Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №337/4084/26 — Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 337/4084/26

Провадження №: 2-а/332/88/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2026 р. м.Запоріжжя

Заводський районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді – Марченко Н.В.

при секретарі – Волкові Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бахмута Михайла Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ :

22.07.2026 до Заводського районного суду міста Запоріжжя , на підставі ухали судді Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.06.2026 року, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бахмута Михайла Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено , що 18.06.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно нього винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП № R584590 за те, що позивач не став на військовий облік за новою адресою, чим допустив порушення правил військового обліку та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. Посилаючись на недоведеність події адміністративного правопорушення , відсутність доказів , які підтвержують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення , вважає, постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності протиправною та просить її скасувати.

Ухвалою від 24.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення залишено без руху.

Ухвалою від 30.07.2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бахмута Михайла Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення .

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, представник позивача - адвокат Бахмут М.С. надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника . Пзовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав , викладених у позовній заяві , промить позов задовольнити в поавному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав. Про дату, час і місце судового засідання відповідач повідомлений своєчасно та належним чином.

У зв`язку з неявкою всіх учасників процесу фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи та письмові докази, приходить до наступних висновків.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною 3 статті 210 КУпАП відповідальність настає у разі порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинені в особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч.4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Так, судовим розглядом встановлено, що 18.06.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 виненсено постанову № R584590 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністиративне стягненння у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.

Відповідно до змісту постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою, чим допустив порушення правил військового обліку.

Разом з тим оскаржувана постанова не містить жодного посилання на конкретні докази, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Зокрема, у постанові відсутні відомості: коли саме позивач змінив місце проживання; коли у нього виник обов`язок стати на військовий облік за новою адресою; який саме строк був порушений; на підставі яких документів встановлено факт такого порушення; які саме відомості реєстру підтверджують вину позивача.

Як встановлено судом, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованим 16.03.2026 року, в реєстрі одночасно містяться відомості як про зареєстроване місце проживання позивача : АДРЕСА_1 , так і про адресу його проживання у АДРЕСА_2 . При цьому зазначено, що відомості були уточнені ще 21.06.2024 року.

Отже, якщо саме ці відомості стали підставою для висновку про порушення правил військового обліку, відповідач повинен довести, чому майже через два роки після внесення відповідних даних виникла підстава для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, відповідно до вимог КУпАП (ст. 283 ) у постанові повинні бути зазначені обставини вчинення адміністративного правопорушення. Проте в оскаржуваній постанові фактично наведено лише загальне формулювання про те, що позивач «не став на військовий облік за новою адресою». Не зазначено: коли саме це відбулося; де саме це відбулося; які конкретні дії або бездіяльність вчинено позивачем; які норми законодавства були порушені; яким чином встановлено наявність такого порушення. За таких умов постанова не містить належного опису події адміністративного правопорушення, що позбавляє особу можливості ефективно захищатися від висунутих обвинувачень.

Оскаржувана постанова винесена за процедурою, яка передбачає подання особою заяви про те, що вона не оспорює допущене порушення та погоджується на розгляд справи за її відсутності. Разом з тим сам факт подання такої заяви не є безумовним доказом вини особи. Визнання особою певних обставин не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку довести всі елементи складу адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами. Більше того, у матеріалах справи відсутня сама заява, на яку посилається відповідач, а тому неможливо встановити її зміст, обсяг повідомлених відомостей та перевірити добровільність її подання. За відсутності інших доказів така заява не може бути достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Також з матеріалів справи не вбачається, що позивачу були роз`яснені права передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема право на надання пояснень, подання доказів, користування правовою допомогою захисника та оскарження прийнятого рішення.

Відсутність підтвердження роз`яснення зазначених прав свідчить про істотне порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення суб`єкта владних повноважень покладається саме на відповідача. У даному випадку відповідач не надав належних доказів події адміністративного правопорушення та вини позивача.

Доказів на підтвердження правомірності спірної постанови відповідачем суду не надано.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої постанови № R584590 від 18.06.2026, у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, а позов задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.243-246, 286 КАС України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Бахмута Михайла Сергійовича до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R584590 від 18.06.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП .

Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_3 , рнокпп НОМЕР_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026 року.

Суддя Н.В. Марченко