Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №335/8096/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/8096/26 2/335/4185/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кам`янсько-Дніпровської територіальної громади в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, в якому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначено, що Позивач є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 16.08.1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області Железняк О.І., зареєстрованого в реєстрі за № 451. Право власності на квартиру було зареєстровано 17.11.1995 року в ОП ЗМБТІ під реєстровим номером 4582 у книзі 15.

У 2022 році після початку повномасштабної війни російської федерації проти України, Позивач з родиною залишила своє постійне місце проживання, взявши лише найнеобхідніше, усі її документи, зокрема і оригінал договору купівлі-продажу квартири, залишились в окупації за місцем її проживання, у наявності позивачки тільки копії документів. Позивачка зверталась до Запорізького обласного державного нотаріального архіву щодо видачі Дублікату договору купівлі-продажу, проте у видачі було відмовлено. Позивач бажає зареєструвати своє право власності на квартиру до Державного реєстру прав на нерухоме майно, однак проведення реєстраційних дій неможливе, оскільки надані нею документи не відповідають вимогам, встановленим законодавством. Оригінали правовстановлюючих документів на спірне нерухоме майно втрачені внаслідок тимчасової окупації м. Кам`янка-Дніпровська та воєнних дій, а відновити їх у загальному порядку об`єктивно не має можливості. У зв`язку з цим позивач звернулася до суду та посилаючись на вказані обставини, просить суд, на підставі ст. 392 ЦК України визнати за нею право власності на належну їй квартиру.

Ухвалою судді від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, та призначено підготовче судове засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву.

21.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява, за змістом якої відповідач не має заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 03.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання, призначене на 24.09.2026, сторони та їх представники не з`явились, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку. 03.09.2026 року позивач подала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує.

21.08.2026 року від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує, просить ухвалити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи на підставі доказів, які наявні в матеріалах справи, без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч.3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, та перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 29.09.2026.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні правовідносини і дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Судом встановлено, що Позивачу на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 на підставі Договору купівлі-продажу від 16.08.1995 року, посвідченого приватним нотаріусом Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області О.І. Железняк, зареєстрованого в реєстрі за № 451.

Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за позивачем у ОП «ЗМБТІ» 17.11.1995 року за реєстровим № 4582, що підтверджується реєстраційним написом на договорі купівлі-продажу.

Відповідно до довідки Кам`янсько-Дніпровської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області № 01-31/767 від 16.07.2026 року, згідно рішення сьомої сесії сьомого скликання Кам`янсько- Дніпровської міської ради від 16.02.2016 року № 2 «Про перейменування вулиць, провулків та парків міста Кам`янка-Дніпровська Кам`янсько- Дніпровського району Запорізької області» вулиця Калініна була перейменована на вулицю Калинова.

Згідно повідомлення Запорізького обласного державного нотаріального архіву від 16.07.2026 року № 1180/01-14, у видачі дубліката Договору купівлі-продажу, посвідченого 16.08.1995 року за реєстровим № 451 замість втраченого оригіналу відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією її паспорта та витягом з реєстру територіальної громади.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки, квартири проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

У даній справі судом встановлено, що позивачем набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 на законних підставах, до 2013 року та право власності на зазначений об`єкт нерухомості зареєстровано у встановленому законом порядку відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У позові зазначено, що у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією міста Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, позивач залишила своє зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , оригінали правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості залишились на тимчасово окупованій території Запорізької області та були фактично втрачені.

Відповідно до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Кам`янка -Дніпровська тимчасово окуповане з 27.02.2022.

Враховуючи зазначені обставини, за відсутності оригіналу правовстановлюючого документа, позивач позбавлена можливості отримати дублікат правовстановлюючого документа на належну їй квартиру та зареєструвати право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що позивач є одноособовим власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 42,3 кв.м., однак оригінал зазначеного правовстановлюючого документа було втрачено, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та тимчасової окупації м. Кам`янка-Дніпровська Запорізької області, де позивач проживала і була зареєстрована до повномасштабного вторгнення.

Встановлені судом обставини не викликають сумніву, оскільки підтверджені наданими копіями правовстановлюючих документів на належну позивачу квартиру, а також відомостями про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна та про зареєстроване місце проживання позивача за вказаною адресою.

В інший спосіб захистити своє право, окрім визнання права власності на нерухоме майно в судовому порядку, відповідно до ст. 392 ЦК України, позивач не має можливості.

Враховуючи викладене, беручи до уваги доведеність факту, що Позивач є власником нерухомого майна і документи, що засвідчують право її власності на квартиру АДРЕСА_1 , втрачені, у зв`язку з чим вона позбавлена можливості у встановленому законом порядку зареєструвати своє право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, через втрату оригіналів документів, що підтверджують її право власності на вказану квартиру, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кам`янсько-Дніпровської територіальної громади в особі Кам`янсько-Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів– задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з двох кімнат, житловою площею 26,1 кв.м, загальною площею 42,3 кв.м., корисною площею 16,2 кв.м.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: Кам`янсько-Дніпровська міська рада Василівського району Запорізької області (69107, Запорізька область, місто Запоріжжя, просп. Соборний, 164, ЄДРПОУ 45065873).

Повне рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя В.В. Калюжна