Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №758/2561/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Справа №758/2561/26

№33/824/3955/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Бориса Михайловича на постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальностіОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.184 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 635484, 05 лютого 2026 року о 11 год. 50 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст.150 СК України, внаслідок чого дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опинилась в неналежних умовах проживання, що загрожує її життю та здоров'ю, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись з такою постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Куліш Б.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувану постанову, виключити з мотивувальної та резолютивної частини постанови Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року висновки про доведеність вини та визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, провадження у справі залишити закрити на підставі п.7 ст.247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова судді в частині встановлення та визнання винуватості ОСОБА_1 є незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Судове рішення фактично не містить належного обгрунтування висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Зазначає, що судом було зафіксовано сам факт невизнання вини, однак причини такого невизнання, доводи особи та її заперечення проти конкретних обставин адміністративного правопорушення судом не були заслухані та перевірені.

ОСОБА_1 заперечує сам факт вчинення нею дій чи бездіяльності, які могли б бути кваліфіковані як ухилення від виконання батьківських обов'язків. Вона не погоджується з обставинами викладеними у протоколі та стверджує, що події у протоколі викладені однобічно, без урахування фактичних сімейних обставин і тривалих конфліктних відносин із колишнім чоловіком, який неодноразово ініціює виклики працівників поліції відносно неї, що є істотною обставиною для оцінки походження та достовірності відомостей, покладених в основу адміністративного матеріалу.

Зауважує, що постанова не містить мотивованого аналізу доказів, які доводять вину ОСОБА_1 на думку суду.

Вказує, що суд фактично визнав ОСОБА_1 винною на підставі загального формулювання адміністративного протоколу, не встановивши конкретних ознак складу адміністративного правопорушення.

Також адвокат Куліш Б.М. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки копію постанови отримано 03 липня 2026 року. До 03 липня 2026 року ОСОБА_1 не мала можливості ознайомитися з мотивами, з яких суд дійшов висновку про доведеність її вини.

В судовому засіданні 14 вересня 2026 року, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Куліш Б.М.доводи апеляційної скарги підтримали, наголошуючи на відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

В судове засідання 28 вересня 2026 року ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Куліш Б.М. не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, тому апеляційний суд вважав за можливе провести розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення ОСОБА_1 та її захисника-адвоката Куліша Б.М., перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи вбачається, що 26 червня 2026 року Подільським районним судом міста Києва було винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Згідно розписки, ОСОБА_1 отримала копію постанови від 26 червня 2026 року - 03 липня 2026 року.

З апеляційною скаргою захисник ОСОБА_1 - адвокат Куліш Б.М. звернувся 13 липня 2026 року, тобто в межах десятиденного строку з дня отримання копії оскаржуваної постанови.

Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.

Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Положеннями ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП проявляється саме у невиконанні батьками або особами, які їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т.ч. незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям); незабезпечення потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з ст.150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я та безпечні умови життя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що її вина доведена та підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, а також письмовими поясненнями.

Суд апеляційної інстанції не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №635484, 05 лютого 2026 року о 11 год. 50 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 ухилилась від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст.150 СК України, внаслідок чого дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опинилась в неналежних умовах проживання, що загрожує її життю та здоров'ю, передбачене ч.1 ст.184 КУпАП.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП до протоколу було долучено:

копію письмових пояснень ОСОБА_3 від 05 лютого 2026 року, в яких останній зазначав, що в 2013 році між ним і ОСОБА_1 було укладено шлюб у якому народилася їхня спільна донька ОСОБА_2 . Вказував, що він у 2019 році придбав квартиру та оформив її на ОСОБА_1 , оскільки він не є громадянином України. У 2020 році ОСОБА_2 подала на розлучення, про що його не повідомила, а після того як йому стало відомо про розірвання шлюбу, він звернувся до суду з позовом про поділ майна. Зазначав, що з 2022 року ОСОБА_1 не працює, не має стабільного прибутку, а також йому не відомо, за які кошти вона утримує дитину. Крім того, вказував, що остання іноді зловживає алкоголем та веде аморальний спосіб життя. Зазначав, що 05 лютого 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_1 прибули працівники поліції, оскільки існувала реальна загроза життю та здоров`ю його доньки. У квартирі, за його словами, був безлад, приміщення захаращене непотрібними речами, а також наявні антисанітарні умови та бруд. У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків малолітню ОСОБА_2 було поміщено до КНП «КМДККЛ №1»;

розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2026 року №36 про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , 17 червня 2017 року, від матері, без позбавлення батьківських прав;

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст.150 СК України, та які саме дії чи бездіяльність останньої призвели до неналежних умов проживання дитини і створили загрозу її життю та здоров`ю.

Надані на підтвердження вини докази таких обставин не містять. Зокрема, письмові пояснення ОСОБА_3 ґрунтуються переважно на його особистих твердженнях та оцінках щодо способу життя ОСОБА_1 , які об`єктивними доказами не підтверджені, а розпорядження Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 29 січня 2026 року № 36 про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав саме по собі не підтверджує конкретних обставин ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків, які є необхідною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Таким чином, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 ухилялася від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків, у чому конкретно полягало таке ухилення, а також що саме внаслідок її дій чи бездіяльності дитина опинилася в неналежних умовах проживання, які створювали загрозу її життю та здоров`ю. При цьому матеріали справи не містять належних доказів, які б об`єктивно підтверджували сам факт перебування дитини в неналежних умовах проживання та характер таких умов.

За таких обставин наявні у справі докази не дають підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

У пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ч. 3 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Будь-яких належних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.

Тому, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Б.М. підлягає частковому задоволенню, постанова судді Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Куліша Бориса Михайловича - задовольнити частково.

Постанову судді Подільського районного суду міста Києва від 26 червня 2026 року, якою визнано ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП та закрито провадження у справі, у зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду В.В. Саліхов