Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №753/22741/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/22741/25 Головуючий у суді першої інстанції - Заставенко М.О.

Номер провадження № 22-ц/824/10512/2026 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Марченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником Лисяним Владиславом Володимировичем , на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , поданою представником Новіковою Вікторією Олегівною , на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року, ухвалені під головуванням судді Заставенко М.О., у місті Києві, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності заповіту,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про застосування наслідків нікчемності заповіту, складеного 17 серпня 2017 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 , у якому просила суд застосувати наслідки нікчемності правочину - заповіту від 17 серпня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. за № 3405 на користь ОСОБА_3 з порушенням чинного законодавства, шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту. Стягнути з ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу та стягнути з останньої на її користь сплачений судовий збір.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_5 . Протягом останніх трьох років вона з матір`ю не спілкувалась, оскільки її рідна сестра обмежила доступ до матері, навіть про смерть матері не повідомила, тому її не було на похоронах. Про смерть матері вона дізналась випадково, під час перебування на кладовищі весною 2023 року, коли відвідувала могилу батька, тому 10 серпня 2023 року вона звернулась до П`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 дізналась, що 17 серпня 2017 року її мати ОСОБА_5 склала заповіт, яким заповіла все своє майно племінниці ОСОБА_3 .

Вважає вказаний заповіт таким, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки ОСОБА_5 , якій на дату складання заповіту виповнилось 78 років, була глухонімою та мала інвалідність ІІ групи внаслідок вад слуху та мовлення, а тому приватний нотаріус не міг записати заповіт зі слів ОСОБА_5 та остання не могла прочитати його вголос, як встановлено чинним законодавством.

В порушення вимог ст. 1248, 1253 ЦК України, а також форми посвідчувального напису № 47, встановленої Правилами ведення нотаріального діловодства, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5 посвідчення заповіту відбулось без свідків.

Також зазначає, що 25 жовтня 2011 року ОСОБА_1 склала заповіт на її користь.

Відтак, наявність оспорюваного заповіту порушує її права на отримання спадщини за заповітом, складеним ОСОБА_5 на її користь 25 жовтня 2011 року.

Враховуючи наведене, позивач вважає заповіт від 17 серпня 2017 року нікчемним та просить виключити його зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) відомості про реєстрацію заповіту.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

31 березня 2026 року від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6 надійшла заява про розподіл судових витрат на правничу допомогу, у якій просила суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені відповідачем при розгляді справи на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням суду від 30 березня 2026 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із розглядом справи відповідач понесла витрати, які представник відповідача і просить відшкодувати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року у задоволенні заяви Новікової В.О. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року представник ОСОБА_3 - Новікова В.О. подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ЦПК України не передбачає відмову у задоволенні заяви лише з підстави не зазначення поважних причин неподання доказів розміру витрат до ухвалення рішення, а також не встановлює спеціальної форми такої заяви. Відповідач завчасно заявив про намір отримати відшкодування витрат на правничу допомогу, а їх остаточний розмір неможливо було визначити до завершення розгляду справи, оскільки судові засідання неодноразово відкладалися.

Крім того, у судовому засіданні 30 березня 2026 року сторона відповідача повідомила суд про намір подати докази понесених витрат після завершення розгляду справи.

Вважає, що суд безпідставно відмовив в ухваленні додаткового рішення про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - Лисяний В.В. подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не надав належної оцінки доказам і доводам щодо порушення порядку посвідчення заповіту № 3405 від 17 серпня 2017 року.

Зокрема, суд, на думку сторони позивача, не врахував, що спадкодавець була глухонімою особою та інвалідом ІІ групи, а також не надав оцінки дотриманню нотаріусом вимог ст. ст. 1248, 1253 ЦК України, Правил ведення нотаріального діловодства та встановленої форми посвідчувального напису.

Зазначає, що за відсутності свідків та сурдоперекладача не було належним чином забезпечено можливість спадкодавця зрозуміти зміст заповіту, висловити свою волю та отримати необхідні роз`яснення нотаріуса.

Також вважає необґрунтованим посилання суду на заповіт 2011 року, оскільки його обставини не є предметом цього спору. Вказує, що відповідачем у справі вказаним заповіт № 5113 від 25 жовтня 2011 року не оскаржувався.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки всім наведеним стороною позивача доказам і доводам щодо недійсності заповіту № 3405 від 17 серпня 2017 року.

Вказує, що загальна попередня орієнтовна сума судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 22 000, 00 грн.

Відзиви на апеляційні скарги до суду апеляційної інстанції не надходили.

При апеляційному розгляді справи представник позивача у справі ОСОБА_1 , адвокат Лисяний В.В. підтримав, доводи викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення про задоволення позову з підстав, зазначених в позовній заяві та мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

В частині доводів апеляційної скарги відповідача на ухвалу суду, то просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у справі ОСОБА_3 - Новікова В.О. заперечила щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі позивача, та просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що доводи, на які посилається апелянт не спростовують обставин, які були встановлені судом при розгляді справи та висновків, викладених у рішенні суду. Вважає рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального права та з дотримання норм процесуального законодавства.

Разом із тим, просить подану нею скаргу на ухвалу суду про відмову у стягненні на користь відповідачки понесених витрат на правничу допомогу скасувати, оскільки висновки суду першої інстанції, що викладені в ухвалу суду суперечать положенням цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». При цьому зазначила, що позивачка та її представник не подавати до суду заперечення щодо розміру правничої допомоги та не спростовували її розмір.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , подана представником Лисяним В.В. не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 , подана представником Новіковою В.О. , підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач ОСОБА_1 являється донькою спадкодавця ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а. с. 9).

25 листопада 2011 року ОСОБА_5 склала заповіт, відповідно до якого заповіла земельну ділянку в АДРЕСА_1 , дочці ОСОБА_1 . Заповіт був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М.та зареєстрований в реєстрі за № 5113. Заповідач власноручно зробив запис про те, що заповіт прочитаний нею про себе та власноручно підписаний, текст заповіту зрозумілий та відповідає її волі. (а.с. 10).

17 серпня 2017 року спадкодавець ОСОБА_5 склала новий заповіт, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_3 . Заповіт був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Герасименко Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 3405. Заповіт на прохання заповідача записано з її слів за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп`ютера) нотаріусом. Заповіт підписаний заповідачем та містить її власноручний запис про те, що цей заповіт нею прочитаний та власноручно підписаний. (а.с. 15).

Факт власноручного виконання запису та підпису заповідачем сторонами не заперечувався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а. с. 12).

10 серпня 2023 року позивачка у справі ОСОБА_1 звернулася до П`ятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 (а. с. 13).

Також судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року у цивільній справі № 760/16220/24 задоволено подану ОСОБА_3 заяву та визначено ОСОБА_3 додатковий строк для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.18-22 т.1).

При розгляді вказаної справи судом було встановлено, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя була глухонімою людиною, разом з тим, вміла читати та писати, що не заперечувалось сторонами.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в ході розгляду справи, позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що хвороба ОСОБА_5 впливала на можливість самостійно прочитати нею заповіт і висловити будь-яку незгоду з його текстом письмово. Твердження позивача про те, що ОСОБА_5 була глухонімою, на переконання суду, не спростовують можливості ОСОБА_5 на реалізацію її конституційних прав, щодо вираження своєї особистої волі, яка відображається в заповіті, що оскаржується. Крім того, суд критично поставився до вказаних тверджень, пославшись на те, що при підписанні заповіту у 2011 році на користь позивачки у справі ОСОБА_1 , так і при підписанні оскаржуваного заповіту, були відсутні свідки, і в обох випадках заповіт було прочитано заповідачем про себе, про що зазначено нотаріусом.

Також не надано доказів того, що складання заповіту на відповідача ОСОБА_3 не було вільним і не відповідало волі заповідача.

За результатами розгляду вказаного спору суд першої інстанції виснував, що оскаржуваний заповіт відповідає вимогам ЦК України щодо форми та порядку посвідчення, його зміст не викликає сумніву щодо дійсного волевиявлення заповідача, а тому відсутні підстави для його кваліфікації як нікчемного, відповідно, відсутні підстави для застосування наслідків нікчемного правочину.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Порядок спадкування за заповітом регламентується Главою 85 Книги шостої ЦК України.

Право на заповіт, відповідно статті 1234 ЦК України, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Відповідно до статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення та має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє (частина четверта статті 207 ЦК України).

Згідно з абзацом 3 частини другої статті 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Свідками, відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 1253 ЦК України, не можуть бути члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому (частина п`ята статті 1253 ЦК України).

За змістом пунктів 3-8 глави 9 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини (наприклад, неписьменна) не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчувальному написі.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона має прочитати документ і підписати його. Якщо така особа не може підписати документ, то при вчиненні нотаріальної дії обов`язково повинен бути сурдоперекладач.

Відповідно до пункту 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій, якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні, за місцезнаходженням юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

У статті 1257 ЦК України встановлено спеціальні підстави для нікчемних та оспорюваних заповітів, тому на недійсні заповіти не поширюється загальне правило про підставу недійсності правочину, закріплені в частині першій статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1257 ЦК України, нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це право, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Судом першої інстанції при розгляді вказаної справи встановлено, що дійсно заповідач у справі ОСОБА_5 за життя була мала вади слуху та мовлення. Разом із тим, вона вміла читати та писати, оскільки в дитинстві пройшла відповідне навчання у спеціалізованій школі.

Також суд першої інстанції, даючи оцінку заявленими вимогам щодо нікчемності складеного ОСОБА_5 заповіту послався на те, що він складений з дотримання чинного законодавства щодо його письмової форми та нотаріально посвідчений.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що хвороба ОСОБА_5 впливала на можливість самостійно прочитати нею заповіт і висловити будь-яку незгоду з його текстом письмово.

Обґрунтованим на думку колегії суддів є висновок суду першої інстанції щодо безпідставності твердження позивача про те, що наявність у спадкодавця ОСОБА_5 вад слуху та мовлення, суттєво вплинуло на можливості ОСОБА_5 реалізації її конституційних прав, щодо вираження своєї особистої волі, яка відображається в заповіті.

Подібні висновок викладені в постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 473/1584/16-ц (провадження № 61-8101св18), від 06 квітня 2020 року у справі № 158/433/17 (провадження № 61-40644св18), які враховуються колегією суддів згідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при вирішенні вказаного спору.

Нікчемний заповіт є таким в силу припису закону (стаття 1257 ЦК України). Тому відсутні підстави визнати заповіт, з урахуванням встановлених судом першої інстанції обставин щодо форми та порядку посвідчення, недійсним.

Зокрема із рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 травня 2025 року у цивільній справі № 760/16220/24, в якій сторонами були позивачка та відповідач у справі вбачається? що допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , яка є сестрою позивача ОСОБА_1 та матір`ю відповідачки ОСОБА_3 підтверджувала, що їх із позивачкою ОСОБА_1 мати ОСОБА_5 дійсно мала вади слуху та мовлення, але трохи чула, що говорили голосно. Все життя мати справлялася без сторонньої допомоги і вирішувала всі життєві питання самостійно, вміла читати і писати. Якщо їй потрібно було щось пояснити іншій особі і її не розуміли, вона писала на аркуші. Працювала мати закрійницею на звичайному швейному виробництві, всі її при цьому розуміли і вона всіх розуміла також. Тож так само мати могла порозумітися із нотаріусом, який посвідчував заповіт. (а.с. 19 т.1)

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене судове рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 адвоката Новікової В.О. на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року щодо відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів враховує наступні норми процесуального законодавства та обставини вказаної справи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення точно визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатно правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на професійну правничу допомогу; 2) витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У справі що переглядається в апеляційному порядку суд першої інстанції встановив, що під час вирішення вказаного спору сторона відповідача у справі у відзиві, який був поданий 26 листопада 2025 року, та у заяві від 19 березня 2026 року, представником відповідача вказано, що орієнтовний розмір витрат на оплату правничої допомоги, які очікує понести відповідач у зв`язку з розглядом даної справи, складає 25 000 грн, при цьому зазначено, що розмір судових витрат, які відповідач ОСОБА_3 має понести буде подано протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення ( згідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

31 березня 2026 року представником відповідача ОСОБА_3 , адвокатом Новіковою В.О. через систему «Електронний суд» до суду подано заяву щодо стягнення із позивачки витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. На підтвердження розміру понесених витрат відповідачкою було надано Договір про надання правової допомоги №11/11 від 11 листопада 2021 року (а.с. 185,186 т.1), укладений між Адвокатським об`єднанням «ЮрЕксперт» та відповідачкою, протокол №1 до вказаного Договору в п. 2.1, яким сторонами узгоджено розмір винагороди адвокатського об`єднання в твердій грошовій сумі 25 000 грн (а.с. 187).

Пунктом 2.2. вказаного протоколу сторони погодили, що зазначена в п.1 даного протоколу сума винагороди, є фіксованою оплатою за надання правничої допомоги та не залежить від обсягу виконаних робіт.

Пунктом 2.3 Протоколу сторони узгодили, що винагорода сплачується замовником на підставі Акту виконаних робіт.

31 березня 2026 року сторонами підписано Акт виконаних робіт (наданих послуг). Відповідно до пункту п.1.2 послуги надані якісно та в повному обсягу. Сторони не мають претензій одна до одної (а.с. 188 т.1).

Постановляючи ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що ані у відзиві, ані у заяві про ухвалення додаткового рішення стороною позивача належних обґрунтувань наявності поважних причин, які перешкоджали б поданню доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до ухвалення судового рішення не наведено, враховуючи, що у наданій до заяви про ухвалення додаткового рішення копії договору про надання професійної правової допомоги від 11 листопада 2025 року та протоколу № 1 погодження договірної ціни до договору про надання правової допомоги від 11 листопада 2025 року сторони домовилася, що розмір винагороди (гонорару) АО за надання правничої допомоги становить 25 000 грн.

Колегія суддів вважає даний висновок помилковим, оскільки за умовами укладеного між ОСОБА_3 та Адвокатським об`єднанням «ЮрЕксперт» договору про надання правової допомоги №11/11 від 11 листопада 2021 року (а.с. 185,186 т.1), та протокол №1 до вказаного Договору вбачається, що право на отримання АО винагороди та зобов`язання відповідачки на її сплату виникає саме з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт ( наданих послуг), а такий був підписаний саме за результатами розгляду справи 31 березня 2026 року, тобто після постановлення у справі рішення суду, що і не надало відповідачу можливості надати суду всі докази понесених витрат на правничу допомогу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги/додатковій угоді до договору.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих за складністю доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у вищевказаному договорі про надання правничої допомоги, клієнт прийняв від адвоката відповідні послуги за актами приймання-передачі, сплатив їхню вартість.

Таким чином, заявник надав докази на підтвердження обсягу наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Свої заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лисяний В.В. до суду не подавав, що ним було підтверджено при апеляційному розгляді справи.

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

У вказаних постановах Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), а також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

З урахуванням пункту 3 частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Оцінюючи заявлений стороною відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх пропорційності складності справи, та враховуючи подані 29 березня 2026 року заперечення зі сторони представника позивача у справі, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про обґрунтованість їх розмір, оскільки обсяг наданих АО послуг відповідав рівню їх оплати.

Так судом у вказаній справі було проведено судові засідання: 27.01.2026, 19.03.2026, 23.03.2026, 30.03.2026 (а.с. 76-78, 119-135, 140-143, 168 -171), крім того АО було підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву ( а.с. 50-57 т.1) .

Апеляційний суд, з урахуванням наведеного, вважає за можливе ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 , подану представником Новіковою В.О. задовольнити та стягнути із позивачка на користь відповідачки 25000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лисяним Владиславом Володимировичем , залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану представником Новіковою Вікторією Олегівною , задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року скасувати та ухвалити у вказаній справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 , подану представником Новіковою Вікторією Олегівною про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 понесені витрати по оплаті витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Постанова складена 25 вересня 2026 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагеєв