Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №356/677/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ

Справа № 356/677/25

Провадження № 22-ц/824/11686/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А. М.,

суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.

сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські

фінансові операції»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ревою Інною Олександрівною, на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року у складі судді Капшученко І. О. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 18 березня 2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі за допомогою ITC товариства укладено договір № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту з додатковим договором до нього, за умовами якого товариство надає клієнту грошові кошти в кредит на умовах строковості, зворотності та платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредит на погоджену суму шляхом зарахування на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 .

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання за договором порушив, кошти для повернення кредиту та сплати процентів за користування ним не надавав, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11/2024, на підставі якого ТОВ «Лінеура Україна» за плату відступило ТОВ «Українські фінансові операції» належні йому права вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому, в тому числі, до ОСОБА_1 за договором від 18 березня 2024 року № 4482334 в загальному розмірі 68 997,83 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за процентами станом на дату відступлення права вимоги - 53 997,84 грн та заборгованість за нарахованими штрафами / неустойками у розмірі 5 000,00 грн.

Оскільки станом на дату укладання договору факторингу від 25 листопада 2024 року № 45621 строк дії кредитного договору від 18 березня 2024 року № 4482334 не закінчився, ТОВ «Українські фінансові операції» як новий кредитор, в межах строку дії договору з 26 листопада 2024 року донарахувало відсотки за 97 календарних дні користування кредитом, виходячи з розрахунку 9 999,99 грн х 2,5 % = 249,99975 грн х 97 календарних дні = 24 249,97575 грн.

Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ні на рахунки первісного кредитора.

За таких обставин ТОВ «Українські фінансові операції» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у загальному розмірі 88 247,81 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 53 997,84 грн, заборгованість за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги - 24 249,97575 грн.

Окрім того, в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ТОВ «Українські фінансові операції» просило зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», а також роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 14 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Заочним рішенням Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 4482334 в розмірі 88 247,81 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконав свої зобов`язання, не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ні на рахунки первісного кредитора, а тому заявлена до стягнення сума боргу підлягає задоволенню. Доказів на спростування наданих позивачем розрахунків, а також доказів належного виконання умов договорів відповідач не надав.

Щодо позовних вимог про застосування частин десятої, одинадцятої статті статті 265 ЦПК України та зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначив, що можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. Позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, тому підстав для їх нарахування у порядку, передбаченому частинами десятої, одинадцятою статті 265 ЦПК України немає.

Окрім того, статтею 265 ЦПК України не передбачено нарахування інфляційних втрат на суму заборгованості.

Крім того, суд вказав, що у період дії в Україні воєнного стану, який триває на даний час, вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України 3 % річних, а також стягнення їх з відповідача, є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Вимога позивача про роз`яснення органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, є похідною від вимоги про здійснення такого нараховування, у задоволенні якої суд відмовив, а тому в цій частині вимоги позивача також задоволенню не підлягають.

Витрати пов`язані з розглядом справи в сумі 10 000,00 грн суд визнав співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим часом на надання правничої допомоги, ціні позову та значенню справи для сторони, а тому дійшов висновку про їх стягнення.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року залишено без задоволення.

08 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рева І. О.подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сума позовних вимог становить 88 246,82 грн, проте до стягнення заявлено 88 247,81 грн. Заявник вказує, що для укладення електронного кредитного договору необхідно пройти ідентифікацію особи та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти. У матеріалах справи немає доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору. Відповідач не отримував листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «Лінеура Україна», особистий кабінет не реєстрував, договір не укладав (тим паче у наданій до матеріалів справи редакції). Вказані в договорі засоби зв`язку: тел. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_13, НОМЕР_14 та е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7 - відповідачу не належать. Доказів зворотнього матеріали справи не містять. З наданих до матеріалів справи копій документів не вбачається в який спосіб та в якому порядку відповідач проходив ідентифікацію в інформаційнотелекомунікаційних системах ТОВ «Лінеура Україна» (відомості про надсилання йому та отримання ним ідентифікаторів матеріали справи також не містять). Заявник звертає увагу на те, що в матеріалах справи немає будь-яких доказів перерахування відповідачу коштів. Вимога щодо стягнення відсотків є неправомірною, оскільки умова договору про встанволення денної процентної ставки на рівні 2,50 % є нікчемною.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 08 травня 2026 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Ревою І. О., на заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року у справі за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Витребувано з Березанського міського суду Київської області матеріали справи № 356/677/25 за позовом ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

25 травня 2026 року матеріали справи № 7356/677/25 надійшли до Київського апеляційного суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справа в силу закону

є малозначною (пункт 1 частина шоста стаття 19 ЦПК України).

20 травня 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції» подало до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідач не надав. Факт зарахування кредитних коштів позичальнику підтверджується матеріалами справи. Щодо несправедливих умов вказує, що відповідач зустрічного позову не пред`являв. Контр-розрахунку відповідач не надав. Твердження щодо «первинних бухгалтерських документів» є безпідставним, оскільки первісний кредитор не є банківською установою та не відкривав позичальнику окремий рахунок для зарахування коштів. Кредитні кошти були перераховані позичальнику згідно наданих реквізитів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише

у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року оскаржується лише в частині позовних вимог ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.

В іншій частині заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року не оскаржується, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 18 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено договір № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачу було надано кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 350 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункту 1.3 цього договору, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором (пункти 1.2, 1.3 - 1.4.1 кредитного договору).

Цей договір укладено в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток «Credit7», та підписаний електронним підписом відповідача одноразовим ідентифікатором 48476, дата та час підписання 18 березня 2024 року о 17:28:47, направленим клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі (пункт 1.1, 9.7.1 кредитного договору).

Підписавши вказаний договір електронним підписом, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (пункт 9.9 кредитного договору).

Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», затверджені наказом директора від 20 листопада 2023 року № 101-ОД, чинні з 21 листопада 2023 року.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 кредитного договору, кредит надається товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_7 , та вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) на користь Клієнта.

Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору сторони дійшли згоди, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюються згідно з Графіком платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 48476, дата та час підписання 18 березня 2024 року о 17:28:47.

Вичерпні персональні дані, що стосуються особи відповідача, а саме прізвище, ім`я та по батькові, серія та номер паспорта, ким та коли виданий, ідентифікаційний номер, адреса місця реєстрації, а також засоби зв`язку, що є інформацією з обмеженим доступом, поширення якої здійснюється виключно за згодою суб`єкта персональних даних, зазначені в преамбулі договору та в розділі 10 «Реквізити та підписи сторін», та в пункті 9.9 кредитного договору відповідач підтвердив, що всі дані, які стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності.

18 березня 2024 року ОСОБА_1 підписав також інформаційне повідомлення, що є додатком № 2 до кредитного договору, в якому надав згоду товариству на передачу зазначеним у ньому особам інформації про укладення ним договору про споживчий кредит, його умови, стан виконання, наявність та розмір простроченої заборгованості.

В подальшому з метою отримання додаткових кредитних коштів ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Лінеура Україна» та 18 березня 2024 року між сторонами в електронній формі за допомогою інформаційно-комунікаційної системи товариства укладено додатковий договір до договору № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 18 березня 2024 року, підписаний електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором 75399, дата та час підписання 18.03.2024 о 18:05:07, згідно з яким сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає 5 000,00 грн (пункт 1.2 додаткового договору).

Згідно з пунктом 1.11 додаткового договору сторони погодили, що в зв`язку зі зміною суми кредиту здійснюється коригування зобов`язань клієнта за договором, про що складається новий Графік платежів за Договором (Додаток № 1), що є невід`ємним Додатком до даного Додаткового договору, відображає актуальний стан розрахунків/платежів/заборгованості за договором на дату укладення даного Додаткового договору та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

18 березня 2024 року ОСОБА_1 ознайомився з паспортами споживчого кредиту, в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, розмір орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором, в тому числі, розмір процентної ставки, яка застосовується при простроченні виконання зобов`язань, тощо, чим також підтвердив факт отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування виходячи із обраних ним умов, а також усіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема, шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі, суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі, в разі невиконання ним зобов`язань за таким договором.

12 березня 2019 року між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (замовник) і ТОВ «Лінеура Україна» (партнер) укладено договір про переказ коштів № ФК-П-19/03-01, предметом якого є надання замовником послуг партнеру з переказу коштів та співробітництво сторін з метою надання клієнтам послуг виплати.

Листом від 19 грудня 2024 року № 1-1912 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків ТОВ «Ллінеура Україна» на підставі вказаного вище договору на переказ коштів від 12 березня 2019 року № ФК-П-19/03-01, підтвердило успішність транзакцій з перерахування коштів на платіжну картку клієнта, а саме:

1) 18 березня 2024 року о 17:30:19 на суму 5 000,00 грн, номер картки НОМЕР_8 , номер транзакції в системі iPay.ua - 358751689, призначення платежу: зарахування 5 000,00 грн на карту НОМЕР_1 ;

2) 18 березня 2024 року о 18:06:21 на суму 5 000,00 грн, номер картки НОМЕР_8 , номер транзакції в системі iPay.ua - 358787461, призначення платежу: зарахування 5 000,00 грн на карту НОМЕР_1 .

Згідно відповіді від 01 жовтня 2025 року № КНО-07.8.5/13175БТ, Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» як банк-емітент підтвердив, що вказана вище платіжна картка № НОМЕР_8 випущена на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , до рахунку № НОМЕР_10 у гривні.

АТ «ПУМБ» також підтвердив, що в результаті аналізу операцій, здійснених по карті 5355280010670287, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за 18 березня 2024 року були виявлені операції по надходженню грошових коштів через сервіс іншого банку, а саме:

1) дата та час транзакції на сервері еквайра - 18 березня 2025 року о 17:30:18, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA, банк еквайра - PJSC Bank Vostok, стан 23607044841;

2) дата та час транзакції на сервері еквайра - 18 березня 2025 року о 18:06:20, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA;

3) 18 березня 2025 о 17:30:18, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA, банк еквайра - PJSC Bank Vostok, стан 23607738828.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, станом на 25 листопада 2024 року у відповідача виникла прострочена заборгованість за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 4482334 в загальному розмірі 68 997,83 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги за період з 18 березня 2024 року до 25 листопада 2024 року - 53 997,84 грн.

З наданого розрахунку також відомо, що ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості, а саме 23 квітня 2024 року за тілом кредиту в розмірі 0,01 грн. та процентами за користування кредитом в розмірі 9 125,00 грн, всього на загальну суму 9 125,01 грн.

25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу № 25/11/2024, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» за плату право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (пункт 1.1 договору факторингу).

Акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що відповідно до пункту 1.2 договору факторингу підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною договору, доданого до справи.

ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило ціну продажу за договором факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024 у повному обсязі у відповідності до пункту 3.3 договору, що підтверджується платіжними інструкціями від 05 грудня 2024 року № 510, від 05 грудня 2024 року № 511 та від 06 грудня 2024 року № 512.

Відповідно до реєстру боржників від 25 листопада 2024 року до договору факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024, до ТОВ «Українські фінансові операції» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 4482334 в загальному розмірі 68 997,83 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 9 999,99 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом станом на дату відступлення права вимоги за період з 18 березня 2024 року до 25 листопада 2024 року - 53 997,84 грн (№ 528 в Реєстрі).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором від 18 березня 2024 року № 4482334 про надання споживчого кредиту, після відступлення права вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» як новий кредитор в межах строку дії договору з 26 листопада 2024 року до 02 березня 2025 року донарахувало проценти за 97 календарних дні користування відповідачем кредитом, виходячи з розрахунку 9 999,99 грн х 2,5 % = 250,00 грн х 97 календарних дні = 24 250,00 грн.

Таким чином, розмір непогашеної заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за договором від 18 березня 2024 року № 4482334 складає в загальній сумі 88 247,81 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 9 999,99 грн, сума заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором - 53 997,84 грн та процентами, нарахованими позивачем після відступлення права вимоги - 24 250,00 грн.

ТОВ «Лінеура Україна» на виконання статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до пункту 1.3 договору факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024, 26 листопада 2024 року повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Українські фінансові операції».

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повною мірою не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Згідно із статтею 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четвертої статті 11 Закону).

Згідно із частиною шостою статті 11 зазначеного вище Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 18 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено договір № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію».

Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 48476.

18 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ОСОБА_1 укладено додатковий договір до договору № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, згідно з Законом України «Про електронну комерцію».

Вказаний додатковий договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) 75399.

Факт зарахування 18 березня 2024 року, тобто в день укладання кредитного договору і додаткового договору, на банківську карту ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5 000,00 грн і 5 000,00 грн підтверджується листом АТ «ПУМБ».

Враховуючи викладене, відповідач уклав із ТОВ «Лінеура Україна» електронні договори та підписав їх у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором 48476 і 75399), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Заявник, заперечуючи проти позовних вимог, посилається на те, що позивач не довів факту підписання договору саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатору, а також не надав доказів на підтвердження виконання саме відповідачем передбаченої у договорі сукупності та послідовності дій для ідентифікації позичальника.

Як вбачається з правового висновку Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 на відносини, які виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Верховний Суд вказав, що використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України «Про електронну комерцію», де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Верховний Суд наголосив, що можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа, залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП чи УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документа до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством.

За відсутності примірників електронного кредитного договору з підписом за допомогою КЕП чи УЕП (електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису), суд має перевірити цілісність і незмінюваність документа, з`ясувавши, чи надсилався договір відповідачу, в якій формі (файл чи посилання), а також чи існувала технічна можливість його одностороннього редагування. Саме на це вказувала відповідачка.

Суд касаційної інстанції зазначив, що розміщення договору за посиланням у простому PDF-форматі не є підтвердженням цілісності й незмінюваності тексту цього договору, оскільки цей формат дає можливість власнику вебсторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого PDF-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності й незмінюваності електронного документа.

Таким чином, можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з електронним або удосконаленим електронним підписом суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій для підтвердження цілісності, зокрема, з`ясування способу надсилання, формату зберігання та можливості односторонніх змін. Паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Апеляційний суд враховує також те, що відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру - правові висновки Верховного Суду у постанові від 10 грудня 2025 року у справі № 701/171/25.

Також, за правовим висновком Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Так, позивачем було надано паперові копії доказів на підтвердження позовних вимог, зокрема, кредитний договір від 18 березня 2024 року і додатковий договір до кредитного договору, об`єктивні і належні докази, що банківська картка № НОМЕР_1 була емітована на ім`я ОСОБА_1 на яку було зарахування кошти в загальній сумі 10 000,00 грн (5 000,00 грн + 5 000,00 грн) за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна», на підставі укладених із ОСОБА_1 договорів.

Колегія суддів звертає увагу, що договори підписано електронним підписом за допомогою використання одноразових ідентифікаторів (електронного підпису), використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання такого одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Разом з тим, в договорі зазначено особисті дані ОСОБА_1 , зокрема, реквізити паспортного документу, адреса місця реєстрації, РНОКПП.

Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених договорах матеріали справи не містять.

Також, доказів про те, що персональні дані відповідача були використані первісним кредитором для укладення кредитного договору від її імені, ОСОБА_1 до суду не надано. Зокрема, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідачка не зверталася, як і не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.

На підтвердження факту перерахування коштів позивач до суду першої інстанції надав лист АТ «ПУМБ» від 01 жовтня 2025 року, з якого відомо, що в результаті аналізу операцій, здійснених по карті № 5355280010670287, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_9 ) за 18 березня 2024 року були виявлені операції по надходженню грошових коштів через сервіс іншого банку, а саме:

1) дата та час транзакції на сервері еквайра - 18 березня 2025 року о 17:30:18, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA, банк еквайра - PJSC Bank Vostok, стан 23607044841;

2) дата та час транзакції на сервері еквайра - 18 березня 2025 року о 18:06:20, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA;

3) 18 березня 2025 о 17:30:18, валюта транзакції UAN, сума - 5 000,00 грн, опис типу транзакції - надходження (переказ коштів кредитова частина), пристрій Е8510354, призначення IPAY_CREDIT_MCI Kiev UAUA, банк еквайра - PJSC Bank Vostok, стан 23607738828.

Відтак, вказаними доказами підтверджується факт перерахування коштів на кредитну картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказав під час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Факт належності кредитної картки № НОМЕР_1 відповідачем належними доказами не спростовано.

Твердження заявника про те, що позивач не довів належними і допустимими доказами отримання відповідачем кредитних коштів так як в матеріалах справи немає первинних бухгалтерських документів, є безпідставними та спростовується оціненими вище доказами.

Крім того, твердження щодо «первинних бухгалтерських документів» є безпідставним, оскільки первісний кредитор не є банківською установою та не відкривав позичальнику окремий рахунок для зарахування коштів. Кредитні кошти були перераховані позичальнику згідно наданих реквізитів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, отримавши спірні кошти, в порушення умов виконання кредитного договору відповідач ОСОБА_1 , свої зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконав, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9 999,99 грн і процентів.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 березня 2024 року № 4482334 і додатковим договором до нього, а саме договір факторингу від 25 листопада 2024 року № 25/11/2024, акт прийому-передачі реєстру боржників, витяг з реєстру боржників.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, ТОВ «Українські фінансові операції», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором від 18 березня 2024 року і додатковим договором до нього у відповідних сумах, які підтверджуються наявними у доказами.

Відповідно до п. 1.1. договору факторингу № 25/11/2024, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав якою виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму осново зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (т. 1 а.с. 71-80).

Згідно п. 1.3 договору № 4482334, сторони погодили, що строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Враховуючи викладене, ТОВ «Українські фінансові операції» мав право нараховувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов спірного договору в межах строку кредиту.

Однак, в апеляційній скарзі апелянт посилалась на те, що нарахування відсотків є необґрунтованим, оскільки до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1 %, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір № 4482334 був укладений 18 березня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідача не могла перевищувати 1 %.

При цьому, положення частини п`ятої статті статті 8 Закону України №1734-VIII «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1 %). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Згідно з умовами договору від 18 березня 2024 року № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідачу було надано кредит у сумі 5 000,00 грн строком на 350 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за стандартною процентною ставкою в розмірі 2,50 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, що застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункту 1.3 цього договору, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.

Відповідно із Законом України №1734-VIII «Про споживче кредитування» відсотки мають нараховуватися наступним чином:

- з 25 грудня 2023 року до 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5 %,

- з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5 %,

- з 21 серпня 2024 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Отже, для цілей обчислення денної процентної ставки, як і для цілей обчислення реальної річної процентної ставки, визначаються загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).

Таким чином законодавець прямо вказує на необхідність розрахунку денної процентної ставки саме в залежності від розміру наданого тіла кредиту, при чому включає в це процентне значення не тільки відсотки за користування кредитними коштами, але й комісії та інші платежі. У той час «процентна ставка у день», яку кредитодавці часто зазначають у своїх договорах означає який відсоток від конкретно несплаченого тіла кредиту має нараховуватись відповідачу у якості відсотків за користування кредитними коштами у певний день/період.

Фактично законодавець зазначає, що денна процентна ставка це всі загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, які виражаються у відсотках від наданого тіла кредиту, і вводить законодавчі обмеження на розмір цього проценту, тобто вводить обмеження на суму яку позичальник має сплачувати щодня за користування кредитними коштами, у прямій залежності від тіла наданого йому кредиту.

Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Виходячи із зазначеного, суд першої інстанції не застосував розмір денної відсоткової ставки, з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року.

Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів склав би:

за період: з 18 березня 2024 року до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; 10 000,00 грн х 36 днів х 2,5 % = 9 000,00 грн;

за період: з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; 9 999,99 грн х 120 днів х 1,5 % = 17 999,98 грн;

за період: з 21 серпня 2024 року до 02 березня 2025 року (період вказаний у позовній заяві) - 1 %; 9 999,99 грн х 194 дні х 1 % = 19 399,98 грн.

Розмір процентів за договором від 18 березня 2024 року № 4482334 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 18 березня 2024 року по 02 березня 2025 року складає: 9 000,00 грн + 17 999,98 грн + 19 399,98 грн = 46 399,96 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» законодавчо визначеного розміру процентів в розмірі 2,5 %, 1,5 % та 1 % в сумі 46 399,96 грн.

Суд першої інстанції вирішуючи спір в частині стягнення заборгованості за процентами по суті дійшов правильного висновку про наявність підстав для її стягнення, проте помилився щодо суми, яка підлягає стягненню, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості яка підлягає стягненню з 88 247,81 грн до 56 399,95 грн.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частин першої, другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити абзац другий резолютивної частини заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року, зменшивши стягнутий розмір заборгованості з 88 247,81 грн до 56 399,95 грн.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення в частині розміру стягненої суми заборгованості, то заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судового збору підлягає зміні, суд зменшує розмір стягнутого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судового збору з 2 422,40 грн до 1 547,17 грн.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, судові витрати понесені ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги в розмірі 2321,87 грн. слід стягнути з ТОВ «Українські фінансові операції» на його користь.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Ревою Інною Олександрівною, задовольнити частково.

Змінити абзац другий резолютивної частини заочного рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року зменшити стягнутий розмір заборгованості з 88 247,81 грн до 56 399,95 грн.

Заочне рішення Березанського міського суду Київської області від 10 грудня 2025 року в частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судового збору змінити, зменшити розмір стягнутого судового збору з 2 422,40 грн до 1 547,17 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 2321,87 грн.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач А. М. Стрижеус

Судді: Л. Д. Поливач

О. І. Шкоріна