Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №461/7547/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7547/26

Провадження №2-а/461/182/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Кротової О.Б.,

секретар судового засідання Петрушка І.С.,

за участі:

представника позивача Горбонос І.К.,

відповідача ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника відповідача Ганжі А.М. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України,-

в с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

23.09.2026 Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби звернулося до суду з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 прибув в Україну в 2015 році поза пунктом пропуску в Харківській області (зі слів іноземця). З того часу території України не покидав. Відповідно до інформації, яка міститься в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» інформація стосовно вказаної особи відсутня. За обліками ЄІАС УМП інформація про зазначеного іноземця відсутня. Паспортний документ, що посвідчує особу та дає право на виїзд з України, - відсутній. Встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України незаконно, не має підстав для подальшого перебування в Україні. Відповідач не вживав заходів щодо оформлення легального перебування на території України, з заявою про надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту не звертався, законне джерело існування та підстави для подальшого перебування на території України відсутні. Отже, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в Україні у статусі нелегального мігранта.

Відповідно до протоколу про адміністративне затримання № МЛВ 000129, 01.04.2026 о 16 год. 15 хв. працівники Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби виявили та затримали громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.203 КУпАП, та з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, встановлення особи порушника, вирішення питання про поміщення особи в ПТПІ, який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме прибув на територію України нелегально поза пунктом пропуску та проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 003465 від 01.04.2026, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, та проживав на території України без документів на право проживання в Україні, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП - перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Так, відповідач перебуває на території України без будь-яких документів для іноземця (посвідка, дозвіл на імміграцію, довідка про звернення за захистом і т.д.), що дають право законно перебувати на території України, та тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Галицького районного суду м. Львові від 02.04.2026 у справі №461/2365/26, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, вирішено затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Старшим слідчим Управління ГУ НП в АР Крим та м.Севастополі листом від 18.05.2026 №1669-2026 поінформовано про те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 15.06.2016 громадянин російської федерації ОСОБА_1 звертався до Олександрійського МВ УДМС України в Кіровоградській області із заявою про видачу паспорта громадянина України та надав підробний паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 на персональні дані « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », виданий 27.07.2006 Бахчисарайським РВ ГУМВС України в АР Крим.

Листом Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 25.05.2026 № 5/2-1071 надано інформацію на підставі дозволу слідчого ГУНП в АР Крим та м. Севастополі № 1752-2026 від 22.05.2026 для використання в судовій справі №461/2365/26 копії судової портретної експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження №12025010000000115 від 16.06.2025, по фотозображеннях ОСОБА_5 / ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 03.06.2026 № 833972026 щодо перевірки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено, що під час перевірки фотозображення, долученого до запиту, за обліками Генерального секретаріату Інтерполу встановлено його збіг із фотозображенням особи на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, наведені дані правоохоронних органів, результати портретної експертизи та перевірка за обліками Інтерполу підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 є громадянином російської федерації ОСОБА_1 .

Листом Сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУПН у Львівській області №10208/1/4601-26 від 03.06.2026 повідомлено ЗМУ ДМС у відповідь на запит №4601.9.1-8698/46.1-26 щодо перебування в обліках Генерального Секретаріату МОКП - Інтерпол громадянина рф ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 . А саме станом на 03.06.2026, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває в обліках Генерального Секретаріату МОКП - Інтерпол під «червоним» оповіщенням з метою арешту. Дата внесення в обліки: 10.12.2021 року. Країна ініціатор розшуку - російська федерація. Тип злочину: фінансування тероризму. Додатково поінформовано, що громадянин рф ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 03.06.2026, в обліках Генерального Секретаріату МОКП - Інтерпол не значиться. Надіслано витяг з БД МОКП Інтерпол для прийняття рішення.

ЗМУ ДМС листом №4601.18.4-6724/46.1-26 від 30.04.2026 звернулось до Посольства Киргизької Республіки в Україні проханням щодо ідентифікації та видачі свідоцтва на повернення (звільнивши від консульського збору) громадянину ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши що під час вжиття заходів з ідентифікації громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Таш-Кумир Киргизької Республіки (батько - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), затриманого на підставі рішення Галицького районного суду м. Львова (адміністративна справа № 461/2365/26), отримано інформацію про можливе перебування його у громадянстві Киргизької Республіки. Посольство Киргизької Республіки в Україні вербальною нотою №018/32 від 10.06.2026 повідомило, що згідно з даними Департаменту реєстрації населення при Міністерстві цифрового розвитку Киргизької Республіки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у числі громадян Киргизької Республіки не значиться.

В подальшому ЗМУ ДМС листом №4601.18.4-13564/46.1-26 від 27.08.2026 звернулось до Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України щодо вжиття відповідних заходів для ідентифікації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Міністерство закордонних справ України листом №16615/1/4601.26-26 від 02.09.2026 повідомило, що через повномасштабну агресію російської федерації проти нашої держави дипломатичні відносини між Україною та росією розірвано, а діяльність посольства та консульських установ держави-агресора на території України припинено. Представлення інтересів російської федерації дипломатичним представництвом третьої держави в Україні не здійснюється. Закордонні дипломатичні установи України на території держави-агресора також не функціонують. Зазначене, унеможливлює надання органами дипломатичної служби України сприяння у підтвердженні особи і документуванні громадян держави агресора.

ЗМУ ДМС листом №4601.18.4-13668/46.2-26 від 28.08.2026 звернулося до Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні щодо надання інформації та надіслання бланків заяв та перелік необхідних документів для їх подальшого заповнення з метою ідентифікації особи, оформлення відповідних документів, які дають право на перетин кордону громадянам російської федерації. Відповідь від Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні - очікується.

Позивач стверджує, що станом на сьогодні наявні умови, за яких відсутні документи з країни походження та країни громадянської належності, необхідні для належної ідентифікації особи відповідача, що є прямою законною підставою згідно ст.289 КАС України для продовження строку затримання особи в ПТПІ для вжиття подальших заходів з ідентифікації особи. Оскільки жодних документів щодо законного перебування в Україні відповідач не надав та позивач станом на сьогодні не отримав паспортний / проїзний документ для відповідача, який би надав право на виїзд з України та в`їзд на територію іншої країни, - наявні умови, за яких неможливо належним чином ідентифікувати відповідача.

Процесуальні дії у судовій справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 23.09.2026 о 11:33 год визначено головуючого суддю Кротову О.Б. та цього ж дня передано судді.

Ухвалою судді від 23.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання 23.09.2026 о 15.00 год.

В судовому засіданні 23.09.2026 задоволено клопотання відповідача - ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для забезпечення його права на захист, надання можливості подати суду відзив та докази, які на думку відповідача, мають суттєве значення для повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, оскільки його представник - адвокат Ганжа А.М., яка подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції не може приєднатись до такої у зв`язку з технічними збоями в системі «Електронний суд».

Судове засідання відкладено на 24.09.2026 о 15.00 год.

24.09.2026 від представника відповідача - адвоката Ганжі А.М. надійшов відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного. Сторона відповідача вважає, що утримання ОСОБА_1 у пункті тимчасового перебування іноземців тривалістю понад 6 місяців без чітких строків завершення ідентифікації порушує принцип пропорційності та право на свободу пересування. Затримання не має бути формальним. У адміністративному позові заявник не вказує реальних строків та способів здійснення процедури ідентифікації чи видворення. Звертає увагу, що видворення ОСОБА_1 з території України не можливе через скасування Рішення Державної міграційної служби № 4601100100000750 про видворення, а саме Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 апеляційну скаргу адвоката Янкул Г.І., діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2026 року у справі №461/3993/26 скасувано та прийнято постанову, якою позовні вимоги адвоката Янкул Г.І., діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення про примусове видворення з України задоволено; скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 4601100100000750 від 01 квітня 2026 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 .

Окрім того, до ОСОБА_1 Європейським судом з прав людини застосовано правило 39 про те, що заявник не має бути видворений за межі України. Звертає увагу, що ЄСПЛ застосовує цей механізм лише у випадках, коли загроза життю, здоров`ю чи катування (стаття 3 ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ) є реальною, безпосередньою та неминучою. Також заявник звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, щодо того, що позбавлення волі за п. «f» ч. 1 ст. 5 ЄКПЛ є виправданим лише доти, доки триває процедура видворення. Якщо процедура не проводиться з належною ретельністю або її завершення є неможливим, тримання під вартою перестає бути законним (рішення ЄСПЛ у справі «Chahal v. the United Kingdom», «Mikolenko v. Estonia»).

Також звертає увагу на те, що о ДМС звернулося до Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні лише 28.08.2026, тобто вже під кінець строку затримання ОСОБА_1 та утримання його в ПТПІ. А отже, такі звернення та формулювання «Відповідь від Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні очікується» є лише формальною підставою, яку використовує заявник, щоб обґрунтувати необхідність продовження строків затримання ОСОБА_1 , хоча реальних та законних підстав для цього немає. По-друге, та найголовніше, у Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні не має юридично закріпленої процедури чи гарантій видачі документа на повернення. Заявник у позові сам вказує, що відповідь очікується, тобто фактичний та реальний механізм документування відсутній.

Зазначає, що Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби не довело наявності двох обов`язкових умов, передбачених ч.13 ст.289 КАС України, для продовження строку затримання.

Сторона відповідача наголошує, що затримання не є самостійним покаранням, а виконує допоміжну функцію - забезпечення видворення чи ідентифікації. Якщо фактичне видворення/документування є заздалегідь неможливим, подальше утримання під вартою ОСОБА_1 перетворюється на свавільне позбавлення волі.

З врахуванням наведеного, просить в задоволенні позову відмовити.

Аргументи учасників справи

В судовому засіданні представник позивача Горбонос І.К. позовні вимоги підтримала з підстав наведених в позовній заяві. Додатково пояснила, що на даний час дійсно рішення про видворення відповідача ОСОБА_1 з України скасоване, однак вважає, що положення ст.289 КАС України слід розуміти так, що продовжити строк затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні можна задля ідентифікації відповідача. Пояснила, що особа відповідача ОСОБА_1 органом ДМС на даний час встановлена, а саме такий являється громадянином російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак діючий паспортний чи проїзний документ у нього відсутній. Зазначила, що у зв`язку із розірванням дипломатичних відносин із російською федерацією ідентифікувати відповідача чи виготовити йому документи, що посвідчують особу, наразі не видається за можливе, тому вони звернулися до Міжнародного комітету Червоного Хреста за роз`ясненнями з приводу того, як діяти в такій ситуації, чи можливою допомогою.

Відповідач ОСОБА_1 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконфенції з Волинського ПТПІ, позов заперечив, просить в задоволенні такого відмовити. Пояснив, що жодних дій, які б перешкоджали його ідентифікації, він не вчиняє. Визнає, що він є громадянином російської федерації ОСОБА_1 , документований паспортом рф. Паспортний документи залишив на території рф, за весь час перебування на території України не вживав заходів для відновлення свого паспорта. Звертає увагу суду на тому, що рішення уповноваженого органу (Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби) про його видворення - скасовано, а Європейським судом з прав людини застосовано правило 39 про те, що він не має бути видворений за межі України. Додатково зазначив, що на території України в нього є сім`я, на утриманні перебуває троє дітей, він працює, допомагає Збройним силам України. Окрім цього, стан його здоров`я є незадовільним. Також зазначив, що тричі подавав заяви до уповноваженого органу про надання притулку, втім безрезультатно, у зв`язку із чим у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебуває справа щодо оскарження бездіяльності ДМС. Пояснив, що жодних злочинів щодо фінансування тероризму не вчиняв, до терористичних організацій не має жодного відношення. В рф його засуджено без його участі в розгляді справи за те, що він допомагав кримсько-татарському народу. Вважає це політичним переслідуванням.

Представник відповідача - адвокат Ганжа А.М. (в режимі відеоконференції) в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги заперечила, з підстав, зазначених у письмовому відзиві, просила відмовити в задоволенні позову.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до протоколу про адміністративне затримання № МЛВ 000129, 01.04.2026 о 16 год. 15 хв. працівники Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби виявили та затримали громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку зі вчиненням правопорушення, передбаченого частиною 2 ст.203 КУпАП, та з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, встановлення особи порушника, вирішення питання про поміщення особи в ПТПІ, який порушив правила перебування іноземців на території України, а саме прибув на територію України нелегально поза пунктом пропуску та проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ПР МЛВ 003465 від 01.04.2026, громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевищив дозволений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, та проживав на території України без документів на право проживання в Україні, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 203 КУпАП - перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Згідно з поясненнями відповідача, громадянин рф ОСОБА_1 розуміє, що порушив адміністративне законодавство, перекладача не потребує, українську мову розуміє, свою провину визнає, зміст протоколу йому зрозумілий.

01.04.2026 Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби прийняло рішення №4601100100000750 про примусове видворення громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно рішення виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для з`ясування правового статусу іноземця проведено перевірку особи та опитування останнього. Зі слів іноземця, востаннє прибув в Україну в 2015 році поза пунктом пропуску в Харківській області. З того часу території України не покидав. Згідно інформації, яка міститься в інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» інформація стосовно вказаної особи відсутня. За обліками ЄІАС УМП інформація про зазначеного іноземця відсутня. Паспортний документ, що посвідчує особу та дає право на виїзд з України відсутній. Встановлено, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на території України незаконно, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні. Відтак, вирішено примусово видворити з України громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львові від 02.04.2026 у справі №461/2365/26, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, вирішено затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, терміном на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

26.05.2026 щодо ОСОБА_1 Європейським судом з прав людини застосовано правило 39 про те, що заявник не має бути видворений за межі України.

03.06.2026 Янкул Г.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду з позовною заявою до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення про примусове видворення з України №4601100100000750 від 01.04.2026.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 17.06.2026 позов задоволено частково. Заборонено Західному міжрегіональному управлінню Державної міграційної служби виконання Рішення №40601100100000750 про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства, російська федерація, ОСОБА_1 / ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом його видворення чи передачі безпосередньо до російської федерації. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 апеляційну скаргу адвоката Янкул Г.І., діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Галицького районного суду м.Львова від 17 червня 2026 року у справі №461/3993/26 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги адвоката Янкул Г.І., діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про скасування рішення про примусове видворення з України - задоволено. Скасовано рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 4601100100000750 від 01 квітня 2026 року про примусове видворення з України іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 .

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.08.2026 у справі №461/3993/26 також встановлено, що відповідач звертався до органів ДМС у сфері міжнародного захисту про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту: 24 квітня 2026 року, 05 червня 2026 року та 22 червня 2026 року, що свідчить про бажання іноземця щодо співпраці з відповідними органами ДМС для вирішення питання його легалізації на території України.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року (провадження № К/990/41604/26) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ЗМУ ДМС на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 461/3993/26. Ухвала є остаточною.

Доказів прийняття щодо відповідача нового рішення про примусове видворення або примусове повернення позивач суду не надав.

2.Мотивувальна частина

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який набрав чинності з 11.09.1997, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 5 Конвенції кожному гарантовано право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:

a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом;

b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом;

c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;

d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;

e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;

f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Кожен, кого заарештовано, має бути негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і про будь-яке обвинувачення, висунуте проти нього.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Частиною шістнадцятою статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини першої, третьої статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках. Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України. Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

Вказана норма встановлює можливість відповідних органів приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства в таких випадках:

1) якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України; або

2) є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Частиною третьою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Частиною четвертою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Згідно з частиною восьмою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки. Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Пунктом 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003, визначено, що пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - пункт тимчасового перебування), є державною установою, що призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення за межі України; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих ДМС, її територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства.

Згідно з пунктом 5 Типового положення іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі України або передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію. Строк тримання затриманих іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування становить шість місяців з дня фактичного затримання особи. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи передачу відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, цей строк може бути продовжений, але не більш як до вісімнадцяти місяців.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IIІ Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства у разі виявлення підстав, передбачених частиною першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», органи ДМС, органи охорони державного кордону та органи СБУ залежно від обставин виявлення/затримання іноземця невідкладно готують позовну заяву до адміністративного суду. За наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, або за наявності ризику його втечі, а так само у разі відсутності в іноземця, що вчинив порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, органи ДМС, орган охорони державного кордону або орган СБУ подають до адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням ПТПІ позовну заяву відповідно до частини першої статті 289 КАС України. Вимоги щодо взяття на поруки та внесення застави не можуть бути заявлені стосовно іноземців, до яких раніше застосовувалися такі заходи, а також стосовно яких є достатні дані про їх причетність до готування та (або) вчинення терористичної діяльності. У разі якщо особа, стосовно якої подається позов, є батьком, матір`ю, супроводжуючою особою або опікуном для неповнолітніх осіб, які слідували спільно з нею, відомості про таких дітей зазначаються у позовній заяві.

Згідно з частиною першою статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до частини одинадцятої статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до частин 12-13 ст.289 КАС України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення чи реадмісію або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Відповідно до підпункту 9 пункту 4 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 360, ДМС відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Відповідно до частин 14-15 статті 289 КАС України розгляд питань, визначених цією статтею, здійснюється судом за обов`язкової участі сторін, у тому числі може проводитися у режимі відеоконференції та з трансляцією з іншого приміщення, розташованого поза межами приміщення суду, в порядку, визначеному цим Кодексом. Адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.

Верховний Суд у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 296/8455/22 (пункт 31), аналізуючи наведені норми, дійшов такого висновку: «…з аналізу наведених правових норм щодо вирішення питання затримання іноземця або особи без громадянства стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, висновується, що за наявності певних перелічених у цих нормах умов, існує правова можливість здійснити таке затримання як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення. Якщо ж відсутнє примусове видворення особи, то затримувати особу та відповідно продовжувати строк її тримання в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, забороняється».

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 303/5363/24 (пункти 65-68) Верховний Суд зазначив, що скасування рішення про примусове видворення може свідчити про те, що затримання та поміщення особи до ПТПІ з метою забезпечення примусового видворення відбулося на підставі незаконного рішення про видворення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Розділу Х Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом МВС України від 29.02.2016 № 141, іноземці та особи без громадянства звільняються з ПТПІ його адміністрацією на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення з України, що набрало законної сили, у разі непродовження судом строку затримання чи яких до завершення граничного строку перебування в таких ПТПІ не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або особами без громадянства, а також установлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Звільнення іноземців або осіб без громадянства на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або відмову в продовженні строку затримання, що набрало законної сили, здійснюється невідкладно, але не пізніше трьох годин із моменту отримання адміністрацією ПТПІ такого рішення (постанови, ухвали) та інформування заінтересованого органу.

Стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» декларує обов`язковість судових рішень. Так, згідно з частиною другою цієї статті судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Обставини щодо протиправності рішення про видворення можуть мати преюдиційне значення у справі про затримання.

Висновки суду

Заслухавши думку учасників справи, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на таке.

У цій справі предметом судового розгляду є вимога Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби про продовження строку затримання відповідача на підставі статті 289 КАС України, у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, на термін шість місяців, з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України, - відсутні.

Судом встановлено, що рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби № 4601100100000750 від 01 квітня 2026 року про примусове видворення відповідача, для забезпечення виконання якого відповідача затримано рішенням Галицького районного суду м.Львова від 02 квітня 2026 року у справі № 461/2365/26, скасоване постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 461/3993/26. Постанова набрала законної сили 24 серпня 2026 року, а ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 461/3993/26 встанолено, що ОСОБА_1 вчиняє активні дії, спрямовані на забезпечення обороноздатності нашої держави, і у разі його примусового видворення можуть виникнути обставини, що загрожуватимуть його здоров`ю, і навіть життю.

У вказаній постанові суд дійшов висновку, що порушення ОСОБА_1 законодавчо установленого порядку перебування на терниторії України та порушення міграційного законодавства у даному випадку не є достатньою підставою для застосування заходів у вигляді примусового видворення, оскільки не може убезпечити його від поводження, забороненого статтею 3 Конвенції про захист прав людини та основоположених свобод.

Отже, з 24 серпня 2026 року відсутнє рішення про примусове видворення відповідача, тобто відсутня обов`язкова умова, з якою закон пов`язує можливість затримання іноземця та продовження строку його затримання. За відсутності рішення, яке підлягає виконанню, не може йтися про неможливість «забезпечити примусове видворення» у розумінні частин одинадцятої, тринадцятої статті 289 КАС України. Причиною невиконання видворення є не відсутність співпраці з боку відповідача чи неотримання інформації з країни його громадянської належності, а відсутність правової підстави для видворення.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 Розділу Х Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом МВС України від 29.02.2016 № 141, іноземці та особи без громадянства звільняються з ПТПІ його адміністрацією на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення з України, що набрало законної сили, у разі непродовження судом строку затримання чи яких до завершення граничного строку перебування в таких ПТПІ не було примусово видворено за межі України з причин відсутності проїзного документа, транспортного сполучення з країною їх походження або з інших причин, незалежних від таких осіб, у разі визнання їх в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, або особами без громадянства, а також установлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Звільнення іноземців або осіб без громадянства на підставі рішення суду про скасування рішення про їх затримання або примусове видворення за межі України, або відмову в продовженні строку затримання, що набрало законної сили, здійснюється невідкладно, але не пізніше трьох годин із моменту отримання адміністрацією ПТПІ такого рішення (постанови, ухвали) та інформування заінтересованого органу.

Стаття 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» декларує обов`язковість судових рішень. Так, згідно з частиною другою цієї статті судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відтак, обставини щодо протиправності рішення про видворення відповідача мають преюдиційне значення у цій справі.

Суд не приймає доводи позивача про необхідність продовження затримання з метою ідентифікації відповідача. За змістом частини першої статті 289 КАС України та висновку Верховного Суду у справі № 296/8455/22, ідентифікація не є самостійною підставою для позбавлення свободи в порядку цієї статті. Вона допустима лише разом із забезпеченням примусового видворення за наявності відповідного рішення.

Суд вважає необгрунтованими покликання позивача на факт звернення до Міжнародного комітету Червоного Хреста з метою отримання роз`яснень щодо можливого порядку дій у відповідній ситуації та можливої допомоги, оскільки такий не є обставиною, яка сама по собі обґрунтовує необхідність продовження строку перебування особи у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Суд враховує, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 вересня 2026 року у справі № 461/2365/26 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення від 02 квітня 2026 року за нововиявленими обставинами. Однак цю відмову мотивовано виключно процесуальними підставами: скасування акта суб`єкта владних повноважень не є скасуванням судового рішення в розумінні пункту 3 частини другої статті 361 КАС України, а обставина виникла після ухвалення рішення. Правомірності подальшого тримання відповідача в ПТПІ після скасування рішення про видворення не надавалось оцінки.

Обставини скасування рішення про примусове видворення, встановлені постановою суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, у справі за участю тих самих осіб. Тому відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України вони не потребують доказування.

Продовження строку тримання відповідача в ПТПІ за відсутності рішення про його примусове видворення не відповідало б вимогам статті 29 Конституції України та підпункту «f» пункту 1 статті 5 Конвенції, оскільки процедура видворення щодо відповідача не триває.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивач не довів наявності передбачених законом підстав для продовження строку затримання відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки за подання позову у справах цієї категорії судовий збір не сплачується.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241-244, 246, 250, 268-272, 289 КАС України, -

у х в а л и в:

у задоволенні адміністративного позову Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби, код ЄДРПОУ 45870769, 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, електронна адреса: zmrudms@dmsu.gov.ua;

представник позивача: Горбонос Інна Костянтинівна, 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, номер телефону: НОМЕР_2 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин російської федерації, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

представник відповідача: Ганжа Анастасія Михайлівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: 01001 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 11, 3-ий поверх, номер телефону: НОМЕР_4 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_5

Суддя Ольга КРОТОВА