Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №336/3182/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/3182/26

Провадження №: 2/336/2918/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з утримання будинку та прибудинкової території,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, за якою просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 25 090 гривень 78 копійок, за період з 01.03.2018 року по 30.09.2025 року включно, індекс інфляції у розмірі - 26 127 гривень 04 копійки, судовий збір у розмірі - 3028 гривень та судові витрати на правову допомогу в розмірі 2000 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є співвласником квартири АДРЕСА_1 , в якому створено ОСББ «МАГ 92». Власником квартири АДРЕСА_2 також є ОСОБА_2 , яка померла і тому не може бути відповідачем/співвласником за даним позовом.

3 01.03.2018 року боржник ОСОБА_1 припинив внесення плати за поточний і капітальний ремонт будинку, за експлуатаційні витрати на утримання будинку і прибудинкової території (технічне обслуговування) і комунальні послуги, у зв`язку з чим утворилась заборгованість перед ОСББ за період з 01.03.2018 по 01.10.2025 в загальному розмірі 51 217,82 гривень, яка складається із заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 25 090 гривень 78 копійок та індексу інфляції у розмірі - 26 127 гривень 04 копійки, що підтверджується розрахунком заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надсилав на адресу боржника Вимоги (претензії) щодо сплати внесків на управління будинком разом з Актом звіряння взаємних розрахунків по сплаті внесків на управління будинком, проте боржник не здійснив відповідну оплату.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, розгляд справи призначено без виклику (з повідомленням) сторін. Згідно з ухвалою відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) не надходило.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками були направлені поштою у встановленому законодавством порядку за зареєстрованим місцем проживання останнього, проте конверт був повернутий на адресу суду поштовим відділенням зв`язку із відміткою, що адресат відсутній.

20.08.2026 до справи надійшов відзив, скерований відповідачем ОСОБА_1 засобами поштового листування. Вказаний відзив відповідач позначив як «попередній».

Згідно з відзивом відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Так, відповідач вказує, що враховуючи постійні ракетно-бомбові удари по м. Запоріжжю, з метою убезпечення свого життя він тривалий час вимушений проживати в іншій, більш безпечній місцевості, а отже, фактично комунальними послугами не користується і жодної кореспонденції, у тому числі з питань будь-яких позовних вимог з боку ОСББ «МАГ 92» з об`єктивних причин не отримував. Вказує, що позивачем не враховано відсутність укладеного з відповідачем договору з особистим підписом відповідача, що зумовлює відсутність належних договірних правовідносин між сторонами, і тому неможливо стверджувати, що сторони досягли згоди за усіма умовами означеного договору. Відповідач добровільно, на свій розсуд, регулярно компенсує за фактично надані послуги, навіть без наявності договору, про що свідчать його регулярні добровільні компенсаційні платежі, що вказує на відсутність будь-якої заборгованості у нього. Крім того, з 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан, з урахуванням чого та приписів Постанови КМУ № 206 від 05.03.2022 заборонено здійснювати нарахування інфляційних та інших витрат на заборгованість, що утворена у зв`язку із несвоєчасним та /або неповним внесенням населення плати за житлово-комунальні послуги. Таким чином, нарахування позивачем інфляційних втрат суперечить нормам чинного законодавства. Вважає, що вимоги позивача заявлені передчасно, у період дії «мораторію» на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на територіях можливих бойових дій, куди віднесено й Запорізьку область. Також, просить застосувати строк позовної давності, та відмовити у задоволенні вимог щодо стягнення з нього витрат на правову допомогу, які є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідь на відзив від позивача до суду не надходила.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до п. 5, 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга (послуга з управління багатоквартирним будинком) та комунальні послуги (послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами). Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Статтями 7, 8 вказаного вище Закону визначені права та обов`язки споживачів й виконавця комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством і умовами договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, а також оплата наданих житлово-комунальних послуг за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. При цьому, пунктом першим частини 2 ст. 7 Закону передбачено, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Частиною 3 статті 13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не передбачено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником частки квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 449906262), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.10.2004, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради. Форма власності: приватна спільна часткова.

Інші частки квартири АДРЕСА_1 належали на праві приватної спільної часткової власності померлій ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 449906262), на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 28.10.2004, виданого Шевченківською районною адміністрацією Запорізької міської ради.

Згідно інформації Департаменту адміністративних послуг Запорізької області, що надійшла до суду 16.04.2026 року, за відомостями департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровано за адресою АДРЕСА_3 , з 27.12.1990 року по теперішній час.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92» є балансоутримувачем i здійснює управління багатоквартирним будинком та його обслуговування будинку.

Так, з 01 березня 2018 року боржник припинив внесення плати за поточний i капітальний ремонт будинку, за експлуатаційні витрати на утримання будинку i прибудинкової території (технічне обслуговування) i комунальні послуги. У зв`язку з чим з`явилась заборгованість перед ОСББ на суму в розмірі 25 090 гривень 78 копійок, саме за період з 01.03.2018 року по 01.10.2025 року включно.

Незважаючи на відсутність оплати за утримання будинку та прибудинкової території, відповідач отримує в повному обсязі послуги з обслуговування будинку АДРЕСА_4 , яке виконує Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92» та приймає участь у витратах по виконаних роботах. Відносини з приводу створення та діяльності об`єднань співвласників багатоквартирних об`єднань регулюються Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що вищим органом управління об`єднання є загальні збори, рішення яких є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

У відповідності до розділу V п. 2 Статуту ОСББ «МАГ 92» та ст. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання; забезпечувати дотримання вимог житлового i містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного i капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або ix частин; своєчасно i в повному обсязі сплачувати належні внески i платежі.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку відповідач належним чином зобов`язання зі сплати послуги з управління багатоквартирним будинком не виконував, в результаті чого у період з 01.03.2018 року по 01.10.2025 року виникла заборгованість в загальній сумі 25 090,78 гривень.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, що передбачено статтею 526 ЦК України.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, враховуюче викладене, наявні підстави для стягнення заборгованості у розмірі, визначеному позивачем.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань на суму заборгованості відповідача у розмірі 26 127,04 грн. за період з 01.03.2018 року по 30.09.2025 року.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

24.02.2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Надалі дію воєнного стану неодноразово було продовжено, зокрема Указом Президента України № 573/2022 від 12 серпня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України № 2500-IX від 15 серпня 2022 року, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 5 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, в подальшому дію воєнного стану неодноразово продовжено та на теперішній час дію воєнного стану не скасовано.

Постановою КМ України № 206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64«Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають стягненню з відповідача за період з березня 2018 року по лютий 2022 року включно у розмірі 4828,40 грн., отже позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 29 919,18 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що позовні вимоги є передчасними у зв`язку з дією «мораторію» на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги на територіях можливих бойових дій.

Такі доводи ґрунтуються на помилковому ототожненні Запорізької області з територією активних бойових дій. Відповідно до чинного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, статус відповідної території визначається щодо конкретних територіальних громад, а не області в цілому.

При цьому Запорізька міська територіальна громада не віднесена до територій, на яких ведуться активні бойові дії. Саме лише розташування міста Запоріжжя у Запорізькій області не є достатньою правовою підставою для застосування до спірних правовідносин обмежень, передбачених законодавством для територій активних бойових дій.

Також, суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача щодо ненадання йому судом копій процесуальних документів, а також щодо подання ним «попереднього» та «додаткового» відзивів.

Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України учасники справи при розгляді справи у порядку позовного провадження викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. При цьому процесуальним законом передбачено такі заяви по суті справи, зокрема, як позовна заява, відзив на позовну заяву, відповідь на відзив та заперечення.

Згідно з частиною першою статті 178 ЦПК України саме у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Отже, ЦПК України не передбачає самостійних видів заяв по суті справи під назвами «попередній відзив» або «додатковий відзив». Надання відповідачем відповідного найменування поданому ним документу не створює для такого документа окремого процесуального статусу, не передбаченого ЦПК України.

Водночас суд, вирішуючи питання щодо врахування поданих відповідачем документів, виходить не лише з їх назви, а насамперед із їх змісту, часу подання та відповідності вимогам процесуального закону.

Щодо доводів відповідача про ненадсилання йому судом усіх процесуальних документів на електронну адресу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги та копії, одержувати копії судових рішень, подавати докази, заяви та клопотання, а також наводити свої доводи, міркування та заперечення.

Порядок направлення судових викликів та повідомлень визначений статтею 128 ЦПК України. Зокрема, судова повістка, а у випадках, встановлених Кодексом, разом із копіями відповідних документів надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності — у встановленому Кодексом порядку за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Таким чином, ЦПК України визначає встановлений законом порядок направлення та вручення судових документів. При цьому положення Кодексу не встановлюють загального обов`язку суду на вимогу учасника справи дублювати всі без винятку процесуальні документи на його особисту адресу електронної пошти поза межами встановленого законом порядку їх вручення.

Як убачається з матеріалів справи, відповідні процесуальні документи направлялися відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання, наявним у матеріалах справи та повідомленим суду. Поштові відправлення були повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

При цьому відповідно до пунктів 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку або відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування, повідомленою цією особою суду, а також за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою, якщо особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, сам факт повернення поштового відправлення у зв`язку з відсутністю адресата за зареєстрованою адресою не свідчить про те, що суд не здійснив направлення відповідного документа або неналежним чином виконав свої процесуальні обов`язки.

Крім того, відповідач, як учасник справи, не був позбавлений можливості реалізувати передбачене пунктом 1 частини першої статті 43 ЦПК України право на ознайомлення з матеріалами справи, у тому числі безпосередньо в приміщенні суду, робити з них витяги та копії, а також отримувати копії судових рішень.

Таким чином, відповідач мав передбачені ЦПК України процесуальні можливості для ознайомлення з матеріалами справи, отримання інформації про подані учасниками процесу документи та реалізації права на подання своїх заперечень і доказів.

Також, відповідачем до відзиву були долучені квитанції про сплату житлово-комунальних послуг, а саме внесків на утримання будинку за травень, червень, липень та серпень 2026 року. Разом із тим спірним є період заборгованості з березня 2018 року по вересень 2025 року, а зі змісту наданих платіжних документів не вбачається, що здійснені платежі були спрямовані на погашення заборгованості за спірний період. Тому, суд не приймає зазначені квитанції до уваги як докази погашення заборгованості, заявленої до стягнення у цій справі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 58,41% у розмірі 1768,65 грн. гривень.

Відповідно до ст. 141 ч. 8 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представником позивача у матеріалах справи надано копію Договору про надання правничої допомоги № ОСББ-22/09 від 22.09.2025, укладеного між ОССБ «МАГ 92» в особі голови правління Найдьон І.В. та адвокатом Волковим Ю.О., Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 22.09.2025, платіжну інструкцію № 1321 від 08.10.2025 на суму 24 000,00 про оплату за складання позовних заяв до боржників ОСББ «МАН 92».

Разом з тим, розподіляючи витрати позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному стороною як позивача та і відповідача, адже такий розмір, окрім іншого, має відповідати критерію розумної необхідності та пропорційності таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В даному випадку суд приходить до висновку про те, що визначений сторонами розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, витраченим ним часом.

Отже, враховуючи складність справи, а також виходячи з предмету спору, ціни позову, значення справи для сторін, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критеріїв реальності адвокатських послуг та розумності їх розміру, враховуючи часткове задоволення вимог, суд, керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, відповідно до вимог ст.137 ЦПК України, вважає, що доведеним та розумним розміром витрат на послуги адвоката під час судового розгляду у даному випадку є сума 1000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України ст. ст. 11, 13, 81, 89, ч. 2 п. 1 ст. 141, 258-259, 263-265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92» заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з березня 2018 року по лютий 2022 року включено в розмірі 25 090,78 гривень,а також індекс інфляції в розмірі 4828,40 гривень, а всього 29 919 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 18 еопійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92» витрати зі сплати судового збір в розмірі 1768,65 гривень та 1000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині відмовити.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «МАГ 92», код ЄДРПОУ 40452250, місцезнаходження: 69098, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, буд. 92, Р\р НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ю.А.Галущенко