За змістом ст. 392 ЦК України, належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно роз`яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Позивач не може пред`явити нотаріусу правовстановлюючий документ на спадкове майно через відсутність у неї такого.

Доказом того, що покійній на праві власності належав житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 є копія з інвентаризаційної справи рішення виконкому Жидачівської міської ради депутатів трудящих від 10.01.1953 №98, згідно якого вирішено признати право власності за ОСОБА_4 на домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_6 (а.с.17-18).

Відповідно до рішення Жидачівської міської ради №406 від 04.10.2000, то таким вирішено дати дозвіл Стрийського МБТІ на видачу дублікату свідоцтва про право власності на житловий будинок АДРЕСА_6 за ОСОБА_4 (а.с.9).

Згідно довідки КП ЛОР «Стрийського МБТІ» №1139 від 28.04.2026, з якої вбачається, зокрема те, що житловий будинок, господарські будівлі та споруди в АДРЕСА_1 (стара адреса АДРЕСА_1 ) станом на 11.03.2026 дійсно має наступні характеристики: житловий будинок «А-1», загальною площею 95,8 кв.м., житловою площею 51,2 кв.м. в складі чотирьох житлових кімнат та двох кухонь, сарай «Б», сарай «В», погріб «Г», огорожа №2, огорожа №3. Право власності на одної кухні.

Згідно даних технічного архіву Стрийського МБТІ право власності на об`єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Жидачівським міськкомунгоспом 10.01.1953 року на підставі рішення виконкому Жидачівської міської ради депутатів трудящих від 10.01.1953 року № 98 та зареєстровано в реєстровій книзі за реєстром № 126.

Відомості про наявність обтяжень та видачу дублікатів на об`єкт нерухомого майна у матеріалах інвентаризаційної справи відсутні (а.с.16).

Як видно із технічного паспорту, виготовленим на замовлення ОСОБА_14 (а.с.19-23), житловий будинок та господарські будівлі і споруди, який розташований у АДРЕСА_1 мають наступні характеристики: загальна площа 95,8 кв.м., житлова 51,2 кв.м., допоміжна - 44,6 кв.м..

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність у неї правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючого документу на вказане вище нерухоме майно, що належало померлій (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема оформленню спадщини нотаріусом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, оскільки позивач позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом у нотаріуса, вимога позивача про визнання за нею права власності на спадкове майно за заповітом підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І. Сливка