Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №304/1313/26 — Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1313/26 Провадження № 3/304/555/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Перечин

Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Перечин об`єднану справу про адміністративні правопорушення (протокол серії ЗхРУ № 005795Е від 23.06.2026 року, протокол серії ЗхРУ № 005796Е від 23.06.2026 року), які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Молодогвардійськ Луганської області, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , стрільця, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.2 ст.185-10, ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

23.06.2026 року, о 00-20 годині, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль був виявлений та затриманий ОСОБА_2 , на відстані 5 метрів до державного кордону на напрямку 170 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги, який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, в Словацьку Республіку, поза встановленим пунктом пропуску через державний кордон, у складі групи осіб, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Окрім цього, 23.06.2026 року, о 00-20 годин, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль був виявлений та затриманий ОСОБА_2 , на відстані 5 метрів до державного кордону на напрямку 170 прикордонного знаку в межах прикордонної смуги, та який здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Держприкордонслужби, а саме: не зупинився на вимогу прикордонного наряду «Прикордонний патруль» та ОСОБА_2 вдався до втечі, у складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ч.2 ст.23, ст.34 Закону України "Про державну прикордонну службу України", а саме вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПСУ під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, чим вчинив правопорушення у складі групи осіб, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Постановою Перечинського районного суду від 22.09.2026 справи про адміністративне правопорушення за протоколами про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 005795Е від 23.06.2026 року та серії ЗхРУ №005796Е від 23.06.2026 року - об`єднані в одне провадження за Єдиним унікальним номером справи № 304/1313/26 (номер провадження № 3/304/555/2026).

В судове засідання ОСОБА_2 повторно не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце проведення судового засідання у встановленому законом порядку, що підтверджується направленням судового виклику рекомендованим поштовим відправленням на адресу його проживання, також оголошенням на офіційному сайті «Судової влади», проте про причини неявки суду не повідомлено, документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не подано, будь-яких заперечень ОСОБА_2 щодо складених відносно нього протоколів про адміністративні правопорушення, суду не надано.

Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.2 ст.204-1 та ч.2 ст.185-10 КУпАП не відносяться до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов`язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v.Germany №47636/99; Sukhorubchenko v.Russia, № 69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, № 326/03).

Повно та всебічно вивчивши матеріали об`єднаної справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

У відповідності до вимог ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку, та усунувши усі можливі сумніви, і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Відповідно до вимогст.2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Статтею 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено права Державної прикордонної служби України, за якою, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п. 12).

Згідно з Положенням про прикордонний режим, затвердженим Постановою КМУ № 1147 від 27.07.1998 року (зі змінами та доповненнями) передбачено порядок в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі. Цим же положенням передбачено, що прикордонна смуга - це ділянка місцевості завширшки 5 км.

Крім того, відповідно до вказаної Постанови КМУ від 27.07.1998 № 1147, вказаною постановою установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим та затверджено перелік міст і районів, в межах територій яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони, в тому числі до переліку яких у Закарпатській області увійшли місто Ужгород, Берегівський, Великоберезнянський, Виноградівський, Перечинський, Рахівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський райони.

Також Постановою КМУ №304 визначено межі прикордонної смуги в межах прилеглих до кордону територій селищних та сільських Рад народних депутатів.

Частина перша статті 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Диспозицією частини другої статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП характеризується наявністю прямого умислу.

Об`єктивна сторона правопорушення статті 204-1 КУпАП виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Відповідно до ст.12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

Крім того, відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 року «Про порядок перетину Державного кордону України громадянами України`перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше непередбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини; 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 був виявлений та затриманий на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 170 прикордонного знаку та на відстані 5 метрів до державного кордону України, за спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, в пішому порядку, у складі групи спільно з громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та окрім того, під час затримання ОСОБА_2 здійснив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби та вдався до втечі.

Розглянувши об`єднану справу суд вважає, що у діях ОСОБА_2 є склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 204-1 та ч.2 ст.185-10 КУпАП, які кваліфікуються як спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинена групою осіб (ч.2 ст.204-1 КУпАП), а також як злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України, вчинена групою осіб (ч.2 ст.185-10 КУпАП).

Вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1 та ч.2 ст.185-10 КУпАП підтверджується наступними доказами, зокрема: протоколом серії ЗхРУ №005795Е від 23.06.2026 року (а.с.1), протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №005796Е від 23.06.2026 (а.с.1), протоколом про адміністративне затримання від 23.06.2026 року (а.с.2), протоколом особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 23.06.2026 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_2 в ході огляду було виявлено та вилучено паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Краснодонським МВ УМС України в Луганській області 25.07.2011 року; картку платника податків, мобільний телефон марки «Редмі» чорного кольору з розбитим екраном, ІМЕІ НОМЕР_3 (а.с.3), фотокопією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Краснодонським МВ УМС України в Луганській області 25.07.2011 року на ім`я ОСОБА_2 (а.с.4), фототаблицями, з яких вбачається рух ОСОБА_2 спільно з іншою особою ( ОСОБА_3 ) до Державного кордону України та їх затримання 23.06.2026 (а.с.5-6); рапортом начальника відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 від 23.06.2026 (а.с.7), схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 (а.с.8).

Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991 та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, а також порушення ОСОБА_2 вимог ч.2 ст.23, ст.34 Закону України «Про державну прикордонну службу» від 03.04.2003 та його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-10 КУпАП.

Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколів про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 , останнім не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_2 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи не підтверджено.

При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколах фактів, із зазначенням причин його знаходження 23.06.2026 року у нічний час доби – о 00:20 годин на напрямку 170 прикордонного знаку, у 5 (п`яти) метрах до Державного кордону, в межах контрольованого прикордонного району, однак таких заперечень ОСОБА_2 у протоколі не викладено.

Таким чином судом встановлено, що протоколи про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у даній об`єднаній справі на підтвердження доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1, ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_5 був упереджений при складанні відносно ОСОБА_2 протоколів за ознаками передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.2 ст.185-10 КупАП адміністративних правопорушень, що в нього були підстави для фальсифікації протоколів чи обмови останнього у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах цієї об`єднаної справи.

Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколів та інших наявних у матеріалах справи документів.

Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_2 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.

Згідно приписів ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Обираючи адміністративне стягнення відносно ОСОБА_2 , відповідно до вимог ст.33 КУпАП, суд враховує характер вчинених правопорушень, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, вважаю необхідним накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у межах санкції, визначеної ч.2 ст.204-1 КУпАП, ч.2 ст.185-10 КУпАП у виді штрафу, та при призначенні остаточного стягнення ОСОБА_2 суд застосовує положення ст.36 К УпАП.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 , суд враховує характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень та його особу, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність.

В силу положень ст.ст.34,35 КУпАП обставин, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_2 в ході судового розгляду об`єднаної справи судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суддя, відповідно до ст.33 КУпАП, враховує характер вчинених правопорушень, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, сімейний та майновий стан, його вік та наявність чи відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення саме у виді штрафу, що є достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових адміністративних правопорушень, як ним, так і іншими особами.

Приймаючи до уваги характер та обставини правопорушень, ступінь суспільної небезпеки вчинених правопорушень, а також відсутність обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_2 на теперішній час ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, постійне джерело прибутку у нього відсутнє, на його утриманні малолітніх дітей та/або непрацездатних осіб не знаходиться, оскільки інших відомостей матеріали об`єднаної справи не містять, також у суду відсутні відомості про притягнення ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності, та враховуючи обставини та ступінь суспільної небезпеки ряду правопорушень (два склади правопорушень), вчинених у складі групи осіб, тому суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових правопорушень, застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ч.2 ст.204-1 КУпАП, з урахуванням положень ст.36 КУпАП, а саме в межах санкції за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у виді штрафу остаточно в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.204-1 ч.2, ч.2 ст.185-10, ст.ст.251, 283-285, 294 КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП та ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на підставі положень ст.36 КУпАП остаточно призначити ОСОБА_6 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 10200,00 (десять тисяч двісті) гривень.

Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача – казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.

Стягнути з ОСОБА_7 судовий збір в дохід держави в сумі – 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).

Роз`яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п`ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.

Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя

Перечинського районного суду

Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО