Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №309/3157/26 — Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3157/26

Провадження № 3/309/782/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В., за участю секретаря судового засідання Калинич Н.С. адвоката Кричфалушій І.І., особи , яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 розглянувши матеріали, які надійшли з Хустського РУП Головного управління Національної поліції України в Закарпатські області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , не працюючої, раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 09.08.2026 року о 03 год. 00 хв. в м. Хуст по вул. Львівська керувала автомобілем «BMW» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння. Тест на стан алкогольного сп`яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки за допомогою спец приладу Драгер 6810 результат позитивний 0,82 проміле, чим порушила п. 2.9 «а» ПДР і вчинила правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнала, відповідних усних пояснень в суді не надала.

В судовому засіданні адвокат Кричфалушій І.І. просив суд закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, та подав письмові заперечення .

У своїх запереченнях адвокат вказує, що як повідомила ОСОБА_1 , то вона 09.08.2026 року біля 03 год.00 хв., керуючи автомобілем BMW д.н.з. НОМЕР_2 рухалась по вулиці Львівська в м. Хуст коли була зупинена працівниками поліції. Зупинка відбулась в районі автобусної зупинки на вулиці Львівська. З нею в автомобілі в якості пасажира були ОСОБА_2 мешканка АДРЕСА_2 . Після зупинки до неї підійшов працівник поліції і попросив її пред`явити документи, вона надала йому документи, та запитала яка причина зупинки, поліцейський сказав, що вона порушила правила дорожнього руху, а саме при з`їзді з кругового не ввімкнула покажчик повороту. Вона заперечила даний факт і сказала, що покажчик вона включала, і їх зупинка не законна, але на це зауваження працівник поліції запропонував їй пройти тест на алкоголь із застосуванням «Драгера». Вона будучи впевненою, що в стані алкогольного сп`яніння не перебуває погодилась. Поліцейський дав їй подути в драгер і драгер показав, що вона твереза, показник склав 0.00%. Це йому не сподобалось, і він провівши якісь маніпуляції з «Драгером» показав їй екран драгера на якому вже висвічувався показник «0,82%». Вона була не згідна з таким показником і заперечувала його стверджуючи що такого не може бути. Після чого її притягнули до відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та склали протокол за ст.. 130 КУпАП, при цьому поліцейські дозволили їй керувати автомобілем, віддали їй документи і вона поїхала додому самостійно.

Також у своїх письмових запереченнях адвокат вказує, що патрульними поліцейськими було порушено ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки законних підстав для зупинки автомобіля не було. Факт нібито порушення правил користування попереджувальними сигналами (справа № 309/3276/26) оскаржується водійкою в суді, що свідчить про недопустимість усіх наступних доказів у справі за ст. 130 КУпАП за принципом "плодів отруйного дерева". Захисник вказав на суперечливість показань приладу "Драгер", який при першому задуві показав результат 0.00%, а після маніпуляцій інспектора — 0.82%. При цьому додана до матеріалів роздруківка технічного засобу не містить обов`язкових реквізитів (дати, часу та місця проведення тесту). Адвокат підкреслив, що ОСОБА_1 висловила незгоду з результатами огляду на місці, що підтверджується виписаним поліцейськими направленням до медичного закладу від 09.08.2026 року (о 03:20 год.). Однак вимогу закону щодо доставки водійки до Хустської РЛ поліція ігнорувала, що тягне за собою визнання огляду недійсним.

У запереченнях захисник акцентував, що відеозапис із нагрудних камер поліцейських є вибірковим, складається з окремих нарізок і повністю виключає сам процес тестування, що прямо суперечить вимогам Наказу ДПП № 100 щодо безперервності запису.

Адвокат зазначив, що у протоколі серії ЕПР 1 №741222 відсутні пояснення водійки, відсутні підписи свідків, а також немає підтверджень роз`яснення ОСОБА_1 її прав за ст. 268 КУпАП та фактичного вручення їй копії цього протоколу.

Зважаючи на викладене, адвокат просив суд дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення адвоката. дослідивши матеріли справи, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП в даному випадку передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 яка реалізувала своє право керувати транспортним засобом, фактично погодилася нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

-протоколом серії ЕПР1№ 741222 від 09.08.2026 року;

-роздруківкою з спеціального приладу Драгер 6810, який долучений до протоколу ЕПР1 № 741222 від 09.08.2026 року, яка підписана самою ОСОБА_1 з якої вбачається , що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння 0,82 проміле;

-актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 09.08.2026 р.;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції серії ЗКП № 015161 від 09.08.29026 р.

-відеозаписом з нагрудної боді камери № 111302905/2.

Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Доводи сторони захисту про те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудної камери поліцейських слід визнати недопустимими доказами - є неспроможними.

При цьому, суд зазначає, що відеозаписи, які наявні у матеріалах справи є вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейського та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Так, в судовому засіданні оглянуто відеозаписи, які долучені до матеріалів справи. З даних відеозаписів вбачається, що працівники поліції звинувачують її у невиконанні вимог ПДР щодо не подачі сигналу світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, та показують ОСОБА_1 результат приладу Драгер на якому відображено результат 0,82 проміле. Побачивши результат ОСОБА_1 погоджується з тим , що вона продула у прилад та зазначає , що вона дійсно вживала алкоголь однак напередодні. На пропозицію пройти медичний огляд на стан алкогольного сп`яніння в лікарні ОСОБА_1 відмовляється.

Посилання ОСОБА_1 на те, що вона вживала алкоголь «напередодні», суд оцінює критично та не бере до уваги як підставу для звільнення від відповідальності. Відповідно до чинного законодавства України, диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за сам факт керування транспортним засобом у стані сп`яніння, незалежно від часу чи обставин вживання алкогольних напоїв. Об`єктивний показник спеціального приладу (0,82 %) констатує перевищення гранично допустимої норми етанолу в організмі водія на момент його зупинки, що свідчить про наявність складу адміністративного правопорушення.

Суд враховує, що на дослідженому відеозаписі з бодікамери працівників поліції безпосередньо не зафіксовано сам момент здійснення ОСОБА_1 видиху (продування) у мундштук технічного приладу «Drager». Проте, оцінюючи дану обставину в сукупності з іншими матеріалами справи за правилами ст. 252 КУпАП, суддя дійшов висновку, що вказаний технічний недолік відеофіксації не може бути підставою для звільнення особи від адміністративної відповідальності та не спростовує факт перебування водія у стані сп`яніння.

Зокрема, як чітко вбачається з відеозапису, одразу після тестування ОСОБА_1 була ознайомлена з результатом приладу, який відобразив 0,82 проміле, та на пряме запитання інспектора поліції повністю, беззастережно і добровільно погодилася з цим цифровим показником. Жодних сумнівів щодо правильності роботи приладу, проведення процедури огляду чи заміни мундштука правопорушник на місці події не висловлювала. Більше того, ОСОБА_1 власноруч підписала відповідний акт огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що долучена до матеріалів справи паперова роздруківка (чек) технічного приладу «Драгер» є поганої якості (текст частково нечитабельний через особливості друку або вицвітання термопаперу).

Проте, оцінюючи цей недолік у сукупності з іншими зібраними у справі матеріалами за правилами ст. 252 КУпАП, суддя дійшов висновку, що дана обставина не спростовує факт перебування водія у стані сп`яніння та не може бути підставою для не притягнення особи до адміністративної відповідальності.

По-перше, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису з бодікамери працівників поліції чітко, розбірливо та беззаперечно видно цифровий показник результату тестування безпосередньо на екрані самого приладу «Drager», який відобразив 0,82 проміле. Об`єктивні дані відеофіксації фіксують як сам прилад з результатом, так і факт оголошення цього результату інспектором поліції у голос водію.

По-друге, незважаючи на погану якість друку паперового чека, на ньому наявний чіткий та ідентифікований особистий підпис ОСОБА_1 . Даний підпис, у поєднанні з відеозаписом, підтверджує, що правопорушник ознайомилась із результатом тестування, повністю погодилась із цифровим показником 0,82 % безпосередньо після продуву, не висловила жодних зауважень щодо процедури та відмовилась від проходження огляду в медичному закладі.

За таких обставин, оскільки результат огляду чітко зафіксований на відеозаписі, а факт проходження тесту та погодження з ним скріплений підписом особи на роздруківці, погана якість друку чека є виключно формальним технічним чинником. Він не нівелює суті вчиненого правопорушення і не позбавляє роздруківку статусу допустимого доказу у їх сукупності. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є повністю доведеною.

Також суддя дає критичну оцінку твердженням адвоката , які наведені у письмовому запереченні , що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування автомобілем, оскільки на відео , яке досліджено в судовому засіданні, чітко зафіксовано , що поліцейський повідомив про відсторонення її від керування автомобіля , і вказав на необхідність знайти їй тверезого водія.

Щодо доводів захисника про недопустимість усіх доказів на підставі доктрини «плодів отруєного дерева» через оскарження законності зупинки за ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», суд зазначає наступне.

Посилання на постанову ВС від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 є безпідставним, оскільки вона стосується невиконання вимог поліцейського за ст. 126 КУпАП, де обов`язок пред`явити документи прямо пов`язаний із законністю зупинки. Натомість, облігаторна заборона керувати транспортним засобом у стані сп`яніння (ч. 1 ст. 130 КУпАП) є абсолютною, діє безперервно для кожного водія і виникає ще до моменту його зупинки працівниками поліції.

На переконання судді можлива неправомірність дій поліцейських під час зупинки автомобіля не звільняє водія від відповідальності за керування у стані сп`яніння та не нівелює результатів огляду, якщо у водія після зупинки виявлено ознаки сп`яніння. Оскільки ОСОБА_1 добровільно пройшла огляд на місці, її підпис міститься на роздруківці приладу «Drager», а результат у 0,82 проміле підтверджено відеозаписом, ці докази є належними та допустимими. Факт оскарження постанови за порушення правил маневрування не спростовує наявності складу правопорушення за ст. 130 КУпАП, тому доводи захисту судом відхиляються.

Під час розгляду справи судом не встановлено даних про те, що у поліцейського СРПП Хустського РУП були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення - такі дані в матеріалах справи також відсутні.

Також суд звертає увагу , що з відео вбачається , що навіть після складання та підписання протоколу ОСОБА_1 працівник поліції знову запропонував пройти огляд у лікарні , якщо вона не згідна з результатами приладу « Драгер» на що ОСОБА_1 відмовилась.

Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. У даному випадку, зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення, та перебігу обставин щодо проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

На переконання суду, в даному випадку, прийняття рішення про відсутність в діях ознак та складу правопорушення, яке передбачено ст 130 КУпАП виключно на підставі формальної констатації, відсутність безперервності відеозапису, та інші незначні порушення на які звертає увагу сторона захисту, за відсутності інших підстав для притягнення до відповідальності, жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).

Оскільки вказані відеозаписи містять інформацію, що повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741222 від 9 серпня 2026 року, так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.

Оцінюючи доводи захисника Кричфалушія І.І. щодо наявності істотних процесуальних порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №741222 відносно ОСОБА_1 , суд вважає їх безпідставними та не вбачає порушень вимог закону при його оформленні, виходячи з наступного.

Протокол про адміністративне правопорушення за своїм змістом та формою повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП та "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення...". У ньому чітко зазначено дату, місце і час його складення, посаду та анкетні дані поліцейського, відомості про особу водія, місце, час, а також суть і обставини вчиненого правопорушення із посиланням на відповідну норму КУпАП.

Твердження захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 її процесуальних прав та невручення копії протоколу спростовуються матеріалами справи та наявним у них бланком протоколу з відповідними підписами ОСОБА_1 , що також відображено і на відео на якому зафіксовано факт підпису протоколу ОСОБА_1 . Бланк містить друкований текст із роз`ясненням прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також окрему графу про отримання копії протоколу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що протокол складений уповноваженою особою у межах компетенції, без порушення прав особи, яка притягається до відповідальності, а тому він є належним та допустимими джерелом доказів у розумінні ст. 251 КУпАП.

При цьому суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання суду, доводи сторони захисту спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене нею адміністративне правопорушення та є способом її самозахисту.

Відтак, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суддя доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».

При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї

Статтею 33 КУпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи стягнення для ОСОБА_1 враховую відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин.

Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважаю, що зібрано, надано та досліджено достатньо доказів того, що у діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і тому , на підставі вищевикладеного приходжу до висновку, що матеріалами вказаного провадження у своїй сукупності поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 була водієм транспортного засобу та керувала ним в стані алкогольного спяніння, враховуючи обставини справи та особу правопорушника, яка раніше не притягувалася до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення , вважаю, що на останньої, слід накласти стягнення у виді штрафу , з позбавленням права керування транспортними засобами .

Таке покарання, в даному випадку, буде достатнім для виховання вказаної особи, та запобігання вчинення нових правопорушень.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн. у дохід держави.

Керуючись ст.ст.33-35,130 ч.1,283-285,287,291 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн.60 коп. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя: Орос Я. В.