Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №308/10312/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/10312/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., працівника Державної прикордонної служби України – Дзіник Д.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, документ, що посвічує особу: посвідчення водія, НОМЕР_1 , виданий ДАІ МВС_УВС Закарпатської області від 18.04.1997, місце проживання: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого , РНОКПП – невідомий -

- за ч.2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

З протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006139Е від 04.07.2026 вбачається, що 04.07.2026 о 22 год. 00 хв. гр. ОСОБА_1 , на напрямку 356 прикордонного знаку на відстані 2 600 метрів до державного кордону України (чопська територіальна громада Ужгородського району Закарпатської області) в межах прикордонної смуги інспектором відділення моніторингу обстановки був виявлений та затриманий громадянин ОСОБА_2 , який спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону України, а саме: неодноразово повторену законну вимогу інспектора відділення моніторингу обстановки ОСОБА_4 пред`явити документи, що посвідчують особу проігнорував та не виконав, висловлювався нецензурною лайкою, поводився зухвало та демонстрував неповагу до працівника Державної прикордонної служби України у складі групи осіб

Вказані дії гр. ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 2 ст. 23, ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» кваліфіковані за ч.2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

04.08.2026 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких він із протоколом про адміністративне правопорушення не погодився та зазначив, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначає, що злісної непокори законній вимозі військовослужбовця ДПС України не вчиняв, а виникнення ситуації було зумовлене сумнівами щодо статусу особи, яка вимагала пред`явити документи, оскільки її зовнішній вигляд не давав можливості однозначно встановити, що вона є військовослужбовцем ДПС України та перебуває при виконанні службових обов`язків. Також зазначив, що службове посвідчення йому належним чином не було пред`явлено.

З огляду на викладене ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній умисел на вчинення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України, а відтак відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, зокрема, шляхом надіслання судових повісток про виклик до суду за номером телефону зазначеному в протоколі.

У судове засідання з`явився інспектор прикордонної служби І категорії Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , який пояснив, що 04.07.2026, перебуваючи у цивільному одязі, підійшов до ОСОБА_1 та інших осіб. Просив повідомити підстави перебування та документи, що посвідчують особи, на що останні відмовились. Після чого викликав наряд.

Заслухавши пояснення ОСОБА_5 , дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245, 252 КУпАП завданнями провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов`язком органу, який її розглядає, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , чи винуватий він у вчиненні такого та чи підлягає він адміністративній відповідальності, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, протоколами про вилученні речей і документів, а також іншими вказаними у ній засобами і документами.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), який склав протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

За фабулою протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №006139Е від 04.07.2026 ОСОБА_1 інкриміновано невиконання законної вимоги пред`явити документи, що посвідчують особу, вчинене у складі групи осіб, такі його дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Частиною 1 ст. 185-10 КУпАП передбачена злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Частина 2 ст. 185-10 КУпАП ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за правопорушення, передбачене частиною першою цієї статті.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у відкритій відмові виконати законне розпорядження чи вимогу військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.

З метою доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення посадовою особою до протоколу про адміністративне правопорушення долучено:

-протокол про адміністративне затримання ЗхРУ №006139Е від 04.07.2026;

-протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 04.07.2026;

-письмові пояснення ОСОБА_1 від 04.07.2026;

-рапорт помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) з логістики ОСОБА_6 , а також рапорт інспектора прикордонної служби І категорії відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ст. сержанта ОСОБА_4 , з яких вбачається, що 04.07.2026 під час несення інспектором Дзіником затримано трьох осіб, серед яких ОСОБА_1 за вчинення злісної непокори законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби України та порушення прикордонного режиму. У рапорті зазначено, що затримані неодноразово проігнорували вимогу пред`явити документи, висловлювалися нецензурною лайкою, поводилися зухвало, після чого були доставлені до відділу прикордонної служби для оформлення адміністративних матеріалів;

-схему місця затримання від 04.07.2026, фото таблицю;

-протокол уточнення відомостей, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу вчинення правопорушення від 04.07.2026;

- відеозаписи з місця події, який міститься на DVD-диску, що долучений до матеріалів справи.

Оцінюючи наведені обставини та наявні у справі докази в їх сукупності, суд враховує, що ОСОБА_1 заперечував наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, посилаючись, зокрема, на те, що на момент первинного звернення до нього військовослужбовець Державної прикордонної служби України перебував у цивільному одязі, у зв`язку з чим він не мав можливості однозначно пересвідчитися у його службовому статусі та повноваженнях.

Зазначені доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, узгоджуються з показаннями допитаного в судовому засіданні інспектора прикордонної служби 1 категорії Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 , який безпосередньо був учасником зазначених подій.

Під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_5 підтвердив, що спочатку підійшов до трьох осіб, серед яких був ОСОБА_1 , у цивільному одязі., повідомив, що він є працівником прикордонної служби. На той час не перебував безпосередньо на службі.

Таким чином, безпосередньо з показань військовослужбовця, який висував вимогу про пред`явлення документів, судом встановлено, що первинне звернення до ОСОБА_1 відбулося за обставин, коли ОСОБА_5 перебував у цивільному одязі, на той час не перебував безпосередньо на службі.

Відповідно до п 9 наказу МВС України 19.10.2015 № 1261 «Про затвердження Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України», прикордонний наряд, який прибув для отримання наказу на охорону державного кордону, зобов`язаний мати справне спорядження, бути озброєним та екіпірованим.

Якщо це викликано службовою необхідністю, то за рішенням начальника підрозділу охорони кордону прикордонники можуть виконувати покладені на них завдання у складі прикордонного наряду не у форменому одязі.

Суд враховує, що сама по собі можливість виконання прикордонниками службових завдань у цивільному одязі не свідчить про відсутність у них відповідних службових повноважень. Разом із тим зазначена обставина має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи, зокрема з обставинами пред`явлення конкретної вимоги та можливістю особи, якій така вимога адресована, усвідомлювати службовий статус особи, яка її висуває.

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України 02.10.2017 № 808 про затвердження Правил носіння форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями та ліцеїстами Державної прикордонної служби України затверджені форми одягу військовослужбовців Державної прикордонної служби України: парадна, повсякденна, польова, робоча. Кожну із зазначених форм поділяють на літню та зимову. Також вказані Правила визначають знаки розрізнення військовослужбовців.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вони не підтверджують належними та достатніми доказами наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Як встановлено судом, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є злісна непокора саме законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним відповідних службових обов`язків. Відтак для притягнення особи до адміністративної відповідальності за вказаною нормою необхідно встановити не лише сам факт невиконання певної вимоги, а й те, що така вимога була законною, виходила від належного суб`єкта, висувалася ним під час виконання службових обов`язків, а особа, якій вона адресована, усвідомлювала її обов`язковість та умисно її не виконала.

При цьому з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ №006139Е від 04.07.2026 та доданих до нього матеріалів не вбачається, яким саме чином особа, яка висувала ОСОБА_1 вимогу про пред`явлення документів,під час первинного звернення повідомила останньому про свій статус військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, а також про свої повноваження щодо перевірки документів.

Наведені у протоколі відомості про те, що вимога була висунута інспектором Державної прикордонної служби України, самі по собі не є достатніми для встановлення зазначеної обставини, оскільки не містять конкретних даних про спосіб пред`явлення такої вимоги, обставини ідентифікації посадової особи та сприйняття цих обставин ОСОБА_1 .

Суд враховує, що відповідно до п. 9 Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 19.10.2015 № 1261, за рішенням начальника підрозділу охорони кордону прикордонники за службової необхідності можуть виконувати завдання у складі прикордонного наряду не у форменому одязі. Разом із тим сам по собі факт можливості виконання прикордонниками службових завдань у цивільному одязі не означає, що будь-яка вимога такої особи автоматично набуває ознак законної вимоги для цілей ст. 185-10 КУпАП. У кожному конкретному випадку підлягає встановленню факт належності особи до відповідного суб`єкта, наявність у неї відповідних повноважень та обізнаність особи, якій адресована вимога, щодо такого статусу.

У цьому випадку матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про статус особи, яка звернулася до нього з вимогою про пред`явлення документів, а також що останній достовірно усвідомлював, що вимога виходить від військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України, який виконує службові обов`язки з охорони державного кордону.

При цьому рапорти військовослужбовців Державної прикордонної служби України, які містять твердження про неодноразове ігнорування ОСОБА_1 вимоги пред`явити документи, не можуть самі по собі бути визнані достатніми для доведення всіх обставин інкримінованого правопорушення, оскільки зазначені у них відомості щодо безпосередніх обставин конфлікту не отримали об`єктивного підтвердження іншими доказами. Зокрема, відсутні незалежні докази, які б підтверджували саме факт усвідомленої відмови ОСОБА_1 виконати законну вимогу належним чином ідентифікованого військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України.

Таким чином, у матеріалах справи відсутня належна сукупність доказів, яка б підтверджувала наявність усіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, зокрема об`єктивної сторони у вигляді злісної непокори саме законній вимозі уповноваженої особи Державної прикордонної служби України та суб`єктивної сторони у вигляді умисної форми вини.

При цьому відповідно до ст. 62 Конституції України та положень ст. 251 КУпАП усі сумніви щодо доведеності вини особи мають тлумачитися на її користь. Суд не може ґрунтувати висновок про винуватість особи на припущеннях, а недоведеність обставин, які підлягають встановленню у справі про адміністративне правопорушення, не може бути покладена в основу рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185-10 КУпАП, належними та достатніми доказами не доведений, а тому в його діях відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи положення ст. 40-1 КУпАП судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 247, 283 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя І.О. Шепетко