Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №335/7963/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/7963/26 2-а/335/174/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: у складі головуючого судді - Сиротенко В.К., за участю секретаря судового засідання Кумер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16.07.2026 через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1546-1 від 18 липня 2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а провадження по цій адміністративній справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Разом з позовною заявою від позивача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 липня 2025 р., перебуваючи у родини в м. Ужгороді, позивач був затриманий і доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент затримання його працівниками відповідача ОСОБА_1 перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 і мав при собі оригінал чинної довідки про надання відстрочки від призову, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 від 04.06.2025 р. № ВО/6519/79, яка надає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як науково-педагогічному працівнику закладу вищої освіти, згідно з чинним законодавством України, на строк до 31 серпня 2025 р. У той же день, 18 липня 2025 р., ОСОБА_1 був мобілізований до Збройних Сил України, а із 21 липня 2025 р. по 02 квітня 2026 р. весь час знаходився як курсант у військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ). Згідно із рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 р., яке було залишено в силі Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 р., дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу були визнані протиправними. Після звільнення із військової частини, перебуваючи в АДРЕСА_2 , із повідомлення у мобільному додатку «ДІЯ» позивач випадково дізнався про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження № 79780172 на підставі постанови № 1546-1 від 18 липня 2025 р., виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, із якого стало відомо, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову від проходження ВЛК згідно направлення № 5027, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 18.07.2025 р., яке ОСОБА_1 нібито відмовився підписати. Згідно із Постановою № 1546-1 на ОСОБА_1 був накладений штраф у розмірі 17 000 грн. В постанові № 1546-1 зазначено, що ОСОБА_1 не пішов на проходження медичного огляду, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій та виразив усну відмову від проходження медичного огляду. Однак, у мобільному додатку «Резерв +» та у військовому квитку наявний зроблений Відповідачем запис про проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії, згідно із протоколом № 2025-0718-1452-0728-3, як раз 18 липня 2025 р., тобто саме в день винесення протиправної Постанови № 1546-1. Таким чином, на думку позивача, позиція Відповідача є алогічною і суперечить сама собі. Окрім цього, винесенню Постанови № 1546-1 не передувало складання протоколу про адміністративне правопорушення, що є порушенням вимог абз. 5 ст. 258 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 не було завчасно, щонайменше за три доби, повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, право на отримання правової допомоги. Враховуючи викладене вважає, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами винних дій позивача, а тому оскаржувану Постанову прийнято без будь-яких належних на те підстав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 позовна заява надійшла в провадження судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 21.07.2026 поновлено ОСОБА_1 пропущений ним строк на звернення до суду з позовом щодо оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення; прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, надано учасникам строк для подання процесуальних заяв. Крім того, витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про притягнення до адміністративної відповідальності 18.07.2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП (постанова №1546-1 від 18.07.2025 року).

27.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. 18.07.2025 року в ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу було вручено направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності до проходження військової служби по мобілізації від 18.07.2025 року Таким чином, в ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до приписів встановлених абз. 12 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. N 154, вживались заходи щодо призову позивача на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку). Оскільки в відповідності до 1 ч. 13 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено обов`язковість проходження медичного огляду щодо осіб, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, що кореспондується з приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, відповідно до якого громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, - дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 були цілком правомірними. На позивача накладено штраф за вказане порушення у мінімальному розмірі санкції визначеною ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. На думку представника відповідача, позивач у своєму позові не навів та не підтвердив наявність обставин, які б свідчили про істотне порушення норм процесуального та матеріального права і за своїм характером тягнуть скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Ухвалою суду від 07.09.2026 витребувано у позивача інформацію щодо місця проходження (органу) військово-лікарської комісії, результати огляду якої оформлені протоколом № 2025-0718-1452-0728-3 від 18.07.2025; докази проходження такої військово-лікарської комісії. Також витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 протокол ВЛК №2025-0718-1452-0728-3 від 18.07.2025, на підставі якого внесено відповідний запис у застосунку «Резерв+» щодо ОСОБА_1 .

15.09.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява. В якій на виконання ухвали суду від 07.09.2026 повідомляє про відсутність у нього інформації щодо місця проходження ВЛК, результати якої оформлені протоколом №2025-0718-1452-0728-3 від 18.07.2025.

19.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів на виконання ухвали суду від 07.09.2026.

Судом 23.09.2026 розглянуто справу по суті та ухвалено рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, та при дотриманні норм матеріального і процесуального права, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 18.07.2025 т.в.о. помічника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з правової роботи молодшим лейтенантом ОСОБА_2 складено протокол №1546 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідно до якого суть адміністративного правопорушення полягає у наступному: «18.07.2025 р. близько 09:44 код. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де о 13 годині 50 хвилин було встановлено, що останній порушує вимогу ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», де зазначено, що громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Перебуваючи в ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянин ОСОБА_1 , за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку виконання обов`язку передбаченого пунктом 1 статті 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” був направлений на проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби згідно направлення № 5027, виданого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 18.07.2025 р. о 14:00 год., яке ОСОБА_1 підписати відмовився.

Після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, громадянин ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснював жодних дій та виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Отже, громадянин ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. …».

У протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 19:45 год. 18.07.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В графі «підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності» наявна відмітка «від підпису відмовився».

Відповідно до постанови від 18.07.2025 №1546-1 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за викладених в протоколі №1546 від 18.07.2025 обставин, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Також в постанові міститься відмітка про відмову в отриманні даної постанови особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відомості про направлення такої постанови на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку відсутні.

З наданого відповідачем направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення придатності для проходження військової служби по мобілізації №5027 від 18.07.2025 вбачається, що в графі «Одержав 14 год. 18.07.2025» стоїть відмітка «відмова».

Разом з тим, з наданої позивачем роздруківки з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаний та резервістів «Резерв+» щодо ОСОБА_1 вбачається, що в графі «Номер протоколу ВЛК, дата ВЛК, Постанова ВЛК» наявний запис «2025-0718-1452-0728-3; 18.07.2025; Придатний».

З метою встановлення фактичних обставин справи та перевірки доводів позивача щодо проходження ним військово-лікарської комісії та дотримання відповідачем встановленої законом процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності судом ухвалою від 07.09.2026 у учасників справи було витребувано відомості щодо проходження ОСОБА_1 відповідної ВЛК та протокол проходження такої комісії.

Як вбачається з наданої відповідачем на виконання ухвали суду Довідки військово-лікарської комісії №2025-0718-1452-0728-3 від 18.07.2025, саме 18.07.2025 Позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при обласному тимчасовому мобілізаційному пункті ІНФОРМАЦІЯ_2 проведено медичний огляд солдата (запасу) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якого визнано придатним до військової служби. Вказана довідка підписана головою та членами ВЛК 18.07.2025 у період з 14:58 год. по 15:00 год.

Крім того, комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі голови та лікарів ВЛК, а також старшого офіцера мобілізаційного відділення складено Акт про відмову від підпису картки обстеження та медичного огляду від 18.07.2025, відповідно до якого 18.07.2025 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого останнього визнано придатним до військової служби, разом з тим ОСОБА_1 відмовився від підпису картки обстеження та медичного огляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою ст.280 КУпАП закріплено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 статті 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати, як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, у цьому провадженні не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративні правопорушення. Жодних доказів на спростування посилань позивача відповідачем не надано, правом подати відзив на позов та докази на його підтвердження відповідач не скористався.

Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Вказана правова позиція є обов`язковою для застосування судами при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

У своєму рішенні у справі «Алене де Рібермон проти Франції» від 10.02.1995, Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумцій щодо фактів (рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Як вже зазначалося, вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Таким чином в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Під час дослідження обставин та матеріалів справи, судом встановлено, що постановою №1546-1 від 18.07.2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період), а саме: 18.07.2025 після рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про направлення на проходження медичного огляду, гр. ОСОБА_1 на проходження медичного огляду не пішов, на вимогу чергового про проходження ВЛК не здійснив жодних дій та виразив усну ствердну відмову від проходження медичного огляду.

Від отримання направлення №5027 від 18.07.2025 ОСОБА_1 відмовився, про що проставлено відмітку у направленні.

Разом з тим, як свідчить довідка військово-лікарської комісії №2025-0718-1452-0728-3 від 18.07.2025, безпосередньо 18.07.2025 було проведено медичний огляд ОСОБА_1 та визнано останнього придатним до військової служби.

Таким чином, судом встановлено, що дійсні обставини справи суперечать обставинам викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення №1546 від 18.07.2025.

Тобто, працівником ІНФОРМАЦІЯ_7 , який діяв від імені відповідача, не з`ясовано всіх обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують факт вчинення правопорушення позивачем. Натомість відповідачем надано докази, які підтверджують факт проходження ОСОБА_1 медичного огляду саме 18.07.2025.

Таким чином, суд дійшов переконання, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем не підтверджений належними та допустимими доказами, як і правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст.248,280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п. 1, 3 ч. 3ст. 2 КАС України, оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст. 268 КУпАП, у зв`язку з чим дійшов висновку, що оскаржувана постанова поліцейським прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов переконання, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю

Судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.09.2026 № 10-р(II)/2026.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6, 19, 62 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 9, 33, ч.1 ст. 121-3, 222, 245, 247, 251, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 77, 90, 132, 139, 229, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Відділ державної виконавчої служби у місті Ужгороді Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову №1546-1 від 18.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_8 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП – скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений відповідно до квитанції №1703-4670-4195-5258 від 15.07.2026 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 28.09.2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко