Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №302/1235/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1235/26

1-кп/302/152/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 рокуселище Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорки ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 та її представника-адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисниці – адвокатки ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань матеріали кримінального провадження, відомості про які були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000114 від 17.06.2026, про обвинувачення

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , розлученого, з повною загальною середньою освітою, працюючого охоронцем, раніше судимого вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт (покарання відбуто) та вироком цього ж суду від 14.11.2025 за ч. 1 ст. 125 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України, до покарання у виді 240 годин громадських робіт (покарання відбуто), громадянина України,

в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_6 у період часу з 02.09.2025 по 10.06.2026, діючи з прямим умислом, вчиняв домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4 . Так, 02.09.2025 близько 07.00 год ОСОБА_6 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих непорозумінь затіяв сварку зі своєю дружиною ОСОБА_4 , мешканкою цього ж будинку, під час якої, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів кулаками рук в область обличчя потерпілої, після чого руками схопив останню за шию та почав стискати.

Згідно з висновком судово-медичного експерта ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження. Зазначене підтверджується вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 29.09.2025 (справа №302/1383/25), відповідно до якого ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді громадських робіть на строк 200 годин. Вирок набрав законної сили 29.10.2025. Покарання у виді громадських робіт відбуто.

Також 04.11.2025 близько 19:00 год ОСОБА_6 , знаходячись на вулиці біля будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих непорозумінь, під час сварки зі своєю дружиною ОСОБА_4 , мешканкою зазначеного будинку, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень наніс потерпілій декілька ударів кулаками рук в область обличчя.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта від 07.11.2025 ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження. Вказане підтверджується вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.11.2025 (справа №302/1600/25), згідно з яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначено з урахуванням ст. 71 КК України остаточне покарання у виді громадських робіть на строк 240 годин. Вирок набрав законної сили 14.12.2025. Покарання у виді громадських робіт відбуто.

Також 10.06.2026 близько 19:00 год ОСОБА_6 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , під час сварки з колишньою дружиною ОСОБА_4 , мешканкою даного будинку, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень, наніс потерпілій один удар в область грудей, після чого схопив її за волосся, повалив на підлогу та наніс декілька ударів кулаками по різних частинах тіла.

У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_6 , згідно з висновком судово-медичного експерта від 17.06.2026, спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді: синця на шкірних покривах чола справа, синця на шкірних покривах середньої третини правого плеча, синця на шкірних покривах середньої третини лівого плеча, синця на шкірних покривах верхньої третини лівого стегна та синця на шкірних покривах верхньої третини правої сідничної ділянки. Тілесні ушкодження у вигляді синців на шкірних покривах середньої третини правого плеча та середньої третини лівого плеча виникли від дії тупих, твердих предметів по механізму стиснення, якими могли бути пальці рук сторонньої особи. Тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах чола справа, синця на шкірних покривах верхньої третини лівого стегна та синця на шкірних покривах верхнього квадрату правої сідничної ділянки, виникли від дії тупих, твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак або обуті ноги сторонньої особи. Всі вказані вище тілесні ушкодження розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я та по давності вкладаються в час події, яка мала місце 10.06.2026. Малоймовірно, що ці тілесні ушкодження виникли від падіння з висоти власного зросту, а є наслідками локального прикладання сили.

Отже, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив домашнє насильство, тобто умисне систематичне фізичне, насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , що виразилося у спричиненні їй фізичного болю, приниженні її честі та гідності, які викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку, призвели до її фізичних страждань, погіршення якості життя, а також спричинили у неї емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Ці дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковано як учинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а саме умисне систематичне вчинення фізичного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до фізичних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

29 вересня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 укладено угоду про примирення. За змістом цієї угоди обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно і в повному обсязі визнав свою вину в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Також сторони угоди дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого, істотних для цього кримінального провадження обставин, а також покарання за ст. 126-1 КК України у виді громадських робіт строком на 240 годин. Також сторони визначили наслідки укладення та затвердження цієї угоди, а саме для потерпілої й обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України та відмова обвинуваченого від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, і позбавлення потерпілої права вимагати в подальшому притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення і змінювати розмір вимог про відшкодування шкоди, з якими сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 повністю та беззастережно визнав свою вину в учиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив суд затвердити укладену угоду, а також призначити узгоджену в ній міру покарання. Також ствердив, що угоду він укладав добровільно, розуміє надані йому законом права, наслідки укладання і затвердження зазначеної угоди, визначені ст. 473 КПК України, суть пред`явленого обвинувачення і вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про примирення.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_6 – адвокатка ОСОБА_7 також просила затвердити угоду.

Потерпіла ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні пояснила, що зазначену угоду укладала добровільно та з її ініціативи, наслідки укладання та затвердження вказаної угоди для неї зрозумілі, просила затвердити угоду про примирення.

Представник потерпілої ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні теж просив затвердити угоду про примирення.

У підготовчому судовому засіданні прокурор проти затвердження угоди не заперечила та пояснила, що така відповідає вимогам закону, вказана в ній міра покарання визначена в межах санкції ст. 126-1 КК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши угоду про примирення між потерпілою та обвинуваченим вимогам кримінального процесуального закону і закону про кримінальну відповідальність, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника (ч. 1 ст. 469 КПК України).

Укладення угоди про примирення може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку (ч. 5 ст. 469 КПК України).

За змістом частин 2, 3 ст. 474 КПК України розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. Якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право у підготовчому судовому засіданні прийняти рішення про затвердження угоди.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_6 цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, зокрема те, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, наслідки укладення та затвердження цієї угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання.

Також судом установлено, що потерпіла повністю розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України.

На підставі пояснень обвинуваченого та потерпілої суд переконався, що укладення цієї угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Суд зазначає, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України та положенням закону, умови угоди не суперечать інтересам суспільства, не порушує права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, правова кваліфікація є правильною, сторони добровільно уклали угоду про примирення та примирилися, наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 вірно кваліфіковані за ст. 126-1 КК України як домашнє насильство і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

На переконання суду, покарання сторонами угоди визначено відповідно до положень статей 50, 65-67 КК України, з урахуванням характеру і ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , обставин, які пом`якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне перерахування коштів на ЗСУ, а обставини, що обтяжує покарання є відсутні.

З урахуванням усіх обставин справи та особи обвинуваченого суд уважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати меті покарання.

Отже, зважаючи на наведене вище суд доходить висновку, що в цьому кримінальному провадженні є можливим затвердження угоди про примирення між потерпілою й обвинуваченим та призначення ОСОБА_6 узгодженої сторонами виду і міри покарання, передбаченої ст. 126-1 КК України.

Цивільний позов не заявлявся, арешт на майно не накладався.

Речові докази й процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 314, 368-371, 373, 374, 394, 468, 469, 471, 473-475 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення від 29 вересня 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12026071110000114 від 17.06.2026.

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді громадських робіт строком на 240 (двісті сорок) годин.

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1